Школа системної соціоніки

4 теорії, які зробили соціоніку робочим інструментом

1. Насамперед — сама модель А: модель обробки інформації Аушри Аугустінавючюте це головне відкриття соціоніки + Роботи Миколи Медведєва — співавтора моделі, теорії інтертипних відносин та концепції універсальних первореалій — аспектів інформації про світ, що лежить в основі соціоніки. Також слід відзначити системну концепцію соціоніки, яка обґрунтована Володимиром Єрмаком.

2. Теорія розмірності функцій Олександра Букалова. Без цієї теорії соціоніка досі залишалася б на рівні описових ознак. Люди знали про типи, навіть знали про функції обробки інформації, але визначали типи за образами. Це теорія, яка дозволила «порахувати» функцію та відрізнити одну функцію від іншої за кількістю параметрів.

3. Теорія знаків функцій Володимира Гуленка (у доповненні Володимира Єрмака). Досі не розумію, як автор зміг її створити, адже він і сам до кінця не збагнув, який інструмент винайшов, та й практично не користувався ним. Ця теорія дозволила розрізнити якість обробки інформації функціями з однаковою розмірністю (у родинних типів), а також описала області некомпетентності функцій.

4. Теорія керуючих емоцій Віктора Пятницького. Внесок етика в модель А — теорія, що показує процес управління у психіці. Це явище, яке можна відстежити, воно не контролюється людиною і дозволяє визначати на практиці вищезазначені розмірності та знаки функцій, а отже — достатньо точно визначати ТІМ людини.

Усі 4 теорії разом стали достатньою теоретичною базою для створення практичної методики діагностики — методики, яка дає відтворюваний результат і високу збіжність результатів типувальників.

Тумольска В.А.
Гра як інструмент діагностики ТІМу дітей
Доповідь на конференції з соціоніки 2019 р

Діагностика ТІМ у маленьких дітей - перспективний і недостатньо розроблений напрям у соціоніці. Існує кілька причин труднощів, що виникають у дитячій діагностиці:
недостатній розвиток мовлення (порівняно з дорослим типованим), але ж саме мовлення найбільш наближене до мислення і є основним джерелом індикаторів обробки інформації;
особливості наповнення функцій (брак досвіду, через що запитання на той чи інший аспект можуть бути незрозумілі; віковий акцент на певному блоці функцій);
страх, напруга, підвищена стомлюваність у ситуації діагностики;
перенесення очікувань батьків, вихователів на діагноста, спроба відповідати, відповідати так, як цього очікують батьки/вихователі. Іноді трапляється буквальне повторення їхніх слів з усіх питань, якщо за висловлення власної, іншої думки дитину карали якимось чином.
У такій ситуації може допомогти тривале спостереження за дитиною. Основні особливості цього методу описані в статті Ірини Егліт "Спостереження за дітьми". Найкращий результат дає спостереження, за якого ми можемо регулярно бачити дитину в різноманітних ситуаціях, що включають різні аспекти. Але який інструмент можна використовувати, якщо спостереження обмежене часом і заданою ситуацією?

Гра як інструмент діагностики ТІМу дітей | Школа системной соционики Вільна дитяча гра може успішно використовуватися як діагностичний інструмент, надаючи можливість для прояву ТІМу

Автоматизм вітала. Спостереження за 5-ою функцією.

Ще одна монетка в скарбничку самоспостережень за віталом. Буде корисна тим, хто самостійно визначає свій ТІМ, і тим, хто глибоко вивчає роботу моделі.

