Корюківський історичний музей

25/05/2026

На численні прохання — публікуємо! 🎭

Багато хто після нашої театралізованої екскурсії просив поділитись відео. І ми нарешті наважились. 😊
Зйомка аматорська, тому заздалегідь просимо вибачення за якість картинки та звуку. Це не кінофестиваль, а жива атмосфера справжнього дійства. Сподіваємось, навіть крізь тремтячу камеру ви відчуєте ту любов, з якою наша команда втілювала кожну роль.

Дякуємо всім, хто був поруч того дня, і тим, хто давно чекав на ці відео! 🙏

22/05/2026

Авторка посту Любов Грищенко

20 травня «Перлинівці» в котрий раз зібралися на своє творче засідання в нашому музеї. Сьогоднішня зустріч була особливо приємна, адже ми вітали керівника нашого творчого клубу «Перлина» Людмилу Олексіївну Бабич з її ювілеєм.

Ми дуже вдячні Людмилі Олексіївні за те, що вона об‘єднала біля себе наші творчі душі і ось уже майже десять років керує Клубом. Вдячні за щастя спілкування, можливість презентувати свою творчість, наші видані спільні Альманахи, творчі свята, взаємодопомогу і підтримку.

Людмила Олексіївна вміє дуже мудро і приємно об‘єднувати навколо себе, як молодь, так і старше покоління. Ми не просто команда - ми ніби родина. В цей день звучали слова вітання, вірші та розповіді присвячені господині свята, душевні побажання і подарунки.

Приємною несподіванкою стало те, що на нашу зустріч завітала місцева поетеса, яка зараз живе в Польщі – Інна Андрієнко. Вітання від Інни були хвилюючі, а її поезія внесла свіжий подих і ностальгію.

Нам всім приємно, що ми є частинкою нашого рідного музею.
Людмило Олексіївно, здоров’я вам, миру, добра. Нехай мріється і збувається, не гасне ваш творчий потенціал, оточують лише гарні люди, а кожен день буде світлим і радісним.

Авторка Любов Грищенко
Осіння жінка
Цій жінці по плечу іще всі мрії,
Про неі не скажеш, що вже у літах,
І їй не підходить те звичне – старію,
Душа молода ще літає мов птах.

Життя розуміє вона з пів слова,
В своїх почуттях не піде навмання,
В роботу закохана – вся там основа,
Під статусний образ у неї вбрання.

Жага до життя в неі ще не схолола,
Подумаєш, ще ж лише за шістдесят,
Вона успішна, вперта, гонорова –
В її житті ще не листопад.

Ще вересень із подихом тепла,
Хоч мудрість у очах, думках і діях,
Розкішна в неї осені пора,
Далеко до зими у сніговіях.

Осіння жінка! Скільки в ній життя,
Історій про кохання, вірність, зраду,
Дай, Боже, їй лиш мирне майбуття,
І квіт пахучий весняного саду.

Авторка Регіна Пилипенко
"Вітальне слово"
З нагоди Дня народження Людмили Олексіївни
Із вашим Днем луна вітання,
І найщиріші побажання:
Що забажали – те й збувалось,
І все в житті завжди вдавалось,
Здоров'я щоб було слухняне,
І щоб не знали слово "лікарняне",
Перлинівці щоб збірочки писали,
З чайком щоб чайно чаювали,
Щоб мир і злагода запанували,
І очі не тривогою, а щастям вигравали,
Щоб сонце ніжно пригрівало,
А серце віри не втрачало,
Щоб мрії крила розправляли,
І всі задумки оживали,
Щоб у родині – мир і ласка,
І кожна мить була мов казка,
Щоб шана й вдячність не згасали,
І люди щиро поважали –
За мудрість, щирість і терпіння,
За добре серце і сумління,
Щоб у душі завжди весна співала,
І доля радість дарувала,
Щоб кожен ранок зустрічали –
З усмішкою і без печалі!

Авторка Ніна Ариніч
Травнева жінка
Травнева жінка, ніби квітка в полі,
Так пишно квітне, впору задивитись.
Які б випробування не чекали в долі,
Вона красі лиш вміє порадіти.

Травнева квітка паростки пускає,
Квітує і радіє всьому світу.
Травнева жінка шарм природний має,
Бо має вдосталь радості і світла.

Тому вітаю жіночку-весну,
З її відродженням в прямому сенсі:
Завжди цікаву, чуйну й чарівну,
І від душі й від всього свого серця.

22/05/2026

З нагоди Міжнародного дня Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (хоча і з невеликим запізненням) у музеї відбулася тепла й змістовна зустріч із волонтерами найстарішої та однієї з найповажніших гуманітарних організацій світу — Товариства Червоного Хреста України.

