Ліцей 57 ім. Короля Данила Львівської міської ради

D1%88_%D0%93%D0%BE%D1%85%D0%B1%D0%B5%D1%80%D2%91%D0%B5%D1%80#cite Фасади оформлені за мотивами архітектури італійського ренесансу.

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА
Через відсутність українських навчальних закладів в цьому передмісті в польських школах змушені були навчатися і українські діти – був створений механізм ополячення українців. Це викликало спротив місцевої української спільноти асиміляційним процесом. Як свідчить український історик Іван Крип’якевич «український національний рух на Жовківському передмісті розпочався при кінці ХІХ століття. За почином отців Василіян у 1904 році засновано читальню «Просвіти», що містилася зразу по вул. Об’їзд ч.6 (тепер вул. Долинського – авт.). Незабаром тут засновано Захоронку (дитячий садок – авт.). В 1912 році відкрито перший клас школи імені Короля Данила, що була зразу на вулиці Св. Мартина ч.24а». На Жовківському передмісті українці створюють свої національні ідеологічні установи, однією з яких була «6-клясова коедукаційна приватна вселюдна школа імені Короля Данила» Українського Педагогічного Товариства «Рідна школа» з українською мовою навчання. На той час у Львові діяла лише одна державна українська школа ім. Шашкевича, чотири приватні школи (імені Шевченка, імені князя Льва, імені Короля Данила, імені Бориса Грінченка) та дві державні і дві приватні гімназії. І це при тому, що за переписом населення 1931р. у місті проживало 50900 українців.

У роки лихоліття першої світової війни діяльність «Рідної школи» була припинена. Із приходом російських військ у Галичину царська влада закрила всі приватні школи, а канцелярію і магазин «Рідної школи» опечатала. Діяльність «Товариства» була відновлена у післявоєнний період. У 1921 р. відновили свою діяльність і кружок та школа ім. Короля Данила. За архівними документами, директором школи у 1923р. був Олекса Гайдукевич, а у 1924р. його на цій посаді замінив Денис Снилик. У цей час кружок ім. Короля Данила нараховував 500 членів, який опікувався діяльністю школи і захоронки. Змінилося місце розташування школи – вона винаймала три кімнати у захоронки на вул. Жовківській, 62 (тепер вул. Б. Хмельницького) та одну кімнату на вул. Бальоновій, 3 (тепер вул. Гайдамацька). На вулиці Жовківській було дві класні кімнати площею по 48 кв. метрів (одна в партері, друга на першому поверсі) та невелика кімната для канцелярії. На вул. Бальоновій була одна класна кімната площею 42 кв. метри у партері. На той час школа ім. Короля Данила була однією з найбільших шкіл у Львові. У 1923р. у ній навчалося 244 учні, у 1935-1936 н.р. – 291 учень, а бажаючих було ще стільки ж. За такого перевантаження цих трьох класних приміщень, які мала школа, було недостатньо для організації якісного навчання. Тому у 1937р., зважаючи на неодноразові звертання до Головної Управи Товариства «Рідна школа» тодішнього директора Василя Манька, замість приміщення на вул. Жовківській школі було виділено чотири навчальні кімнати, канцелярію і передпокій у Народному Домі на вул. Рутовського, 22 (тепер вул. Театральна), залишивши їй також клас на вул. Бальоновій, де навчалися перші і другі класи. Але і це не вирішило проблеми, оскільки навчання у другій зміні закінчувалося о 17 год. 30 хв., а до школи діти добиралися зі Знесіння, приміських сіл Збоїск, Кривчиць, Мурованого, Френелівки. У зимову пору діти поверталися додому з останніх уроків затемна. Збудувати нову велику школу на Жовківськім передмістю було неможливо, оскільки в школі навчалися діти незаможних батьків. Навчання було платним, оскільки школа була приватною. Діти з бідних родин звільнялися від оплати. Зібраних за навчання коштів не вистачало на утримання школи. Тому допомогу школі надавала головна управа «Рідної школи». Найбільшим жертводавцем на українське шкільництво був Митрополит Андрей Шептицький, за що йому було присвоєно почесне звання члена-добродія «Рідної школи» із врученням мистецьки виготовленої грамоти. Давала прибутки і крамничка шкільного приладдя, яка діяла при школі. Не дивлячись на матеріальну скруту в школі було все необхідне обладнання для навчання дітей. У 1924 р. засновано шкільну бібліотеку. За зібрані для неї кошти та добровільні пожертви громадян Жовківської дільниці, а також за доходи з вистав, виконаних учнями, було придбано 104 томи книжок. Навчання проводилося у дві зміни. Навчальний рік ділився на два півроки. У 1935-1936 н.р. поділ був такий: перший піврік з 1 вересня до 22 грудня 1935 року, другий піврік з 15 січня до 20 червня 1936 року. За кожний піврік учням видавалися свідоцтва, в яких виставлялися оцінки з навчальних предметів і з поведінки. Оцінювання проводилося за чотирибальною системою. За навчання: дуже добре, добре, достатньо і недостатньо; з поведінки: дуже добре, добре, відповідно і невідповідно. В час літніх канікул діти їздили відпочивати в село Милуваня, де діяла рільнича школа. Оселя в Милувані була фундацією Митрополита Андрея Шептицького. У позаурочний час у школі проводились курси для неписьменних. Велика увага приділялася вихованню дітей у патріотичному дусі. В школі проводилося ряд святкувань протягом навчального року. Основою всього виховання було релігійно-моральне виховання. Крім уроків релігії у школі діяв гурток КАУМ (Католицької Академічної Української Молоді), керівником якого був о. Антін Каштанюк із церкви Св. Параскеви-П’ятниці. Щонеділі відбувалися екзоти тобто релігійне навчання молоді. Щорічно проводились свята до 1-го листопада, Св. Миколая, день шкільного прапора, Шевченківське свято, свято Української Матері, закінчення року. В ці дні проводився передсвятковий ярмарок з грошовою лотереєю, прибутки з якої ішли на утримання школи. Крім того учні брали участь у міжшкільних святах, як наприклад Шевченківський концерт, до 100-річчя «Русалки Дністрової», академія в честь Симона Петлюри та ін. Але найграндіознішим було щорічне свято молоді «Рідної школи», яке проводилось на площі Сокола-Батька по вул. Стрийській у червні місяці. Тут збиралися всі рідношкільники, які демонстрували свої вміння з руханки і танців. На це свято з духовенством і керівництвом «Рідної школи» приїжджав Митрополит Андрей Шептицький, якого діти зустрічали з великою і захопленням.

