Valeriia Zaritska

06/17/2026

Можна роками боротися з образою, гординею чи страхом. А можна спробувати зрозуміти, що стоїть за ними.

Запис на консультацію в Дірект

06/11/2026

А як взагалі ділити обов’язки в парі?

Почну з найпростішого — словами через рот.

Серйозно! Сісти й поговорити про те, що вам у побуті дається легко, від чого ви отримуєте задоволення, а що навпаки викликає роздратування.

🤔Можливо, ви ненавидите мити посуд, а вашому партнеру це взагалі не проблема. Зате вам подобається готувати. І це нормально. Не існує правильного розподілу обов’язків. Існує той, який підходить саме вашій парі.

📌Але якщо копнути трохи глибше, то часто домовлятися заважає цілий спектр почуттів: сором, страх, провина, образа і відчуття «я повинна» або «я повинен».

❌Комусь соромно просити про допомогу.
❌Комусь страшно почути відмову.
❌Хтось живе з внутрішнім переконанням, що хороша дружина повинна все встигати сама, а хороший чоловік не має права втомлюватися.
❌А хтось мовчить про своє невдоволення місяцями, а потім вибухає через немиту чашку або розкидані шкарпетки. Хоча справа давно вже не в чашці й не в шкарпетках.

✅Тому хороший початок — не шукати ідеальний розподіл обов’язків, а чесно поговорити про те, як це працює саме у вашій сім’ї.

А якщо такі розмови щоразу закінчуються образами, сварками або відчуттям, що вас не чують, то проблема, швидше за все, вже не в по�

06/03/2026

05/20/2026

Я зараз все частіше бачу одну штуку:
люди так сильно хочуть побудувати «внутрішню опору», що починають вчитись не потребувати нікого взагалі.

Типу 🤔
«Я маю сама себе підтримати».
«Сама себе заспокоїти».
«Мені не потрібне схвалення».

І ніби звучить красиво. Але в якийсь момент це вже не про опору, а про заборону собі потребувати людей.

Бо давайте чесно: неможливо повністю закрити себе собою. Не можна замінити чужу підтримку своїм «я сильна». Не можна долюбити себе замість інших людей.

Ми все одно хочемо тепла. Хочемо, щоб нас бачили. Щоб нами пишались. Щоб нам інколи сказали: «ти молодець».

Я, наприклад, ходжу на бокс і кайфую, коли хвалить мене. В цей момент я відчуваю себе афігеть якою крутою (навіть якщо то не зовсім так🤣) І мені не соромно від того, що мені це важливо.

Бо внутрішня опора — це не коли тобі ніхто не потрібен. Це коли ти не розсипаєшся без цього повністю.

04/21/2026

Ну, як бачите з відео, ідеальних стосунків не існує😅😄

Але тут важливіше інше питання: що для вас означає «ідеально»?

Зазвичай це не про реальність, а про фантазію — де не сваряться, не дратують і завжди розуміють. І коли ми йдемо в стосунки з цією картинкою, ми починаємо не бачити партнера, а перевіряти: він підходить під нашу картинку чи ні.

Особисто для нас «ідеально» — це не про відсутність проблем, а про здатність витримувати одне одного. Я от витримую шуточки Влада🤡 Він витримує мого ранкового монстра👿💩 Не тому, що це завжди приємно, а тому що ми не намагаємось переробити одне одного.

Ідеальність тут — це не «правильно», а про контакт: я бачу тебе таким, яким ти є, і залишаюсь поруч. (Але і домовлятись не забуваємо! Бо так і обнаглеть можна)

Тому починати варто не з пошуку ідеального партнера, а з питання до себе: що зі мною відбувається, коли інший не відповідає моїм очікуванням?

❓❓Хочете перевірити, наскільки ваші стосунки в реальності, а не в ідеальній картинці?
Напишіть будь який коментар під цим відео і я надішлю вам міні-опитувальник😉

04/06/2026

🫂Приблизно так виглядає моя робота з дуже раціональними клієнтами.

Це якраз той випадок, коли раціоналізація — захисний механізм психіки — перекриває реальні переживання.

❓Тобто що відбувається. Є почуття, які в якийсь момент було занадто важко витримати. І тоді психіка робить дві речі:
частину переживань витісняє, а зверху дає пояснення, щоб з цим якось жити.

📌І людина живе з відчуттям «так треба».
Треба бути сильним.
Треба справлятися.
Треба витримувати.

