The Center for Strategic Communications Research

The Center for Strategic Communications Research Центр створений з метою розв’язання актуальних науко?

“Славянская ирредента” как гибридный вызов национальной государственности Польши со стороны российского тоталитарного ре...
15/12/2022

“Славянская ирредента” как гибридный вызов национальной государственности Польши со стороны российского тоталитарного режима.

С началом широкомасштабного военного вторжения Российской Федерации в Украину и предоставления руководством Республики Польша всеобъемлющей и очень ощутимой для украинского общества военно-политической, дипломатической и гуманитарной поддержки и помощи, существенных изменений претерпела также риторика ряда радикальных и пророссийских польских общественно-политических организаций и движений.

Как оказалось, военная агрессия Кремля против Украины не только развеяла миф о “непобедимости второй армии мира”, но и привела в сознание вчерашних “рупоров” и “друзей” Кремля в странах Вышеградской четверки.

Так, еще вчера ряд польских неправительственных организаций на руку российскому агитпропу вполне уверенно занимались тенденциозным и предвзятым освещением в польском информационном пространстве контроверсионных страниц украинско-польской истории 1943 – 1944 годов, продвижением нарратива относительно недопустимости диалога понимания и консенсуса между польским и украинским народами, формированием в Польше неприязненного отношения к украинской государственности и украинскому народу, и навешиванием на украинцев разнообразных пропагандистских клише и ярлыков, авторами которых часто выступали центры суггестивных технологий со смоленской или московской регистрацией. С 24 февраля указанные “вещатели” фактически исчезли с медийного поля или пытаются “держаться в тени”, дабы не привлекать к себе внимания со стороны как польского общества, так и правоохранителей Республики.

Впрочем, смириться с полной потерей рычагов влияния на польское общество российский тоталитарный режим не смог, а потому, по словам директора Центра исследования стратегических коммуникаций Волынского национального университета имени Леси Украинки Сергея Федонюка, было принято решение извлечь из “колоды агентов влияния” наиболее маргинальные группировки, которые в условиях своеобразного “ветирования” в польском информационном пространстве “украинского вопроса” были готовы занять нишу “украиноненавистнических” организаций и аккумулировать вокруг себя не только ярых сторонников “русского мира”, но и наиболее латентных русофилов.

Одной из таких организаций, по мнению украинских экспертов, оказалась польская парамилитарная и панславистская группировка с неонацистскими и языческими идеологемами и “антизападными”, “евроскептическими” и “антинатовскими” программными принципами “Задружий круг – Славянская дивизия”.

Как показала новейшая история путинской России, использование неонацистских, расистских и экстремистских формирований для грубого вмешательства во внутренние дела иных государств стало для олигархически-коррупционной верхушки из кооператива “Озеро” настоящим достоянием, которое в сочетании с постсоветской машиной пропаганды и лицемерной дипломатией в исполнении любимого шута верховного чекиста, стало для тоталитарного режима едва ли не основным средством сохранения власти внутри страны и разрастания этой опухоли на других территориях.

По состоянию на сегодняшний день на великорусских болотах функционирует десяток организационно-разветвленных экстремистских организаций, которые в качестве своих основных идеологем используют нацистскую и фашистскую символику и атрибутику, пропагандируют верховенство белой расы и неполноценность определенных народов, продуцируют межнациональную, межэтническую и религиозную вражду и ненависть. Наиболее заметными в российской медийной сфере являются такие группировки, как “Русское имперское движение”, “Русское национальное единство”, “Народно-освободительное движение”, “Русич”, “Русско-славянское объединение и возрождение”, “Объединение памяти генерала М.Г. Дроздовского и чинов Дроздовской дивизии”, “Русский общевойсковой союз” и “Черная сотня”.

Однако вместо того, чтобы бороться с нашествием неонацистских и расистских организаций на территории своей страны, руководство государства-агрессора решило использовать последних в качестве “рваного советского ботинка” для посягательства начиная с 2014 года на государственный суверенитет Украины и продвижения своего шовинистического и ксенофобского мировоззрения, известного как “русский мир”, в европейском обществе.