Дуальна пара ЛСЕ — ЕІІ.
Вкотре відзначаю для себе, що не можу зупинити ЕІІ в той момент, коли він починає щось робити неправильно. Я встигаю помітити вчасно, кажу про це (іноді прямо вигукую — стій), він реагує на мої слова дивно: дивиться на мене якось відсторонено і продовжує робити (руки продовжують робити)... Якщо потім почати обговорювати це, то він знаходить пояснення, чому продовжував і не зупинився, але в той момент його «несе», несе на хвилі енергії Суперіду, яку він не контролює. У своїх самоспостереженнях представники ЕІІ не раз описували те, що можуть хапатися за багато справ раз по раз, поки не заваляться ними, але зупинитися вчасно не можуть, хоча потім не справляються з такою кількістю справ. Схоже, цей процес включення теж вітально не відстежується ними.
За іншими спостерігати легше, ніж за своїм інформаційним метаболізмом. Якщо це загальний для всіх механізм роботи сугестивної функції, то і у мене він повинен так само працювати. Починаю згадувати, як це відбувається з БЕ. Та що тут згадувати, все те ж саме! Процес знайомства з новими людьми завжди перетворюється на мою мимовільну демонстрацію, «яка я добра по відношенню до них». Занадто добра, як каже ЕІІ. Він бачить цю «неадекватність», відзначає для себе (у нього БЕ перша функція — ментально відстежує все про відносини). У чому неадекватність? У невідповідності ситуації, в перегинанні палиці. Привітність виходить за рамки, як то кажуть, надто. В цілому нічого страшного не відбувається (при спостереженні з боку). Але що відбувається всередині? Повна невпевненість у собі і мимовільне, абсолютно несвідоме прагнення прикрити її цією привітністю. Це напружений стан внутрішнього розковбасу. Чи змогла б я зупинитися в такий момент і стати внутрішньо спокійною і впевненою? Сумніваюся. По-перше, мене потрібно комусь зупинити, тому що сама я перебуваю «в потоці, який мене несе», в тій самій енергії Суперіду, яка мною не керується. Я намагаюся зараз хоча б прокрутити в уяві такий стан при зустрічі з новими людьми, і, по-друге, я навіть не розумію, яким він повинен бути, тому що такого досвіду у мене не було. Я не можу перенести подумки свій спокійний стан, який я знаю, в ситуацію роботи БЕ. Уявіть, якби ви ви ніколи не робили щось, і вам пропонують спробувати подумки все зробити впевнено і правильно. Для першої функції — раз плюнути, для одновимірної — немислиме завдання. Завдяки довгим рокам самоспостережень, у мене траплявся досвід, коли я ловила себе на думці, що ось зараз мене несе і я якось дивно посміхаюся і говорю (ситуації БЕ), але зупинитися і «зробити інакше», тобто змінити свою реакцію я вже не могла. Це дійсно потік енергії. Він схожий на воронку, яка затягує тебе. (Згадую Зеланда з його «маятниками», дуже схожий опис). У подібній ситуації ЕІІ розповідає, що іноді ловив себе на тому, що під час співбесіди при наймі на роботу теж говорив щось не зовсім те, що хотів би. Але таке усвідомлення вже не зупиняло процес. Я знову подумки повертаюся до буддистських практик. Їхня робота над усвідомленням якраз повинна привести до того, що людина ловить саме зародження цієї енергії, найпершу бульбашку, і тоді вона може не потрапити в цей вир. Якщо ж потрапила, то борсатися вже безглуздо, змирися і спостерігай, що відбувається, хоча б будь спостерігачем. Тобто у віталі, в автоматичному віталі, потрібно вловити початок енергії сугестії. Супер круте завдання з усвідомленості. Сміливо. Я думаю, для тих, хто знає свій ТІМ, хоча б зрозуміло, куди потрібно спрямувати свою увагу в самоспостереженнях. Про те, як працює увага в моделі А, писала окремо.
Ірина Егліт, 2025

Егліт І.М.
Основи соціонічного самоспостереження

Ця стаття адресована тим, хто бажає опанувати техніку відстеження та аналізу своїх думок та реакцій відповідно до моделі ІМ.

Основи соціонічного самоспостереження | Школа системной соционики Цю статтю адресовано тим, хто бажає оволодіти технікою відстеження й аналізу своїх думок і реакцій згідно з моделлю ІМ.

