разработка стратегии развития системы образования с позиций метафизики тотальности
10/02/2022
Четверта «втрачена» донька Ярослава Мудрого була королевою Англії Агата Київська, королева Англії. Дружина короля Едварда. А ще історики називають її «втраченою» четвертою донькою Великого князя Київського Ярослава Мудрого і Інг...
14/01/2022
https://www.youtube.com/watch?v=qQViFJTUmKM
Забуте коріння українського Різдва До одного з найбільших наших свят Елла трішки копнýла вглиб віків і спробувала пояснити, що взагалі відбувається з датою народження Ісуса, що було до приходу...
Надважливе PRO освіту
(або відповідь на запитання вчителів про
«чи є вихід у безвиході»):
1. «У ХХІ столітті, навіть більш ніж у ХХ, право на освіту виявиться дуже важливим правом, і це буде вимагати ГАРАНТІЙ ВЛАДИ» (Ян де Груф).
2. Міжнародною організацією у сфері захисту професійних прав педагогічних працівників є Інтернаціонал освіти (ІО). Перебуваючи в Україні у 2014 році, голова ІО Мартін Рьомер зауважив:
«Кредитні організації, як ЄС або МВФ, не повинні нав’язувати умови, що можуть мати негативні наслідки для освіти і ПРОФЕСІЇ ВЧИТЕЛЯ».
3. Наявність кореляції між результатами якості освіти РІSA та задоволенням системою освіти з боку суспільства свідчить, що країни з високим показником глобального статусу мають і ВИСОКИЙ професійний СТАТУС ВЧИТЕЛЯ (довіру, повагу та високий рівень оплати педагогічної праці).
4. Повноваження щодо захисту прав вчителів в Україні мають:
Вільна профспілка освіти і науки України (ВПОН), освітній омбудсмен (з 2018 р.), інші професійні спілки, зокрема регіонального рівня.
5. ДЕРЖАВА ГАРАНТУЄ педагогічним працівникам:
умови праці, медичне обслуговування, оплату підвищення кваліфікації, правовий, соціальний, професійний захист, диференційовані посадові оклади, щорічні грошові винагороди та виплати на оздоровлення, надання пільгових кредитів на придбання житла або придбання службового житла у порядку, передбаченому КМУ, безоплатне одержання земельної ділянки, пільги та інші гарантії, визначені законом України (ст. 57 ЗУ «Про освіту»)... АЛЕ
не забезпечує їх виконання.
6. Бездіяльність влади по відношенню до забезпечення прав вчителів регламентується Міжнародними угодами, ратифікованими в Україні, Конституцією та законами України, в яких передбачено і право на СТРАЙК:
ст. 8 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права 1966 року (ратифікованого Україною у 2006 році),
ст. 6 Європейської соціальної хартії 1996 року (ратифікованої Україною у 1973 році),
Конвенцією МОП N 87 (про свободу асоціації та захист права на організації),
ст. 44 Конституції України,
ст. 17 - 28 Закону «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)»,
Наказом Національної служби посередництва і примирення N 131 від 18.11.2008 року щодо Положення про порядок проведення страйку...
Оскільки механізм застосування цього права досить тривалий (60 - 75 днів, що включає підготовку та розгляд спору комісією - до 30 днів тощо), то варто з ним ознайомитись заздалегідь.
Для активізації дієвого механізму щодо забезпечення прав вчителів в Україні підстав достатньо! До питань, викладених у п. 3 та п. 5, слід додати курс держави на скорочення вчителів та оптимізацію шкіл (відповідальність за що взяв на себе уряд), небажання влади проводити структурні реформи системи управління освітою та впроваджувати ваучер, цькування та перевантаження вчителів та системний наступ на свободу вчителя.
25/12/2021
17/12/2021
Місія. Стратегія. Реформація.
Відповідно до Приповістей Соломона (15:22).
16/12/2021
Погляд нейрохірурга на трансгуманізм. Володимир Медведєв у програмі КАБІНЕТ ЕКСПЕРТІВ Вийшов новий випуск програми КАБІНЕТ ЕКСПЕРТІВ. Тема: "Погляд нейрохірурга на трансгуманізм"Гість у студії: Володимир Медведєв, доктор медичних наук, професо...