В данной парадигме функционерам “Задружего круга – Славянской дивизии”, которые, аналогично своим идеологическим “побратимам” из-за поребрика, тяготеют к атрибутике Третьего рейха, российской пропагандой была уготована роль “борцов с западной оккупацией Польши”. Так, вместо обвинения в нацизме и навешивания клише “фашистов” и “язычников-сектантов”, в российской информационной повестке дня членов указанной организации было решено изобразить в качестве сторонников “польско-российской дружбы”, которые выступают против внешней политики польского Правительства в отношении РФ, называя ее “русофобской”, являются солидарными с “братским русским народом”, заявляют о необходимости возобновления экономического сотрудничества и гуманитарного обмена с государством-террористом и продвигают в ущерб суверенитету и территориальной целостности Польши концепцию создания вместе с Россией, Беларусью, Сербией и другими славянскими странами т.н. “братского союза” в виде конфедерации, в основу которого предлагают заложить славянскую ирреденту.

Впрочем, как оказалось, указанные российские нарративы действительно нашли свое подтверждение в деятельности данной организации. В частности, только лишь в этом году в унисон российскому вооруженному вмешательству в Украину функционеры “Задружего круга – Славянской дивизии” провели в польском публичном пространстве по меньшей мере пять мероприятий в поддержку имперских амбиций страны-агрессора, в которых не только поддержали территориальные претензии Москвы к крымскому полуострову, но и выступили со словами солидарности в адрес военизированных формирований, которые, заявляя о “богоизбранности россиян”, терроризируют и уничтожают украинский народ под лозунгами “Украина – Россия”, “За великую Россию”, “За русскую ирреденту”, “Киев будет российским или безлюдным, и безлюдный нас также устроит”.

Одной из таких российских парамилитарных организаций является “Русско-славянское объединение и возрождение”, боевики которого, начиная с 2014 года, осуществляют на территории отдельных районов Донецкой и Луганской областей в составе диверсионно-штурмовой разведывательной группы “Русич” согласованную с ГУ ГШ ВС РФ террористическую и разведывательно-подрывную деятельность против Украины, а по состоянию на сегодняшний день принимают непосредственное участие в вооруженной агрессии России в составе 107-го стрелкового батальона мобилизационного резерва 100-й отдельной мотострелковой бригады Республиканской гвардии ДНР (в/ч 08826), 112-ой отдельной роты добровольческого батальона имени Судоплатова и частной военной кампании “Группа Вагнера”.

Именно благодаря этой панславистской организации функционеры “Задружего круга – Славянской дивизии” собственно и запятнались “русским” шовинизмом и вошли в круг “друзей” тоталитарного режима Кремля. Однако ношение указанного гнилого статуса потребовало от польских нацистов и соответствующих “жестов” в сторону своих собратьев. Следовательно, в то время как боевики указанного выше российского формирования рапортовали в своих социальных сетях об очередном взятии в плен польских граждан, отстаивавших независимость и самобытность украинского народа от московского оккупанта, их польские “коллеги” выражали им искренние пожелания победы на поле боя.

Как отметили в Центре исследования стратегических коммуникаций: “Особенности медийной риторики и программных основ “Задружего круга – Славянской дивизии” очень характерны для пророссийских организаций так называемой “мягкой силы”. В частности, они направлены на пропаганду в информационном пространстве Польши шовинистической концепции “русского мира”, подрыв ее обороноспособности и национальной государственности, а также продвижение искусственной идеологии панславизма как первого шага к формированию в польском обществе сепаратистских идей о необходимости частичной потери государством собственного суверенитета и перехода Польши под протекторат Москвы в интересах борьбы с “враждебным Западом”, а значит, указывают на то, что данная группировка уже стала де-факто неофициальным “рупором” Кремля по продвижению нарративов российской пропаганды в одной из стран Североатлантического альянса”.

В то же время, несмотря на наличие очевидных угроз, происходящих из организации “Задружий круг – Славянская дивизия” и ее московских покровителей, деятельность указанного формирования до сих пор остается не запрещенной в Польше, а ее члены продолжают проводить военно-тактическое обучение и нести в польское общество делегированные из-за границы для вброса деструктивные нарративы, подвергающие сомнению независимость, суверенитет и территориальную целостность Польши.

#агрессия #война #инфовлияние #нацизм #Польша #рашизм #Украина

“Slavic Irredentism” as a Hybrid Challenge to Polish National Statehood by the Russian Totalitarian RegimeSince the begi...
15/12/2022

“Slavic Irredentism” as a Hybrid Challenge to Polish National Statehood by the Russian Totalitarian Regime

Since the beginning of the Russian Federation large-scale military invasion of Ukraine and the provision of comprehensive and very tangible military-political, diplomatic and humanitarian support and assistance to the Ukrainian society by the Republic of Poland authority, the rhetoric of a number of radical and pro-Russian Polish socio-political organisations and movements has also undergone significant changes.

