Міжнародник

Міжнародник Студентське видання Інституту міжнародних відносин К?

Сьогодні мало хто зі студентів знає, що першу «Веселку країн» було проведено в 2010 році, відтоді свято з нагоди Міжнаро...
13/11/2019

Сьогодні мало хто зі студентів знає, що першу «Веселку країн» було проведено в 2010 році, відтоді свято з нагоди Міжнародного дня толерантності стало приємною щорічною традицією Інституту. Історія конкурсу надзвичайно цікава. Як виникла ідея створення фестивалю країн? Які були труднощі? Врешті-решт, чому саме «Веселка»? На ці та інші питання відповіла засновниця фестивалю – Дарина Кирилко.

Дарина нам зізналась, що завжди переймалась не тільки навчанням: імідж ІМВ й дозвілля студентів також викликали неабикий інтерес. Коли майбутня організаторка "Веселки" була на першому курсі, разом із Молодіжною Фундацією ЮНЕСКО вона запровадила у їдальні ІМВ нову традицію: студенти презентували кухні різних народів світу.

Тоді, наприклад, можна було скуштувати смаколики із Азербайджану, Вірменії, Китаю, Грузії, Росії. Дарина не зупинялась на досягнутому: у неї було бажання створити свято талантів, яке б дарувало посмішки, навчало толерантності та об’єднувало студентів з різних курсів. Тоді вона започаткувала конкурс, який продовжує свою історію та набуває все більших масштабів.

Напевно, не можна не погодитися, що найкращі ідеї виникають за філіжанкою ароматної кави у кафе поряд з інститутом. Подруга Дарини, Христина Тюлєнєва, вигадала незмінну назву фестивалю саме в такій атмосфері. «Веселка» символізує радість та поєднання кольорів, що утворює цілісну картину світу.

«Труднощів з реалізацією було багато, – зазначає Дарина. – Коли є щось нове і незрозуміле, всім навколо стає ніяково і навіть страшно. Тоді теж був супротив, як і щодо будь-яких змін. Виникла досить цікава ситуація, коли у всьому районі мали вимкнути світло, а на захід були запрошені гості, зокрема представники дипломатичного корпусу, замовлено величезний торт…Та, на щастя, все обійшлось. Якщо хочете впровадити якусь новинку, потрібно бути готовим до форс-мажорів, а головне — пам’ятати свою мету та цілеспрямовано до неї йти».

Останні декілька тижнів у коридорах Інституту можна почути загадкові перешіптування та дивну музику, побачити натхненні очі студентів та уривки акторських етюдів. Що готують нам представники різних спеціальностей і цивілізацій?

На парах з історії вам точно доводилося чути такі назви як: Китайська імперія, цивілізація Майя, Київська Русь, Монголія, Давня Греція та легендарні вікінги. Тепер настав час познайомитись з ними ближче.

Китайська імперія в інтерпретації студентів «Міжнародного бізнесу» постане з різних сторін, а популярний інтернет-магазин Aliexpress точно впізнають усі. Цікаво, чи встигли вони проконсультуватися з засновником Alibaba Джеком Ма? Подейкують, до виступу будуть залучені представники китайської національності.

Правда ж всі пам’ятають фільми про Індіана Джонса? Студенти «Міжнародних економічних відносин» продемонструють ще одну пригоду мисливця за скарбами та бджілки Майя. Заінтригувало?

Виступ християн Київської Русі у виконанні студентів «Міжнародних комунікацій» допоможе вам відновити в пам’яті загублені після ЗНО знання та на власні очі побачити, як Володимир з комунікацій освячує Русь з водяного пістолета. Не забудьте принести до Актової зали парасольки!

Студенти «Міжнародного права» зобразять, чи легально Чингісхан прийшов до влади, а також загіпнотизують всіх шаманськими ритуалами, танцями навколо багаття та загадковими степовими піснями. Готуйтесь до містики.

Греція знаменита не тільки своєю демократією, теоремою Піфагора та першими Олімпійськими іграми, а й глибокими філософськими думками. Якщо ви збираєтесь поринути у загадковий світ Давньої Греції та вина, рекомендуємо переглянути популярні міфи у виконанні студентів «Міжнародного регіонознавства».

