Знайди своє покликання

Рондель.
А в серце щось йому зайшло.
Цей погляд дивний – очі в очі…
Тривожить в снах його щоночі,
Мов з неба наслання зійшло.

Йому неначе дах знесло!
Чи може справді хтось наврочив?
А в серце щось йому зайшло.
Цей погляд дивний – очі в очі…

Мов дежавю. Це вже було!
Мабуть ці сни якісь пророчі.
Так ніжно цілував він очі…
Та пам’ять снігом замело.
А в серце щось йому зайшло.
01.03.25р. В.Кудлаєнко

На вікнах мерзлих промінь сонячний заграв.
Круки тривожну ніч у гнізда розібрали,
І народився знову ранок, він настав!
Шахеди смерть розносили, а їх збивали..

Всевишній, ангелів-хранителів пошли
Цим хлопцям з ППО і нам додай надії.
Бо вже чистилище таке усі пройшли!
Не допусти здійснитись планам лиходія.

Нам солі випало уже до гіркоти, -
Біди, тривог, страждань, і горя так багато!
В душі високі перемети із журби,
А сніг летить, усе холодний і лапатий.

Минає лютий, дочекатися б весни,
Щоб небо втішилося знову журавлями.
Щоб мир настав, здолали цю чуму війни,
Загоїли земля і люди рани й шрами.

26.02.25р. В.Кудлаєнко

Без тебе раптом став порожнім дім
А по кутках зітхає все зажура…
Сирен виття і вибухи, мов грім,
І знов зима холодна і понура.

В сумних думках вже просвітку нема.
Сніги заносять втрачені надії.
Убивча, хижа, люта, мов чума,
Ввірвалася війна до нас з росії.

В той день, коли із віщих моїх снів,
З важких доріг вернешся ти додому,
Від щастя бракуватиме нам слів,
Багато буде сліз, - слова потому.

Вже вирвами наша земля кричить!
І небо зранене не може спати…
Світ співчуває нам, але мовчить.
А вже пора планету рятувати!

20.02.25р. В.Кудлаєнко
(Світлина з мереж інтернету)

Знов сірий зимовий ранок
Розплющує заспані очі,
Задумливо ллє у збанок
супокій. Кінець уже ночі.

П’ю на сніданок цей трунок,
Мою він тривожність лікує…
День настає, мов дарунок,
І дотиком світлим цілує.

Жахіття гучної ночі
На крила круки забрали,
Рознесли те потороччя,
А щось собі в гнізда сховали.

Зі смертю війна гарцює
Злий танець, та ще й на всі боки!
Світ, мов сліпий і не чує.
До прірви лишилися кроки…

Стомились уже солдати
Заплічник війни той носити,
Чекати, як милість, донати
І в атаки на смерть ходити.

Навздогін Дню закоханих сонет...

Зима вернулася і випав сніг.
Вже дощ не плаче сумно над землею.
Знов спогади ступають на поріг,
Немов в альбом я давні фото клею.

Той милий спомин тихо забринів…
Колись тебе у вікна виглядала.
Хурделило, а ти до мене брів,
Щоб запитати, чи не заскучала.

Наївна юність, трепетна любов.
Рука в руці – найвище раювання!
Туди ніколи не вернутись знов
У перший досвід радості кохання.

Кружляє і хурделить білий сніг
І стелиться, мов спогади, до ніг...

15.02.25 р. В.Кудлаєнко
Світлина з мереж інтернету.

Чи з тобою не знаю, ми побачимось знов.
У потоці людей легко так розминутись.
Сниться місто, де квітла наша перша любов...
Та у юність ніхто не зумів ще вернутись.

Не вернутись, шкодА як, бо там легко булО
З журавлями полинути в небо глибоке.
Ми ж тоді мали крила, наше сонце зійшло!
Мрії кликали вдаль, неозору, широку.

Ми за промінь тримались, що поволі згасав…
Повела згодом доля по різних дорогах.
Про те сонячне сяйво що згубив, не згадав.
То ж спливали роки у турботах, тривогах.

Хоч у ритмі фокстроту закружляло життя,
крізь вогні мегаполісу бачу я зорі.
Розмалюю яскравим сірий колір буття,
Промінь сонця тримаю і в щасті, і в горі.

Буде стукати тихо дощ нічний у вікно,
адажіо співатиме знов альтом вітер...
Ну як ти? Віриш, досі ще не все одно...
Гріє вічно хай слово оте, з п'яти літер.

14.02.25 р. В.Кудлаєнко

Ти відчай в душу не впускай!
Тримайся, так не завжди буде.
Свою журбу неси між люди...
Лиш манівцями не блукай.

Тверду дорогу вибирай,
Тоді не знатимеш ти блуду.
Ти відчай в душу не впускай!
Тримайся, так не завжди буде.

Страшні руїни залишай.
В житті будуть нові споруди.
Рішучим будь, - не до маруди!
Свою дорогу подолай.
Ти відчай в душу не впускай!

25.02.25р. В Кудлаєнко

Ти відчай в душу не впускай!
Тримайся, так не завжди буде.
Свою журбу неси між люди...
Лиш манівцями не блукай.

Тверду дорогу вибирай,
Тоді не знатимеш ти блуду.
Ти відчай в душу не впускай!
Тримайся, так не завжди буде.

Страшні руїни залишай.
В житті будуть нові споруди.
Рішучим будь, - не до маруди!
Свою дорогу подолай.
Ти відчай в душу не впускай!

13.02.25р. В.Кудлаєнко

Війна ввірвалась і закрутила
жахливий смерч,
мов ритуальний гарцює танець,
і сіє смерть.
У цім скаженім коловороті
руйнує все,
не вибирає, кого згубити, -
біду несе!
Неначе трилер це споглядає
байдужий світ,
І діти гинуть, мов хтось зриває
прекрасний цвіт...
Та наші втрати і тяжкі рани
їм не болять.
Бо їхні дітки в своїх колисках
спокійно сплять.
Ворожі дрони, ракети люто
нищать наш край
Тож мертві душі, невинно вбитих,
летять у рай
А їм би жити, добро творити,
однак, на жаль,
ангели світлі, вони дарують
тепер печаль.

В Кудлаєнко

Як важливо розпізнати в кожній дитині👶 її нахили, здібності, розвивати їх, допомогати знайти своє покликання. 💥Бо в кожного є свій талант, так часто не розкритий. 💯 І ходить тоді людина манівцями, шукає свою дорогу, свою справу, ту, що принесе задоволення, успіх, а, отже, - щастя!💖
У кожній людині є своя "ІСКРА БОЖА"!🙏
То ж запрошую підлітків, віком від 13 до 18 років на профорієнтаційне тестування за методикою "Magellano".
(тел. +380505805662)

JESTEM ERASMUSEM (UFNA MIŁOŚĆ) - OFICJALNY ZWIASTUN PL (2024) Produkcja CINEGIOVANI We współpracy z Regionalne CENTRUM WOLONTARIATU w KielcachZ pomysłu Simone BorsciReżyseria: Simone BorsciScenariusz: Anna Sessa, Simone...