15/03/2026
16 березня 2022 року о 10:47 росіяни розбили серце Маріуполя – скинули авіабомби на будівлю театру, де переховувалися містяни. Загинули сотні людей. Декого змогли ідентифікувати, бо їх шукали рідні, а хтось загинув разом з усією родиною і став невідомою жертвою. Руїни під час окупації знесли, і загиблі навіть не отримали право на поховання. Тож багато з них тепер не мають ні імен, ні могил.
На місці найбільшої трагедії міста окупаційна влада побудувала новий театр, бо відмовляється визнавати цю трагедію. Спочатку вони казали, що в будівлі нікого не було і все підірвав Азов. Але це центр Маріуполя: трагедію бачили жителі навколишніх будинків. Свідків дуже багато. Замовчати це неможливо. Тому тепер росіяни говорять про “жертв київського режиму” і що “кількість жертв невідома”.
Маріуполь вбивали всю весну 2022 року. І розбомблений театр – символ трагедії тисяч містян, вбитих у своїх будинках, в чергах за водою, під час готування їжі, в авто при евакуації, в лікарнях, школах, пологових будинках. Всіх, хто помер від голоду, нестачі ліків, страху та стресу. Всіх, хто від горя виходив у вікна багатоповерхівок. Всіх, хто згорів живцем у палаючих після обстрілу будівлях та задихнувся під завалами стін. Всіх, кого застрелили автомати, дрони, танки та артилерія. Всіх, кого поховали у власному дворі. Всіх, кого спалили в пересувних крематоріях. Всіх, кого разом з будинками знесли і перетворили на бетонну крихту. Всіх, хто пережив блокаду міста, але помер невдовзі від пневмоній, серцевих захворювань, ускладнень. Це символ всіх нас, хто бачив це і вижив.
Маріуполь стоїть, там живуть тисячі людей, частина його вулиць, будинків, шкіл, лікарень, магазинів функціонує. Але це інше місто. Старому Маріуполю розбили серце 16 березня 2022 року о 10:47. Він загинув, і в нього нема ні могили, ні таблички, ні свідоцтва про смерть. Він є тільки в нашій з вами пам’яті. Говоріть про нього, пам’ятайте кожного та кожну, хто разом з ним залишився у вічності.