The Kremlin’s military aggression against Ukraine turned out not only to dispell the myth of the “invincibility of the second army of the world”, but it also brought to mind yesterday’s “mouthpieces” and “friends” of the Kremlin in the Visegrad countries.

Thus, just recently, to the benefit of Russian agitation, in the Polish information space a number of Polish non-governmental organizations were quite confidently engaged in biased and prejudiced coverage of controversial pages of 1943-1944 Ukrainian-Polish history, while promoting the narrative of the inadmissibility of a dialogue of understanding and consensus between the Polish and Ukrainian peoples, forming hostile attitude to the Ukrainian statehood and the Ukrainian people in Poland and hanging various propaganda clichés and labels on Ukrainians; often the centers of suggestive technologies with Smolensk or Moscow registration were their authors. Since February 24, these “broadcasters” have actually disappeared from the media field or have been trying to “keep in the shadows” in order not to attract attention of both the Polish society and law enforcement agencies of the Republic.

However, the Russian totalitarian regime could not accept the complete loss of levers of influence on the Polish society, and therefore, Serhiy Fedoniuk, Director of the Center for Strategic Communications Research at Lesya Ukrainka Volyn National University, claims it was decided to remove the most marginal pro-Russian groups from the “deck of agents of influence” which, in the conditions of a kind of “veto” for the “Ukrainian issue” in the Polish information space, were ready to occupy the niche of “Ukraine-hating” organizations and to accumulate not only ardent supporters of the “Russkiy mir”, but also the most latent Russophiles.

According to the Ukrainian experts, “Friendly Circle – Slavic Division”, the Polish paramilitary and pan-Slavic group with neo-N**i and pagan ideologemes and “anti-Western”, “Euro-skeptical” and “anti-NATO” program principles, was one of such organizations.

As the recent history of Putin’s Russia has shown, the use of neo-N**i, racist and extremist groups for gross interference in the internal affairs of other states has become a real asset for the oligarchic and corrupt elite from the cooperative “Ozero”, which, in combination with the post-Soviet propaganda machine and hypocritical diplomacy performed by the favorite jester of the Supreme Chekist, have become almost the main means for the totalitarian regime to maintain power within the country and for the growth of this tumor in other territories.

As of today, in the big Russian bogs there are dozens of organizationally ramified extremist entities that use N**i and fascist symbols and attributes as their main ideologemes; these organizations promote the supremacy of the white race and the inferiority of certain peoples, produce hatred and enmity between nations, ethnic and religious groups. In the Russian media sphere such groups as “Russian Imperial Movement”, “Russian National Unity”, “People's Liberation Movement’, “Rusich”, “Russian-Slavic Unification and Revival”, “Association of the memory of General M.G. Drozdovsky and the ranks of the Drozdovsky Division”, “Russian All-Military Union” and “Black Hundred” are the most prominent.

However, instead of fighting the invasion of neo-N**i and racist organizations on the territory of their country, since 2014 the leadership of the aggressor state has decided to use the latter as a “torn Soviet shoe” to encroach on the state sovereignty of Ukraine and to promote its chauvinistic and xenophobic worldview known in the European society as the “Russkiy mir”.

In this paradigm, the functionaries of the “Friendly Circle – Slavic Division”, who, similarly to their ideological “brothers” from across “the curb”, gravitate towards the attributes of the Third Reich, were prepared by Russian propaganda to play the role of “fighters against the Western occupation of Poland”. Thus, instead of accusing them of N**ism and hanging clichés of “fascists” and “pagan sectarians”, the Russian information agenda decided to portray the members of the organization as supporters of “Polish-Russian friendship” who oppose the Polish Government foreign policy towards Russia and call it “Russophobic”; they are in solidarity with the “fraternal Russian people”, declare the need to restore economic cooperation and humanitarian exchange with the terrorist state and promote, to the detriment of Poland’s sovereignty and territorial integrity, the concept of creating, together with Russia, Belarus, Serbia and other Slavic countries, the so-called “fraternal union” in the form of a confederation. And in its basis they offer to lay the Slavic Irredentism.