Разом ми занурилися в історичні витоки червонохресного руху, згадали особливості діяльності Корюківської організації у радянські часи та в період незалежної України. Окрему увагу приділили сучасним викликам, які постали перед волонтерами під час повномасштабної війни.

Про щоденну роботу, допомогу людям та силу людської солідарності розповіла голова Корюківської філії ТЧХУ Вікторія Тихоновська а також голова Чернігівської обласної організації ТЧХУ Наталія Силенок. Привітати та підтримати корюківських волонтерів прибули представники Менської, Сновської, Сосницької та Холминської громад, бенефіціари та друзі.

Щиро дякуємо всім учасникам зустрічі за відкритість, небайдужість і ту величезну справу, яку ви робите для людей щодня.

Нагадуємо, що тематична виставка, присвячена історії та діяльності Червоного Хреста в Корюківці, діятиме в музеї ще протягом кількох тижнів. Запрошуємо відвідати!

15/05/2026

15/05/2026

З нагоди Міжнародного дня музеїв у нашому музеї відбулася театралізована екскурсія, яка подарувала глядачам справжню подорож у часі.
Автором сценарію та режисером цього дійства є директорка музею Людмила Бабич.
Зовсім юні та вже досвідчені актори зуміли оживити сторінки історії Корюківки та занурити присутніх в атмосферу різних історичних періодів — від часу заснування міста до трагічних подій Другої світової війни. Герої минулого ніби зійшли зі сторінок документів і світлин, щоб ще раз нагадати нам про силу пам’яті, людські долі та важливість збереження історії.

Щиро дякуємо за співпрацю керівниці театральної студії Корюківського ЦДЮТ Тетяні Кошель за талановиту постановку та натхненну працю з юними акторами, а також керівниці зразкового вокального ансамблю «Ритм» Людмилі Мартиновій за чудовий музичний супровід і створення особливої атмосфери заходу.

Дякуємо всім учасникам та глядачам, які цього дня були разом із нами!

11/05/2026

Сьогодні особливий день для нашого музею — ювілей нашої директорки!
Колектив музею щиро вітає Людмилу Олексіївну із прекрасним 65-річчям!

Ми цінуємо й любимо Вас за невичерпний запал, постійний рух уперед, сміливі ідеї та вміння бачити перспективу там, де інші її не помічають. Ви — людина, яка здатна об’єднати навколо себе абсолютно різних людей, надихнути, підтримати й повести за собою.

Завдяки Вашій енергії музей живе, розвивається, народжує нові проєкти, зустрічі, виставки та ідеї. Ваш професіоналізм, мудрість і людяність створюють ту особливу атмосферу, в якій хочеться працювати й творити.

Бажаємо Вам міцного здоров’я, радості, тепла, миру, щасливих моментів, здійснення всіх задумів і ще багато років активного, яскравого життя! Нехай поруч завжди будуть люди, які цінують, підтримують і надихають.

З роси і води!
Многая літа!

08/05/2026

…Душа не вірить, що його нема.
А може, десь у ворога в полоні?
Проходять літо і зима,
а мати сльози литиме сольоні…
(Любов Грищенко)

З нагоди Дня матері ми запросили до музею жінок, чиї сини полягли у боротьбі за Незалежність України.

Сьогодні тут було багато сліз. Багато спогадів про дитячі пустощі, перші мрії, улюблені страви й захоплення. Матері говорили про своїх синів так, ніби вони й досі поруч — усміхнені, вперті, добрі, живі…

Та поруч із болем сьогодні звучала і гордість. Гордість за чоловіків, які не злякалися, не втекли, не сховалися, а стали на захист своєї землі. Обрали шлях воїна. Обрали честь.

Пам’ятаємо разом. Тримаємося разом.

07/05/2026

У музеї відбулася яскрава мистецька подія — відкриття персональної виставки корюківського художника-аматора Володимира Борисенка під назвою «Краплі натхнення».

Експозиція об’єднала близько 40 робіт митця. Відвідувачі мали змогу побачити морські та зимові пейзажі, жіночі портрети у стилі поп-імпресіонізму, кавові натюрморти та інші творчі роботи, сповнені кольору й емоцій.

На відкриття завітало багато гостей: родина, друзі, поціновувачі мистецтва та всі, хто хотів особисто привітати автора з важливою подією.

Ця виставка є ще одним підтвердженням того, скільки талановитих людей живе у нашій громаді та як важливо підтримувати місцеве мистецтво.

Запрошуємо всіх охочих відвідати музей та відчути натхнення через роботи Володимира Борисенка!

23/04/2026

Музей — це не лише про минуле. Це ще й про те, як зрозуміти світ навколо сьогодні 💙

Молодша наукова співробітниця Юлія Устименко провела зустріч із молодшими школярами про аварію на ЧАЕС. Говорили не лише про серйозні речі, а й про дуже несподіваних “господарів” зони відчуження. Діти дізналися, що там чудово почуваються дикі свині (і зовсім не бояться людей!), бобри будують свої греблі, а вовки та єнотоподібні собаки вільно гуляють лісами.