Студенти «Міжнародних відносин» готують альтернативний і своєрідний погляд на історію вікінгів. Норманське завоювання, участь в утворенні Київської Русі та висадка на берегах Америки - якщо цікаво, як насправді це відбувалося, фахівці-міжнародники ознайомлять вас з цими подіями.

«Веселка країн» приверне також увагу поціновувачів гастрономічної культури. Конкурсанти повинні проявити себе не лише як сценаристи, хореографи та артисти, а й як справжні шеф-кухарі. У стінах 20-го гуртожитку відбудеться пекельний «МайстерШеф». Цього року на гостей чекають досить неординарні страви: смажене молоко від Китайської імперії, «Портвейн 777» із Стародавньої Греції, традиційні пироги за давніми рецептами Київської Русі та оселедець по-скандинавськи. Кожен може долучитись до доброї справи: всі кошти, отримані від продажу, буде перераховано на благодійність.

«Веселка країн» — своєрідна «родзинка» яскравого студентського життя, яка єднає і виховує толерантне ставлення до різних країн та народів. Тому після вступу в ІМВ можна розраховувати не тільки на здобуття якісної освіти, а й на можливість проявити свій креатив, знайти нових друзів, отримати море емоцій і позитиву. Отож, якщо хочете побачити справжнє шоу, ласкаво просимо!

🎈Сьогодні день для привітань!🎁🔹Від імені редакції "Міжнародника" щиро вітаємо з днем народження нашого шеф-редактора Сер...
21/10/2019

🎈Сьогодні день для привітань!🎁

🔹Від імені редакції "Міжнародника" щиро вітаємо з днем народження нашого шеф-редактора Сергія Івановича Даниленка 🎉

🎊Бажаємо професійних успіхів та наснаги, натхнення та позитиву, бадьорості і бажання рухатися тільки вперед!

⭐️Нехай мрії здійснюються, а нові "Міжнародники" видаються!💙

Ніколи не читайте: Olga Goncharuk та «Світи» Роберта ХайнлайнаПро роман жанру антирелігійної сатири, в основу якого ввій...
15/10/2019

Ніколи не читайте: Olga Goncharuk та «Світи» Роберта Хайнлайна

Про роман жанру антирелігійної сатири, в основу якого ввійшла Біблійна легенда (ось вам і літературний оксиморон!) й інші «вічні» запитання.

- Ольго Володимирівно, Вас знають, як викладачку, яка поза роботою має багато різних хобі. Чи входить читання до переліку Ваших улюблених занять?

- Так, звичайно. Ще в дитинстві, оскільки комп’ютери не були поширеними, мені подобалося дізнаватися інформацію з книг. Ця любов залишилася й досі, навіть з появою нових технологій. Хоч і стараюся слідкувати за тенденціями сучасної публіцистики, є книги, які я не втомлююся перечитувати.

- Тобто Ви надаєте перевагу класиці?

- Я б не назвала ці книги класикою в прямому розумінні цього слова. Це трохи інше, радше – наукова фантастика. До жанрів, які мені імпонують, також належать фентезі й детективи.

- Це доволі цікаво! Якою книгою Ви хотіли б поділитися з нашими студентами?

- Однією з моїх фаворитів є книга «Світи» Роберта Хайнлайна, відомого американського письменника-фантаста, а саме роман «Іов, або висміювання справедливості». Його основою є Біблійна притча про Іова – людину, чия віра в Бога була піддана перевірці хитрощами та підступами Диявола. Історія головного героя аналогічна, однак у творі Диявол «закидає» його в різні світи, де чоловік змушений виживати й давати собі раду. Дуже цікаво разом з героєм проходити весь цей шлях випробувань і екстримальних ситуацій, у які він потрапляє. Мимоволі проймаєшся тією атмосферою.

- Чим саме зачепила Вас книга?

- Перш за все, абсолютно несподіваною розв’язкою. Не знаєш, чого очікувати. Крім того, перевагою є те, що автор, у силу власних атеїстичних поглядів, однозначно й без прикрас висвітлює своє розуміння віри, релігії, особливостей сану священнослужителів. Також роман торкається «вічних» питань, зокрема справедливості, добросовісності, сенсу життя. Звісно, не обійшлося у творі без захопливої лінії кохання. Увага концентрується не лише на становленні головного героя, а на розповіді про його супутницю, яка розділяє з ним усю ношу під час складних ситуацій. Після прочитання книги виникає бажання замислитися, для чого ти є в цьому світі, чи правильно обрав свій життєвий шлях і чи взагалі ти керуєш своїм життям, або це робить хтось інший замість тебе. Саме тому я часто її перечитую, коли мені потрібно прийняти якісь складні рішення.

