Кафедра геології корисних копалин і геофізики ЛНУ

  • Home
  • Ukraine
  • Lviv
  • Кафедра геології корисних копалин і геофізики ЛНУ

Кафедра геології корисних копалин і геофізики ЛНУ Кафедра геології корисних копалин і геофізики геологічного ф-ту Львівського НУ імені Івана Франка

Мета цієї сторінки - популяризація геологічних знань і геологічних наук серед широких верств населення. Ідеально - залучати до лав любителів і, не боїмося цього слова - фанатів геології - молоді. Адже насамперед ми - кафедра у навчальному закладі, тому навчати молодь, студентів - це наше завдання, наша робота і наше покликання. Проте ми розуміємо, що саме від дорослих - батьків - залежить, чим буде цікавитись дитина. Тому - раді поділитись своїми знаннями, захопленням і любов'ю до професії зі всіма бажаючими!)

А тепер трохи про нас - серйозно.

Кафедра геології корисних копалин і геофізики створена 1 січня 2020 р. внаслідок об’єднання кафедр геології корисних копалин (фото кафедри 2021) і фізики Землі (фото кафедри 2018).
Кафедра геології корисних копалин і геофізики – це один з базових структурних підрозділів геологічного факультету Університету, що здійснює освітню, навчально-методичну, наукову та виховну діяльність, забезпечує читання лекцій, проведення лабораторних занять, навчальних польових, виробничих практик студентів бакалаврів і магістрів.
Основні навчальні предмети, які читають викладачі кафедри:
основи фізики Землі
прикладна геофізика
інформатика з основами геоінформатики
математична статистика та обробка геологічної інформації
теорія рудогенезу
геологія родовищ корисних копалин
розшуки і розвідка родовищ корисних копалин
геологорозвідувальна справа
структури рудних полів
термодинаміка природних процесів
металогенія
Головні напрямки наукових досліджень кафедри:
вивчення геології і металогенії України на підставі геологічних і термобарогеохімічних досліджень;
вивчення докембрійських метаморфічних і ультраметаморфічних комплексів порід на підставі формаційного аналізу;
складання формаційних карт Українського щита;
геологія, металогенія і термобарогеохімія постмагматичних рудних формацій (у руслі термобарогеохімічної школи проф. М.П. Єрмакова);
геологія і металогенія докембрійських формацій;
геологія і металогенія алмазів та золота;
вивчення фізичних полів Землі;
моделювання геологічних процесів;
використання геоінформаційних технологій в геофізиці.
Це лише сухі факти, проте геологічні науки - це й творчість, мистецтво, майже фантастичні факти та конче потрібні для існування і функціонування багатьох промислових галузей знання та уміння!
Тепер ми радо будемо спілкуватись з небайдужими до геології людьми у мережі Facebook.
Ця наша сторінка - ще немовля, та сподіваємось, що зможемо зробити її цікавою для вас!

🙃 Це неонове безумство, камінь, що ніби випромінює шалену енергію, кидає виклик :”Ви не можете не дивитись на мене!» До ...
04/09/2026

🙃 Це неонове безумство, камінь, що ніби випромінює шалену енергію, кидає виклик :”Ви не можете не дивитись на мене!» До нього прилипаєш поглядом, він не відпускає, сяє, кличе. Фантастичне диво - наймолодший за часом відкриття, найрідкісніший і найцінніший різновид турмалінів (а саме ельбаїт з міддю і манганом) з екзотичною назвою «параїба».

Знайшов його лише 1988 року бразильський старатель Хейтор Димас Барбоса у старих виробках, де видобували колись у пегматитах інші мінерали. Перші фрагменти прозорих кристалів незвичного кольору, які ніби висвічували з середини, настільки вразили немолодого вже Хейтора, що він з серцевим нападом потрапив у лікарню. Коли ж вийшов з неї, виявилось, що невеличке родовище, яке він відкрив і сподівався розробляти, вщент розрите і вичерпане іншими старателями, які потім знайшли нові прояви цього мінералу.

