17/06/2020
Сьогодні останній день марафону «Агенти Змін», тому ми працюємо вдвічі потужніше 🔥
Наша студентка, Смоляр Вікторія, взяла інтерв‘ю у Світлани Поінтковської, лікарки-остеопата. Світлана навчається в школі остеопатичних наук «ШАНО» та працює в Хмельницькому.
— За що ви любите свою роботу?
Яким був ваш шлях становлення в цій професії?
“Почнемо з того, що оскільки основна моя професійна діяльність, як медичного працівника, була в пологовому будинку, я часто зіштовхувалася з проблемами того, що після народження дітки отримували складні травми, пошкодження, хтось важко народжувався- тобто були свої проблеми.
Ще, коли я працювала нянею з маленькими дітьми, я зрозуміла, що у дітей є дуже складні пошкодження по структурі, по тілу і у нас в місті реабілітації, яка б давала результат, дуже мало.
Я почала цим цікавитися і натрапила на сайт школи академічних направлень остеопатії “ШАНО” у місті Києві. Я зателефонувала до директорки цієї школи, познайомилася з нею, домовилася про зустріч, зустрілася і під час перших 30 хвилин розмови я зрозуміла, що те, що вона розповіла мені лягло до душі і стало тим, що я шукала. І взагалі, про таке на той час я навіть не чула. Сама остеопатія зявилася “на слуху” останні 5-6 років. У нашому місті на той момент, коли я почала вчитися, такого розповсюження не було. Це тільки тепер набуло такої популяризації. Якщо навіть людям лікарі рекомендують сходити до остеопата, то люди тепер знають хто це такі і для чого це, хоча більшість населення таки не зіштовхуться з цим і навіть не знає, що є така спеціальність, як остеопат.
Що мене привело сюди?
Насамперед це допомога. Допомогти мамі бути щасливою, зоровою та радісною, поруч з здоровою та щасливою дитиною. Паралельно, я працюю в пологовому будинку (попередньої роботи я ще не покинула) і я знаю, як важливо допомогти жінці народити, я знаю як важливо зробити це комфортно, як навчити доглядати за своєю дитиною, робити це правильно, навчити певної правильної фізкультури, яка дасть дитині рости здоровою, допоможе рости повноцінною, без змін в тілі. Тому остеопатія багато цих проблем вирішує. Це не є панацея, але це є такий напрямок, окремий напрямок в нетрадиційній медицині, який не розділяє тіло взагалі. Тобто якщо в традиційній медицині ти прийшов, в тебе болить шлунок, ти йдеш до терапевта, чи тебе болять нирки і ти ідеш до уролога, то в остеопатії такого немає. Тобто прийшов клієнт, ти розглядаєш його як єдине ціле і от у цьому єдиному тілі ти знаходиш певні такі прошарки які дають про себе знати і людина від цього почуває себе некомфортно, тобто в неї є якісь проблеми.
Хочу сказати ще декілька слів про остеопатію. Це напрямок молодий, відносно традиційної медицини, адже саму остеопатію започаткував американець Е.Т. Стіл, який жив майже 130 років тому. Він зрозумів, що тіло це як механіка і якщо ти розумієш як воно працює то можна йому допомогти. Це основний принцип. І порушення функцї є порушенням в усьому тілі.
Ми насправді, не знаємо, не слухаємо, не бачимо і не чуємо. А в нас настільки зняли відповідальність особисту з себе і переклали на відповідальність лікарів, то нам дуже важко зрозуміти, що насамперед людина повинна брати відповідальність сама за себе та за своє здоров’я. Кожній людині на цій землі дано тіло. І тіло, як той храм – чим гармонійніше, краще, чистіше, тим воно здоровіше. Гармонія в тілі полягає в тому, що організм людини повинен працювати як метро – без перебоїв. Поїзди рухаються за напрямками, організовано, є тунелі перехрестя, та ніхто нікому не заважає – всі працюють злагоджено в одній площині. Як тільки щось порушується – відбувається збій в усіх структурах. Немає такого, що десь одне закрите і все. Воно буде далі працювати, бо тіло настільки мудре, що вміє пристосовуватися. Такі пристосування до якогось часу можуть працювати, але приходить момент, коли система не може більше працювати так. Взагалі потрібно за своїм тілом слідкувати, берегти його, бо воно дається один раз в житті. Це так саме, як ти прибираєш квартиру, дбаєш про добробут в своєму домі- так саме ти маєш дбати про своє тіло і добробут в ньому. Іти не тоді, коли болить, а вчитися попереджати, щоб воно не боліло. Насамперед, я рахую, що профілактика повинна бути понад усе. І остеопатія цим також займається – попередити, профілактувати, а коли вже є проблема – лікувати.”