04/09/2026
50 днів тому я почала робити одну дуже просту річ - щодня читати вголос сторінку книги.
Сьогодні вже 50-й день.
Я читаю «Бог ніколи не моргає» Регіни Бретт українською, записую це на камеру і публікую в Instagram, TikTok та YouTube.
Спочатку мені здавалося, що це просто хороша практика для дикції та мовлення.
Та з часом я помітила, що вона дає набагато більше.
Коли читаєш уголос, ти вже не можеш просто пробігти очима по тексту.
Ти маєш бути присутньою.
Ти чуєш власний голос, помічаєш, де поспішаєш, де ковтаєш слова, де змінюється інтонація.
І найцікавіше - ти починаєш уважніше слухати сам текст.
Те, що при мовчазному читанні могло здатися банальним, раптом звучить зовсім інакше, коли ти вимовляєш це сама.
Іноді одна фраза змушує зупинитися й подумати:
«А я точно в це вірю?»
Мабуть, тому мені подобається читати саме вголос.
Це не тільки про пам’ять, дикцію чи уважність.
Це ще й про здатність зустрічатися з думками без поспіху і помічати власні упередження.
А ще я вкотре переконалася в одній простій речі:
маленькі дії, які ми повторюємо достатньо довго, перестають бути маленькими.♥️
Одна сторінка сьогодні.
Ще одна завтра.
А потім раптом - 50 днів.
І ти вже інша, хоча начебто просто читала книгу. 🤍
Я продовжую.
Ще одна сторінка завтра.
За фото дяка Фотограф Умань 🙏🏻🫂♥️