Егліт І.М
Вплив ТІМу типувальника на результати типування

Доповідь на XXIII Міжнародній конференції з соціоніки, Київ, 2007

Питання міжТІМної взаємодії типувальника і типованого дуже важливий для практикуючих соціоніків.

Слід відразу обмовитися, що термін «типування» у цій статті розуміється як як співвідношення спостережуваного типувальником процесу обробки інформації типованого, зі способом обробки інформації однієї з 16 моделей ТІМ.

Це застереження є істотним, оскільки в загальноприйнятій практиці під типуванням може розумітися:

співвідношення поведінки типованого з описом поведінки типу,

співвідношення зовнішніх ознак типованого зі схожими представниками відомого ТІМу,

співвідношення обробки інформації зі своїм власним способом обробки інформації,

класифікування свого ставлення до типованого, «почуття» типу,

співвідношення поведінки, що типується з описаними ознаками Рейніна,

комбінація наведених вище методів.

Процес визначення ТІМу ми розглядаємо як взаємодію та взаємовплив двох елементів системи: типувальник – типований. Типувальник повинен охарактеризувати інформаційний метаболізм типованого. При цьому він сам є носієм певного ТІМу, який впливає на сприйняття та оцінку інформації, що надходить.

У цьому ключі нас цікавить процес обміну інформацією між ТІМ-ами учасниками взаємодії з погляду моделей учасників. Як спосіб обробки інформації типувальника відбивається на його висновках про спосіб обробки інформації типованого?

Вплив знаків

В.Д.Єрмак ввів у теорію знаків поняття сфери компетенції. [ 1 ] Сфера компетенції мінусової функції ширше сфери компетенції плюсової функції.

Було помічено, що типувальники, обробляючи інформацію щодо своєї плюсової функції, спочатку дуже погано розуміють інформацію з цього ж аспекту інформації від мінусової функції. І це зрозуміло. За теорією, плюсова функція не компетентна у зоні мінуса.

Так, плюсовим БЕ-кам ЕІІ інформація від багатовимірних мінусових етиків ЕІЕ, ІЕІ, СЕЕ, ЕСІ спочатку здається маловимірною.

Плюсові багатовимірні ЧЛ-ки важко розуміють мінус в ЧЛ у ІЛІ, ЛІЕ. Як це можна неякісно робити? Що означає тимчасово? Якість воно і є якістю, завжди».

Мінусова інформація сприймається плюсовою функцією як поверхнева: «По верхах прокотився, немає детального опрацювання» (БЛ).

Мінусової БС інформація, що надходить від плюсової БС типованого, представляється надмірно перевантаженою деталями, конкретною, що може сприйматися як несмак.

Мінусовікам плюсова інформація щодо ЧІ здається якоюсь вузькою, однобокою.

Вищеописані розбіжності у знаках помилково може бути віднесені типувальниками до маловимірності функції. Це помилки, які зустрічаються доти, доки не набрано досвіду «впізнавання» індикаторів.

Вплив різних блоків

На оцінку типірувальника, накладає відбиток і розбіжність в блоці типувальника і типованого.

Як відомо, блок має характерне «забарвлення», «звучання», яке визначається зв'язком аспектів, за якими обробляється інформація в блоці.

Типірувальнику більш зрозумілі «рідні» блоки, тобто такі ж, як у нього самого, нехай навіть це представники іншої квадри. Спочатку мислення по «не рідному» блоку представляється якимось незрозумілим, «не таким».

