Українська Школа Управління

26/08/2026

“Екзистенційний виклик для нас – зберегти людяність і навчитися бачити навколо людей, а не їхні функції. Коли ви востаннє говорили з людиною, а не з функцією – батьком, чоловіком? Коли її слухали та чули?”
Влад Троїцький
Що треба зробити, щоб почути всю цю поліфонію людяності в кожному, хто Вас оточує? Щоб побачити людину, а не функцію? Щоб розчути людину в собі?
Прибрати декорації. І зупинитись.
Скільки часу в компанії ви приділяєте собі-функції, співробітникам-функціям, клієнтам-функціям? Повідомленням, сповіщенням, новинам, результатам, аналітиці, рішенням, бюджетам.
А скільки в житті вашої компанії та щоденних рішеннях є простору для людей? Для тих, кому складно після обстрілів. Кому страшно від невідомості. Хто вирішує робити більше, ніж від нього очікують, і потребує не чергового завдання, а підтримки. Хто втомився бути сильним. Хто хоче бути тут і тепер. Кому просто хочеться бути почутим.
Від того, чи бачимо ми людей в своїх співробітниках, залежить набагато більше, ніж атмосфера в команді. Залежить, чи скажуть вам правду, коли ситуація складна. Чи наважаться поставити незручне запитання. Чи візьмуть на себе відповідальність, коли немає готового алгоритму. Чи залишаться поруч у момент, коли звичні сценарії більше не працюють.

Бо організація це не тільки структура, процеси, ролі, KPI та бюджети. Це ще й простір людської взаємодії. І керівник щодня, свідомо чи ні, цей простір створює.

Можна побудувати систему, у якій усе працює за правилами, але люди в ній поступово перестають чути одне одного. А можна створювати середовище, у якому правила, результати й відповідальність не скасовують людяність.

Можливо, саме тут починається інша якість управління. Не з того, щоб знати більше. А з того, щоб іноді зупинитися достатньо надовго, аби почути.
Себе. Іншого поруч. Те, що відбувається між нами.

Щоб почути музику, потрібно почути тишу.
Щоб відчути тишу, потрібно знати смак музики.
На воркшопі «Філософія тиші» Влад Троїцький разом з учасниками створюватимемо простір тиші. Тиші, не як втечі від шуму. Тиші, як можливості пустити до себе все те, що ховається за декораціями буднів компаній. Тиші, як можливості зустрітися із собою, а не втекти від світу. Почути свою тишу. Почути тишу інших.

І, можливо, вийти з неї з іншим запитанням до себе як керівника: кого я бачу перед собою - людину чи функцію?
Бо те, що ми бачимо в інших, зрештою визначає те, що якими люди будуть поруч із нами. І те, якими стаємо ми самі.

Реєстрація:
https://surl.li/pkeqrg

До зустрічі.
Можливо, саме цього разу, ви вперше за довгий час почуєте себе🩵

25/08/2026

“Автопілот вимкнено на наступну 41 годину”, - повідомив приємний голос, і все згасло.

Авто не їде. Паски безпеки не працюють. Карти не завантажуються. Мережа зникла, тож і знайти варіанти в інтернеті також не дуже виходить.
Реальність як вона є. Треба зробити вибір, як рухатись далі. Тільки куди рухатись? Раніше все відбувалось на автопілоті, за майстерно відточеним алгоритмам та траєкторіями. А тепер?

Як часто у своїх щоденних управлінських буднях ви зупиняєтесь і вимикаєте автопілот?
Не тоді, коли вже «присмажило». Не тоді, коли рішення пішло в дію і має серйозні наслідки. Чи коли співробітники приносять чергову проблему. Або коли криза вже паралізує і змушує рухатися.
А тоді, коли все добре: бізнес працює, команда справляється, стратегія виконується та немає очевидних причин щось ламати, переглядати чи змінювати.
Саме в цей момент. Щоб на якийсь час перестати дивитися на компанію через звичні управлінські алгоритми — ефективність, KPI, бюджети, плани, ринки, результати. І подивитися на неї поглядом дослідника. Ніби вперше тут і не знаєте наперед, як має бути. І ваші успішні рішення минулого не є доказом того, що вони залишатимуться правильними завтра.
Можливо там, де ви добре бачите звичні речі, є ще щось? Показник, який що поки не потрапив у звіт. Можливо, дрібна помилка, яка час від часу повторюється, але не псує загальну картинку? Процес, який поки не кричить, а просто чекає, поки на нього подивляться уважніше.
Бо, можливо, найбільша управлінська пастка не коли все погано. А коли все достатньо добре, щоб не ставити зайвих запитань та перевіряти налаштування.
Особливо в українській реальності, де поняття «стабільно» саме по собі звучить трохи підозріло. Завтра може виявитися зовсім не таким, яким ми намалювали його у графіках, бюджетах і корпоративних стратегіях.
Тому іноді варто зупинитися не для того, щоб щось виправити. А для того, щоб побачити. Побачити іншими очима свою компанію, команду, рішення. Побачити звичні способи думати та поставити собі запитання, на яке немає готової відповіді:
«А що, якщо нам просто потрібно на 41 годину вимкнути автопілот?»