І кожна ситуація, де з’являється слабкість, проживається як щось небезпечне.
Ніби «я зараз ламаюсь», «зі мною щось не так».

⛓️І в цей момент дуже складно зупинитись і чесно сказати:
мені важко.
мені боляче.
я не витримую.

Бо це суперечить тій «логіці», на якій все тримається.

Але по факту — за цією раціональністю дуже часто стоїть витіснений досвід, де людина була маленькою, беззахисною і залишилась з цим одна.

І саме тому дуже потрібен простір, де це можна не пояснювати, а поступово проживати — з опорою, з підтримкою, в контакті.

⛓️‍💥Бо тільки так це перестає керувати вами зсередини.

03/30/2026

Відео має виключно гумористичний характер🤣
але доля правди в цьому є. Я ненавиджу ранки. Мені важко прокидатись. Але дитина і ритм життя вирішують за мене 😅

Саме тому я ніколи не ставлю клієнтів рано. Я розумію свої сили і ресурси. І знаю, в якому стані я можу бути включеною, уважною і корисною, а в якому — ні.

І тут важлива річ:
ресурс — це не щось стабільне. Він змінюється протягом дня, ігнорувати це — означає йти проти себе.

Багато хто живе в логіці «треба зібратись» і «я повинна бути однакова завжди». Але по факту це веде не до ефективності, а до виснаження.

Набагато чесніше — побачити:
де у вас є сили, а де їх немає.
І вже під це підлаштовувати своє життя, а не ламати себе під «треба».

Бо стабільність — це не про контроль над собою,
а про контакт із реальністю.

Якщо складно це відчути і ви постійно живете «через силу» — з цим можна працювати в терапії.

03/25/2026

Під час сильного стресу психіка переходить у режим виживання. Тому реагувати людина може по-різному:

📌хтось біжить
📌хтось завмирає
📌хтось починає діяти хаотично

Це нормальні реакції нервової системи.

🍀Як допомогти собі під час паніки:

1. Не боятися просити про підтримку
Навіть просто сказати: «Мені зараз погано, побудь зі мною»

2. Дихання
Повільний вдих → довший видих
Саме видих знижує напругу

3. Контакт з тілом
Стиснути руки, відчути підлогу під ногами, торкнутись до поверхні

4. Орієнтація в реальності
Назвати собі: де я, що відбувається, який зараз день

5. Фраза-якір
«Це панічна атака. Вона пройде»

6. Мінімізація стимулів
По можливості — тихіше місце, менше шуму

03/23/2026

Давай чесно.

У кожного з нас є риси, які ми не хочеш у собі бачити.
Злість. Заздрість. Образливість. Контроль. Бажання бути кращим за інших.

І найчастіше люди намагаються це «прибрати».
Стати добрішими. Правильнішими. «Кращою версією себе».

📌Але є нюанс. Чим більше ти щось у собі витісняєш – тим сильніше це починає проявлятись.
Просто вже не прямо, а через зриви, пасивну агресію, різкі реакції або дивні повторювані ситуації.

У психіці немає функції «видалити».
Є тільки – усвідомити або витіснити.

🫂Тіньова сторона — це не «погана частина тебе».
Це частина, яку колись стало небезпечно проявляти.

Наприклад:
— злість забороняли → ти став «зручним», але накопичуєш напругу
— за прояви тебе критикували → ти знецінюєш себе або боїшся проявлятись
— порівнювали → з’являється заздрість, яку соромно визнати

❓І тепер питання не в тому, як це прибрати, а в тому, чи готовий ти це в собі побачити.

Бо прийняття — це не «мені ок бути таким».
♻️Прийняття — це «я бачу, що це в мені є. Сьогодні мені з цим ок, завтра – може ні. Але я знаю як з цим справлятись»

І тільки з цього моменту з’являється вибір: реагувати автоматично чи діяти усвідомлено

Як з цим працювати самостійно:
1. Почни помічати реакції. Не пояснюй, а саме помічай: я зараз злюсь, мене це зачепили, мені заздрісно
2. Не виправдовуй і не засуджуй. Інакше ти знову підеш у витіснення
3. Досліди, що за цим стоїть. Зазвичай там є досвід, де це було заборонено або небезпечно
4. Вчись витримувати ці стани. Не тікай одразу в дію або контроль

Якщо на цьому етапі стає складно, з’являється сильний сором, вина або відчуття, що «зі мною щось не так» — це якраз той момент, де варто йти в терапію.

Бо самому витримувати контакт зі своєю тіньовою частиною буває дуже непросто.