P.S. Ольга Володимирівна, як справжній поціновувач літератури, довго не могла обрати найкращу книгу зі свого списку улюблених. Проте, ми погоджуємося, що, цей роман дійсно вартий уваги))

Обмінюємося досвідом: Erasmus+Хто?: Марія Богдановська (VI МП)         Де?: Констанц, Баден-Вюртемберґ, Німеччина       ...
15/10/2019

Обмінюємося досвідом: Erasmus+

Хто?: Марія Богдановська (VI МП)
Де?: Констанц, Баден-Вюртемберґ, Німеччина
Як довго?: 1 семестр

- Перш за все, чому ця програма? Що в ній найбільше привабило?

- Головним фактором була можливість жити і навчатися в Німеччині, практикувати німецьку. Цю мову я почала вчити лише в університеті і спочатку навіть уявити не могла, що колись мені викладатимуть нею, але до 5 курсу рівень знань вже був достатнім (це зараз прихована реклама нашої кафедри німецької мови). Крім того, привабило, що університет Констанцу спеціалізується на наукових дослідженнях: програма постійно змінюється в залежності від трендів в науковому ландшафті, тому тут я зрозуміла, що «наукова новизна» — не просто пункт в рефераті.

- Що було найтяжчим на шляху до отримання стипендії та зміни місця навчання?

- Перша перешкода — наша власна лінь. Щоб дізнатися про будь-яку міжнародну програму, варто зробити над собою зусилля і звернутися до Міжнародного відділу інституту чи хоча б пошукати інформацію на сайті. Я випадково дізналася про свою програму в Міжнародному відділі за декілька днів до дедлайну та вирішила ризикнути. Наступний пункт, що викликав певні труднощі — скласти переконливе мотиваційне есе. Тут можу порадити писати не лише про особисті якості та сильні сторони, а більше зосередитися на питаннях: «Що мені конкретно потрібно в цьому університеті і чому я тут потрібний?». Почитайте про навчальний заклад, викладачів, запропоновані курси і з’ясуйте, що саме вас цікавить.

- До речі, я з острахом очікувала бюрократичної тяганини, оскільки в мене вже був досвід з подачею документів на обмін в Польщі, але цього разу все було значно комфортніше і простіше, тому з цього приводу не варто хвилюватися.

- Яка, на твою думку, основна відмінність між ІМВ та твоїм закордонним універом?

- Взагалі, навчальна система дійсно відрізняється. Потрібно багато працювати, читати, досліджувати, створювати щось нове. Але з іншого боку, для цього завжди є необхідні матеріали, наприклад, до семінарських питань надається чіткий список джерел, котрі або є в вільному доступі, або їх надсилає викладач. На таких семінарах не вдасться сказати абищо чи просто вигадати доповнення, потрібно знати конкретний матеріал. У нас цього дійсно не вистачає.

- Чи є щось таке виключно «українське», за чим сумуєш закордоном? А за чим найбільше сумуватимеш після повернення додому?

- Якщо говорити про буденні речі, це можливість всюди розраховуватися картою. Хоча Німеччина і робить сто кроків вперед в технологіях, це не завжди стосується побутових речей. Ще сумувала за гарною кавою за доступною ціною, за магазинами, які працюють цілодобово весь тиждень і раптово не зачиняються через якесь маловідоме місцеве свято.

- Вдома, як я вже згадувала, не вистачатиме чіткого ресурсного забезпечення, бібліотеки, в якій є просто все. Ще сумуватиму за office hours викладачів, коли є визначений час для індивідуального обговорення певних труднощів у навчанні, і не потрібно бігати за професором на всіх перервах чи підстерігати його під домом. Також подобався в німецькій системі принцип «предметів мало – сенсу багато», що, як на мене, особливо важливо на магістратурі. А ще ти сам обираєш, на чому сконцентруватися і які предмети обрати. Хоча з іншого боку, це навпаки додаткова відповідальність.