However, as it turned out, these Russian narratives were indeed confirmed in the activities of this organization. In particular, this year, in unison with Russia’s armed intervention in Ukraine, the functionaries of the “Friendly Circle – Slavic Division” have held at least five events in the Polish public space to support the imperial ambitions of the aggressor country, in which they have not only upheld Moscow’s territorial claims to the Crimean peninsula, but also encouraged the paramilitary formations, which, claiming the “God’s chosenness of Russians”, terrorize and destroy the Ukrainian people under the slogans “Ukraine – Russia”, “For Great Russia”, “For Russ Iredenta”, “Kyiv will be either Russian or deserted, and the deserted will suit us too”.

The “Russian-Slavic Unification and Revival” is one of such Russian paramilitary organizations; since 2014 its militants have been carrying out terrorist and reconnaissance-subversive activities against Ukraine in some districts of Donetsk and Luhansk regions as part of the “Rusich” sabotage and assault reconnaissance group, coordinated with the General Staff of the Russian Armed Forces, and as of today they are directly involved in the armed aggression of Russia as part of the 107th rifle battalion of the mobilization reserve of the 100th separate motorized rifle brigade of the DPR Republican Guard (military unit 08826), the 112th separate squadron of the Sudoplatov volunteer battalion and the private military company "Wagner Group".

Owing to this pan-Slavic organization the functionaries of the “Friendly Circle –Slavic Division” actually became tainted with “Russian” chauvinism and joined the circle of “friends” of the Kremlin totalitarian regime. However, wearing this rotten status required the Polish N**is to make appropriate “gestures” towards their fellows. Thus, while in their social networks the militants of the above-mentioned Russian formation reported about the next capture of Polish citizens who defended the independence and identity of the Ukrainian people from the Moscow occupier, their Polish “colleagues” expressed their sincere wishes for militants’ victory on the battlefield.

The Center for Strategic Communications Research emphasizes: “The media rhetoric specificity and program principles of the “Friendly Circle – Slavic Division” are very typical for pro-Russian organizations of the so-called “soft power”. Specifically, they are aimed at propagating the “Russkiy mir” chauvinistic concept in the information space of Poland, undermining its defense capability and national statehood, as well as promoting the Pan-Slavism artificial ideology as the first step to the formation of separatist ideas in the Polish society about the need for partial loss of the state’s own sovereignty and Poland’s transition under Moscow’s protectorate in order to fight against the “hostile West”; and therefore they indicate that this group has already become a de facto unofficial “mouthpiece” of the Kremlin to promote Russian propaganda narratives in one of the countries of the North Atlantic Alliance”.

At the same time, despite the existence of the obvious threats emanating from the organization “Friendly Circle – Slavic Division” and its Moscow patrons, the activity of the said entity is still not banned in Poland, and its members continue to conduct military training and to carry delegated from abroad destructive narratives to be thrown into the Polish society which question the independence, sovereignty and territorial integrity of Poland.

**sm

"Irredentyzm słowiański" jako hybrydowe wyzwanie dla narodowej państwowości Polski ze strony rosyjskiego reżimu totalita...
15/12/2022

"Irredentyzm słowiański" jako hybrydowe wyzwanie dla narodowej państwowości Polski ze strony rosyjskiego reżimu totalitarnego

Od początku zakrojonej na szeroką skalę inwazji militarnej Federacji Rosyjskiej na Ukrainę oraz udzielenia przez kierownictwo Rzeczypospolitej Polskiej wszechstronnego i bardzo wymiernego dla społeczeństwa ukraińskiego wsparcia i pomocy militarno-politycznej, dyplomatycznej i humanitarnej, istotnym zmianom uległa również retoryka szeregu radykalnych i prorosyjskich polskich organizacji i ruchów społeczno-politycznych.

Jak się okazało, militarna agresja Kremla na Ukrainę nie tylko rozwiała mit o "niezwyciężoności drugiej armii świata", ale także ożywiła wczorajszych "rzeczników" i "przyjaciół" Kremla w krajach Grupy Wyszehradzkiej.

Tak więc jeszcze wczoraj szereg polskich organizacji pozarządowych, z korzyścią dla rosyjskiej agitacji, dość pewnie zajmowało się tendencyjnym i uprzedzonym relacjonowaniem w polskiej przestrzeni informacyjnej kontrowersyjnych kart ukraińsko-polskiej historii z lat 1943-1944, promując narrację o niedopuszczalności dialogu porozumienia i zgody między narodami polskim i ukraińskim, kształtowanie wrogiego stosunku do państwowości ukraińskiej i narodu ukraińskiego w Polsce oraz przypinanie Ukraińcom różnych propagandowych klisz i etykiet, których autorami były często ośrodki sugestywnych technologii z rejestracją smoleńską lub moskiewską. Od 24 lutego "nadawcy" ci faktycznie zniknęli z pola medialnego lub starają się "trzymać w cieniu", aby nie zwracać na siebie uwagi zarówno społeczeństwa polskiego, jak i organów ścigania Rzeczypospolitej.

