09/09/2026
А якщо вона плакатиме, коли я піду?»
«А якщо не зможе заспокоїтися?»
«А раптом вирішить, що я її залишила?..»
Саме ці думки часто не дають спокою батькам, коли дитина вперше йде в садочок.
І знаєте що? Плакати під час адаптації — нормально.
Дитина потрапляє у нове місце, знайомиться з новими людьми, вчиться бути без мами чи тата кілька годин. Для маленької людини це справді велика зміна.
Тому в «Пташках» ми не ставимо перед собою завдання: «Дитина не повинна плакати».
Наше завдання інше — допомогти дитині відчути себе в безпеці.
Ми зустрічаємо, говоримо, обіймаємо, відволікаємо грою, дозволяємо побути поруч із вихователем стільки, скільки потрібно. Не квапимо і не сваримо за сльози.
Поступово дитина запам’ятовує:
тут мене чують;
тут мене чекають;
тут зі мною добре;
мама обов’язково повернеться. ❤️
І одного ранку замість сліз з’являється маленьке «па-па» — і дитина сама біжить до групи.
Для батьків це може здаватися маленьким моментом.
А для нас — величезною перемогою.
Адаптація у кожної дитини своя. Комусь потрібно кілька днів, комусь — більше часу. І це нормально.
Ми поруч із дитиною на цьому шляху.
І поруч із батьками — бо знаємо, як непросто іноді відпустити руку своєї дитини. 🫶🏻