Проблеми з різними знаками і різними блоками вирішуються в процесі накопичення досвіду типування. Приходять «впізнавання» іншого знака і іншого блоку і відмінність розмірності від розбіжності в знаках і блоках.
Вплив розмірності функції

Наступною проблемою є оцінка маловимірною функцією типувальника інформації від більш вимірної функції типованого за тим же аспектом. Особливо це стосується одновимірних функцій. Теоретично оцінка і самооцінка за одновимірною функцією йде тільки на основі власного досвіду, індивідуальна за своєю природою. Часто вона є неадекватною, своєрідною. Досвід типування показує, що дійсно найадекватніші оцінки дає типувальник від свого блоку Его. Базовій функції іноді достатньо точно поставити в потрібне місце моделі (визначивши при цьому знак) інформацію за своїм аспектом, і ТІМ типованого визначений. Решта інформації набирається тільки для перевірки.
Нормативна функція типувальника точно впізнає нормативність, а ситуативність визначає швидше логічно – виявляються індикатори ситуативності, але, що цікаво, внутрішнього розуміння цієї ситуативності все одно немає. Вона впізнається як би побічно. Є відчуття, що це «круто». При цьому типувальнику завжди потрібно пам'ятати, що приміряти до себе – методологічна помилка, оскільки навіть наповнення функцій може бути настільки різним, що ознака «крутіше ніж у мене» може підвести.

Одновимірна функція типувальника займається тим, що тільки накопичує досвід «впізнавання» нормативних або багатовимірних проявів. При цьому все одно часто виникає тупик щодо оцінки, невпевненість оцінки залишається. Спостерігається у типувальників навіть з великим стажем типування. Найбільш оптимальний шлях – шукати індикатори і спиратися на них. Але іронія в тому, що одновимірна функція навіть в індикаторах сумнівається і невпевнена. Рекомендація для вирішення проблеми розбіжності розмірностей: ніколи не типувати поодинці. Рекомендується типувати хоча б удвох. При цьому другий типірувальник повинен доповнювати за розмірностями першого.
Вплив вітальності функції

Існує проблема оцінки від вітальних функцій типувальника. Оскільки Вітал – блок індивідуальної життєдіяльності, то інформація по цьому блоку автоматично порівнюється зі «своєю індивідуальною», з індивідуальним досвідом, нормами, програмами. Крім того, важко мислити по віталу. Мимоволі управління переводиться в ментальний суперблок, але в ньому обробляються інші аспекти інформації. Помічено, що типувальникам енерговитратно аналізувати інформацію, яка їм потрапляє на Вітал. Вони швидше втомлюються.

Однак оцінка від багатовимірних вітальних функцій все одно досить адекватна. Тому рекомендується, щоб у групі були типірувальники, у яких аспекти, що обробляються в менталі та віталі, відповідно різні. Тіпірувальникам завжди слід пам'ятати про особливості роботи свого вітального суперблоку.
Інші суб'єктивні оцінки

Неприйняття типу мислення взагалі: духу квадри (конфліктер, ревізор).
Неприйняття типованого як людини.
У таких ситуаціях необхідно:

1. Розуміння причин такого неприйняття.

2. У разі неможливості зняття негативної оцінки – відмова від типування.

Відмова від суб'єктивно негативної оцінки типованого, вміння бути об'єктивним – це обов'язкова умова методології типування. Таке вміння необхідно виробляти у собі, інакше треба відмовитися від практики типування взагалі.

Підхід може бути лише один: усі ТІМи рівні. Немає хороших і поганих ТІМів. У кожного ТІМу своє завдання у соціоні. І кожне завдання однаково важливе для соціону як системи загалом.

Інформація про вплив ТІМу типувальника на розуміння і оцінку інформації, що надходить від типованого повинна враховуватися практикуючими соціоніками, щоб уникнути помилок, неправильної інтепретації відповідей, дій, проявів типованого.



Література

Єрмак В.Д. Як навчитися розуміти людей. – М. Астрель. - 2003. - С. 131

Егліт І.М. Знаки функцій
Тези доповіді на Круглому столі 12.12.2011

Проведено дослідження розподілу знаків моделі А, показано, що знаки функцій однієї вертності в менталі і віталі збігаються.

