09/09/2019
а зараз розкажу вам супер хорошу історію... або Мій Друг лялькар й все ніжнеє в ньому.
світлій пам*яті Антон Белов присвячується.
Друже… крила твої вже 5й рік як вільні...ти став вітром…
а цей вірш був завжди трохи про тебе... про мене...і про схожих на нас - він об*єднує, я провєрял)))
«А в дядька в серцi — туга,
А в дядька в серцi — тiнi.
(Кому — долю багряну,
кому — сонце з туману,
Кому — перса дiвочi,
кому — смерть серед ночi,
Щоб тебе доля побила,
а Кириловi, прости господи, — крила).»
І. Драч «Крила»
Наша зустріч, тоді, точно була спонтанно-запланованою. не нами... від того моменту, як наші дороги вперше пертнулись до моменту коли звились в одну й ми пішли по ній разом обабіч, минуло достатньо часу. проте я якось знала, що ти прийдеш і всьо. Робила свої справи, ну всьо как обично "воно працює"…і ОП! Ти порішав свої дєльниє дєла й зробив крок на зустріч, потім ми не довго думаючи не прогавили свій шанс й резикнули. (туристи-авантюристи)
від першого й до останнього дня то була така цікавезна супер «фільма» довжиною у цілих 9 років – яка варта окремої екранізації без перебільшень. про такі пригоди пишуть в книжках де є Пригоди Любов й Повага до свободи іншої сторони в найкращих її проявах й ніяких протиріч. Ну майже, але (тсссс) то тіки наше.
А ще я вдячна за те, що ти досі чуєш й поруч коли це так потрібно, відводиш від "біди" й приводиш куди треба)))всьо як завжди й в радості й в шаленій радості. Твоя мама не дасть збрехати)
Щоправда вже в ролі «небесного ангелика» - непогана досить така роль скажу я тобі. нормас. може буть)
Я пам*ятатиму все чого ти мене вчив й передаватиму далі. Іначє зачєм ето вот всьо.
А історія як ти витягнув мене на «В чеканні на Ґодо», що привозив львівський «Театр Курбаса» в рамках якогось фестивалю, що організовував Сергій Проскурня й то настіки все було про нас. в залібув переаншлаг. ми реготали гучніше за зал))) ну ти шариш) – це точно має бути СІКВЕЛ)))
Я завджи тебе пам*ятатиму (хіба що пам*ять відіб*є - нєдождутся) я розповідатиму про тебе, дітям, як приклад людини, що вопрєкі всєму, йшла своєю дорогою й робила свою справу. величезний приклад ТРУДА любові відданості віри й палання тою справою яку любиш. нас не так багато, але ми є. зазвичай ми співпрацюємо довше трьох разів)))
я завжди тебе любитиму - Та вже по іншому) й в свій час ми обов*язково стрінемось, й як казав наш спільний Лемберзький кумпель - бо по іншому йому зась!
а поки Галайчик все ще тут, значить це комусь треба.
тож поки ми тут..
хай наші стежки перетинаються.
хай нам везе один з одним.
хай в нас завжди буде з ким поділитися радостями й телом.
ми обов*язково об*єднуватимемось , бо разом сильніші й можна ж більше щасливих хорошостей навитворюти й потім поділитись) всьо логічно.
Боже… ти так в мене вірив, я сама в себе так не вірила…як ти…. ти щось таки знав…в цілому, як і завжди)
П.с. як складуться обставини творити вистави-читання, ( як я робила про життя-творчість В. Стуса о 2015р) то на афішах обов*язково десь, в теплому закуточку, буде жити «наше» лого ГО «Вільні Крила» - в свій час питала дозволу, твоя мама згодилася))) нічого не обіцяю. Та чітке намєрєніє прививати любов до читання й не тіки - є.а там будєм наблюдать.
з повагою, любов*ю..трохи сумнорадісною усмішко й безмежною вдячністю за всьо й навіть більше.
Пішла я працювати… а то робота стоїть «проклятиє трудоголіки» ))))
ПАМ*ЯТАЙТЕ Й ЦІНУЙТЕ ДРУЗІВ ЗА ЖИТТЯ… ГОВОРІТЬ ЇМ Й ПРО НИХ ХОРОШОСТІ, А ТИМ ПАЧЕ ПРО ТИХ ХТО СТАВ НЕБЕСНИМИ АНГЕЛИКАМИ)
все там будем))))😂😂😂
