Наша Школа

До уваги батьків майбутніх першокласників!
28 березня о 10:00 проведемо День відкритих дверей, куди щиро запрошуємо!
На зустрічі:
* Познайомимо з концепцією Нашої школи та адміністрацією;
* Познайомимо з нашою вчителькою, яка набирає 1 клас, адже відомо, що від того, який буде вчитель, залежить, яким учнем стане ваш майбутній першачок;
* Обговоимо організаційні питання щодо нашої можливої співпраці.
Приходьте, навіть ті, хто уже визначився з державною або якоюсь приватною школою.
Чим більше інформації у цій царині – тим краще. Адже мова йде про майбутнє вашої дитини. І це без перебільшення!

Зустріч відбудеться за адресою вулиця Вірменська, 6. Приміщення "Наша Школа", перший поверх, вхід через арку до ігрового майданчика.
До зустрічі!

«Навіщо потрібна освіта з вивченням складних теоретичних засад?

Бо успішне навчання має базуватися на дуже спочатку незрозумілих основах, вивчення яких є тим не менш обов'язковим.

Щоб стати програмістом, потрібно опанувати теоретичну, навіть не прикладну (хоча її теж потрібно) математику.

Бо коли ти вже не склав іспит з програмування - розуміння відсутності базису приходить запізно.

"Знання, отримані завчасно, не пропадають. Моделі мислення, отримані зараз, будуть використані пізніше; ідеї, які вперше зустрічаються в творах мистецтва, дають нам основу на все життя. Це звучить випадково і розпливчасто, поки не замислишся над тим, що знання майже ніколи не може прийти у момент, коли воно стає потрібним"

А щоб стати незалежним професіоналом та успішно керувати - потрібно як можна раніше - у школі, в університеті - вивчати основи. Це складно, й може здаватися непотрібним.

Та "Леслі Валіант, видатний фахівець з інформатики, який викладає в Гарварді, бачить у цьому перевагу. Він називає нашу здатність навчатися в довгостроковій перспективі «освіченістю», а у своїй новій книзі «Важливість бути здатним до навчання» він стверджує, що це є ключем до нашого успіху.

Коли ми думаємо про те, що робить наш розум особливим, ми схильні зосереджуватися на інтелекті.

Але якщо ми хочемо осягнути реальність у всій її складності, пише Валіант, то «розумності недостатньо». Нам потрібно будувати об’ємні та гнучкі теорії про світ — теорії, які будуть служити нам у нових, непередбачуваних і дивних обставинах — і ми робимо це, збираючи різноманітні знання, часто повільно, доповнюючи, випадково, і об’єднуючи їх разом. Завдяки цьому процесу ми отримуємо системи переконань, які є ширшими та багатшими, ніж ті, які ми можемо створити через безпосередній особистий досвід.

Найсучасніший ШІ навчається через жорсткий процес і не стає розумнішим після цього, незалежно від того, скільки нової інформації він поглинає.

А от люди постійно вдосконалюють свій розум через розгорнутий, відкритий процес, який пов’язує нещодавно отримані факти та ідеї з давно зібраними. Ми «комбінуємо фрагменти знань, отримані роками окремо» в «теорії значної складності, які мають багато різних частин»."

Й це - освіта. Гарна освіта.

З Днем знань!».

Дякую, Yuriy Dyachenko, за допис!

Ця світлина мала увійти у випускний шкільний альбом. Як фінальний кадр у фільмі, коли головний герой вже зробив свою головну геройську справу і йдуть фінальні титри. У ролях знімалися....

Але тоді, у квітні, коли ми робили фотосесію і потім, коли готувала макет альбому, я не змогла її нікуди "притулити". Тоді я серцем не могла приймати цю візуалізацію: вони йдуть.

Але вони пішли. Відбувся цей день, відбувся випускний, де візуалізація стала реальністю. Мені все думалося: цей день ще так далеко, навіть тоді, коли до нього залишалося кілька годин іншої доби.

Цього класу не мало бути в Наша Школа. Найстарший клас від початку проєкту – 9, там, де зараз навчається мій середній хлопець. А ці діти прийшли у буремні роки ковіда, спочатку тимчасово, з думкою, що у системній державній гімназії все налагодиться і вони повернуться туди.

Дехто дійсно повернувся. Важко було після гімназії та онлайну погоджуватися на систему щоденного опитування та роботи. Але частина так і залишилися, долучилися нові діти, які приросли до нас. А ми приросли до них.

І ось це проростання відбулося якось непомітно, але з кожним наступним роком ставало все більш відчутним. І школярі – не студенти, мені є з чим порівняти. Студентів відпускати легше, бо коротший час взаємодії, бо зовсім інше співжиття.

Гліб, Роман, Тимур, Марʼяна, Тарас, Ілля, Матвій, Ясміна, – наші перші випускники, головні герої нашої стрічки під назвою "11 клас". Класні до неможливості, відповідальні і легковажні, допитливі і жахливо ліниві, вдумливі і поверхневі, енергійні і неймовірно сонні на перших парах до першої кави у перерві. Інь і янь, світле і темне. Життя.

Це був класний час, мої хороші, і тепер ви самі. Лише вперед, впевнено і відкрито. Як це було у НШ, як на цій світлині.

А в НШ починається нові історія дорослішання. Але це вже буде зовсім інше кіно.

