14/07/2021
Сьогодні велике свято для всіх, хто любить солодке! ;)
Хто не знає чому, то
Саме в цей день, 10 липня 1775 року, народився українець, який зробив світову медову революцію, - Петро Прокопович.
Петро Іванович народився на Чернігівщині, його батько – з старшинського козацького роду, з якого був знаменитий Феофан Прокопович, професор і ректор Києво-Могилянського колегіуму. Петро закінчив богословський факультет Київської духовної академії. Потім пішов до війська і 4 роки відслужив, воював на Кавказі і Персії. Дослужився до поручика у 23 роки, але відмовився від військової кар’єри. За виплату, отриману при звільненні, купив три десятки вуликів…
До 1808 року Петро мав уже 580 вуликів. Він вивчав поведінку бджолиних сімей і вдосконалював методи бджільництва. А в 1814 році винайшов розбірний рамковий вулик. До цього його спонукав син Степанко. Малий плакав, коли бачив, як бджолярі обкурюють сіркою бджолині сім’ї, і комахи масово гинуть. Відмовлявся їсти мед. Батько довго ламав голову, що з цим робити.
Рішення прийшло до Прокоповича уві сні в новорічну ніч 1814 року. Йому приснився розбірний рамковий вулик. І він його збудував. Такий вулик дозволив вилучати мед, не знищуючи бджіл. Це була справжня революція. Рамка дозволила зберігати і вивчати життя бджолиних сімей. Вулик цього типу використовується і досі.
Прокопович швидко розбагатів. У 1828 році він заснував у рідному селі Митченках школу пасічників, а через два роки перевів її на хутір Пальчики, який для цього і купив. Навчання у школі велося українською. За роки існування школа випустила понад 700 кваліфікованих бджолярів-інструкторів.
У 1839 році Прокопович мав три тисячі бджолосімей, які давали в рік меду на 20 тисяч карбованців чистого прибутку. Фантастична сума на той час. Згодом він довів пасіку до 10 тисяч бджолосімей – і вона стала найбільшою у світі!
Прокопович став «зіркою». До нього приїздили знаменитості – Микола Костомаров, Тарас Шевченко, навіть імператор Микола І. Якось Прокопович надіслав на ім’я імператора прохання «задля збереження чистоти меду» змінити проєкт залізниці Москва-Київ, щоб замість Глухова і Батурина вона пролягала через Конотоп і Бахмач. І цар погодився.
Прокопович написав понад 60 досліджень про життя бджіл, створив відповідну термінологію, яку прийняли у Європі. І все це – українською мовою. Просив владу дозволу на придбання друкарні, щоб видати свої дослідження, але отримав відмову. Після його смерті в 1850 році учні видали його праці російською, і їх одразу переклали на європейські мови.
Справу Петра Прокоповича продовжив син Степан. До своєї смерті в 1879 році він утримував і розвивав школу. Але одразу по смерті Степана Прокоповича царський уряд арештував усе майно. Пасіку і маєток було знищено і розграбовано – пропали рукописи і навіть портрети Петра Прокоповича…
Сьогодні на згадку про видатного бджоляра встановлені пам’ятники в кількох містах України, його іменем названо Інститут бджільництва. Є пам’ятник Прокоповичу й в Івано-Франківську.
Хто бодай раз у житті куштував мед, може подякувати Петру Прокоповичу за цю насолоду. Поставити лайк і поширити цей пост – це найменше, що ми можемо зробити заради світлої пам’яті великого українця.