01/12/2021
https://www.facebook.com/1680144815577931/posts/3301801940078869/?d=n
У 1948 році Дмитро Донцов опублікував статтю «Об’єднання і роз’єднання в науці св. Іоанна Золотоуста». Дуже актуальна частина цього матеріалу подана Ігорем Загребельним у книзі "Степан Бандера: міфологія української свободи". Надактуально в нинішній час, коли щодня чуємо про заклики "єднатися всім, бо путіннападе"))):
«По-перше, вчить Золотоуст, саме в собі об’єднання, сама в собі згода, не є ні правдивим добром, ні злом, а тільки залежно від їх мети. Коли з приходом Христа почалося на землі розділення через Нього; коли говорили одні, що Він добрий, а інші – що спокушає народ (Іоанн, 7); коли група в Нього віруючих відділилася від Його ворогів, – то це, каже Золотоуст, було «добре і спасенне розділення».
Коли ж, наприклад, Адамові діти, які будували вежу Вавилонську, з’єдналися разом на свою погибель, їх об’єднання
було гідне осуду, «і були вони роз’єднані, хоча і проти волі, для їх же добра і користі»(…)
Друга засада Золотоуста в цій справі є та, що, чи об’єднання добре чи ні, це залежить від того, з кого воно складається. Він застерігається проти приймання до гурту будь-кого, проти об’єднання з усіма. Сказав Христос, що ліпше вирвати око, що спокушає нас, або відтяти руку, ніж дати через них загинути всьому тілу. «Коли, отже, треба відтяти від тіла члени, які гублять його, то тим більше треба розірвати з приятелями, яких товариство може згубити душу». Золотоуст нагадує «уникати злих, а єднатися тільки з чесними і порядними», відтинати від себе тих, які «можуть стати причиною нашої погибелі, відтяти і кинути далеко від себе... Чума не робить стільки спустошень, як неправість злих стає згубною для їх друзів» і для їх гурту(…)
Третя його засада в цій справі, – це та, що об’єднуватися треба в один гурт під стягом великої ідеї (якою для Золотоуста є, очевидно, ідея Розп’ятого), а не через потурання скороминучим ідейкам і бажанням хитливої більшості, де панує «хаос ідей і суперечних почувань». Що до цього хаосу схиляється більшість, що «люди позбавлені розмислу є дуже численні», то не є причиною іти за ними. Навпаки, «тим більше мусимо нехтувати ними, бо в масі їх нерозум більш небезпечний, ніж поодинці»(…)
Отже, Золотоуст відкидає об’єднання для об’єднання, як самоціль, незалежно від його мети. Він відкидає механічне об’єднання всіх, і добрих і злих, без вибору. Відкидає об’єднання гаслами, догідними чи приємними для більшості, хоч би й фальшивими, тільки тому, що за ними більшість. Відкидає об’єднання «по плоті», а натомість, як зараз побачимо, проповідує об’єднання по духу, людей, рідних духом. І це є четвертою засадою Золотоуста в цій справі».
Бандера вів ОУН шляхом ордену – структури, що об’єднує людей не просто однієї ідей, але й одного духу. Він і сам був своєрідною квінтесенцією цього духу, тому й заслуговував на право бути Провідником. Зрештою, бути Провідником – це не так право, як обов’язок, і Бандера, не поступившись ревізіоністам, із честю цей обов’язок виконав."
Книгу питайте тут Права Крамничка
Людмила Гридковець:
«Результати моделювання складних психологічних систем від 23.11.2021.
Ситуація по Україні:
• Україна вже стоїть на Божому шляху (що таки радує... тобто від прірви ми вже відвернулися). Проте український народ ховається за образ України, боїться подивитися на реальну картину світу.
• Президентська команда прагне бути в обнімку із зовнішнім ворогом, і її дуже дратує український народ і дуже не подобається Україна. У президентської команди є бажання володіти Божих шляхом і хочеться, щоб і Україна, і український народ не просто не заважали, а зникли. Саме це виводить український народ із схованки.
• Внутрішній ворог працює незалежно. При цьому внутрішній ворог ворогує із зовнішнім ворогом. Водночас зовнішній ворог прагне приструнити внутрішнього, а по можливості намагається ним маніпулювати, оскільки вважає, що є речі в яких внутрішній буде йому корисний, а є моменти – де він буде йому небезпечний.
• Конструктивний розвиток України дуже дратує внутрішнього ворога. Водночас конструктивний розвиток України і її Божий шлях мають певні відмінності та неузгодженості.