- Найважливіше, що тобі дало навчання закордоном?

- По-перше, це усвідомлення того, в якому напрямку зараз рухається політична наука, розуміння певних наукових тенденцій, як повинні проводитися дослідження. І звісно ж, вміння самостійно організовувати свій навчальний процес і свідомо обирати навчальні предмети.

- Найяскравіше враження цього року?

- Безліч позанавчальних заходів, організованих університетом: модель ООН, волонтерство на величезному фестивалі Campus. У такі моменти поринаєш у неймовірну атмосферу відпочинку, поєднаного з навчанням.

- Найкраще місце, де вдалося побувати за цей час?

- Сам Констанц – дуже мальовниче містечко, але цього року вдалося здійснити декілька подорожей поза межами Німеччини. Найбільше була в захваті від Сараєво: неймовірна природа, поєднання культур Сходу та Заходу та найгостинніші люди, яких я тільки зустрічала. Мені здається, що Боснія – взагалі дуже недооцінена країна, тому завжди її рекомендую.

- Твоя порада тим, хто хоче отримати стипендію на навчання закордоном? До чого в такому разі неодмінно потрібно бути готовим?

- Намагайтеся! Розпитуйте, шукайте, не лініться. У будь-якому разі необхідно робити якісь зусилля над собою. Тому намагайтесь і не бійтеся. Звісно, потрібно бути готовим до відмов і не сприймати їх занадто серйозно. Це всього лиш одна з безлічі можливостей. Насправді, все реальніше, ніж вам здається. Не потрібно мати дві Нобелевські премії чи дописаний роман, щоб потрапити на університетський обмін чи стати стипендіатом освітньої програми, головне – прагнення розвиватися і дізнаватися щось нове.

- Загалом, навчання за кордоном вимагає самостійності, вміння виплутуватися зі стресових ситуацій. Якщо ви хочете отримати реальний досвід та нові знання, готуйтеся до того, що буде непросто. Але звісно ж, це того варте!

Ніколи не читайте: Сергій Даниленко та «Гібридна топографія»Замість ліду (передмови):- Сергію Івановичу, ну усміхніться,...
15/10/2019

Ніколи не читайте: Сергій Даниленко та «Гібридна топографія»

Замість ліду (передмови):
- Сергію Івановичу, ну усміхніться, Ви весь час розмовляєте і крутитеся! Це катастрофа! Треба кілька фото, щоб з чогось вибрати.
- А що ж я зроблю, якщо на мене весь час хтось чекає. Зробите знімок, дасте мені, і все – буду виставляти! Мені потрібне фото на обкладинку книжки. Ну і, звісно ж, у фейсбуці на аватар, бо я там занадто молодий.

- Сергію Івановичу, сучасне студентство ділиться на 2 типи. Одні читають «денно і нощно» самі лише підручники до семінарів, інші ж захоплюються соцмережами і тільки зрідка відкривають поетичні збірки. Чи є це проблемою?

- Студенти зараз читають багато наукової літератури, нон-фікшину. Однак цього, відверто кажучи, замало як для формування свіжої думки на перше і шосте питання семінару, так і для загального орієнтування у подіях сучасності.

- Яку книгу порадили б Ви як викладач, колега і друг?

- Я вважаю, що варто спробувати на свій читацький смак книгу професора, культуролога та критика Ярослава Поліщука «Гібридна топографія: місця і не місця в сучасній українській літературі». Зараз видається достатньо велика кількість різноманітних книг, проте складно розібратись, які з них достойні, а які ні. У такому випадку в нагоді стане критика. Книга, яку я раджу до прочитання – неупереджений погляд на літературу, реалії у нашій країні та проблеми на Сході. Вона допомагає зорієнтуватись, яку хорошу книгу про сучасні події варто прочитати, адже графоманії дійсно багато. Це ж дороговказ.

- Тобто це «книга про книги»?

- Це книга про сучасні книги. Дійсно важливим для мене видався її розділ «Зона війни», який привів мене до ще однієї дуже важливої мистецької праці, а саме книги «Інтернат» Сергія Жадана. Я рідко коли переживав такі емоцій і вдячний за це обом книгам. Вони здійснюють такий колосальний вплив, як чинили на нас у дитинстві «Майстер і Маргарита» Булгакова і «Три мушкетери» Олександра Дюми.

