20/07/2026
Останніми днями в соціальних мережах поширюються публікації, що містять безпідставні узагальнення та образливі висловлювання на адресу колективу катедри української мови Національного університету «Львівська політехніка».
Ми свідомо не відповідатимемо образою на образу. Не будемо також з’ясовувати, хто має більше морального права говорити від імені Ірини Дмитрівни, визначати міру любови до неї, дружби з нею, відданости їй чи болю від її втрати.
Проте мовчання у відповідь на публічне приниження людей, які багато років працювали поруч з Іриною Фаріон, підтримували її у складний період життя, а після її трагічної загибелі продовжують працювати задля збереження її наукової, педагогічної та просвітницької спадщини, може бути сприйняте як згода.
Тому ми відповімо.
Не образами. Фактами.
Коли Ірина Фаріон потребувала підтримки
Після звільнення Ірини Дмитрівни з Національного університету «Львівська політехніка» колектив катедри української мови не залишився осторонь.
1. На засіданні катедри її колеги висловили підтримку Ірині Фаріон, її словам і діям. Відповідне рішення було зафіксовано в протоколі засідання катедри. Згодом цей протокол було долучено до судової справи як документ, що позитивно оцінював діяльність Ірини Дмитрівни, і він слугував одним із документальних доказів під час судового процесу.
2. Було опубліковано «Відкритий лист на підтримку Ірини Фаріон проти її незаконного політично вмотивованого звільнення з НУ «Львівська політехніка»» (листопад 2023 року).
3. Представники катедри були серед організаторів мітингу на підтримку Ірини Фаріон, який відбувся у Львівській політехніці та був широко висвітлений у засобах масової інформації.
4. Викладачі катедри публікували матеріали на підтримку Ірини Дмитрівни, публічно висловлюючи свою позицію щодо ситуації, яка склалася довкола неї.
5. Катедра організувала тижневу просвітницьку акцію, під час якої студентів усіх навчально-наукових інститутів Львівської політехніки ознайомлювали з мовознавчими працями Ірини Фаріон та її просвітницькими проєктами.
6. Викладачі катедри систематично використовували в навчальному процесі матеріали авторських студій Ірини Фаріон «Ген українців» та «Велич особистости», знайомлячи студентів з її ідеями, поглядами та просвітницьким доробком.
7. Частина викладачів катедри була присутня на всіх судових засіданнях, підтримуючи Ірину Дмитрівну під час її боротьби за поновлення на роботі.
І нарешті, є речі, які не фіксують протоколи, публікації чи відеокамери. Друзі Ірини Дмитрівни з-поміж викладачів катедри постійно були з нею на зв’язку, залишалися поруч тоді, коли вона цього потребувала, підтримували її.
Бо справжня дружба не завжди потребує публічного звіту.
Усе це відбувалося тоді, коли Ірина Дмитрівна була живою і коли їй була потрібна підтримка.
Коли Ірини Фаріон не стало
19 липня 2024 року життя Ірини Фаріон обірвала куля вбивці.
Але для колективу катедри української мови її загибель не стала завершенням відповідальности за збереження її ідей, наукової спадщини та просвітницьких справ.
1. Саме катедра української мови Львівської політехніки ініціювала звернення щодо надання Ірині Фаріон звання Героя України (посмертно). Відповідне рішення зафіксовано в протоколі засідання катедри № 1 від 29 серпня 2024 року.
2. Викладачі катедри за сприяння керівництва Національного університету «Львівська політехніка» відновили авторський проєкт Ірини Фаріон «Від книги до мети», який з вересня 2025 року знову живе, розвивається і продовжує справу своєї засновниці.
3. На катедрі створено і працює навчально-методичний кабінет імені Ірини Фаріон, де зібрано повне зібрання її друкованих праць та навчально-допоміжних матеріалів.
4. Відновлено започаткований Іриною Фаріон конкурс рисунків і плакатів на мовну тематику «Мальована мова», присвячений тепер її пам’яті. Від 2026 року конкурс набув міжнародного статусу.
5. Доцентка катедри Оксана Микитюк підготувала текст з обґрунтуванням необхідности надання Ірині Фаріон звання Героя України.
6. Доцентка катедри Оксана Микитюк разом з донькою Ірини Фаріон Софією Особою провели низку зустрічей у Бродах, Львові, Одесі, Тернополі, Івано-Франківську та Луцьку, під час яких представляли й популяризували мовознавчий доробок Ірини Фаріон.
7. Викладачі катедри продовжують доносити ідеї Ірини Дмитрівни до суспільства через наукові статті, інтерв’ю, вечори пам’яти та публічні зустрічі, розповідаючи про її науковий доробок, громадянську позицію та особистість.
Це лише ті факти, які можна зафіксувати документами, протоколами, публікаціями, відеозаписами, проведеними заходами.
Але є ще людські стосунки. Є роки спільної праці. Є дружба. Є пам’ять. Є біль утрати.
І вони не потребують дозволу чи схвалення сторонніх людей.
Ми не претендуємо на монополію на пам’ять про Ірину Фаріон.
І не визнаємо такого права за іншими.
Кожен, хто знав Ірину Дмитрівну, працював із нею, дружив із нею, підтримував її чи поділяв її переконання, має право на власну пам’ять, власний біль і власний спосіб ушановувати її.
Але ніхто не має морального права використовувати ім’я загиблої людини як підставу для бездоказового публічного приниження інших.
Особливо боляче бачити це сьогодні, в час великої національно-визвольної війни українців за свою свободу, коли українське суспільство як ніколи потребує єдности. Тому ми закликаємо не знецінювати працю українських мовознавців і, зокрема, колективу катедри української мови, який продовжує працювати задля української мови, науки, освіти та Української держави.
І ще одне.
Про ставлення до людини найкраще свідчать не гучні слова після її смерти, а вчинки – особливо тоді, коли вона була живою і потребувала підтримки.
Ми свої вчинки назвали.
Нехай вони говорять за нас.
Колектив катедри української мови
Національного університету «Львівська політехніка»
Send a message to learn more