• Зовнішній ворог та президентська команда намагається загальмувати український народ та Україну, щоби вони не рухалися Божим шляхом. Західно-лівацький ворог прагне маніпулювати «конструктивним розвитком України» .
• Дослідження образу «зовнішнього ворога» показало, що там присутня як російська, так і західно-лівацька частки. Водночас, дослідження фігури «того, що стоїть за «зовнішнім ворогом»» показало, що «зовнішній ворог» у тому вигляді в якому ми його розуміємо є штучно створеною ілюзією (яка взрощувалася як в наших умовах, так і у свідомості зовнішніх ворогів (які думають, що вони є головними і всіх переграли)). Виявилося, що за цією ілюзією стоїть «третя сила», що складається з кількох людей, які просто розігрують шахову партію і граються в богів (які володіють інформаційним простором та технологіями). Їм подобається сам процес шахової партії (і нічого особистого)».
Про «здобутки» в освітній політиці після Революції Гідності:
прийдешні покоління українців схиляють до «освітнього геноциду» через впровадження так званого гендерного аудиту, на який запиту суспільства не існує (про імітацію інших реформ в освіті не сповіщали тільки немовлята...)!
Офіс Президента України
Кабінет Міністрів України
Комітет Верховної Ради з питань освіти, науки та інновацій
Міністерство освіти і науки України,
що пропонуєте суспільству?!
ПАРАДОКС УКРАЇНИ
Позиції України в Європі та світі:
1-e місце в Європі по території - 603 628 км2;
4-е місце в світі за сукупною вартістю природних ресурсів;
5-е місце в Європі і 29-е у світі за чисельністю населення.
Україна - одна з найбагатших країн у світі, за запасами природних копалин. Вона займає:
1-е місце в Європі за розвіданими вилученими запасами уранових руд;
2-е місце в Європі, 10-е місце в світі за запасами титанових руд;
2-е місце в світі за розвіданими запасами марганцевих руд (2,3 млрд тонн або 12% від світових запасів);
2-е місце в світі за запасами залізних руд (30 млрд. Т);
4-е місце в світі за запасами калію (Стебницьке родовище);
2-е місце в Європі за запасами ртутних руд;
3-е місце в Європі (13-е в світі) за запасами сланцевого газу (22 трлн м.куб);
7-е місце в світі за запасами вугілля (33,9 млрд. Т)
Україна - аграрна країна:
1-е місце в Європі за площею орних земель;
3-е місце в світі за площею чорнозему (25% світового обсягу);
1-е місце в світі з експорту соняшника і соняшникової олії (4-6 млрд. Літ) в золоті (200-300 тон);
2-е місце в світі по виробництву і 4-е місце за експортом ячменю;
3-е місце в світі по виробництву і 4-е місце з експорту кукурудзи;
4-е місце в світі за обсягом вирощуваного картоплі;
5-е місце в світі по виробництву жита;
5-е місце в світі по виробництву бджільництва (75 тис тонн);
8-е місце в світі з експорту пшениці;
9-е місце в світі по виробництву курячих яєць;
16-е місце в світі з експорту сиру
Україна може забезпечити потреби в продовольстві для 600 млн чоловік.
Україна - індустріальна країна:
1-е місце в Європі з виробництва аміаку;
2-е місце в Європі і 4-е у світі за потужністю газотрансаортной система (яка виходить пропускна потужність газотранспортної з країнами ЄС - 142,5 млрд. Куб.м газу);
3-е місце в Європі і 8-е у світі за встановленою потужністю атомних електростанцій;
3-е місце в Європі і 11-е в світі за довжиною мережі залізниць (21,7 тис. Кілометрів);
3-е місце в світі (після США і Франції) з виробництва локаторів і локаційної техніки;
3-е місце в світі з експорту чавуну
4-е місце в світі з експорту турбін для атомних електростанцій;
4-е місце в світі на ринку будівництва ракет-носіїв і їх комерційного використання для виведення на орбіту корисних вантажів;
4-е місце в світі з експорту глин
4-е місце в світі з експорту титану
8-е місце в світі з експорту руд і концентратів;
9-е місце в світі з експорту продукції ВПК;
10-е місце в світі за обсягами виробництва сталі (32,4 млн. Т).