- Чи можна сказати, що «Гібридна топографія» спонукає до діалогу з іншими книгами, стає справжньою віхою чи посередником у спілкуванні читача і свіжодруку?

- Абсолютно. Це орієнтир. Вона допомагає з пошуком друзів серед книг. Взагалі, у нас на комунікаціях (прим. – спеціалізація «Міжнародні комунікації») є традиція, особливо на першому курсі, обирати книгу на літо. Я рекомендував саме цю книгу студентам. Започаткувати таку традицію запропонував наш студент Кирило Безкоровайний, який наразі є головним редактором чи не єдиного в Україні наукового видання «Куншт» з контентом на кшталт «Discovery» «National Geographic».

P.S. Уважно слідкуємо за фейсбуком Сергія Івановича. Скоро там з'явиться нова аватарка:)

Обмінюємося досвідом: Stipendium HungaricumErasmus, Global UGRAD, безліч грантів та стипендій від університетів з усього...
15/10/2019

Обмінюємося досвідом: Stipendium Hungaricum

Erasmus, Global UGRAD, безліч грантів та стипендій від університетів з усього світу – сьогодні перед студентами відкривається просто море можливостей: ми можемо подорожувати, вчитися й розширювати горизонти без особливих складнощів.

Зараз ІМВ співпрацює з більш ніж 60 ЗВО світу, тому навчання за обміном – не ефемерна, а досить реальна перспектива. Тим більше, що на допомогу завжди прийде Інтернет або Відділ академічної мобільності Інституту (правда, зі своїми нюансами), про які поговоримо згодом.
Про особливості обміну та специфіку навчання за кордоном спілкувалися зі студенткою VI курсу Міжнародної регіоналістики Каріною Колядич.

Що?: “Stipendium Hungaricum” – програма угорського уряду за сприяння Tempus Public Foundation, Будапештський університет імені Матвія Корвіна

Де?: Будапешт, Угорщина

Як довго?: 4 семестри

- Перш за все, хотілося б дізнатися, чому ти обрала саме цю програму, що привернуло твою увагу?

- Насправді, заявку я подавала досить спонтанно, оскільки про угорську освіту знала не надто багато. Вже в процесі я дізналася, що учасниками Stipendium Hungaricum є понад 50 країн світу. Згадую, як взимку 2018-го на якомусь ресурсі можливостей для молоді я натрапила на цю програму. Важливим фактором, що стосується освіти за кордоном, для мене завжди було питання витрат. А оскільки стипендія покривала витрати на освіту, частково на проживання, медичне страхування та надавала щомісячні виплати, це спонукало мене все-таки заповнити анкету. Що мені також сподобалось, так це надзвичайно простий та зручний процес подачі. Деякі заклади можуть вимагати спеціальні сертифікати чи дипломи, тоді ж як для цієї заявки, за наявності необхідних документів, знадобиться лише кілька годин: просто завантажуєш усе на онлайн-платформу і чекаєш на відповідь та на наступні етапи відбору, якщо пощастить.

- Що ж було найважчим на шляху до отримання стипендії та зміни місця навчання?

- Якщо ми інколи нарікаємо на українську бюрократію, то моїм найбільшим розчаруванням був її європейський аналог. Наступні етапи відбору, інтерв’ю та вступне есе були доволі цікавими та швидкими. Однак, найтяжчим для мене було очікування остаточного рішення, що дуже затягувало всі наступні етапи вступу.

- Якими були перші враження від країни та нового універу, чи відповідали вони твоїм очікуванням?

- Чомусь для мене завжди Центральна та Східна Європа була пов’язана із соціалістичним минулим. Мені й на думку не спадало, що я буду вчитися в такому гарному місці. Головний корпус університету належить до Спадщини ЮНЕСКО, а коли я увійшла до кімнати гуртожитку, була шокована, що рік житиму в будівлі в серці міста з видом на Дунай! Що до освіти, то гадала, що мені буде набагато складніше, однак підготовка ІМВ, знання, отримані від викладачів кафедри міжнародного регіонознавства дуже допомогли. Так що і в навчальному, і в культурному плані мої очікування було перевершено.

- Швидко вдалося адаптувалася до нового оточення та навчальної системи, чи все ж таки виникали певні труднощі?

