Кафедра давньої історії України та архівознавства ЛНУ ім. Івана Франка

15 грудня 2025 р. у Львівській медіатеці відбулася презентація документального фільму «ІМЕНА / נעמען. Перша хода пам’яті перемишлянських євреїв». Автором сценарію стрічки став викладач кафедри давньої історії України та спеціальних галузей історичної науки Львівського національного університету імені Івана Франка та засновник історичного проєкту «Перемишляни: переосмислюючи минуле» Олег Дух. А співтворцями фільму як режисерки й операторки – троє студенток історичного факультету Франкового університету, зокрема й нашої кафедри: Анастасія Левко, Марія Миронова та Катерина Николишин.

Дата презентації була обрана не випадково. Саме в ці дні юдеї відзначають Хануку. У 1942 р., у другий день цього свята, коли напередодні ввечері в ханукальному свічнику запалюють дві свічки, нацисти здійснили наймасштабнішу депортацію євреїв із Перемишлянського ґетто до табору смерті Белжець. У ханукіях більшості євреїв цього маленького галицького містечка неподалік Львова так ніколи й не запалали третя, четверта та наступні свічки. Дві свічки, запалені цього вечора в стінах Львівської медіатеки, як і наш фільм, стали даниною пам’яті загиблим, а також нашою моральною перемогою над тоталітарними режимами – свідченням того, що, попри знищення єврейської спільноти Перемишлян, ми зберегли пам’ять про цих людей, тобто те, чого так боїться будь-який тоталітаризм.

Ідея фільму виникла невдовзі після проведення 9 листопада в Перемишлянах Першої ходи пам’яті місцевих євреїв, які загинули в роки Голокосту. У заході взяли участь кільканадцять мешканців міста, а також студенти-історики Львівського національного університету імені Івана Франка, які активно долучилися до його організації. Під час зустрічі, що підсумовувала цю подію, постала ідея створити фільм на канві цієї Ходи.

Окрім чотирьох основних авторів, які утворили цілісну команду, об’єднану спільною ідеєю (немов чотири сторони дзиґи-дрейдла), до зйомок було залучено значно ширше коло учасників. Зокрема, це експерти – історик Володимир Зілінський і теолог Лідія Москаль, а також близько десятка студентів-істориків, які читали спогади мешканців Перемишлян про роки Голокосту. Варто зазначити, що фільм створювався без використання професійного кінообладнання – за допомогою звичайного смартфона, який слугував і відеокамерою, і фотоапаратом, і диктофоном. Тож результат справді вражає: півторагодинний повнометражний фільм. Мовою свята Хануки можна сказати: «велике чудо сталося тут».
Провідною ідеєю стрічки стало вшанування пам’яті невинно загиблих від рук нацистів перемишлянських євреїв і повернення із забуття їхніх імен. У центрі уваги творців – десяток конкретних постатей, навколо яких вибудовується нарація фільму. Це, зокрема, син белзького ребе Аарона Рокеаха Мойше, сестра автора «Щоденника», в якому описано події Голокосту у місті, Самуеля Ґольфарда Марія, п’ятеро нащадків заможного місцевого купця Ісаака Тюркіша, а також батьки відомих далеко за межами Перемишлян постатей: композитора Леопольда Козловського-Клейнмана (Герман і Міріам), дипломата Адама-Даніеля Ротфельда (Леон і Бейла) та черниці Марії Ляхер (Гавриїл і Мальвіна).

Паралельно у фільмі розгортається розповідь про історичний контекст Голокосту, яку веде відомий дослідник цієї проблеми Володимир Зілінський. Натомість Олег Дух зосереджує увагу на ключових місцях і подіях, пов’язаних із Шоа у Перемишлянах: підпалі міської синагоги, знищенні пацієнтів Єврейської лікарні, розстрілах чоловіків єврейського походження в Березині, депортаціях до табору смерті Белжець, насильстві в ґетто та порятунку євреїв. Важливою складовою стрічки є також спогади людей, які пережили Голокост і стали безпосередніми свідками цих трагічних подій.

Значення пам’яті про кожну особу, що загинула від рук нацистів, підкреслив і директор Львівської муніципальної бібліотеки Василь Кметь, який після кінопоказу звернувся до глядачів. Він провів паралель із сучасною війною, наголосивши на необхідності вшановувати кожного воїна, загиблого внаслідок нинішньої російської агресії, а не зводити людські втрати до сухої статистики. Високоповажний гість звернув увагу й на ще один важливий аспект стрічки: лише у співставленні з іншими ми глибше пізнаємо власну ідентичність. Це особливо важливо з огляду на те, що фільм створили українці, які не бояться говорити про єврейську пам’ять. Саме тому для автора сценарію Олег Духа – українця і християнина – таким значущим жестом стало запалення двох свічок у ханукії: як символу пам’яті про євреїв, визнавців юдаїзму, які століттями мешкали поруч, і як знаку перемоги світла над темрявою в наші непрості часи.

