04/01/2021
Якось в київському Макдональдсі на Позняках провели експеримент: поставили на стіл гору соломинок, серветок і сіль/перець в необмеженій кількості.
Хотіли подивитись, як будуть поводитись відвідувачі:
- Чи будуть брати у випадку необхідної заміни (впало, треба додаткові),
- Чи будуть брати, коли не треба - на запас і лишати на столах те, що не спожили на місці,
- Чи будуть відверто красти.
За пів години від тої гори і слід простиг... саме тому в ресторанах мережи Макдональдс в інших країнах соуси дають безкоштовно - підходь і бери. А для нашого менталітету - продають і поштучно.
Серед нас багато людей, які крадуть туалетний папір на АЗС, бо він біленький і м‘якенький.
Одноразові (!) лапті, халати, шампуні виносяться з готелів «випадково».
У 2013 ми повернулись з бізнес-конференції з готелю Ялта-Інтурист додому, в Миколаїв. Мені, як керівнику групи, зателефонували з вимогою оплатити 450 грн за білий банний рушник, який пропав з одного з номерів.
Цей номер був закріплений за двома зрілими жіночками, в яких діти - мої ровесники, плюс-мінус пару рочків. Мені за ворот налили всякого. Ніхто не зізнався. Жінки працювали на поважному підприємстві, живуть у власних хатах, не останнє «доїдають». Хто винен ми не дізнаємось.
Може й не вони, може в готелі крадуть. Я не звинувачую, просто констатую - так було.
Бо то теж не поодинокі випадки.
Два роки тому, як я зїжджала з люкса готелю «Олександрівський» в Одесі мені врахували Снікерс, який я не їла з міні-бару. Простіше було оплатити 80 грн найдорожчого снікерса в моєму житті, аніж пояснити їм, що в них хтось з прибиральників краде...
Пару раз ми з чоловіком приносили додому сік з супермаркету, в тетрапаках. Який вже хтось почав пити і поставив назад на полку. А ми купили і зрозуміли, що вони надпиті, вже вдома.
Коли в Миколаєві я жила в багатоповерхівці, то ранками дивилась у вікно, як жіночка тягає пісок відрами з свіженько-насипаної дитячої пісочниці нашого ОСББ. Якось зрання я вигулювала псів і запиталася її, нашо вона те робить. Вона сказала мені, що то котику і вона бере пісочок вперше, сильно треба. Мало не плакала. Добре, хо хоч без прокльонів я пішла далі.
Це можна продовжувати вічно.
Ми - нація, яка тотально і багато краде. Для багатьох людей, якщо щось лежить і його поки не використали - то не чуже, то нічиє. Це біда.
Саме тому я ціную свій труд. Беру передплати і не повертаю, якщо раптом хтось передумав, ввели локдаун чи впав хмарочос чийогось життя.
Хтось думає, що розробити проєкт і створити інтеллектуальний продукт - то дуже легко. То для них не вартує нічого. Цінують вони тільки власну сорочку, час і гаманець.
Добре. Саме тому тільки 50-100% передплата. Інакше до мене зась.