Барбосі залишилось на втіху тільки те, що новий турмалін отримав ім’я «хейтерит». Але воно не прижилось, і надалі цей яскравий бірюзово-голубий, «неоновий» різновид почали називати параїба-турмаліном на честь штату Параїба у Бразилії, на території якого він був знайдений. Першовідкривач невдовзі помер, так і не отримавши ніякого зиску від своєї знахідки. А турмаліни незвичного неоново-голубого забарвлення, яким завдячують домішкам двухвалентної міді, з незначним вмістом трьохвалентного мангану, швидко завоювали популярність на ринку дорогоцінного каміння.

Загалом родовища Бразилії до 2000-х років вважались єдиними у світі, але були невеликими та швидко вичерпувались. Проте 2001 року було відкрите родовище Едуку в Нігерії дуже подібних турмалінів, які також містили мідь і манган, та мали менш насичений колір.

2003 року у Мозамбіку на руднику Муяне теж знайдені турмаліни типу параїба, які містять домішки міді, дещо менше мангану, а також свинець, берилій, галій та вісмут. Збільшення вмісту мангану дарує каменям інші відтінки – рожевуваті, фіолетові, зеленкуваті. Ситуацію «виправляють» нагріванням і в результаті отримують бажане яскраво-голубе забарвлення, але гра світла всередині оброблених кристалів слабша.

Також у продажах фігурують так звані "афганські параїба". Ці камені кольору «лагуна» або «морська хвиля» мають відкритий, яскравий зеленувато-блакитний колір. Якщо такий камінь делікатно нагріти (обробити термоспособом), він стає світлішим, набуваючи пастельного м'ятно-блакитного відтінку і візуально може бути подібним на справжній параїбу-турмалін низької або середньої насиченості. Але! Афганські камені - це іінший різновид турмалінів (індиголіт), який завдячує забарвленням домішці двохвалентного заліза, але зовсім не містить міді.

Справжнього бразильського параїбу-турмаліну на ринку тепер майже немає, зазвичай їх вага не перевищує 1-2 карати. Більшість сировини надходить з Мозамбіку (вартість 1,500 - 15 000 $ за карат). Але й тепер бразильські «неонові» турмаліни є найякіснішими, найяскравішими та в декілька разів дорожчі за африканські. На сьогодні параїба-турмалін вважають одним з найдорожчих дорогоцінних інвестиційних каменів і вартість 1 карату часом перевищує 20 000 $ (10 000 - 60 000 $).

Огранені камені використовують у своїх виробах відомі ювелірні фірми, разом з діамантами ті іншим коштовним камінням. І сяйво параїба додає прикрасам магічної привабливості. Хіба ж не так?
Продовжимо тему турмалінів?)

🙃 Уявіть собі, цю красу не тільки у прикраси та амулети, споглядати і радіти, але й перетирали на порох, щоб… Щоби що?А ...
31/08/2026

🙃 Уявіть собі, цю красу не тільки у прикраси та амулети, споглядати і радіти, але й перетирали на порох, щоб… Щоби що?

А пам’ятаєте, ми колись згадували, що лазурит використовували як пігмент для отримання неймовірно цінної фарби – УЛЬТРАМАРИНУ (у перекладі буквально «заморської»), яку продавали інколи за вагою золота. Художники навіть вдавались до різноманітних махінацій, аби зекономити та підзаробити на продажу зекономленого. Не зупиняло навіть суворе покарання для злодюжок-невдах.

Картини чи розписи з використанням ультрамарину могли дозволити собі королі, церква чи найзаможніші люди того часу. У епоху Відродження «небесний» камінь використовували у створенні знаменитої флорентійської мозаїки. Багато коштовних предметів з лазуритом часів правління родини Медічі зберігаються нині у музеях світу, витончені вироби Бенвенуто Челліні (Челлі), картини Леонардо да Вінчі та інших відомих художників з ультрамариновим пігментом і ще багато, багато прекрасного увійшло у наш світ завдяки існуванню цього дивовижного мінералу.

