23/07/2024
Бакалаври соціальної роботи - ті, хто чотири роки поспіль шукали відповідь на питання всередині себе: «А чому я тут?». Можливо, не кожен знайшов ще, можливо, хтось зрозумів, що це не його/її справа, а хтось вже з початкових курсів з головою поринув в цю справу.
Цей текст пишемо ми, бакалаври соціальної роботи, які щойно отримали дипломи в стінах рідного університету, і нам точно є за що дякувати.
Наше навчання припало на пандемію COVID-19 та на початок повномасштабної війни. Здається, що в таких умовах важко отримати належну освіту, і ще важче стати близькими одне до одного, знайти друзів, з якими будете йти по життю, людей, якими будете захоплюватись. Нам вдалось!
Ми завдячуємо нашій адміністрації та нашим викладачам за те, що були для нас партнерами. Ми знали, що можемо поговорити, попросити поради, знайти підтримку. Ми вдячні, що ви нас чули, ви нас питали, ви приходили на наші ініціативи, ви долучались до наших проектів, і це те, що завжди буде з нами!
Бути чи не бути соціальним працівником? Чесно, ми не знаємо. Це важко, і ми це розумієм. Це розуміння дали нам ви, бо це дійсно сфера вашої наукової та практичної діяльності. Ми вдячні, що ви давали нам можливість дізнатись стан речей наразі, розповідали про систему соціальної сфери «за лаштунками», були відвертими про складнощі та труднощі, та показували на власному прикладі, хто такий соціальний працівник.
Дійсно дякуємо кожному та кожній з вас. За досвід, за час, за сили та за знання.
Ми дякуємо одне одному, бо кожен залишив той унікальний спогад про ці часи, які дійсно є неповторними.
Ми дякуємо нашому Кірілу за захист нашої держави. Це неоціненний вклад.
Як бакалаври соціальної роботи скажемо: людям потрібні люди, тож будьте взаємно ввічливими, дбайте одне про одного та будьте на своєму місці.
Дякуємо🤍