На завершення Марія Миронова подякувала за можливість долучитися до цього важливого проєкту. Як вона напівжартом зазначила, у процесі створення фільму команда зіткнулася з низкою викликів – зокрема з технічними обмеженнями, коли пам’ять ноутбуків була повністю заповнена. Втім, за її словами, всі ці труднощі були виправданими.

Дякуємо всім, хто долучився до прем’єрного показу стрічки: колегам із волонтерського осередку «Львів_опір», студентам ЛНУ імені Івана Франка та УКУ, а також усім, для кого питання пам’яті є справді важливим.

#КиївськеХристиянство

19 вересня відбувся міждисциплінарний науковий семінар на тему “Пам’ять про своїх: повсякденні клопоти василіян у тексті «Диптиха» XVII–XVIII ст.”, співорганізований програмою “Київське християнство”, Центром релігійної культури імені Ігоря Скочиляса та кафедрою історії УКУ.

Доповідь виголосив Олексій Вінниченко, доцент кафедри давньої історії України та спеціальних галузей історичної науки Львівського національного університету імені Івана Франка. Дискутантом виступив Тарас Шманько, завідувач кафедри літургійних наук. Модерував подію Іван Альмес, директор Центру релігійної культури імені Ігоря Скочиляса.

У центрі доповіді було історичне джерело, а саме "Диптихи" XVII–XVIII ст. Попри назву "диптих", де б мали бути вміщені імена померлих отців та братів Василіянського чину, ця памʼятка зберегла численні оригінальні відомості про монахів, їх життя, діяльність та вдачу. Укладачі документа Іван Олешевський та Антоній Завадський протягом XVIII ст. уклали біограми більш ніж 400 василіян. Дослідник назвав головні особливості змісту текстів та цікаві як з академічної так і з більш популярної точки зору моменти. Зокрема чимало фактографічних деталей розкривають побут, емоції, світосприйняття укладачів.

Після доповіді зі словом виступив дискутант Тарас Шманько, який охарактеризував джерело з точки зору літургійних студій. Крім того дискутант згадав синхронні та подібні джерела (щоденник перемиського єпископа Максиміліяна Рила) та зауважив цінність таких джерел щодо опису тогочасної літургійної практики.

У 2026 р. планується опублікувати як оригінал "Диптихів" так і переклад сучасною українською мовою як окремий том у серії "Київське християнство".

Чергове засідання Науково-методичного семінару кафедри давньої історії України та спеціальних галузей історичної науки

У середу, 17 вересня 2025 р. у приміщенні Музею історії Університету відбувся науковий семінар кафедри давньої історії України та спеціальних галузей історичної науки. Засідання відбулося в очно-дистанційному режимі.
Аспірант 4 курсу Ярослав Баштевич доповів результати студій по темі дисертації “Місто Золочів у 1657-1737 рр.: організація влади, населення, економіка”, окреслив виклики й клопоти, які виникли при написанні роботи. Було обґрунтовано хронологічні рамки, означено структуру дослідження. Робота складатиметься з 4 основних розділів, з акцентом на таких складових: 1) Становлення та розвиток міста Золочів (XV–XVIII ст.); 2) Управління та самоврядування; 3) Міська громада; 4) Економічне життя міста. Наголошено, що у дослідженні використано архівні матеріали з 5 країн, при опрацюванні яких застосовано методологію мікроісторії. На засіданні аспірант представив основні висновки роботи, зокрема: а) було переглянуто деякі питання історичного розвитку міста; б) проаналізовано, як зовнішні обставини та вплив власників відбились на житті міста в окресленій хронології; в) простежено розбіжності між практикою життя та правовим регулюванням, а також проведено порівняння між Золочевом та іншими містами; г) показано, як досвід співжиття окремих етнічних спільнот міської громади сприяв формуванню їхньої самосвідомості; д) виявлено особливості економічної спеціалізації міста.
Звіт про стан підготовки докторської дисертації представив докторант Володимир Кіцелюк. Ним було окреслено структуру та основний зміст роботи, поінформовано про кількість опублікованих і прийнятих до друку публікацій у фахових наукових виданнях.

