06/02/2023
🎓 Українська наука – не завдяки чомусь, а всупереч всьому виявилась достатньо — «живучою». І це за умов зменшення фінансування науки з 0,91% до 0,43% як частки ВВП країни, що можна порівняти з фінансуванням науки в країнах Африки, наприклад як у Конго.
📈 Українські вчені демонструють достатньо стійку позитивну динаміку щодо науково-публікаційної продуктивності та наукового імпакту.
Так, у 2006 році вчені з України опублікували 5223 наукові праці у виданнях бази Scopus, серед яких 2% увійшли до 10% найбільш цитованих у світі (близько 100 статей). В 2020 році наші вчені опублікували вже 13426 наукових праць, з яких вже 5,9% увійшло до топ-10% найбільш цитованих праць, тобто близько 800, що у 8 раз більше, ніж 14 років тому. Це мова про науковий імпакт, тобто оцінку нашої науки міжнародним науковим середовищем 🌐
Ці показники дуже яскраво демонструють ставлення держави до науки та ставлення до науки, власне самих вчених. За одночасного зменшення фінансування науки, як частки ВВП, за 14 років майже втричі, вчені збільшили наукову продуктивність майже в три рази, частку високоімпактних публікацій у три рази також (з 2% до 5,9%) та кількість високоімпактних публікацій у 8 разів 📚
‼️ Очевидно, що українська наука показує, як можна демонструвати позитивну динаміку не завдяки чомусь, а всупереч. Проте, держава у повоєнний час просто зобов’язана переглянути своє відношення до науки, щоб найбільший актив науки – людський капітал, не було «підхоплено» потужною міграційною хвилею й остаточно «вимито» з України 🌊
А які ваші думки, прогресильна спільното?🤔