Jednak rosyjski reżim totalitarny nie mógł pogodzić się z całkowitą utratą dźwigni wpływu na polskie społeczeństwo, dlatego, jak twierdzi Serhij Fedoniuk, dyrektor Centrum Badań Komunikacji Strategicznej Wołyskiego Narodowego Uniwersytetu im. Łesi Ukrainki, postanowiono wyciągnąć z "talii agentów wpływu" najbardziej marginalne grupy prorosyjskie, które w warunkach swoistego "weta" w polskiej przestrzeni informacyjnej "kwestii ukraińskiej" gotowe były zająć niszę organizacji "nienawidzących Ukrainy" i zgromadzić wokół siebie nie tylko zagorzałych zwolenników "rosyjskiego świata", ale także najbardziej utajonych rusofilów.

Jedną z takich organizacji, według ukraińskich ekspertów, była polska paramilitarna i panslawistyczna grupa o neonazistowskich i pogańskich ideologiach oraz "antyzachodnich", "eurosceptycznych" i "antynatowskich" zasadach programowych "Zadrużny Krąg - Dywizja Słowiańska".

Jak pokazała najnowsza historia putinowskiej Rosji, wykorzystanie grup neonazistowskich, rasistowskich i ekstremistycznych do rażącej ingerencji w wewnętrzne sprawy innych państw stało się prawdziwym atutem oligarchicznych i skorumpowanych elit ze spółdzielni "Ozero", co w połączeniu z postsowiecką machiną propagandową i obłudną dyplomacją w wykonaniu ulubionego błazna Najwyższego Czekisty stało się niemal głównym środkiem utrzymania władzy przez totalitarny reżim wewnątrz kraju i rozrostu tego nowotworu na innych terytoriach.

Na dzień dzisiejszy na torfowiskach Wielkiej Rosji działa kilkadziesiąt rozgałęzionych organizacji ekstremistycznych, które jako główną ideologię wykorzystują symbole i atrybuty nazistowskie i faszystowskie, propagują supremację białej rasy i niższość niektórych narodów, wytwarzają nienawiść i wrogość międzyetniczną, międzyrasową i religijną. W rosyjskiej sferze medialnej najbardziej wyróżniają się takie grupy jak "Rosyjski Ruch Imperialny", "Rosyjska Jedność Narodowa", "Ruch Ludowo-Wyzwoleńczy", "Rusicz", "Rosyjsko-Słowiańskie Zjednoczenie i Odrodzenie", "Stowarzyszenie pamięci generała M.G. Drozdowskiego i szeregów Dywizji Drozdowskiej", "Rosyjski Związek Ogólnowojskowy" i "Czarna Sotnia".

Jednak zamiast walczyć z inwazją neonazistowskich i rasistowskich organizacji na terytorium swojego kraju, kierownictwo państwa-agresora postanowiło wykorzystać je jako "rozdarty sowiecki but", by od 2014 roku wkraczać w suwerenność państwową Ukrainy i promować w społeczeństwie europejskim swój szowinistyczny i ksenofobiczny światopogląd, zwany "rosyjskim światem".

W tym paradygmacie funkcjonariusze "Zadrużnego Kręgu - Dywizji Słowiańskiej", którzy podobnie jak ich ideologiczni "bracia" z Rosji grawitują w kierunku atrybutów III Rzeszy, zostali przygotowani przez rosyjską propagandę do roli "bojowników przeciwko zachodniej okupacji Polski". Zamiast więc oskarżać ich o nazizm i wieszać klisze "faszystów" i "pogańskich sekciarzy", w rosyjskiej agendzie informacyjnej postanowiono przedstawić członków organizacji jako zwolenników "przyjaźni polsko-rosyjskiej", którzy sprzeciwiają się polityce zagranicznej polskiego rządu wobec Rosji i nazywają ją "rusofobiczną", solidaryzują się z "bratnim narodem rosyjskim", deklarują konieczność przywrócenia współpracy gospodarczej i wymiany humanitarnej z państwem terrorystycznym oraz propagują, ze szkodą dla suwerenności i integralności terytorialnej Polski, koncepcję utworzenia wraz z Rosją, Białorusią, Serbią i innymi krajami słowiańskimi tzw. “związku braterskiego” w formie konfederacji, którą proponuje się oprzeć na irredentę słowiańską.

