Факультет ІТМ ЛНАМ

иви і найактивнішої підтримки ректора Львівської академії мистецтв, академіка Е.Миська на базі чотирьох кафедр теоретичного та гуманітарного спрямування був створений факультет історії та теорії мистецтва (1997). Через рік факультет ІТМ організував підготовку фахівців із заочною формою навчання, а 2004 року в структурі факультету була відкрита нова (п’ята) кафедра менеджменту мистецтва, випускаюча фахівців-менеджерів соціокультурної сфери. Сьогодні факультет ІТМ об’єднує у своїй структурі кафедри історії та теорії мистецтва, менеджменту мистецтва, мов та літератури, гуманітарних наук, фізичного виховання та спорту. Широкий діапазон науковців-педагогів різного спрямування, викладацька та організаційна діяльність шести докторів наук і професорів і більш, ніж двох десятків кандидатів наук, що працюють на факультеті, дозволили вийти на новий професійний рівень підготовки фахівців та наукової діяльності. Колектив факультету координує навчальний процес між аспірантурою, докторантурою, факультетами художніх напрямків підготовки та дизайну, забезпечує зв’язок з музеями, галереями, архівами, освітніми і науковими закладами. Факультет відродив і впродовж п’ятнадцяти років координує діяльність Студентського наукового товариства (СНТ), що покликане сприяти залученню студентської молоді у сферу наукових досліджень, виставкової діяльності тощо. Від 2002 р. при факультеті ІТМ успішно функціонує спеціалізований відеоклас та архів мистецької відео хроніки, створюється потужний банк мистецтвознавчої інформації на електронних носіях. З 2008 року за підтримки громадської організації ”Кіновізія” на факультеті функціонує кіноклуб, де студенти можуть навчатися написанню сценаріїїв, зніманню та монтажу фільмів. Збагачення інформацією про сучасну зарубіжну (німецько-, англо-, франкомовну) мистецтвознавчу літературу суттєво доповнюють методичні розробки кафедри мов і літератури факультету ІТМ. Такі переклади як, зокрема, „Музеологія” (2005), „Словник театру”…(2006), „Менеджмент мистецтва” (2008) не мають аналогів в Україні, вони дозволяють іти в ногу із сучасними теоретичними та термінологічними тенденціями світової мистецтвознавчої та культурологічної думки.
Значно почастішали захисти дисертацій та вихід у світ монографій, які можна вважати найвартіснішим мірилом мистецтвознавчого наукового поступу. Монографії фактично ілюструють напрямки досліджень, найвагоміші досягнення і динаміку науки, спектр імен науковців, що за різного часу і політичних, соціокультурних обставин поєднували педагогічну, дослідницьку діяльність, виходячи із насущних потреб ALMAMATER. Назвемо головні з напрямків, що увінчалися монографіями: народний одяг (Г.Стельмащук – 2004), архітектура і дизайн (О.Боднар – 2005), мистецька освіта , мистецтво української діаспорисловники: декоративно-ужиткового мистецтва (за ред. Я.Запаска - 2000), митців-педагогів (Р.Шмагало – 2002), термінів мистецтва, словник театру (М.Якуб’як – 2003, 2006) інтелектуальна власність (А. Войнаровський – 2007), жінка в історії (О. Рибак – 2002), школа Михайла Бойчука ( Я. Кравченко – 2010) . Також видається широкий ряд періодичних видань, альбомів, каталогів, матеріалів наукових конференцій тощо. (Р.Шмагало – 2005),
Серед найактуальніших проблем мистецтвознавства та артменеджменту початку ХХІ століття слід виділити дослідження розвитку художньої культури в еру глобалізації. На цьому магістральному напрямку суміжні мистецтвознавство і набираючі сили молоді культурологія та артменеджмент мають чіткіше диференціювати свої цілі і завдання. Генератори розвитку культурології відпрацьовують теоретико-інформаційні методи „централізації” наук, намагаються впливати на вектори розвитку мистецької і мистецтвознавчої освіти, художнього життя і культури в цілому. Утім, системна і органічна цілісність науки і культури не є сплавом, так само як синтез мистецтв не є нівеляцією специфіки кожного виду мистецтва. Очищення, збереження і розвиток усіх видів і галузей мистецтв сьогодні така ж пекуча і невідкладна проблема, як і автономізація історично сформованих галузей і напрямків мистецтвознавства.
Для факультету актуальними є і впровадження нових методик викладання, реагування на нюанси взаємозв’язку культури й економіки, ставлення до ідеології в культурі і мистецтві. До невідкладних завдань сучасної мистецтвознавчої освіти відносимо й такі:
1. Системно висвітлювати і аналізувати стан дослідження мистецької освіти в дзеркалі мистецтвознавства, культурології, менеджменту соціокультурної сфери та суміжних наук;
2. Давати фахові оцінки якісному рівню, стану, принципам професійної мистецької підготовки та мистецького виховання у головних їхніх проявах на сучасному етапі;
3. Виявляти роль і значення мистецької освіти в етапах розвитку культуротворчих процесів в Україні і світі.
З метою вирішення цих завдань керівництво та викладачі факультету ІТМ постійно намагаються :
1. Активізувати координацію зусиль науковців, керівників, митців-педагогів, учителів дисциплін художньо-естетичного циклу на виконання основних положень Національної доктрини розвитку освіти.
2. Прискорити розробку пропозицій до нового переліку інтегрованих професій, галузей підготовки та спеціальностей відповідно до історично усталених та нових спеціальностей художнього, мистецтвознавчого та культурологічного профілю.
3. Порушити клопотання перед Міністерством освіти і науки про відновлення мистецтвознавства як напрямку підготовки, а історії та теорії мистецтва в якості спеціальності в напрямку підготовки „культура".
4. Створити Науково-координаційну раду з багатогалузевої, неперервної мистецької освіти на базі Львівської національної академії мистецтв.