25/03/2022
привіт, банда, трохи новин про те, що в нас і як. з вами Лета, засновниця школи.
перша новина: в нас наразі немає офісу (поки що немає, тимчасово). якщо коротко, то власник попросив виїхати з сьогодні на завтра, приміщення переоблаштовує на квартиру під здачу, бо зараз квартири у Львові - то новий Біткоїн (на фото воно в процесі: красівоє :)).
все, то була найгірша новина, далі тільки хороші, клянусь. наступний наш офіс у Львові буде мати дивани, фікус і постери Грехова на стінах, бо то є любофф. а в харківський офіс барну стійку поставимо, тому вище носа :)
буду багато слів подяки в цьому тексті казати, тому погнали.
найперше і головне: дуже хочу подякувати команді викладачів. за кілька днів в робочому чаті прилетіло таке:
- я можу забігти і забрати сертифікати студентів, які там лишились, колонки, та й всякі дрібниці, які винесу
- в мене є в доступі машина, я можу забрати підручники
- я можу приїхати розкрутити столи, якщо в нас ще є час, щоб їх забрати
- наш Leseclub ми можемо поки що проводити в кафешках, або взагалі в мене вдома, опше не проблема
- перерахуй, будь ласка, мою останню зп на ЗСУ, дякую
словом, таке. промінь світла в всьому цьому хаосі. люблю безмежно, дякую 10 тисяч разів.
друге про студентів: їм трохи дісталося.
довелось сильно швидко переформатувати розклад, змінити години, дні, часом і викладачів в групах. звісно, ми намагались зберегти максимум, як було, але тут не той випадок. і ще: звичайно ж всі розуміють, що зміна розкладу німецької - то не найстрашніше, що може статися в часі війни. ну от взагалі. але разом з тим нам усім зараз потрібно, щоб залишалось щось стале. щось зрозуміле, за що можна вхопитися. тому ми намагались.
а ще на днях прочитала таку думку: ми не хочемо просто виграти війну. насправді ми хочемо виграти мир після цієї війни. і це зовсім інша історія і інший погляд. і саме зараз ми можемо зробити зовсім трохи і одночасно так багато: продовжити драйвити економіку, мати хоча б кілька годин роботи для наших викладачів, робити свою справу, яка корисна. і в цьому є своя надія і полегшення. тому як би не було незручно, інакше, не так, як ми планували на початку, але ми працюємо далі.
і це момент, коли я хочу сказати величезне дякую всім тим, хто вчиться цього семестру: ви неймовірні. купа конструктивних пропозицій, ідей, домовленостей і передомовленостей, компромісів і "давайте стартанемо з наступного тижня, бо цей ще волонтеримо на повну + робота - просто не стягнемо". дивлюсь і розумію: все не даремно. тому що просто не можна з такими людьми не перемогти, розумієте?
словом, весь цей сентиментальний текст до того, що новини направду добрі: ми працюємо, податки платяться, маленьке колесико великої економіки крутиться. студенти вчаться, викладачі викладають, є такі звичні речі, як от "ой, чекайте, в мене інтернетик відвалився" і "диви-диви, дупка кота прям в камеру, ахахааах". і я вдячна, що можу писати все це, бо то безмежно цінне.
і тепер остання подяка, але не за важливістю. я дякую і ЗСУ, і всім-всім тим, хто робить свою маленьку справу в ці дні. знайте, може здаватись, що це так мало, але насправді це дуже багато.