Jak się jednak okazało, te rosyjskie narracje rzeczywiście znalazły potwierdzenie w działaniach tej organizacji. W szczególności tylko w tym roku, w unisonie ze zbrojną interwencją Rosji na Ukrainie, funkcjonariusze "Zadrużnego Kręgu - Dywizji Słowiańskiej" zorganizowali w polskiej przestrzeni publicznej co najmniej pięć wydarzeń wspierających imperialne ambicje państwa-agresora, w których nie tylko poparli roszczenia terytorialne Moskwy do Półwyspu Krymskiego, ale także wyrazili poparcie dla formacji paramilitarnych, które powołując się na "wybranie przez Boga Rosjan", terroryzują i niszczą naród ukraiński pod hasłami "Ukraina - Rosja", "Za Wielką Rosję", "Za rosyjską Irredentę", "Kijów będzie rosyjski lub opuszczony, a opuszczony będzie odpowiadał także nam".

Jedną z takich rosyjskich organizacji paramilitarnych jest "Rosyjsko-Słowiańskie Zjednoczenie i Odrodzenie", którego bojownicy od 2014 roku prowadzą działalność terrorystyczną i rozpoznawczo-subwersyjną przeciwko Ukrainie w niektórych rejonach obwodów Donieckiego i Ługańskiego w ramach skoordynowanej ze Sztabem Generalnym Sił Zbrojnych Rosji grupy dywersyjno-szturmowej "Rusicz", a na dzień dzisiejszy są bezpośrednio zaangażowani w zbrojną agresję Rosji w ramach 107 batalionu strzelców rezerwy mobilizacyjnej 100. wydzielonej brygady strzelców zmotoryzowanych Gwardii Republikańskiej DRL (jednostka wojskowa 08826), 112. wydzielonej kompanii batalionu imienia Sudopłatowa, prywatnej firmy wojskowej "Grupa Wagnera".

To dzięki tej panslawistycznej organizacji funkcjonariusze "Zadrużnego Kręgu - Dywizji Słowiańskiej" faktycznie zostali skażeni "rosyjskim" szowinizmem i dołączyli do grona "przyjaciół" totalitarnego reżimu Kremla. Noszenie tego zgniłego statusu wymagało jednak od polskich nazistów wykonywania odpowiednich "gestów" wobec swoich pobratymców. I tak, podczas gdy bojownicy wspomnianej formacji rosyjskiej informowali w swoich sieciach społecznościowych o kolejnym pojmaniu obywateli polskich, którzy bronili niepodległości i tożsamości narodu ukraińskiego przed moskiewskim okupantem, ich polscy "koledzy" składali im szczere życzenia zwycięstwa na polu walki.

Jak zauważają w Centrum Badań Komunikacji Strategicznej: "Cechy retoryki medialnej i założenia programowe "Zadrużnego Kręgu - Dywizji Słowiańskiej" są bardzo typowe dla prorosyjskich organizacji tzw. "soft power". W szczególności mają one na celu propagowanie w przestrzeni informacyjnej Polski szowinistycznej koncepcji "świata rosyjskiego", podważanie jej zdolności obronnej i państwowości narodowej, a także propagowanie sztucznej ideologii panslawizmu jako pierwszego kroku do ukształtowania w społeczeństwie polskim separatystycznych idei o konieczności częściowej utraty suwerenności państwa i przejścia Polski pod protektorat Moskwy w interesie walki z "wrogim Zachodem", i tym samym wskazują, że grupa ta stała się już de facto nieoficjalnym "rzecznikiem" Kremla do promowania rosyjskich narracji propagandowych w jednym z krajów Sojuszu Północnoatlantyckiego".

Jednocześnie, pomimo istnienia oczywistych zagrożeń emanujących z organizacji "Zadrużny Krąg - Dywizja Słowiańska" i jej moskiewskich patronów, działalność wspomnianej formacji nadal nie jest w Polsce zakazana, a jej członkowie nadal prowadzą szkolenia wojskowe i przenoszą do polskiego społeczeństwa destrukcyjne narracje delegowane z zagranicy w celu „wrzutu”, które kwestionują niepodległość, suwerenność i integralność terytorialną Polski.

