22/09/2019
Шановні учасники філософічних зустрічей, радо вітаємо вас із початком нового інтелектуально-дискусійного року.
Як і анонсувалось, цьогорічну першу зустріч було присвячено скептицизму.
Сенс якого дещо відмінний від усталеної(хибно ужиткової) версії розуміння скептицизму виключно як сумніву.
Скептицизм Секста Емпірика не позбавлений сумніву, однак він першочергово декларує наявність певностей і очевидностей, за межами яких починає деструктивну роботу сумнів.
Скептицизм проголошує особливість реальності феноменальної.
Вимір якої постає як данність, за межами якої все не більш ніж припущення надійність яких абсолютно безпідставна. Знання щодо світу за межами рівня феноменально завжди сумнівні і утримання від проголошення істин початок роботи «скептичного розуму».
Догма ж з’являється як результат роботи мислення із «реальністю» феноменального рівня.
Відтак догма це не більше ніж послідовно аргументована внутрішньо несуперечлива умовність прийнята і погоджена тут і тепер, за умови визнанням її штучності.
І, власне, в такий спосіб зреалізовано «позитивний», «конструктивний» скептицизм
Позаяк переконаність у ненадійності, штучності догм дозволяє конституювати, утверджувати себе і свою «реальность», убезпечивши себе від будь яких стороніх впливів.
Визнання меж сумніву це визнання власної обмеженості ,що гарантовано убезпечує себе від деструктивних проявів сумніву до граничної межі,сумніву як самоцілі, водночас штучність догм позбавляє і інші «реальності» бодай найменших прав на виключність чи пріорітетність. Зберігаючи за нами право на «раціональність»
Відтак скептицизм перетворюється у найнадійніший засіб реалізації внутрішньої свободи на засадах певності, самоповаги і поваги до «іншого».
Звісно, ж, можливо.