Пізніше краса лазуриту додавала кольорового акценту у виробах фірми Фаберже. Його полюбляв Сальвадор Далі. Неймовірно гарне, довговічне забарвлення переважило деякі вади лазуриту – не надто високу твердість (5,5 за 10-бальною шкалою), крихкість та невелику щільність.

Сучасні відомі ювелірні (і не тільки) бренди теж використовують лазурит: прикраси, оздоблення інтер’єру, коштовні декоративні «дрібнички» … Використовують у маркетингу його ім’я, колір. І, звісно ж, у «Всесвіті Стівена» (Steven Universe) є така героїня! Мабуть, слід подивитись цей мультсеріал, адже там багато персонажів з мінералогічними іменами, ще й супервластивостями!

До речі, ще трохи про властивості лазуриту. Порошок мінералу розчиняється у соляній кислоті з виділенням сірководню (можна відчути характерний запах зіпсутих яєць), проте нерозчинний у воді. При нагріванні його колір посилюється. А от у полум’ї паяльноЇ трубки кипить і розплавляється… Так що акуратно експериментуйте зі своїми зразками та виробами! А краще – не треба… Якщо є сумніви, чи то натуральний камінь, чи підробка – порадьтесь з фахівцями.

Що, підробка? Питаєте, чи є? Ну а як інакше, це ж класична схема: є гарний камінь – має бути і дешевша імітація. До речі, замінник натурального пігменту винайшов ще 1826 р. французький хімік Жан-Батіст Гіме. А от сам камінь «підробляти» почали ще давні єгиптяни… До появи сучасних синтетичних матеріалів шахраї вдавались до «ушляхетнення» сировини низької якості зафарбовуванням, інколи замість ЛАЗУРИТУ підсовують вироби з дешевших синіх мінералів, наприклад - содаліту.

Також трапляються штучно забарвлені у синій колір агати, халцедони, яшми. З появою сучасних технологій виготовляють імітації зі скла, пластмас, існує синтетичний лазурит Жильсона – майже аналог за складом, але з гіршими фізичними показниками: він пористий, погано полірується, м’якший, повністю непрозорий (натуральний лазурит злегка просвічує у тонких пластинках). Фактично це кераміка з додаванням порошку штучного ультрамарину.

Взагалі тема імітацій різноманітного коштовного та виробного каміння цікава і для когось навіть болюча. Адже часто ми купляємо омріяну прикрасу ще й з бажанням отримати оберег чи підтримку у життєвих проблемах (звісно, якщо віримо у цілющі властивості каменів, а то вже особисте питання кожного). А імітація аж ніяк не буде помічною. Хіба як плацебо. Та й взагалі, кому приємно бути обдуреним!

Тим більше, коли йдеться про лазурит – у езотериці це камінь милосердя, дипломатії, вірності та щирості, очищення і заспокоєння. У сучасному житті це такі необхідні якості, які слід культивувати і підтримувати. Втім, не покладаючись на талісмани, а тільки на людей і на власні сили.
Завершуючи розповідь, запрошуємо до перегляду світлин. Їх доволі багато, але краса лазуриту варта уваги! Погоджуєтесь?)

30/08/2026

Краса лазуриту з давніх часів і дотепер не залишає байдужими людей

🙃 Обіцяного три роки чекають, як кажуть люди. Але ми не настільки жорстокі. Тому - ловіть обіцяне продовження лазуритово...
27/08/2026

🙃 Обіцяного три роки чекають, як кажуть люди. Але ми не настільки жорстокі. Тому - ловіть обіцяне продовження лазуритової історії!
Звідки ж ця небесна краса почала мандрувати «у люди»? Стовідсотково ніхто не скаже, бо немає очевидців) Але…

Оскільки перше відоме родовище лазуриту розташоване на території сучасного Афганістану (Сар-е-Сангв у провінції Бадахшан), саме народи Давнього Сходу почали його використовувати та продавати у інші країни, де цей прекрасний «небесний» камінь цінувався надзвичайно високо. Звісно, це переважно були не рідкісні кристали (хоча й вони цілком пасують до виготовлення прикрас), а суцільні щільні маси і породи з високим вмістом лазуриту.

