Дитячий клуб "АБВГД-ейка"

09/06/2026

* * *
Мурчик бігає, стрибає,
Подружився із Дружком,
Песика наздоганяє,
Який мчить чимдуж лужком.

Квіти нюхають у лузі.
Липи їх чарує цвіт.
Всюди разом вірні друзі –
Пес Дружок і Мурчик-кіт.

М'яч ганяють по травиці,
За метеликом біжать.
Їм співають в небі птиці,
Цвіркунці для них цвірчать.

Мурчик муркотить тихенько,
А Дружок до нього: – Гав!
Літечко – краса... тепленько...
Як їм добре від забав!

Мурчик бігає, стрибає.
Ходить песик за ним вслід,
Який дуже добре знає:
Друг його найкращий – кіт.

Оксана Козак
09.06.2024

04/06/2026

"Я тебе не люблю!"

Вона кричить це — і йде в кімнату.

І ти стоїш. І щось всередині стискається.

Навіть якщо розумієш що це "не так." Навіть якщо знаєш що вона маленька. Все одно — болить.

Давай розберемось що насправді відбувається.

Чому дитина каже "я тебе не люблю."

Вона не говорить правду про свої почуття. Вона говорить правду про свій стан.

Дитина до 7–8 років не має доступу до складних емоційних формулювань. Коли вона переповнена злістю, розчаруванням, фрустрацією — вона шукає найсильніше слово, яке знає. Слово, яке зачепить, яке передасть масштаб її переживання.

"Я тебе не люблю" — це не про любов. Це про "мені зараз дуже погано і я злюся на тебе."

Це ознака здорової прив'язаності.

Парадоксально — але дитина каже це саме тобі. Не вихователю, не подрузі, не бабусі. Тобі. Бо ти — безпечний простір. Бо вона знає: що б вона не сказала — ти нікуди не підеш.

Діти, які не відчувають безпечної прив'язаності — навпаки, стримують злість. Бо бояться що любов умовна.

Як реагувати.

Не карати за слова — це закриє канал спілкування.
Не вдавати що не боляче — якщо боляче, це нормально.
Не відповідати симетрично — "і я тебе не люблю" — це удар у відповідь дитині, яка страждає.

Що допомагає:
"Я чую що ти дуже злишся. Я все одно тебе люблю."
Або просто мовчки бути поруч.
Або, якщо тобі потрібна пауза: "Мені теж зараз потрібна хвилинка. Я поряд."

Після того як пройде — поговори: "Ти казала що не любиш мене. Що ти мала на увазі?"

Дитина, якій дозволяють злитись — виростає і вміє говорити про злість словами. Не криком.

Твоя дитина казала тобі щось таке? Як ти реагувала?

#злість #прив'язаність #виховання #психологіядитини #батьківство #емоції #мама

24/05/2026

ЗАКОХАВСЯ ПАН ГОРОХ

На грядках переполох:
Занедужав пан Горох.
Щось не їсть, не п'є водички,
Аж пожовкло в нього личко.
Закохався у Петрушку,
Їй нашіптував на вушко:
"Ти найкраща, особлива -
Кучерява та вродлива!"
Та Петрушка кучерява
Подорожника кохала.
Ну а той весь день з-під тину
Заглядався на Малину.
А вона ніяковіла
І від того червоніла
Та щодень втрачала листя;
Гіркло ягідне намисто -
За горохом, бідна, в'яла,
Бо давно його кохала.

Багатьом завдало шкоди
Це кохання на городі.
Лиш Осет із Лободою
Хизувалися собою -
Вгору пнулися щосили,
Бо нікого не любили😉

Ольга Хлевнюк

10/05/2026

https://www.facebook.com/share/r/1AuYWUwBjd/

10/05/2026

04/05/2026

Відтепер в "АБВГДейці" є МІНІ ДИТСАДОК 🤹🏼🥰

✔️ з понеділка по п'ятницю
✔️ з 8:00 до 14:00
✔️ ігри та прогулянка
✔️ можна відвідувати частково/погодинно
✔️ для дітей 3-6 років

