School of Individual Psychology and Counseling, Lviv Ukraine

Dear IAIP Colleagues,
We are writing to share some sad news. Dr. Eva Dreikurs Ferguson passed away last night, in her home in Edwardsville, IL, at the age of 96.

The story of her long life, from her Viennese childhood, to fleeing Europe in the late 1930s, to picking up and carrying the legacy of her father, Rudolf Dreikurs, to the very latest - 2025 ICASSI in Collinsville, Illinois (US), cannot be summarized meaningfully so soon after her passing. Many colleagues worldwide will undoubtedly have significant conversations in the coming weeks and months.
As the IAIP Board, we pay tribute to her decades of Adlerian research and teaching, her unyielding passion for preserving the legacy of Dr. Rudolf Dreikurs, her service to the Adlerian movement, and the unmatched determination she carried to her last day.
May her memory be a blessing.

Marina Bluvshtein, on behalf of Ursula Oberst, Giansecondo Mazzoli, and Michaela Stacher-Linhart
IAIP Board

Глибоко відчуте, вишукано точно осмислене і талановито конденсовано описане генетично детерміноване почуття «соціального інтересу» (Gemeinschaftsgefühl ) (А.Адлер) цьогорічним лауреатом Шевченківської премії Юрієм Іздриком. Бажати і потребувати один одного, давати один одному - ознака ментального здоров’я та конкурентна перевага нашого виду.
«…побудь же іншим мені мій боже…» Геніально!!!

«… людина сама нічого не може
людині завжди потрібен інший
на кого можна себе помножити
для кого варто писати вірші
з ким можна разом долати відчай
чи радість ділити не ризикуючи
хто може в будь-яку мить засвідчити
що ти – реальний що ти – існуєш
людина ж бо в себе не надто вірить
все свідка для себе шукає якогось
нема людини – спіймає звіра
не зловить звіра – віднайде бога
не знайде бога – візьме люстерко
та навіть там себе не впізнає
бо в сóбі бачить обличчя смерті
й не розуміє що смерті немає..
людина сама нічого не може –
ні народитись ні вмерти тихо
побудь же іншим мені мій боже
постій поблизу…
помовч…
подихай...»
Юрій Іздрик

Школа Індивідуальної Психології та Консультування Львівського психоаналітичного інституту заснувала щорічну нагороду Золота Роза за гуманізм. Першою,цією нагородою нагороджена Др. Марина Блувштейн - Президентка Міжнародної Асоціації Індивідуальної Психології , виконуюча обов’язки виконавчого декана Адлеріанського університету в Чікаго.
З першого дня повномаштабної війни росії проти України Др. Марина Блувштейн піклувалась та допомагала спільноті адлеріанських психотерапевтів в Україні. Разом з колегами розпрацьовує програму навчання арт терапії та травма терапії для лікування розладів спричинених травмами війни.

Art therapy - healing invisible wounds of war.

Recreational rehabilitation - movement, emotions, communication and cooperation.

Боулінг як форма реабілітації💪🏻 Наші Незламні пацієнти спробували новий для них вид фізичної та психологічної реабілітації. 🎳Гра в боулінг допомагає відновити координацію рухів, розвивати м'язи, покращувати рівновагу та контроль над тілом. Граючи в гру, наші Незламні пацієнти покращують концентрацію, увагу та прийняття рішень тут і зараз. Це чудовий спосіб знизити стрес, покращити настрій та відчувати себе частиною спільноти. Наші хлопці та дівчата чудово почували себе сьогодні. Кажуть: відчуття досягнень та успіху у грі в боулінг не тільки підняло їм настрій, а й додало впевненості.

7 порад від Незламних: як НЕ треба реагувати на людей з протезами🦾

Важливо, щоб українці й українки знали та вміли спілкуватися з людьми, які пережили травми. Ветерани і пацієнти центру НЕЗЛАМНІ розповіли учасникам Міжнародного форуму з реабілітації у Львові як не треба поводитися, коли зустрічаєш людину з вадами обличчя чи з протезом.

🔸Не витріщайся. Не варто пильно розглядати людину з вадою обличчя чи з протезом. Навіть тоді, коли вам її дуже шкода і ви їй дуже вдячні. Це заставляє ніяковіти й почуватися не комфортно;

🔸Не кажи “Одужуй!”. Якщо ви зустріли людину з протезом у публічному місці, то, ймовірно, вона вже одужала. А втрачена кінцівка, на жаль, вже не відросте навіть якщо ви цього будете бажати від щирого серця;

🔸Не розпитуй. Наші пацієнти пригадують випадки, коли з ними намагалися зав'язати розмову, щоб продемонструвати підтримку. Інколи люди запитують про історію поранення чи травмування або про деталі реабілітації. Не всім приємно згадувати цей досвід, тому спершу варто запитати: чи комфортно людині розмовляти про досвід поранення чи реабілітації.

🔸Не демонструйте жалість. Жаліти когось, співчувати чи відчувати емпатію до травмованої людини, а особливо до наших захисників - це нормально. Проте, ці почуття варто проявляти у конструктивний спосіб, наприклад, демонструючи підтримку чи здивування як добре людина справляється.

🔸Не уникайте. Є чимало людей, котрі ніяковіють чи почуваються незручно, коли зустрічають когось з вадами обличчя чи з протезом. Люди не знають як поводитися, не знають про що говорити. Травмовані чи протезовані люди є повноцінними членами нашого суспільства, а дуже часто з особливими заслугами. Їх не можна уникати.

🔸Поговоріть з вашими дітками. Найкраще завчасно. Діти часто поводяться безпосередньо. Поясніть їм, що таке протез та звідки він з'явився. Це допоможе вам уникнути незручних ситуацій, коли ви зустрінете когось з вадами обличчя чи з протезом.

🔸Комунікуйте. Людські стосунки й людські реакції - це завжди індивідуально. Не можливо напрацювати вичерпний перелік ситуацій і рекомендацій на всі випадки життя. Проте, є одне універсальне правило: про будь-яку дію чи намір варто спочатку запитати. І тільки після отриманої згоди можна продовжувати розмову, підбадьорювати, співчувати чи допомагати. А, можливо, буде краще разом помовчати.