18-20 листопада 2026
НеКонференція «Гра в бісер»

Зупинка, яка може змінити ваше завтра. Незнайомці, які можуть показати вам ваше сьогодні.
41 година, протягом якої не потрібно бути тим, хто все знає, все контролює і має правильну відповідь.
Час для гри, в якій можна буде перевірити налаштування свого автопілота: вашої управлінської оптики, мапи реальності, яку колись намалювали та сміливо рухаєтесь нею зараз, способу мислення та реагування на подразники та нашу щоденну реальність. Зупинка, щоб побачити деталі там, де раніше Ви навіть уваги звертали. Але вони точно мають свій вплив та наслідки на вас та компанію (а поки потроху гойдаються, гріючись в променях вчорашніх успішних та красивих показників).

Двері відчинено.

Реєстрація

https://ushu.ua/events-calendar/%D0%B3%D1%80%D0%B0-%D0%B2-%D0%B1%D1%96%D1%81%D0%B5%D1%80---%D0%BD%D0%B5%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%84%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%8F-2026

І не вдавайте, що ви читали Гессе 😉

24/08/2026

35 років незалежності нашої країни.
35 років тому ми довели та відстояли, що Україна не крапка на карті, а повноцінна держава.

Сьогодні ми живемо в реальності, де за саме право України існувати щодня платимо найвищу ціну - ціну життя.
Ми живемо у війні за право України існувати та бути самозарадною, культурно багатою та пріоритетною країною. У війні, яка змінила наші уявлення про безпеку, державу, свободу, відповідальність і самих себе. У війні, яка не десь там, а щодня в наших містах та селах, в кожному її закутку. У боротьбі за те, щоб ми могли памʼятати, хто ми, та говорити про це голосно, за кожен міліметр землі, за кожне українське слово. Зараз на окупованих територіях наші люди можуть поки лише думати та мріяти українською. А прапор сховано в найпотаємніших закутках з надією, що вже зовсім скоро настане той день і він замайорить над оселею як знак того, що вистояли та вільні. І цей день точно настане.
Сьогодні, святкуючи 35 років нашій країні, ми бачимо, скільки в українському суспільстві сили, ініціативи та здатності діяти. Бачимо людей, які беруть на себе більше, ніж передбачає їхня посада. Громади, які відновлюють зруйноване. Бізнес, який продовжує працювати й підтримувати країну. Військових, які тримають фронт. Громадян, які не чекають, поки хтось прийде й вирішить.
Ми стали якісно іншими. І перед нами виникає не лише питання, чи зможемо ми вистояти. Ми вже знаємо, що можемо. Турбує ще й питання: якою буде Україна, яка вистоїть?
Бо після перемоги нам доведеться не лише відбудовувати будинки, дороги та міста. Нам доведеться відбудовувати й створювати інституції. Перезбирати правила взаємодії держави, бізнесу і суспільства. Вчитися управляти складністю, а не лише реагувати на кризу. Відновлювати людський капітал. Повертати людей. Створювати умови, в яких хочеться залишатися, працювати, народжувати дітей, будувати бізнес, досліджувати, навчати й навчатися.
Створити країну, якої раніше не існувало.
Україну, в якій сильні інституції не залежать від героїзму окремих людей, а працюють системно. Де відповідальність не починається лише тоді, коли стає страшно, а щодня проявляється в рішеннях та діях. Де громадянин - не спостерігач і не споживач держави, а її суб’єкт. Де свобода - не абстрактна цінність, а щоденна практика.
Незалежність - наша можливість називати цю землю своєю. Цінуймо кожну мить, кожен день, кожен рік за можливість бути вільними у своїй чудовій країні.

24 серпня 2026 року для нас є днем, щоб згадати, завдяки кому Україна вистояла.

І сьогодні наша вдячність військовим — не лише словами.
Броню потребують дві автівки 214 окремого штурмового батальйону ОПФОР — роти ударних БПЛА та крил Manticore.

Долучитися до збору:
https://send.monobank.ua/jar/5bcBu3iPfg
Ви знаєте, що робити.

І це також день, щоб подивитися вперед та поставити собі запитання: яку Україну ми створюємо сьогодні, щоб завтра вона була варта тієї ціни, яку за неї заплачено?

З Днем Незалежності!

21/08/2026

«Було б добре з раннього віку привчати всіх до вітрила. Посадити в човен і штовхнути в море. Хай самі розбираються, як повернутися на берег. Хай самостійно відкривають можливості, які їм надає життя», - пише у своїй книжці «Мислити як громадянин» натхненник Української Школи Управління Юло Вооглайд.