Україна освічена країна:
За класифікацією Human Development report, Україна відноситься до країн з високим рівнем освіти. Чисельність докторів економічних наук в Україні становить 15 тис. Чол., Кандидатів наук - понад 80 тис. Чол;
Україна займає 4 місце в світі за кількістю людей з вищою освітою, при цьому рівень освіти вище, ніж середній європейський;
9-е місце в світі за кількістю студентів з-за кордону;
9-е місце в Європі за чисельністю користувачів мережі інтернет...
P.S. То чому так "хреново" живеться українцям в Україні?! Україна одна з найбагатших країн світу за своїми природніми ресурсами та можливостями. Шкода що народ України не може чи не хоче відстоювати свої права будучи обдуреними після революції гідності і в черговий раз допустивши до влади бандитів, вбивць та олігархів які плюють та витирають ноги об основний закон КОНСТИТУЦІЮ УКРАЇНИ. Влада просто добиває свій народ кабальними тарифами, податками, безглуздими штрафами, мізерними заробітніми платами та пенсіями...
Враховуючи наші природні ресурси, закони (перегляньте хоча б 3, 5, 13 ст. Конституції) ми можемо бути багатшими за ОАЕ.!
МИ ПОГРАБОВАНІ ОЛІГАРХАМИ БРЕХУНАМИ ...
ПОШИРТЕ ЦЕ, ЩОБ ІНШІ ЗНАЛИ!!!
Оновлення читайте на моїй сторінці Мішель Іщенко.
19/11/2021
Дана Виноградова, речник ДУК ПС, голова вишкільного відділу Головного Штабу ДУК ПС :
«⚡️⚡️Пам'ятай про великі дні наших Визвольних змагань.
📌У жовтні 1920 року поляки порушили умови польсько-української військової конвенції від 24 квітня 1920 року і пішли на замирення з більшовиками. Українська Армія ще понад місяць продовжувала війну з Радянською Росією, але під тиском ворога 21 листопада 1920 року була змушена відступити на терени окуповані Польщею, і там скласти зброю. 18 березня 1921 року між Польщею з одного боку та РСФСР і УСРР з іншого боку було укладено Ризький договір.
▪️Наприкінці 1920 — на початку 1921 рр. територію України окуповувала Червона армія Радянської Росії чисельністю до 1 млн 200 тисяч осіб.
▪️У січні 1921 року при Головній Команді військ УНР засновано Партизансько-Повстанський Штаб, завданням якого було підготувати загальне повстання в Україні проти окупаційного московсько-більшовицького режиму. Справу підготовки до походу в Україну Симон Петлюра доручив відомому військовому діячеві генерал-хорунжому Юрку Тютюннику. Підготовка рейду в Україну здійснювалась в координації з II Відділом Генерального штабу Польського Війська.
▪️Усі три групи (Бесарабська, Подільська, Волинська) перейшли радянський кордон у різних місцях. Перші відомості про перехід кордону українськими військами командування правобережного угруповання Червоної армії отримало з Києва опівдні 28 жовтня. Водночас з-поміж населення розійшлися чутки про численність українських сил і про початок масового антибільшовицького повстання.
▪️До Другого зимового походу долучилися партизанські загони отаманів Хмари, Литвинчука, Святенка та Орлика. Одночасно з рейдовими групами проводили допоміжні акції повстанці отаманів Заболотного — у районі Балта-Ольгопіль, Шепеля — між Брацлавом та Вінницею, Лиха — поблизу Липівця, Брови — в районі Кременчука, Гайового і того ж таки Орлика — під Києвом.
▪️Бесарабською групою командував — Гулий-Гуленко. З усіх трьох груп — найменша та найслабша. Сформована на території Румунії. На Правобережну Україну пробивалась першою. Головне завдання групи — демонструвати на півдні України «основний наступ», відвернути на себе увагу більшовиків, тим самим полегшати операцію прориву головній Волинській групі. Таки здійснила перехід Дністра і навіть захопила околиці Тирасполя, але в ході боїв із більшовицькими військами була розбита.
