Nature raise

В тихий час, когда лучи неярки
И душа устала от людей,
В золотом и величавом парке
Я кормлю спокойных лебедей.

Догорел вечерний праздник неба.
(Ах, и небо устает пылать!)
Я стою, роняя крошки хлеба
В золотую, розовую гладь.

Уплывают беленькие крошки,
Покружась меж листьев золотых.
Тихий луч мои целует ножки
И дрожит на прядях завитых.

Затенен задумчивой колонной,
Я стою и наблюдаю я,
Как мой дар с печалью благосклонной
Принимают белые друзья.

В темный час, когда мы всё лелеем,
И душа томится без людей,
Во дворец по меркнущим аллеям
Я иду от белых лебедей.

М. Цветаева

Озеро Блед, Словения

Ти втрачаєш життєву енергію, коли:

▪️намагаєшся контролювати зовнішні обставини;
▪️намагаєшся контролювати інших людей;
▪️чекаєш, коли все навкруги буде відповідати твоїм очікуванням.

Ти заряджаєш свою "батарейку", коли:

🔸️переносиш фокус контролю на себе;
🔸️припиняєш опиратися неминучим змінам, знаходячи в них свої переваги;
🔸️визнаєш, що ти - єдина, хто відповідає за твоє життя.

Будь уважна до того, куди ти витрачаєш свій час та енергію.

Мира вам!