Видобуток коштовної сировини у товщі мармурових покладів був монополією місцевих емірів, задля запобігання крадіжок гірників приковували до скель ланцюгами. Рудники охороняли і нікого до них не допускали. Кров і піт мали би додати червоного та чорного у забарвлення «небесної сині»… Як і на «тілі» багатьох інших корисних копалин. Але це скоріше вже з області моралі та філософії. Ми ж повернемось до мінералогічно-історично-культурного аспекту.

Афганський (бадахшанський) лазурит і досі вважається найкращим. Загалом за забарвленням вирізняють такі види цієї ювелірно-виробної сировини (яке прозаїчне прізвисько для нашого красеня):
1. Ніілі – камінь насиченого синього кольору, з фіолетовим відтінком, нерідко з золотистим вкрапленнями чи прожилками піриту (сульфіду заліза). Найцінніший. Саме він характерний для афганських родовищ.
2. Асмані – небесно-блакитний до ясно-синього.
3. Суфсі – зеленкувато-сині і зеленкувато-блакитні відтінки, нерідко з вкрапленнями інших мінералів. Найдешевший.

Окрім родовищ Афганістану (тут найкраща сировина!), відомі також памірський лазурит (Таджикістан) – найсвітліший і недорогий, байкальський, з родовищ Аргентини, Чилі, США, Франції (Шессі), Індії, Бірми, Кореї. Найбільше цінуються камені без плям і вкраплень (окрім піритових) – для ювелірних виробів. Для предметів інтер’єру та дрібних скульптурних форм, скриньок, ваз і т. ін. використовують також гарно забарвлені плямисті камені, з включеннями та прожилками інших мінералів.

Лазурит чудовий у всіх своїх іпостасях завдяки майстерності та художньому баченню майстрів. Так є тепер, так було раніше: античні Греція та Рим дізнались про чудовий камінь від древніх єгиптян, які отримували його від персів. Власне, у античному світі популярності набули циліндричні печатки та каблучки-печатки, у тому числі лазуритові. Вже звідти наш «небесний» гість потрапив у Європу, де виникла мода як на прикраси, так і на великі предмети з лазуритом – вази, колони, облицювання, мозаїчні пано та столешні.

Самі розумієте, шлях від родовища до європейських покупців був у ті часи нелегкий, небезпечний та довгий. Тому і сировина, і готові вироби з лазуриту коштували дорого. Володіти ними, оздоблювати свої речі та інтер’єр було ознакою гарного смаку та великого достатку.
Але не тільки як виробне та ювелірне каміння. Про що розповімо у одному з натсупних дописів, якщо вам цікаво.
А поки що роздивляйтесь ілюстрації до тексту, їх є доволі)

🙃 Україна два дні поспіль (23 та 24 серпня) має великі свята - День Державного прапора України і День Незалежності.Тому ...
24/08/2026

🙃 Україна два дні поспіль (23 та 24 серпня) має великі свята - День Державного прапора України і День Незалежності.
Тому не дивно, що саме ця кольорова гама - жовто-блакитна, визначила тему допису. Звісно, можна було б взяти, скажімо, іризуючий у цих кольорах лабрадор, поєднати сірку і синій галіт, але…
Ми вирішили показати вам мінерали, які можливо, ще не відомі вам.