▪️Подільську повстанську групу сформовано з інтернованих козаків та старшин 4-ї Київської дивізії (Каліський табір) та 5-ї Херсонської дивізії (Стрєлково) і 260 українських вояків з табору в Олександрові-Куявському. Створення відбувалося поблизу містечка Копичинці. Її командиром став підполковник Михайло Палій-Сидорянський, помічником командира призначено Сергія Чорного. Попри попередні домовленості, на всю групу польська сторона видала лише 200 рушниць, 11 тис. набоїв, 3 кулемети «Максим», 100 австрійських ручних гранат. Перед Подільською групою стояло завдання пройти між червоноармійськими підрозділами у районі Бар — Хмільник — Вінниця — Житомир та відвести увагу від головних повстанських сил. Згодом планувалося з'єднання Подільської і Волинської груп у районі Малин — Чоповичі — Радомишль. Вирушила в похід 25 жовтня 1921 з м. Гусятина на Тернопільщині. 26 жовтня було полонено 6 прикордонників, за кілька годин повстанці обеззброїли ще 40 червоноармійців. Під селом Гусятин в ніч з 27 на 28 жовтня 4-ий кінний корпус 4-ї київської петлюрівської дивізії під командуванням полковника Михайла Палія-Сидорянського в кількості 600 вояків, подолавши опір радянських прикордонників, перетнув українсько-польський кордон. Українське населення не отримало достатньо інформації про початок походу, тому не змогло надати суттєвої допомоги. Так, один з найбільших на Поділлі повстанських отаманів Гальчевський-Орел, який мав запаси зброї, коней та повстанців, не знав про маршрут руху групи, тому не приєднався до неї; він здійснював диверсійну роботу щодо більшовицьких загонів, які переслідували Подільську групу.
🔥6 листопада Подільська група перемістилася у визначений наказом Тютюнника район, для з'єднання з головними повстанськими силами. Група пройшла маршем через Потіївку, Нянівку та рушила в напрямку Радомишля.
Проводилася розвідка для встановлення місцеперебування Волинської повстанської групи.
Однак лише 9 листопада, під час переходу через села Великі Кліщі та Рудня-Базарська, вояки дізналися, що Волинська група зазнала поразки у бою під Коростенем і відійшла у напрямку села Чоповичі. Командування Подільської групи вирішило наздогнати головні повстанські сили й наказало рухатися в напрямку містечка Базар; по дорозі розсіяно більшовицький каральний відділ до 50 бійців.
В часі походу до групи приєдналися потріпані і виснажені загони отаманів Антончика, Струка та Орлика. 18 листопада біля села Блитчі вояки довідались про поразку Волинської групи.
Загалом, з важкими боями загін пройшов все Поділля і вийшов у район Бородянки (60 км від Києва). Тут, втративши надію з'єднатись з Волинською групою, що було передбачено оперативним планом, подільський загін був змушений повернути на захід. 29 листопада 1921 Подільська група перейшла польський кордон між містечками Острог — Милятин 6 грудня 1921 року. Після переходу кордону вояки змушені були здати зброю польській владі.
4 листопада 1921 в рейд вийшла Волинська група з району Олевська — під головуванням генерала Тютюнника, подолавши опір радянських прикордонників, перетнула польсько-український кордон і пройшла в Коростенський район. 7 листопада здобула Коростень (6 стрілецька дивізія полковника Вержбовця, однак радянська історіографія це заперечувала. Проте під натиском панівних сил противника українські частини змушені були відступити на Захід. Після бою відбулося об'єднання решток 4-го кінного корпусу 4-ї київської дивізії під командуванням полковника Палія-Сидорянського та 6-ї стрілецької дивізії полковника Вержбовця.
10 листопада об'єднаний загін захопив станцію Чоповичі, але після прибуття червоної стрілецької дивізії та бронепоїзда був вибитий. В районі селища Базар (тепер Житомирська обл.) група була оточена більшовицькою кавалерією Г. Котовського.
❌17 листопада 1921 в бою під селом Малі Міньки повстанці були розбиті. Частина учасників групи потрапила у полон, і після рішучої відмови перейти на службу до Червоної армії 359 бійців Повстанської Армії 21 листопада 1921 було розстріляно під Базаром. Тільки невеликий загін зі 150 бійців Волинської групи зумів прорвати оточення і перейти польський кордон. Прикордонники звітували, що відбулося прикордонне зіткнення біля с. Тернівка із «контрреволюційними силами».
⚔️Другий Зимовий похід частин Армії УНР став останньою спробою українських національно-державних сил відкритим військовим шляхом утримати незалежність України в ході національно-визвольних змагань 1917—1921 рр.»
26/10/2021