Самовідданість і патріотизм вчителів особливо проявилися в останній рік існування школи. У 1939 р. з приходом Червоної армії в Галичину школа ім. Короля Данила офіційно була закрита, проте ще рік вчителі школи безоплатно навчали дітей. Фактично школа припинила своє існування у 1940р.Із встановленням радянської влади в західних областях України почалася реформа освіти. Діяльність всіх тогочасних шкіл, гімназій, дошкільних закладів припинилася і створювалася нова шкільна мережа. В деяких випадках в одному приміщенні розміщувалися по дві школи. Назви шкіл змінюються номерами. Часто школам міняють приміщення - так було і з неповною середньою школою № 57. Згідно з Постановою президії Львівської міської Ради депутатів трудящих від 06.03.1940 року НСШ № 57 знаходиться на вул. Кінги, 18 (тепер Скидана, 18), а приміщення нашої школи було закріплене за НСШ № 58. Пізніше наша школа знаходилась на вул. Донецькій і вже у 1946 р. була локалізована за сьогочасною адресою. До 1970 р. це була неповна середня або, як тоді говорили, восьмирічна школа. З грудня 1970 р. їй надається статус середньої школи. В цей же час проведено її добудову. Це була звичайна середня школа радянського типу, яка давала добрі знання своїм вихованцям, але виховувала їх у так званому інтернаціональному і атеїстичному напрямі. Проте дух, який витав у стінах школи завжди був українським. Після проголошення незалежності України в школі відновлюється національно-патріотичне виховання. 26 вересня 1991 р. перед празником Воздвиження Чесного Хреста було проведено посвячення школи. З 1992 р. в усіх класах вводиться такий предмет, як "Християнська етика". На урочисті події запрошуються священики церкви Св. Параскеви П'ятниці, настоятелем якої є о. Михаїл Савчак. З цього ж року школі надається право вивчення англійської мови з першого класу, школа стала спеціалізованою з поглибленим вивченням англійської мови. У 1995р. за поданням дирекції рішенням виконавчого комітету Львівської обласної Ради народних депутатів від 29.03.95 № 26 "Про присвоєння імен навчальним закладам" нашій школі знову присвоюється ім'я Короля Данила. На вшанування імені самого короля у 1995 р. в школи відкрито зал Данила Галицького. Всі роботи виконав художник Любомир Прийма. У 2002 р. за кошти батьків та доброчинців на шкільному подвір'ї відкрито погруддя короля Данила, авторами якого стали керівник шкільного гуртка образотворчого мистецтва Михайло Сипник та його син Андрій.
Педагогічний колектив Львівської спеціалізованої школи І-ІІІ ступеня №57 імені Короля Данила продовжує традиції наших попередників і працює над подальшим удосконаленням навчально-виховного процесу для вирішення основного завдання - виховання достойних будівничих нашої держави, ім'я якій Україна.