Це канкриніт і содаліт. Самі по собі вони не є корисною копалиною, хоча мають свої місця на поличках геологічних музеїв та у колекціях поціновувачів мінералогії, петрографії.
Проте це породоутворюючі мінерали, тобто вони є важливою складовою деяких видів лужних інтрузивних кристалічних гірських порід - фельдшпатоїдних нефелінових сієнітів, лужних пегматитів.

СОДАЛІТ (Na₄Si₃Al₃O₁₂Cl) - волошковий до фіолетово-синього мінерал, часто з білими прожилками кальциту. Його щільні, гарно забарвлені агрегати (не кристали!) часом використовують як виробне каміння для дрібної пластики чи для вставок у ювелірних виробах.

Інший мінерал серед властивих забарвлень має обидва кольори нашого прапору.
Власне, це не просто мінерал, ціла група канкриніту така собі суміш зазначених у формулі елементів, вміст деяких з них може коливатись, утворюючі проміжні мінерали - члени ізоморфного ряду. Ну і, відповідно, має крайніх - власне КАНКРИНІТ (Na₆ Ca[CO₃|(AlSiO₄)₆]•2Н₂O), який окрім жовтого може мати біле, сіре, червонувате забарвлення, та ВИШНЕВІТ (Na₈(Al₆Si₆)O₂₄(SO₄)·2H₂O) - від ясно-блакитного до блакитно-синього кольору.

Виділений особливий вид нефелінових сієнітів - маріуполіти. Ці породи розвинуті на території Приазовʼя, окрім іншим мінералів також містять канкриніт і содаліт. Ну ви ж розумієте, що ці породи просто не можуть бути негарними, а тому їх використовують як декоративне оздоблювальне каміння.
Як вам ці герої допису? Знали про них? Продовжимо?

🙃  Псевдонім, псевдомодіїподії, псевдоморфози, псевдонаука… До чого це ми? Ааа… ПСЕВДОмалахіт!Довший час він прикидався ...
21/08/2026

🙃
Псевдонім, псевдомодіїподії, псевдоморфози, псевдонаука… До чого це ми? Ааа… ПСЕВДОмалахіт!

Довший час він прикидався своїм відомим сусідом, адже співіснує з ним у зонах окислення мідних родовищ як вторинний мінерал. Але, на відміну від малахіту - гідроксилкарбонату міді (Cu2[CO3][OH]2), наш сьогоднішній герой є фосфатним мінералом - Cu 5 (PO 4 ) 2 (OH) 4.

Кристали малахіту і псевдомалахіту відрізняються формами, але дрібні і рідкісні для обох мінералів, а мінеральні скупчення фактично дуже подібні. Це кірки, напівсферичні утворення з мікроскопічних кристалів, скупчення пластинчастих дрібних кристаликів, агрегати гроноподібні, ниркоподібні паралельно-волокнисті, масивні з радіально-променистою та концентрично-зональною будовою, мікрокристалічні, щільні, коломорфні; псевдоморфози по інших мінералах.

Забарвлення псевдомалахіту теж дозволяє йому успішно обманювати, й не тільки дилетантів. Це зелений колір до темно-зеленого і чорно-зеленого, синьо-зелений, блакитно-зелений. Власне, перевага блакитних і синіх складових у відтінках вирізняє нашого красунчика від правдивого малахіту.

Вперше 1812 року було описано зразок з родовища на території Словаччини як фосфат міді, проте аналогічні зразки з іншого родовища було ідентифіковано як малахіти. Проте це вже був початок, 1813 року німецький мінералог Йоган Фрідріх Людвіг Гаусман (J.F.L. Hausmann) запропонував назву для нововідкритого мінералу – псевдомалахіт – тобто «несправжній малахіт», за надзвичайну зовнішню подібність. Але непорозуміння з ідентифікацією продовжувались.