На початку березня отримали запит від shturba щодо співпраці у рамка благочинного проекту «Я є світло».
Унікальний проект, розроблений Perfeco in Kilaba дитячий інклюзивний театр для допомоги українським дітям проживати/переживати війну та її наслідки.
Унікальність полягає у тому, що через спеціально розроблені книги, які створені за принципом театру тіней, дитина може програти/проговорити свої стани, відчуття, переживання.
Ми підключили до співдії нашу шкільну психологиню, кураторка середньої школи і наступного тижня матимемо захід «Я є світло», де кожна дитина зможе «проявитися» через взаємодію з книгою.
Дякуємо, shturba, за ініціативу, таку потрібну під час важких часів.
Як все було, покажемо в нашому фото звіті, коли відбудеться захід.

Щоразу, коли роблю допис про те, як показую своїм учням Програму з зарубіжки, отримую порцію коментарів, що, мовляв, дорослі теж таке хочуть.

Ідея мені дуже подобалася, але знайти час, щоби втілити задум якось не виходило.

Скажу більше - вже, мабуть, більше року ми з Ольга Баталова періодично поверталися до цієї ідеї, бо їй вона також подобалася і у Олі були свої думки щодо таких зустрічей.

На все потрібен свій час, мабуть. Для мене поштовхом до активізації стала зустріч з Олею та Сашком Баталовим, коли я писала Сашину історію поранення, яка ввійде в нову збірку короткої прози, над якою зараз працюю.

Ми якось одночасно з Олею вийшли в ідею, що пора. Що зарубіжка для дорослих на часі і назвали цей проект онлайн Клубом «Життя та кохання під час війни», пробні зустрічі з якого я сьогодні анонсую.

Про що цей Клуб?

Про життя під час випробувань, про те, як не втратити довіру і віру. Про шлях, яким проходили люди до нас і про те, як ми можемо, спираючись на чужий досвід, формувати свій.

Коли ми читаємо вірш, повість, роман - відбувається ідентифікація з героєм, історією, почуттями та переживаннями, які в них заклав автор та навіть синхронізація зі станом, в якому письменник творив.

Нам дуже важливо зараз, під час війни, коли так багато болю, руйнувань та втрат, продовжувати бачити життя та любов. Плекати їх в собі. Йти крізь темряву до світла і обʼєднуватися в цьому з іншими.

За нашим планом зустрічах будемо розглядати твори, пірнати в їх смисли, збагачуватися баченням авторів та тим, які підказки це дає нам зараз. А одночасно з тим, буде відбуватися контакт з собою, своїми станами та переживаннями і можливість виразити їх у безпечному просторі групи.

Поки що плануємо пробних три зустрічі. Щоби взагалі зрозуміти, про що ми у цьому проекті, про що інші, про що ми всі разом. І про що може бути проект у подальшому: тематика зустрічей, формат (он/офф лайн і т.ін.)

Почнемо з ранку суботи, 23 березня, час інших зустрічей оголосимо додатково.

Зустріч буде проходити в Зумі, робочий чат в ТГ. Після оплати за курс ми вас підключимо в нашу групу, де будуть всі орг питання.

Цей курс має на меті найголовніше: зустрічі в теплому колі нас, людей, щоби «поговорити на тему». На тему себе, того, що почитали, що відчули, про що подумали.

Оля буде вас ніжно супроводжувати крізь всі ваші стани. Ну, а за мною модерація літературної частини.

І для Олі і для мене це все виглядає як рух душі, як бажання створити добрий простір і для себе і для інших в позаробочий час. Тому все має відбуватися максимально легко, спокійно і тепло. Ну, і смислово для нас усіх.

Якщо вам відгукується ідея Клубу, заповніть, будь ласка, анкету (у коментарях) і після її опрацювання та оплати ми вас будемо долучати до нашої робочої групи в ТГ.

З радістю зустрінемося з усіма вами ❤️

Все-таки, краса рятує.
І мистецтво рятує.
І спільнота також рятує.
Смисли - вони завжди такі, - рятівні. Головне їх мати і триматися.
Вчора відразу кілька опор спрацювали: театр, неймовірна гра акторів, відсутність повітряної тривоги і команда нашого проекту.
А ще гумор. Не дешевий, низькопробний і політично-виборчий, але справжній, той, який залишає не просто минулий гарний настрій, а після якого маєш сили рухатися далі за заданими параметрами.
Вчора випробували розширений похід колективом. Я викупила пʼять лож, театр Франка мене навіть забанив на добу після пʼятнадцятого квитка, правда, потім попустився і я викупила решту.
Я дуже хотіла показати цю виставу своїм колегам, не можу передати, як.
Гра подружжя Сумська-Хостікоєв, непересічний сюжет життя і творчості фрікесси Флоранс Фостер Дженкінс. Ну і сама Наталя Сумська, - дійсно Незрівнянна ❤️❤️❤️
А ще сам театр - ця специфічна атмосфера, яка огортає тебе вже на підході. Центр Києва, освітлене приміщення театру, повністю викуплена глядацька зала, до останнього квиточка.
І відсутність тривог. Я знову це пишу, але це зараз як ще одна додаткова магія і радість, - що вийшло, склалося, що відбулося.
В чаті вчителів вже пізно ввечері після обміну подяками і фоточками прозвучала ідея, що в теплий час пори було би добре після вистави ще обговорювати її десь у сквері біля театру, або в кафешці поруч.
І я думаю, що це був би ще один додатковий сенс в таких от творчих походеньках. Навіть, два.
Один - на зближення ще більше і підсилення ефекту від побаченого через такий обмін думками (вчора самими останніми відходили від театру, не могли наговоритися на цій хвилі)
А другий - якщо припустити, що після вечірньої вистави затриматися разом у сквері і говорити хоча би годину, то це означає, що немає комендантської години. І того, що за цим стоїть.
І таке навіть миттєве припущення такого стану речей наповнює найбільше. Як і відсутність повітряних тривог. Протягом дня і втретє у фейсбучному дописі.