Спостереження закономірності розподілу знаків моделі А | Школа системной соционики Проведено дослідження розподілу знаків у моделі А, показано, що знаки функцій однієї вірності в менталі та віталі збігаються

Егліт І. М., Пятницький В. В.
Трактування деяких дивацтв поведінки людини з точки зору моделі А

На експериментальному матеріалі показано, що "дивацтва" в поведінці людини часто пов'язані з роботою її одновимірних функцій інформаційного метаболізму.

Трактування деяких дивацтв поведінки людини з точки зору моделі А | Школа системной соционики На експериментальному матеріалі показано, що "дивацтва" в поведінці людини часто пов'язані з роботою її одновимірних функцій інформаційного метаболізму

Переклад сатті.

Пятницький В.В.
Про генетичний детермінізм у соціоніці

Стаття розглядає питання про можливість повної залежності ТІМ психіки людини від її генотипу, т.зв. «генетичний детермінізм».

Про генетичний детермінізм у соціоніці | Школа системной соционики Стаття розглядає питання про можливість повної залежності ТІМ психіки людини від її генотипу ("генетичний детермінізм"). Показано експериментальний матеріал, що п....

Переклад статті 1996 року
Росланкіна Ю. В., Егліт І. М., Пятницький В. В.
З досвіду роботи із соціальної реабілітації старшокласників

Описано практичну роботу з соціальної реабілітації та адаптації школярів з використанням методів соціоніки. Показано, що розподіл учнів за сумісними групами — квадрами — стимулює повніше розкриття їх здібностей з одночасною корекцією особистісних рис характеру, поведінки та відносин у колективі.

Вступ
Соціально-виховна ситуація, яка з історичних причин склалася в сучасній українській школі, характеризується, поряд з добре перевіреними методами виховної роботи, багатьма негативними рисами та тенденціями. Ці негативні сторони пов'язані, передусім, з концептуальним підходом до дітей, основними педагогічними принципами. Серед інших у системі виховання, що склалася, можна виділити такі ключові принципи:

Педагогічна доктрина розглядає психіку дитини як більш менш «чистий лист», зводячи всі індивідуальні та особистісні відмінності, в основному, до особливостей темпераменту та фізіологічної конституції.
Шкільне навчання спрямоване на засвоєння соціальних норм і, як наслідок, надає мало можливостей для індивідуальної реалізації здібностей кожного школяра. Хоча зараз багато говориться про індивідуальний підхід до навчання, підхід цей розуміється радше як індивідуальна робота з кожною дитиною, спрямована на навчання її того самого програмного матеріалу, ніж як необхідність давати різним дітям різний матеріал.
Політика неадекватної диференціації особистісних особливостей дитини та необхідність навчити всіх дітей одним і тим самим соціальним нормам призводить до жорстко регламентованого режиму навчання, який соціонічно відповідає ідеології Логіко-сенсорного інтроверта.
Як показує життя, підхід цей входить у явне протиріччя з фактом існування вроджених типологічних властивостей особистості. Тип інформаційного метаболізму (ТІМ) людини проявляється в різкій якісній асиметрії обробки різних аспектів загального інформаційного потоку, що "падає" на людину. Ця асиметрія проявляється в різних мірностях відповідних соціонічних функцій і, зокрема, в існуванні одновимірних функцій - функцій індивідуального досвіду людини. Інформація, що відповідає одновимірним функціям соціонічної моделі, може бути витлумачена людиною лише відповідно до її індивідуального досвіду.

Ця інформація у принципі може бути засвоєна як соціальна норма. Такий стан речей породжує серйозне напруження психіки за спроби насильницького заповнення одновимірної функції соціальними нормами. Це може призводити до розладів психіки та спотворень ТІМу людини.

Крім того, даючи учневі лише нормативний матеріал, школа не торкається багатовимірних функцій моделі, не надає можливості для повноцінного розвитку блоку «Его».

