28/02/2022
В перший день, коли все почалось, я не вірила, що це все можливо у нашому цивілізованому світі. Я це повторювала цілий день як мантру і сподівалась, що все закінчиться одразу як почалось. Проте апетити окупантів не мають меж, як виявилось.
На другий день після безсонної ночі в холодному пильному підвалі з котами і собаками... я їх дуже люблю, але у мене алергія, і лімфовузли збільшилися вдвічі, ліки вже не допомагали, то я зібрала речі і пішла додому. Мої близькі відвоювали мені місце в підвалі, але всі люди з тваринами ображались. Вибачте, якщо когось образили. Під сирену ми вирішили виїхати з Києва. У нас було два варіанти: Бородянський р-н і Хмельницька область. Зараз я розумію, як добре, що ми обрали другий варіант! Потім була дорога, довга, я періодично дрімала і прокидалась, намагалася зрозуміти чи я вдома і треба бігти у підвал, чи я у підвалі і треба якось піти перевірити квартиру. Постійні обстріли біля Святошино не давали можливість якось заспокоїтись і в дорозі, хоча сирен і обстрілів вже було не чути. Ми їхали цілий день і приїхали до бабусі нашого знайомого, яка нас нагодувала та ми у неї переночували. Дякую вам, Станіславо Мар'янівно, за затишок і ласку!
Цього ж дня я зрозуміла, що рідня з Росії впевнена, що ми сами себе бомбимо і обстрілюємо. Тітка, яку я так любила!, навіть не поцікавилася чи я жива, чи зі мною все в порядку!!! Я всіх заблокувала і не хочу їх більше читати їхні новини з "Российской Весны", які вони мені присилали, щоб я побачила "правду" так звану. От така вона рідня з промитими мізками...
Третього дня ми виїхали з Хмельницької області до Львова. Їхали майже цілий день, коли приїхали і коли я побачила свою двоюрідну сестру, то вперше психологічно розслабилась і з очей потекли сльози. Я кожного дня переживаю за брата і сестру с родиною, які залишились в Києві. Я вночі прокидаюсь по декілька разів, прислухаюсь, читаю новини, пишу своїм, бо я - тут, а вони - там, де росіяни з білорусами, гатять по мирним жителям, руйнують наші будинки і знищують нашу промисловість.
Що я хочу сказати. Ненька Україна, тримайся! Єдина! Нескорена! Вільна!
Захисники України, ЗСУ, Тероборона, Українці, дякую вам за віру, незламність і надію!
