16/07/2024
У мене завжди були дуже складні стосунки із чоловіком. Ні, ми дуже одне одного кохали і кохаємо досі, але як подумаю, що ми пережили, то сумніви беруть про те, чи нам треба взагалі бути разом. Ми разом 10 років. Чоловік від мене йшов тричі. Якось розлучилися на рік. Були молоді.
Зійшлися, жили 6 років, потім почали сваритись, розумію, що в нього хтось з'явився. Він спілкувався. Вирішив піти. Я поїхала, за тиждень прийшов до мене в сльозах, сказав:
— Вибач, переспав із нею і зрозумів, що хочу бути з тобою.
Я подумала і вибачила. Ми знову жили разом, але довіра була зламана. Рік ми намагалися налагодити стосунки, але я не могла забути про його зраду. Щоразу, коли він затримувався на роботі або говорив, що зустрічається з друзями, я не могла позбутися підозр.
— Ти знову затримався, — говорила я йому, коли він повертався додому пізніше, ніж звичайно. — З ким ти був?
— Марино, я просто працював, — відповів він, роздратовано. — Невже ти не можеш мені довіряти?
Мені було боляче від цього, і я постійно пилила його. І тут він знову сказав, що йому треба подумати, і запропонував поїхати. Я місця собі не знаходила, але вирішила, що все набридло.
— Може, нам справді краще розійтися? — сказав він одного вечора. — Я втомився від постійних сварок.
Місяць ми думали і вирішили закінчити стосунки. І в цей момент мене забирають у лікарню — втратила дитиру. Зважаючи на те, що я не могла мати дітей довгі роки і не знала, що чекаю дитину, це був шок для нас обох.
📍📍📍Продовження у першому коментарі👉👉👉👇