Протягом років зразки псевдомалахіту визначали як різні мінерали, які отримали назви – фосфоркальцит, еліт, луніт, дігідріт… Лише 1950 року канадський мінералог Леонард Бері (Leonard Gascoigne Berry) проаналізував багато різних зразків цих «нових мінералів» і всі їх визначив як псевдомалахіт. Відтоді ця назва є офіційною. Найкращі зразки походять з родовищ Німеччини, Словаччини, Португалії, Австрії, Італії, Англії, Норвегії, Румунії, Бельгії, Африки, США, Чілі, Австралії та ін.

Твердість цього симпатичного мінералу невисока, 4-4,5 за шкалою Мооса. Але його можна було б, мабуть, використовувати інколи для якихось поробок чи навіть прикрас, як, наприклад, той же малахіт, що має близьку твердість (,5 – 4). Проте скупчення псевдомалахіту нечисельні, невеликі за розмірами. Тому, не зважаючи на красу, а може саме завдяки їй цей мінерал з цікавою історією має єдине використання – як колекційний, хіба що його знову неправильно визначать.
Ну що ж, достойна роль! А ви чули раніше про нього?

🙃               🙃Це не просто вам якісь гарні камінці! Хоча, можливо, для когось вони й не надто привабливі… Проте це  -...
17/08/2026

🙃
🙃Це не просто вам якісь гарні камінці! Хоча, можливо, для когось вони й не надто привабливі… Проте це - важлива корисна копалина, спектр використання якої дуже широкий, а потреби у цій сировині постійно зростають. Якби ми докладно почали розписувати, то вистачило б матеріалу на два дописи щонайменше. Тому обмежимось узагальненим переліком.

Це простенька хімічна сполука, сульфат БАРІЮ (BaSO₄), часто з домішками стронцію, радію і свинцю. Сама назва – БАРИТ – ненав’язливо підказує, що він – важкий (з гр.)! Його синонімічне ім’я – «важкий шпат», він має велику густину. Це можна відчути, взявши в руку взірець. Тому одна зі сфер застосування – обважнювач глинистих розчинів при бурінні свердловин (флотаційний барит).

Хімічний елемент БАРІЙ названо на честь БАРИТУ, у якому його вперше виявили. І саме Цей мінерал є сировиною для отримання сполук барію, які використовують у сільському господарстві, при виробництві штучних цеолітів (для очищення води), у текстильній та шкіряній промисловості, сталеварінні, алюмінієвій скляній промисловості, у магнітах для трансформаторів, моторів та ін., у електропечах, цукровій промисловості, медицині, для виготовлення люмінофорів.

БАРИТ , окрім високої густини, має ще деякі важливі фізико-хімічні властивості. Він хімічно інертний, здатний поглинати гама-промені, його сполуки отруйні. Деякі його сорти - прозорі, білі, що також використовується. У лакофарбовій промисловості він потрібен для виготовлення деяких видів фарб, у паперовій – для виробництва спеціальних видів паперу. Його потребують скляна, хімічна, будівельна промисловість. БАРИТ використовують для виробництва штучного мармуру, спеціальних видів цементу (стійких у морській воді), також сургучу і навіть мила!

Як мінерал БАРИТ не є чимось рідкісним, його промислові родовища є у багатьох країнах, зокрема, найбільший видобуток у Китаї, Індії, США. В Україні є прояви бариту, запаси незначні, видобутку немає. Розвідане комплексне барит-алуніт-поліметалічне родовище з порахованими запасами – Біганське (Берегівський р-н, Закарпатська обл.) Також є прояви у Берегівському Та Мужієвському золоторудних родовищах.
Власне, частина баритової колекції нашогоМузей рудних формаційй– саме звідти. Рідненькі барити – до вашої уваги!

🙃 Це неонове безумство, камінь, що ніби випромінює шалену енергію, кидає виклик :”Ви не можете не дивитись на мене!» До ...
13/08/2026

🙃 Це неонове безумство, камінь, що ніби випромінює шалену енергію, кидає виклик :”Ви не можете не дивитись на мене!» До нього прилипаєш поглядом, він не відпускає, сяє, кличе.
Такий дивовижний, один з видатних представників групи турмалінів. Вони бувають такі різні – ці турмаліни! І суворі чорні шерли, і чудернацькі поліхромні, різних кольорів та відтінків. Є такі "апетитні", як кавунчик. Та ось такий – дивовижний параїба.
Кожен з них вартий окремої розповіді. Погоджуєтесь? Тоді наступного разу зазирнемо вглиб цієї неонової таємниці.