- Спочатку було складно з підходом до навчання. Багато уваги в гуманітарних дисциплінах приділяється методології дослідження та прискіпливій аргументації власних суджень і висновків. Але до цього швидко звикаєш. З одногрупниками, попри досить різну ментальність (у моїй групі навчаються студенти з різних куточків: від Еквадору до В’єтнаму) та навчальний бекграунд, нам вдається знаходити спільну мову. Мабуть, найскладнішим челенджем була та залишається угорська мова. Радує те, що в столиці достатньо жителів, котрі розуміють та спілкуються англійською.

- Яка, на твою думку, основна відмінність між ІМВ та твоїм угорським універом?

- На відміну від ІМВ, в університеті, де я навчаюся зараз, наголос падає на самостійні та практичні роботи. Семінарські заняття у звичному нам форматі імплементовані в лекційні заняття, загалом лекції більш інтерактивні. Втім, це досить поширена європейська практика. Дуже порадувала горизонтальна комунікація – з питань навчального/дослідницького процесу завжди можна звернутись особисто чи написати мейл до викладача та чекати на дружню та потрібну консультацію.

- А де тобі складніше вчитися?

- Думаю, що як і в українських, так і в закордонних ВНЗ отримані знання будуть багато в чому залежати від викладача, підходу до викладання та комунікації зі студентами. Як я зазначила, тут у мене було більше самостійних робіт, а в ІМВ – семінарських занять. Однак, на обидва типи роботи потрібно витрачати свій час, використовувати знання та здібності, а відтак – підходити з розумом.

- Чи є щось таке виключно «українське», за чим сумуєш за кордоном? А за чим найбільше сумуватимеш після повернення додому?

- Однозначно люди. Я все одно люблю українців, люблю Київ, моїх близьких, рідних та товаришів. У мені говорить не тільки патріотизм: за чотири роки навчання в українській столиці вдалося знайти купу неординарних людей, які виявилися фахівцями у своїй справі, знайти вірних друзів, насолодитися всіма радощами студентства та подорослішати водночас. Хоча від Будапешту віє століттями історії, це дуже сучасне, вільне місто з безліччю можливостей для молоді, розваг і комфортом щоденного життя. Напевно, я сумуватиму за цим яскравим періодом. Однак мені приємніше розуміти, що в Україні відбуваються суттєві зміни, і крім того, зі свого боку важливо бути їх частиною.

- Часто говорять, що за кордоном виникають складнощі в комунікації з місцевим населенням через різні менталітети. Чи дійсно помітна ця різниця між українцями та угорцями? І якщо так, в чому вона найвиразніше виявляється?

- Насправді деякі угорці навіть вважають, що вони споріднені зі слов’янами. І хоча етнічна теорія часто каже протилежне, наявність кордону, окрім України, ще й з такими державами, як Сербія чи Словаччина, може говорити про певний слов'янський вплив. Однак визначити якісь спільні риси для слов’ян важко. Те, що відрізняє угорську ментальність від української – це розміреність і навіть повільність. Якщо українці за своєю природою жваві, то здається, що угорці взагалі нікуди не поспішають!

- Загалом, що найважливіше тобі дало навчання за кордоном?

- Самостійність і водночас комунікабельність. Живучи в інтернаціональному середовищі, де більшість, - по суті, «чужинці» одне одному, ти розумієш, що маєш просити про допомогу, коли потрібно, і ніколи не відмовляти на прохання про поміч, якщо маєш змогу її надати. Не знаю, мабуть, так працює кармічний механізм :). Також було цінним поглянути на себе, як зростаю, як змінюються моя свідомість і спосіб мислення.

- А що стало найяскравішим враженням цього року?

- Мені пощастило взяти участь у комплексній програмі з політичної освіти в Будапешті та в проєкті захисту прав людини у Варшаві. Завдяки цьому я отримала безліч крутих знань та мала нагоду познайомитися з творцями змін з різних країн.

- За цей час тобі вдалося здійснити мандрівки як країнами Європи, так і містами Угорщини. Яке ж місце залишило особливий слід в твоїй пам’яті?

- Весняний семестр виявився дуже насиченим у цьому плані, але особливо вразила поїздка з одногрупниками на озеро Балатон, яке самі угорці іменують морем (!). Неймовірно гарна місцевість, та й взагалі ця подорож стала приємним завершенням семестру.