“Слов’янська іредента” як гібридний виклик національній державності Польщі з боку російського тоталітарного режиму.З поч...
15/12/2022

“Слов’янська іредента” як гібридний виклик національній державності Польщі з боку російського тоталітарного режиму.

З початком широкомасштабного військового вторгнення Російської Федерації в Україну і надання керівництвом Республіки Польща всеосяжної й дуже відчутної для українського суспільства військово-політичної, дипломатичної та гуманітарної підтримки і допомоги, суттєвих змін зазнала також риторика ряду радикальних і проросійських польських громадсько-політичних організацій та рухів.

Як виявилось, військова агресія Кремля проти України не лише розвіяла міф про “непереможність другої армії світу”, але й привела до тями вчорашніх “рупорів” і “друзів” Кремля в країнах Вишеградської четвірки.

Так, ще вчора ряд польських неурядових організацій на руку російському агітпропу цілком упевнено займалися тенденційним та упередженим висвітленням у польському інформаційному просторі контроверсійних сторінок українсько-польської історії 1943 – 1944 років, просуванням наративу щодо неприпустимості діалогу порозуміння і консенсусу між польським та українським народами, формуванням у Польщі неприязного ставлення до української державності та українського народу й навішуванням на українців різноманітних пропагандистських кліше та ярликів, авторами яких часто виступали центри сугестивних технологій із смоленською чи московською реєстрацією. З 24 лютого вказані “мовники” фактично зникли з медійного поля або ж намагаються “триматися в тіні” аби не привертати до себе уваги з боку як польського суспільства, так і правоохоронців Республіки.

Утім змиритися із повною втратою важелів впливу на польське суспільство російський тоталітарний режим не зміг, а тому, за словами директора Центру дослідження стратегічних комунікацій Волинського національного університету імені Лесі Українки Сергія Федонюка, було прийнято рішення витягти з “колоди агентів впливу” найбільш маргінальні угруповання проросійської орієнтації, які в умовах своєрідного “ветування” у польському інформаційному просторі “українського питання” були готові зайняти нішу “україноненависницьких” організацій та акумулювати довкола себе не лише ярих прихильників “руського міра”, але й найбільш латентних русофілів.

Однією із таких організацій, на думку українських експертів, виявилось польське парамілітарне і панславістське угруповання з неонацистськими і язичницькими ідеологемами та “антизахідними”, “євроскептичними” і “антинатівськими” програмними засадами “Задружнє коло – Слов'янська дивізія”.

Як засвідчила новітня історія путінської Росії, використання неонацистських, расистських та екстремістських формувань для грубого втручання у внутрішні справи інших держав стало для олігархічно-корупційної верхівки з кооперативу “Озеро” справжнім надбанням, яке у поєднанні з пострадянською машиною пропаганди та лицемірною дипломатією у виконанні улюбленого блазня верховного чекіста, стало для тоталітарного режиму ледве не основним засобом збереження влади всередині країни та розростання даної пухлини на інших територіях.

Станом на сьогодні на великоруських болотах функціонує десяток організаційно-розгалужених екстремістських організацій, які в якості своїх основних ідеологем використовують нацистську і фашистську символіку й атрибутику, пропагують верховенство білої раси і меншовартість певних народів, продукують міжнаціональну, міжетнічну і релігійну ворожнечу та ненависть. Найбільш помітними у російській медійній сфері є такі угруповання, як “Руський імперський рух”, “Руська національна єдність”, “Народно-визвольний рух”, “Русич”, “Русько-слов’янське об’єднання і відродження”, “Об’єднання пам’яті генерала М.Г. Дроздовського і чинів Дроздовської дивізії”, “Руський загальновійськовий союз” й “Чорна сотня”.

Однак замість того, аби боротися з нашестям неонацистських і расистських організацій на теренах своєї країни, керівництво держави-агресора вирішило використати останніх в якості “рваного радянського черевика” для посягання починаючи з 2014 року на державний суверенітет України та просування свого шовіністичного і ксенофобського світогляду, відомого як “руській мір”, у європейському суспільстві.