🙃Глибокий синій, часом з фіолетовим відтінком нічного неба з золотистими зірочками вкрапленого піриту,   небесно-голубий...
10/08/2026

🙃Глибокий синій, часом з фіолетовим відтінком нічного неба з золотистими зірочками вкрапленого піриту, небесно-голубий з білими хмарками кальциту, зеленкаво-голубий як морські хвилі на мілководді – лазурит – саме той мінерал, який асоціює з літнім відпочинком десь на Лазурному Березі, де лазурне море на горизонті з’єднується з лазурним небом … Мріяти ж не заборонено!

Якщо ви слідкуєте за нашими дописами, то у вас може спрацювати рефлекс і ви скажете, що синій колір сигналізує про наявність міді (Cu)! Та цього разу помилитесь. У складі лазуриту ((Na,Ca)8[(Al,Si)2O4]6(SO4,S,Cl)2) – немає міді, з наявними хімічними елементами він мав би бути безбарвним. Проте… Загадка кольору – у іонах сірки, їх кількості та розміщенні у структурі мінералу.

Ім’ям він завдячує саме забарвленню: лазурит – похідне від арабського azul – «синь», «небо». При продажах виробів так називають і сам мінерал, і породу, у складі якої він присутній (не менше 40%) разом з іншими (кальцитом, піритом, діопсидом, слюдами та ін.). Кристали – доволі рідкісні, невеликі (1-3(5) см) непрозрі дванадцятигранники з заокругленими ребрами, ніби морозиво, що підтануло, – є бажаними експонатами у музеях і приватних колекціях. Суцільні зернисті маси з часів середньовіччя отримали назву «ляпіс-лазур» («синій камінь»).

Не диво, що такого красеня не оминула людська цікавість. Відомі знахідки примітивних лазуритових прикрас-підвісок ще з часів неоліту (Кавказ, Мавританія), він надзвичайно високо цінувався у давніх культурах: Стародавнього Єгипту, Шумерійської, Асирійської, Вавілонської, Перської та ін. Про це свідчать археологічні знахідки: різноманітні прикраси, оздоблення предметів вжитку, амулети та сакральні предмети.

У знаменитій гробниці Тутанхомона знайдено окрім інших цінностей царську каблучку з лазуритовим скарабеєм і лазуритові амулети, а у золотої маски фараона були лазуритові брови та повіки. При розкопках шумерійського міста Ур (4 тис. до н.е.) у похованнях було багато цінних предметів, прикрашених лазуритом, зокрема арфа з головою бика, дерев’яні панелі з мозаїчним покриттям, де фоном для перламутрових фігурок слугували пластинки цього мінералу.

Лазуритом прикрашали храми і палаци, вважали його уособленням світу богів. Високо цінували його та вважали символом влади правителів-«мандаринів у Стародавньому Китаї… До речі, і на території України при розкопках було знайдено лазуритовий хрест часів київських князів. Отже, коштовний цей камінь потрапляв і на наші терени з далеких країв.

Звідки ж він почав свій довгий шлях «у люди», яким буває, чи це лише гарний камінець, чи щось більше?
Про це ... продовжимо?)

🙃   Окрім офіційного,  цей персонаж мінералогічного літопису має ще декілька «прізьвиськ»-синонімів, як от кажуеліт, гал...
06/08/2026

🙃
Окрім офіційного, цей персонаж мінералогічного літопису має ще декілька «прізьвиськ»-синонімів, як от кажуеліт, галітциніт, едісоніт та ін. Серед них є такий: титаншерл. Чіткий натяк на хімічний склад і вміст цінного елементу, завдяки чому рутил – а мова саме про нього – є важливим рудним мінералом, складовою стратегічної для України корисної копалини.