Чергове засідання наукового семінару кафедри давньої історії України та спеціальних галузей історичної науки.
У вівторок, 17 червня 2025 р. у приміщенні Музею історії Університету відбувся науковий семінар кафедри давньої історії України та спеціальних галузей історичної науки. Засідання відбулося в очно-дистанційному режимі. З доповіддю «Ранньомодерне міщанство та селянство у дослідженнях сучасних українських істориків» виступив проф. А. Заяць. Доповідач блоками проблем розкрив внесок сучасних істориків у вивчення урбанізаційних процесів на українських землях, магдебурзького права, устрою міст і міського самоврядування та роль економіки у становленні міських осередків. Було також проаналізовано вивчення вітчизняними науковцями історії селянства ранньомодерної доби, з’ясовано, що студії над селянською проблематикою явно поступаються дослідженню міської історії та потребують пильнішої уваги вчених. Наприкінці засідання проф. А. Заяць відповів на питання присутніх.

У вівторок, 6 травня 2025 р. у приміщенні Музею історії Університету відбувся науковий семінар кафедри давньої історії України та спеціальних галузей історичної науки.

Засідання відбулося в очно-дистанційному режимі. У роботі семінару взяли участь працівники кафедри, факультету, студенти-історики, а також гості, серед яких Андрій Фелонюк, голова Історичної комісії НТШ, Ольга Лідовська, керівниця Музею «Слідами галицьких євреїв», а також Сестри Василіянки.
Із доповіддю ««Хрещається раба Божа Реґіна-Романа, дочка Якова і Міндель». Записи про хрещення о. Омеляном Ковчем євреїв у Перемишлянах в 1942 році» виступив доцент, к. і. н. Олег Дух.

У своєму виступі він зазначив, що в процесі опрацювання ним метричних книг греко-католицької парафії Св. Миколая Чудотворця в містечку Перемишляни вдалося виявити реєстр охрещених євреїв з 1942 року. Хрещення їм уділяв місцевий парох о. Омелян Ковч. Ці дії, які були порушенням приписів німецької окупаційної влади, стали причиною арешту священика, а згодом і ув’язнення його в концтаборі «Майданек» поблизу Любліна, де він загинув. Практично всі хрещення були уділені в листопаді 1942 р. поміж двома депортаційними акціями перемишлянських євреїв до табору смерті у Белжеці, які мали місце в перші половині осені та на початку грудня.
У даному реєстрі було зафіксовано 216 хрещень. Найстарішій особі було близько 70 років, наймолодшій – лише декілька тижнів. Дві третини з охрещених були особами жіночої статі. Найчастіше з проханням про уділення Таїнства до о. Ковча зверталися особи, що були родичами: цілі сім’ї з батьком, матір’ю і дітьми; окремо матері з дітьми; сестри; брати і сестри; тітки і племінники. Серед охрещених найбільше було перемишлянських євреїв та євреїв з навколишніх місцевостей, котрих примусово переселили в Перемишлянського гетто, або які самостійно сюди перебралися. Також були особи одружені / заміжні за вихідців з Перемишлян, а також біженці з окупованих нацистами теренів, які волею долі опинилися в містечку. Під час Таїнства Хрещення о. Ковч надавав євреям християнські імена властиві як для східної традиції, зокрема й києво-християнської, як Володимир чи Ольга, так і західної. Можемо говорити, що вибір імені був зумовлений різними чинниками. Часто християнські імена збігалися з єврейськими імена охрещених (Яків; Роза), подекуди вони були їм співзвучні (Буньо / Богдан; Двойра / Одарка; Гізель чи Гінтля / Євгенія) тощо. Метрична книга може стати підставою для просопографічних досліджень. Зокрема, доповідач представив реконструйовані біографії родин Міннер та Лінскер, а також Лазаря Бірнбаха, яким о. Ковч уділив хрещення. Врешті було поставлено ключове питання: які були мотивації обох сторін щодо цього важливого кроку.

Після виголошення доповіді доц. О. Дух відповів на питання учасників семінару.

Фото Марини Власюк.

Гостьова лекція Н. Агафонової (Одеса).
1 травня 2025 р. для студентів ІІ курсу історичного факультету було проведено гостьову лекцію історикині з Одеси к.і.н., доц. Надії Агафонової “Половці – автохтони: роль і місце половців у державотворчому процесі у Х-ХІ ст.”. У лекції було розглянуто низку дискусійних питань стосунків населення Київської держави та її сусідів – кочівників. Н. Агафонова докладно зупинилася на історіографії питання, виклала своє бачення проблем складу та етнічного походження кочових племен півдня України. По завершенні лекції Н. Агафонова відповіла на питання присутніх.

До уваги студентів 4 курсу ! Захист бакалаврських робіт, виконаних на кафедрі давньої історії України та спеціальних галузей історичної науки, відбудеться у середу, 07 травня 2025 року, о 12:00 год. (приміщення кафедри)

Send a message to learn more