- Щоб ти порадила тим, хто хоче отримати стипендію на навчання за кордоном? До чого в такому разі неодмінно потрібно бути готовим?

- Бути відкритим та пробувати все, що подобається. Хтось із старших колег якось дав мені пораду: «Не засмучуйся через відмови. Вони ще часто будуть переслідувати тебе в житті». Звучить, можливо, й не надто підбадьорливо, але я гадаю, що це хороший девіз у пошуку відповідних програм, оскільки наполегливість та гарт рухатимуть до цілі, а також допоможуть визначитися з університетом та напрямком остаточно.

Трикутник смерті, або як узагалі тут можна навчатися?Бувалі студенти у розпал навчання точно погодяться з тим, що у нашо...
15/10/2019

Трикутник смерті, або як узагалі тут можна навчатися?

Бувалі студенти у розпал навчання точно погодяться з тим, що у нашому Інституті (як, мабуть, майже у всіх навчальних закладах) є щось проклято-магічне: то перерви закороткі, то на лекціях у повітрі літає снодійний дурман, то кількість домашнього завдання збільшується в геометричній прогресії, то твої одногрупники перетворюються на справжніх упирів, то принтер на третьому поверсі перестає працювати, як тільки ти вистояв кілометрову чергу. Виявляється, усе це відбувається не просто так. Зараз ми розповімо, які містичні таємниці приховує ІМВ.

Не кожен старшокурсник знає, що Інститут міжнародних відносин знаходиться в будівлі колишнього комплексу Вищої партійної школи, збудованого на місці вирубаного саду знаменитого академіка Миколи Кащенка. Цікаво, що на цій землі, поруч із єврейським кладовищем, у досить суворому київському кліматі ботаніку вдавалося виростити рідкісні південні плоди. Невідомо, як селекціонер так просто міг це робити.

У 1976 році сад разом із кладовищем знищили, а на руїнах збудували учбовий заклад для підготовки керівних кадрів компартії. Архітектори зробили проєкт будівлі в дусі тогочасного модерну: навчальний корпус має незвичайний Х-подібний план з великою кількістю добудов. За спогадами очевидців, на особисте замовлення Компартії під Вищою партійною школою було розташовано підземелля, яке, за різними даними, сягає від трьох до містичних тринадцяти поверхів. Залишилися лише нечисленні дані про те, що на справді приховують загадкові лабіринти під Інститутом.

Так, на глибині близько 100 метрів знаходиться платформа таємної гілки метро, до якої можна потрапити лише через ті ж підземелля. Тому радимо вам наступного разу, коли відчуєте легеньке похитування від руху поїздів метрополітену, замислитися, чи справді це всього лиш черговий поїзд курсує між Дорогожичами і Лук’янівською, чи, може, щось зовсім незвідане відбувається на відстані кількох десятків метрів ближче до центру землі.

Іншим секретом Інституту, що навіть суперечить чинному законодавству є бюст Леніна небачених розмірів, що багато років перебував у власності Компартії і зараз знайшов свій останній притулок на одному із поверхів підземелля. Навряд чи декомунізація дістанеться до цього свідка зміни нових і нових студентів, але пошукати його можна спробувати.

Однак, не радимо вам бродити покинутою будівлею навпроти 20-го гуртожитку. Недобудований спортивний комплекс сьогодні став прекрасною домівкою для кажанів, але таке сусідство не надто подобається студентам. Ба більше: вночі з будівлі лунають дивні звуки, група студентів якось навіть помітила загадкову білу тінь, що рухалася у темряві. Достовірність цієї інформації «Міжнародник» ретельно перевіряє.

На додаток до цього, деякі викладачі стверджують, що розташування ІМВ має масонські прояви. Важко повірити, але будівля Інституту знаходиться між кількома кладовищами, сама була зведена на захороненнях, датованих ще 1894 роком, поруч із промисловою зоною та Лук’янівською в’язницею, а вулиця Іллєнка є «дорогою смерті» для розстріляних у Бабиному Яру.

Аж лячно стає, правда? Залишається лише сподіватися, що сучасна історія Інституту буде куди більш життєствердною і багатообіцяючою.

Address

Makariv

Website

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Міжнародник posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Shortcuts

Share