Так, це – титан. Метал, який відкрили майже одночасно та незалежно один від одного два науковці: 1791 р. це зробив англійський хімік і мінералог Уільям Грегор (William Gregor), досліджуючи ільменіт; 1795 р. німецький хімік Мартін Генріх Клапрот (Martin Heinrich Klaproth) у РУТИЛІ виявив новий хімічний елемент, який назвав титаном.

Чому цей метал такий важливий? Такі властивості, як корозійна стійкість у атмосферному повітрі, морській воді, агресивних середовищах, міцність, низька питома вага, роблять титан та сплави з ним, важливими матеріалами для використання у авіаційній, космічній галузях, судно- та машинобудівництві, зокрема, для виготовлення обладнання і деталей для роботи у агресивних середовищах.

Саме деталі з титану уможливили створення надзвукових літаків, у військових літаках частка титану складає 25-30%. Титан також біохімічно інертний, тому його застосовують у обладнанні для харчовій промисловості, хірургії, стоматології. Також він стійкий в умовах низьких температур, добре піддається поліруванні, що важливо для космічних телескопів. З титану роблять міцне спортивне спорядження, його використовують у ювелірній промисловості та мистецтві. Дуже потрібний метал, як бачите.

А рутил (TiO2) - один з важливіших (після ільменіту) промислових мінералів титану, разом з анатазом, який має таку ж формулу, але іншу кристалічну будову. Звісно, рутил не рідкісний, ба більше – розповсюджений, допоміжний (акцесорний) мінерал магматичних інтрузивних та метаморфічних порід і жильних утворень. Коли ці породи руйнуються, він нагромаджується у прибережно-морських розсипищах, які є головним промисловим типом рутиловмісних родовищ.

В Україні одна з найбільших у світі сировинних баз титану. Станом на 2022 р. у ОДГК зазначили їх як 20% світових запасів. Переважають ільменітові родовища, проте рутилові теж важливі. Головні мінерали – ільменіт, рутил, циркон. Найбільше родовище – Малишевське (Самотканське) (Дніпропетровська обл.), поховані давні розсипища. Також прибережно-морські розсипища формуються у наш час, на морських піщаних косах і коротких ділянках берегів Чорного та Азовського морів. Доля їх як родовищ ще у захмарному майбутньому, але цікавий факт безупинності геологічних процесів.

З рутилових концентратів, які містять 92-97% TiO2, виготовляють губчатий титан – сировину для отримання чистого Ti. Рутил використовують також для покриття зварювальних електродів. З TiO2 роблять білий пігмент для фарб, він потрібен для виробництва паперу, пластмас, текстилю, харчових барвників, це також харчова добавка E171 у деяких країнах (заборонена у ЄЕС 2022 р.), та багато чого іншого, навіть сонцезахисного крему (діоксид титану блокує дію ультрафіолету). Синтетичний рутил завдяки оптичним властивостям використовують у поляризаційній оптиці, також досліджують його властивості як фотокаталітичної речовини. А ще рутил навчились отримувати з ільменіту.

Так виглядає, що це ще не всі можливості використання діоксиду титану – штучного чи природного, попереду ще є що досліджувати. Але ми зупинимось на цьому. Бо у нас попереду – нові розповіді про інші мінерали, руди і всяке цікаве геологічне.
Продовжуємо наші розповіді?)

Address

Львів, вУлица Михайла Грушевського, 4
Lviv
79005

Opening Hours

Monday 09:00 - 17:00
Tuesday 09:00 - 17:00
Wednesday 09:00 - 17:00
Thursday 09:00 - 17:00
Friday 09:00 - 17:00

Telephone

+380996199900

Website

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Кафедра геології корисних копалин і геофізики ЛНУ posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Share