Обговорювали, як природа вміє відновлюватися навіть після таких катастроф, і як відсутність людей іноді дає шанс тваринам повернути свої території. Отак серйозна тема перетворилася на живу, цікаву розмову про природу, відповідальність і дивовижну здатність життя продовжуватися 🌱

23/04/2026

40 років Чорнобильського болю
Минають роки, але чорна віха 1986-го не стирається з пам'яті.
Сьогодні, у 40-ві роковини Чорнобильської катастрофи, ми зібралися в музеї, щоб поєднати слово і пам'ять. Творча зустріч учасників музейного клубу «Перлина» стала спробою осмислити цей "чорний біль" через призму літератури.
Автори ділилися власними спогадами про події 26 квітня 1986 року та художніми осмисленнями трагедії. Звучала поезія, що передавала жах та печаль весни, прозові розповіді про людей, які не знали страху, та вірші, що стали молитвою за полеглих. Особливий акцент було зроблено на тому, як література допомагає пам'ятати, навіть коли час намагається стерти імена з пам'яті.
Ольга Лантух презентувала альбом з фотографіями, спогадами ліквідаторів та їхніх родин. Згадувала жінок, які залишилися «чорнобильськими вдовами».
Але Чорнобиль — це не лише про біль, а й про «життя після життя», спроба знайти сенс у новій реальності.
Насамкінець зустрічі перлинівці читали оптимістичні вірші про весну, Великодні свята, смисл життя.

Цей чорний біль…
Авторка Ольга Лантух

Цей чорний біль... Чорнобиль в Україні…
Роками ми вживаємося в нього.
Ми вже до цього слова звикли нині.
Воно не обминуло з нас нікого.
Розхитує він гірко нашу долю,
Впиваючись у серпе знову й знову...
Все більше ти згинаєшся від болю,
Все більше чорних хусточок на вдовах...
Життя іде... Й страждає Україна
Від братовбивства, ненависті, зла...
Та пам'ять про чорнобильською сина
Вона по-материнськи зберегла.
Нажаль, не розплести нам кросна долі.
Що виткані роками з полинів.
Але ми здатні мати силу волі,
Щоб жоден забуттям не зачерствів...
Вітаймося! В обличчя впізнаваймо!
Хай не міліють доброти озерця!
Це наше спільне горе! То ж не даймо
Байдужості осісти в жодне серце!..

Моє село
Авторка Любов Грищенко

Нема таблички, мабуть війна з’іла,
Чорнобиль хати вкрав, що край села,
А як же гарно тут колись світила,
Як же село представити могла!
Дорога теж така, що Боже милий!
Як кажуть, ні проїхать, ні пройти,
І ліс зарослий і такий похмурий.
Та ще тримаються старенькі два мости,
Ще жебонить у шлюзах наша Убідь,
І школа вікна вимила свої.
Село моє, ну хто ж тебе розбудить?
Розчистить хто ліси твої й гаї?
Раніш в світи вся молодь розлетілась,
Поіхали і ми до кращого життя,
Колгоспи теж тримати розхотілось,
Так і спиняється в тобі життя-буття.
Колись у кожній хаті тут світилось,
І клуб щовечора вмикав свої вогні,
Скрізь мукало, і гелготало й веселилось,
А зараз пустка - пустка у селі.
Автобус мчав за день три рази в місто,
А зараз не доїхать, не дійти,
Чому колись нам стало отут тісно?
Так й не змогли тебе ми вберегти.
Та все одно ти рідне аж до болю,
Люблю тебе осиротіле і сумне,
Це ти дало мені життя і долю,
Пробач, що я залишила тебе.

*****
Авторка Регіна Пилипенко

Вже верба вас всіх побила,
І нам свято освятила.
Десь уже і недалечко,
Те червонеє яєчко.
Господині-трудівнички,
Від роботи горять щічки.
Наварили, напекли,
Розговітись не дали.
На столах чого нема,
Все чого хоче душа.
Вам нічого не бажали?
То чимдуж читайте далі:
Щоб навбитки вигравали,
Й пасочки ви смакували,
Щоб масна була ковбаска,
Й не з горілим денцем паска,
Холодців смачних й м'яска,
Пальцем пхана ковбаса,
Шинки, з масла баранці –
Все було щоб до душі.
Отакі от побажання –
Великоднє привітання!
А якщо уже без жартів –
Великодніх ароматів,
Затишку у всі оселі,
Щоб мені були веселі,
Всім здоров'я аж по вінця,
Не хрустять нехай колінця,
Сліз від радощів бажаю,
Міцно-міцно обіймаю.