Якщо маєте питання або бажаєте записатись пишіть в приват 🤗
або дзвоніть
📞 +38(095) 241 6673

04/05/2026

КУЛЬБАБКА

В небо дивиться кульбабка -
Там свою шукає хатку.
І ніяк не розуміє:
Чом вона в траві жовтіє,
А не в синім піднебессі
Там де Сонечко чудесне.
Вона ж йому як сестричка,
Хоч і зовсім невеличка -
Кругла, жовта, стрипихата.
Де ж на небі її хата?😉

Ольга Хлевнюк

15/04/2026

🌿 Казка до Дня екологічних знань 🌿

«Як діти врятували маленький ліс»
Жив-був маленький Ліс. Він був не простий, а чарівний. Там росли дерева, що шепотіли казки, квіти, які співали на світанку, і струмочок, що вмів сміятися.
Але одного дня Ліс засумував.
— Мені важко дихати… — прошелестіло старе Дерево.
— Вода стала каламутною… — тихенько забурмотів струмочок.
— Нас топчуть і ламають… — зітхнули квіти.
Неподалік жили діти — Марійка, Андрійко і Софійка. Вони дуже любили гуляти в цьому Лісі. І одного разу почули його сумний шепіт.
— Ти чуєш? — запитала Марійка.
— Так… Ліс просить про допомогу, — відповів Андрійко.
Діти уважно придивилися — і побачили:
папірці під кущами, пластикові пляшки біля струмка, поламані гілочки…
— Ми повинні допомогти! — сказала Софійка.
І вони взялися до справи:
🧹 зібрали сміття
💧 очистили струмочок
🌱 посадили маленькі деревця
🌸 обережно обгородили квіти
І сталося диво!
Ліс зітхнув — легко і радісно.
Струмочок знову засміявся.
Квіти підняли голівки до сонця.
— Дякую вам, діти, — прошепотів Ліс. — Ви справжні друзі природи.
Відтоді Марійка, Андрійко і Софійка завжди пам’ятали:
🌍 природа — це наш дім
🌿 її потрібно берегти
💚 і навіть маленькі добрі справи творять великі дива
І якщо ти колись почуєш тихий шепіт листя — знай:
це Ліс дякує тим, хто його любить 🌱✨

12/03/2026

Казка про калюжу, яка хотіла, щоб на неї подивились

Одного весняного ранку на дорозі лежала звичайна калюжа.

Насправді вона була зовсім не звичайна — у ній жило небо. Блакитне, з білими хмарками, які повільно пливли кудись у своїх важливих хмарних справах.

Калюжа лежала і чекала.
Дорослі йшли повз.
Один обережно обійшов її зліва.
Інша переступила через вузенький край.
Третій навіть не глянув — лише зморщився і сказав:
— Ох ці весняні калюжі…
Калюжа зітхнула.
— Невже ніхто не помітить, що в мені небо? — подумала вона.
І тут прибігла дитина.
Вона зупинилась прямо перед калюжею, нахилилась і сказала серйозно:
— Треба перевірити… яка вона глибока.
Дитина зробила крок.
Чвак!

Нога поїхала, і дитина бах! — просто в калюжу.
Але найцікавіше те, що вона тримала за руку свого друга.
Друг ще встиг сказати:
— Почекай, може не тре…
І шльоп! — уже сидів поруч.
Калюжа аж заблищала від сміху.
Бризки розлетілися, як маленькі срібні рибки.
Діти спочатку здивувались. Потім подивились одне на одного.

Потім — на свої мокрі штани.
І почали сміятися.
— Ну що, глибока? — спитав друг.
— Науковий експеримент показує: дуже! — сказала дитина.
А дорослі, що проходили повз, лише похитали головами:
— От лихо…
— Вічно вони в ті калюжі…
І обережно обійшли воду, щоб не намочити черевики.

А калюжа тихо подумала:
— Дорослі навчилися обходити калюжі…
але трохи розучилися помічати небо в них.
І тільки діти знають одну дуже важливу річ:
іноді, щоб виміряти глибину світу,
треба не боятися трошки впасти в нього. 🌧️💧
Автор ОленаТк