Така ситуація влаштовувала тоталітарну систему виховання, головне завдання якої полягало у тиражуванні «гвинтиків» великого державного механізму. Однак, вона не може задовольнити суспільство, яке проголосило одним із своїх пріоритетів всебічний розвиток особистості. У цій статті ми не обговорюватимемо важливу проблему реформи школи, а зосередимося на можливості реальної допомоги, яку може надати соціоніка для психологічної реабілітації та адаптації учнів, які мають проблеми в системі навчання.

З досвіду роботи із соціальної реабілітації старшокласників | Школа системной соционики Описано практичну роботу із соціальної реабілітації, адаптації школярів за допомогою соціоніки. Розподіл учнів за квадрами стимулює більш повне розкриття здібно....

Переклад статті 1997 року

Пятницький В.В.
Пілотажне дослідження за методикою визначення інтегральних типів

Ключові слова : інтегральний тип інформаційного метаболізму, соціоніка, колектив, соціонічне тестування.

Проведено визначення інтегрального типу колективу на прикладі колективу середньої школи з використанням класичної психодіагностичної методики суб'єктивного шкалювання.

1. Вступ
Поняття про інтегральний тип інформаційного метаболізму (ІТІМ) вперше було введено в київській школі соціоніки [1, 2]. Інтегральний ТІМ розглядався як структура взаємодії спільності індивідів із зовнішнім (стосовно даної спільноти) світом. При цьому спільністю індивідів може бути будь-яка невипадкова (інтегрована) група людей, наприклад, сім'я, колектив, населення міста, народ.

Феномен існування інтегрального ТІМу знаходить безпосереднє підтвердження у наочних спостереженнях. Ці спостереження полягають, передусім, у тому, що називається менталітетом народу, який стає особливо помітним під час спілкування з представниками інших народів, зіставлення соціокультурних цінностей та стереотипів мислення людей різних національностей. Те саме спостерігається, якщо розглядати таку групу, як сім'я. Тут також можна побачити існування загальних стереотипів мислення, поведінкових патернів тощо.

Таким чином, через об'єктивне існування інтегральної психіки виникає питання про шляхи визначення інтегрального ТІМу різних спільнот індивідів. Це питання вирішується по-різному у різних концептуальних підходах до розуміння соціоніки. Оскільки автор цієї статті дотримується концепції моделі ТІМу, розробленої В. Д. Єрмаком [4, 5], то весь подальший виклад буде побудований на її фундаменті.

Для коректного визначення інтегрального типу важливо розуміти, що ТІМ є структурою функціонування психіки при взаємодії носія психіки з навколишнім світом. При цьому форма взаємодії визначається конкретним сортом носія психіки: чи то окрема людина, діада, колектив чи народ.

Колектив складається з окремих індивідів, кожен із яких має свій ТІМ. Однак, інтегральний ТІМ визначається не перевагою в даному колективі членів з тим чи іншим ТІМом, а аспектною структурою завдання, що стоїть перед колективом. ІТІМ є своєрідною «маскою», комунікативною моделлю, яку людина «одягає», щоб відповідати спрямованості, системі цінностей, способу мислення та методам досягнення цілей колективу. Тому при ідентифікації інтегрального типу, заснованій на аналізі суб'єктивних відповідей членів колективу, потрібно враховувати, що інтегральний тип буде особливо яскраво проявлятися в діяльності індивіда, що задіює його самосвідомість як члена даного колективу.

http://socionicasys.org/biblioteka/statji/pilotaznoe-issledovanie-integralnyh-tipov-ukr

Поступово перекладаю сайт українською мовою.
Дійшла до статті «Наш досвід», вичитую переклад і думаю про те, як же багато ви, учні та типувальники школи, зробили для її розвитку. Ви пройшли такий нелегкий шлях самопізнання, щоб показати іншим, як це можна зробити. Ви були першопрохідцями і прикладом. Я так вами пишаюся, я так рада, що ми були разом і зробили цю чудову роботу. Дякую всім!
http://socionicasys.org/praktika/etapy-obuchenija/nash-opyt