Намір Психологічний Простір

Наша Аліна Яковенко здобуває психотерапевтичну освіту в напрямку гештальт-терапії в Українській Спілці психотерапевтів.
Цей напрямок цікавив її давно, і це вже не початок, с продовження освіти.

Коли Аліна розповідає про те, як вона любить нові знання, завжди хочеться приєднатися.

Запити про зраду продовжують залишатися актуальними. І вони є досить складними в роботі.

Чому з темою зради працювати складно?
Тому що дуже багато болючих емоцій у клієнтів.
Важко почути і пробачити.
Незрозумілі причини і часто їх розглядають на поверхні.
Є страх повторення.
Втрачається довіра.
Комунікація йде довкола цієї теми і складно говорити про інше.
Втрачається впевненість.

Хороша новина в тому, що якщо пара прийшла в кабінет, то є шанс на відновлення і зміни.

Що заважає процесу терапії?
Очікування, що психотерапевт стане на бік одного з партнерів або буде виконувати роль судді.
Інтерпретація слів терапевта, що він захищає когось одного.
Очікування порад, як швидше все повернути на місце.

Як поводиться психотерапевт?
Максимально тримає метапозицію (наче «над історією»).
Уважно слухає історії обох партнерів.
Іноді честно говорить про неетичні моменти.
Створює умови, щоб партнери почули один одного.
Іноді говорить, за яких умов зміни не настануть.
Разом з парою досліджує причини і намагається розглядати зраду як симптом системи, який може призвести до важливих змін у стосунках.

Який результат терапії вважається позитивним? Це найскладніше питання, тому що те, що наразі виглядає страшним, може бути найкращим.

Думки по колу або думки про думки. Як це працює?

Ви про щось подумали. Наприклад: «У мене закінчилися кошти на карті». Потім додали думку: «Це тому, що я мало заробляю». Потім ще декілька: «Напевно, я не можу дати людям те, що їм потрібно. І не виходить у мене залучити клієнтів. Я не знаю, як люди працюють і заробляють?.. Так, це все від сім’ї, у нас завжди купа проблем…»
Ну і так думка за думку , думка за думку - і тривожність вже зависока.

Але ж у вас могла бути на самому початку інтуїтивно правильна думка, яка будувалася на вашому досвіді. Наприклад, така: «Зараз це час для відпочинку». Або така: «Я знаю, як це зробити, тільки не можу зараз».
І щоб не було думок по колу, варто зупинитися на першій інтуїтивно правильній. Зупинитись і все. А пізніше, спираючись на неї, пошукати варіанти. І ваша тривожність зачекає.

Що краще: старання чи зусилля?

Результат народжується не зі старання, а з розуміння і вміння.

Надмірні старання хтось називає перфекціонізмом, хтось тривожністю або відповідальністю. Але у надмірному старанні є ризик:
у намаганні зробити якнайкраще можна перестати думати про тих, для кого ви це робите.

Щоб результат вас задовольнив, варто подумати так: «Я можу зробити якісно і вчасно не тому, що я дуже стараюся, а тому що у мене є щось інше: досвід, вміння, сили».

Замість старання краще зусилля: це я роблю систематично, не кидаючи і удосконалюючи. І результат вас задовільнить.