У даній парадигмі функціонерам “Задружнього кола – Слов'янської дивізії”, які, аналогічно зі своїми ідеологічними “побратимами” із-за поребрику, тяжіють до атрибутики Третього рейху, російською пропагандою була приготована роль “борців із західною окупацією Польщі”. Так, натомість звинуваченню у нацизмі й навішуванню кліше “фашистів” і “язичників-сектантів”, у російському інформаційному порядку денному членів вказаної організації було вирішено зобразити в якості прихильників “польсько-російської дружби”, котрі виступають проти зовнішньої політики польського Уряду стосовно РФ і називають її “русофобською”, є солідарними з “братським руським народом”, заявляють про необхідність відновлення економічної співпраці і гуманітарного обміну з державою-терористом та просувають на шкоду суверенітету і територіальній цілісності Польщі концепцію щодо створення разом із Росією, Білоруссю, Сербією й іншими слов’янськими країнами т.зв. “братського союзу” у вигляді конфедерації, в основу якого пропонують закласти слов’янську іреденту.

Утім, як виявилось, вказані російські наративи і справді знайшли своє підтвердження в діяльності зазначеної організації. Зокрема лише у цьому році в унісон російському збройному втручанню в Україну функціонери “Задружнього кола – Слов'янської дивізії” провели у польському публічному просторі щонайменше п’ять заходів в підтримку імперських амбіцій країни-агресора, у яких не лише підтримали територіальні претензії Москви до кримського півострову, але й виступили зі словами солідарності в адресу воєнізованих формувань, які заявляючи про “богообраність росіян”, тероризують і знищують український народ під гаслами “Україна – Росія”, “За велику Росію”, “За руську іреденту”, “Київ буде російським або безлюдним, і безлюдний нас також влаштує”.

Однією з таких російських парамілітарних організацій є “Русько-слов’янське об’єднання і відродження”, бойовики якого, починаючи з 2014 року, здійснюють на території окремих районів Донецької і Луганської областей у складі диверсійно-штурмової розвідувальної групи “Русич” узгоджену з ГУ ГШ ЗС РФ терористичну та розвідувально-підривну діяльність проти України, а станом на сьогодні приймають безпосередню участь у збройній агресії Росії у складі 107-ого стрілецького батальйону мобілізаційного резерву 100-ої окремої мотострілецької бригади Республіканської гвардії ДНР (в/ч 08826), 112-ої окремої роти добровольчого батальйону імені Судоплатова і приватної воєнної кампанії “Група Вагнера”.

Саме завдяки цій панславістській організації функціонери “Задружнього кола – Слов'янської дивізії” власне й заплямувалися “російським” шовінізмом та увійшли до кола “друзів” тоталітарного режиму Кремля. Однак носіння зазначеного гнилого статусу вимагало від польських нацистів й відповідних “жестів” у бік своїх побратимів. Відтак, у той час, як бойовики вказаного вище російського формування рапортували у своїх соціальних мережах про чергове взяття у полон польських громадян, котрі відстоювали незалежність і самобутність українського народу від московського окупанта, їх польські “колеги” висловлювали їм щирі побажання перемоги на полі бою.

Як відмітили у Центрі дослідження стратегічних комунікацій: “Особливості медійної риторики і програмних засад “Задружнього кола – Слов'янської дивізії” є дуже характерними для проросійських організацій так званої “м’якої сили”. Зокрема, вони є спрямованими на пропагування в інформаційному просторі Польщі шовіністичної концепції “руського міра”, підрив її обороноздатності і національної державності, а також просування штучної ідеології панславізму як першого кроку до формування у польському суспільстві сепаратистських ідей про необхідність часткової втрати державою власного суверенітету і переходу Польщі під протекторат Москви в інтересах боротьби з “ворожим Заходом”, а відтак вказують на те, що зазначене угруповання вже стало де-факто неофіційним “рупором” Кремля з просування наративів російської пропаганди в одній із країн Північноатлантичного альянсу”.

Водночас, не зважаючи на наявність очевидних загроз, які походять з організації “Задружнього кола – Слов'янської дивізії” та її московських покровителів, діяльність вказаного формування і досі залишається не забороненою в Польщі, а її члени продовжують проводити військові вишколи і нести у польське суспільство делеговані із-за кордону для вкиду деструктивні наративи, які ставлять під сумнів незалежність, суверенітет і територіальну цілісність Польщі.

#агресія #війна #інфовпливи #нацизм #Польща #рашизм #Україна

Address

А-216, Проспект Волі, 13
Lutsk
43021

Website

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when The Center for Strategic Communications Research posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Shortcuts

Share