25/11/2022
КАЗКА ПРО СЕНС КОУЧИНГУ)
Послала якось баба мужика за рибою – у хаті зовсім шаром покотити. Як водиться, закинув мужик невод і прийшов невід із тиною морською. Закинув другий раз невід, а там одні мушлі, та пісок. Втретє закинув невід – о, диво, там б'ється рибка! Дістав мужик рибку і милується, рибка не проста, а золота. Промовляє йому рибка людським голосом:
- Мужик, відпусти мене!
- А бажання виконаєш? – схаменувся мужик.
- Виконаю! Чого ти хочеш?
- Ну як чого? Чого і всі – особняк, Мерседес та дружину, розумницю та красуню!
- Зроблю, як ти сказав, тільки дай відповідь мені питання: для чого тобі це потрібно? - мовила рибка.
- Ну, ти даєш, рибко! Як для чого? Ну, це… Щоб жити – не тужити, потреби не знати, щоб баба моя шалена мозок мені не виносила днями та ночами!
- А ще? - Запитала рибка.
- Нууууу. - почухав мужик потилицю, - так це! Престиж! Заздрити всі будуть і скажуть тоді: «Ай, та Петров, ай, та молодець! Крутий мужик!"
- А ще? – не вгамовувалась рибка.
- Та що? Щоб можна було валятися цілими днями біля басейну і не працювати більше дня у своєму житті!
- Що зовсім не хочеш працювати?
- Ні краплі! Ось вона в мене десь сидить, робота ця! – мужик виразно вдарив себе по горло.
- А не набридне життя таке?
- Та хіба таке може набридти?!
- Ще як може! - усміхнулася рибка. - А що ти відчуватимеш через рік такого життя?
- Та супер все буде! З ранку прокинувся – у басейн! Лежиш собі, загораєш до обіду. Потім тиха година і знову до басейну, до вечері. Перед сном поплавав, обсох та спати! А вранці знову в басейн… І… І так цілий рік?
- Ну так! А уяви 5 років одне й те саме?
- Так, ти маєш рацію, рибка. Так воно мені швидко набридне! Що ж робити? - Запереживав раптом мужик.
- А ти як думаєш? От якби тобі не треба було б працювати, щоб прогодувати сім'ю, чим би ти займався тоді?
Міцно задумався мужик.
- Знаєш що, рибка? Я б тоді столярну майстерню відкрив! Дуже люблю я цю справу!
Загорілися очі у чоловіка. Став він картини уявляти собі всякі прекрасні, з його, мужика, майбутнього.
- І що б тобі це дало? - Уточнила рибка.
- Я цілий день був би в майстерні, працював би по дереву у волю. А що? Якщо про хліб думати не треба, то можна і не поспішати і на своє задоволення творити! Тоді й роботи зовсім інші виходять, коли душу в них вкладаєш.
- А потім що?
- А потім виробів стало б так багато, що й продавати став, а частину і дарував би на благодійність. Ось як! Учнів би собі взяв, справу передати, та й помічники не завадили б! А там, дивишся, справа пішла б і другу майстерню відкрив би. Назва навіть вигадав: «Майстер Петроff»! Ех, краса!
- А як почуваєшся у цьому майбутньому?
- Та чудово відчуваю! Як ще? Я зайнятий улюбленою справою, гроші є, задоволення є, визнання є! Та я просто щасливий!
- Коли б ти вже міг почати? – поцікавилася рибка.
- Та я вже можу! - Підхоплюючись, прокричав мужик. І вже на бігу додав: «СПА-СІІІ-БООООООО!!!». І зник з поля зору.
"То то же! А то все будинки та машини! А жити для чого?» - Усміхнувшись, подумала рибка - "Люблю коучінг!"
І зникла у сивій піні моря, махнувши хвостом на прощання – попливла в мережі до нових клієнтів!
переклад
(с) Наталія Зирянова