Наше життя також схоже на рух в океані. Ви враховуєте всі свої спроможності кермувати, готуєте «човен» до руху, аналізуєте вплив вітру, води, мінливість світу та можливі ризики. А також невідомість, в яку нас занурює життя. І починаєте пливти в новий день.

В управлінні керівники теж мають свій шлях. Шлях героя-гравця, якому потрібно щодня відкривати нові управлінські горизонти. Лідери стикаються з викликами та задають рух своїм «човнам». Але як їм знати, що човен готовий до цієї подорожі? Що маяк на шляху - ваш? А якщо ні, то який обрати серед інших можливих? Як зрозуміти, яку опору обрати, що ставити в пріоритет, коли все здається найважливішим та потрібним.

Сьогодення в Україні показує, що коли ми маємо навколо багато загроз, подразників, викликів - майстерність відділяти важливе від неважливого, обирати свій фокус та рухатись уперед, тримаючи його, стала складною задачею. І ця майстерність приходить не лише з досвідом чи особистим хистом лідера. Її можна в собі виховувати, тренувати. Навчатись у середовищі людей, які мають подібні виклики, які пробували різні способи, знаходили відповіді там, де їх ніхто не шукає, та діяли там, де правила ще не написані.
А ще важливою є навігація, яка допоможе перезібрати свій управлінський досвід і функції згідно з новими реаліями та викликами України та світу.

Чотири навігації в УШУ - це програми розвитку управлінської майстерності керівників. Від тих, хто починає свій досвід в управлінні, до лідерів, які готові виходити за межі однієї організації.
Кожна навігація - це подорож від себе одного до себе якісно іншого.
Кожна навігація як можливість на перетині різних сфер віднайти унікальний погляд на звичні ситуації.

Перша навігація допоможе керівнику зрозуміти, як працюють карти бізнесу та за якими зорями рухатись йому з командою. Які інструменти потрібні, щоб прокладати та зчитувати цей маршрут. Це програма для керівників, які починають свій шлях в управлінні. Учасники отримають розуміння того, як працює система управління від інструментів до команд, вчитимуться мислити через практику та приймати рішення, що мають реальний вплив.
https://ushu.ua/programs/1st-navigation

Друга навігація розкриває розуміння роботи корабля повністю - як побачити зв'язок між вітрилами та діжками в трюмі. Як налаштувати вітрила, розподілити такелаж. Та як при цьому не втрачати швидкості руху й не нашкодити собі та іншим.
Це програма для тих, хто вже має управлінський досвід та хоче перейти до складніших управлінських викликів, мислити цілим та розширювати свою здатність перезапускати системи.
https://ushu.ua/programs/2nd-navigatio

Третя навігація поглибить майстерність керівника бачити межі своєї здатності розуміти команду, читати мапи і керувати. Створить простір, який допоможе подивитися у глибину океану і побачити там ще й себе, себе - того, хто не впливає на вітер у вітрилах, але точно впливає своїми упередженнями і переконаннями на те, як ті вітрила ставлять.
Ця програма відгукнеться керівникам, які відчувають що прийшов час переосмислити себе та будувати власну екосистему. Тут управлінці відправляються в дослідження своїх глибинних мотивів та установок, свого впливу на компанію. Опанують нові технології управлінського мислення, які допоможуть перетворити власну реальність на драйвери змін.
https://ushu.ua/programs/3rd-navigation

Четверта навігація - це вихід за межі одного корабля та навіть за межі океану. Це простір, який посилить вміння зібрати та тримати весь флот. Бачити масштабніше та відчувати свій вплив на світ.
Навігація гравця, четверта - рівень для управлінців, які готові до формування політик, смислів та довгих горизонтів. Управлінців, які працюють на рівні створення зовнішніх екосистем та берут на себе відповідальність задавати напрям.
https://ushu.ua/programs/players-navigation

Запрошуємо в подорож.
Подивитись разом туди, де раніше шукати відповіді було незвично.

20/08/2026

Як залучати потрібних людей в державний сектор? Як посилювати професійність державних службовців? Як працювати з мотивацією та оплатою праці в державних структурах? Як посилювати саму HR-функцію в державних установах, коли викликів стає більше?

У державній службі є багато питань, на які HR-фахівці щодня шукають відповіді.
І тому, в рамках існуючого проєкту «HR з крилами» Української Школи Управління за підтримки EU 4 PAR та Work.ua, 2 вересня запрошуємо на фасилітаційну сесію за участі новопризначеного в.о. Голови НАДС Олега Войтовича.

І цього разу HR-служби не просто говоритимуть про зміни та формування політики у сфері управління, а матимуть можливість вплинути на те, якими вони будуть.
В межах проєкту “HR з крилами” ми створимо простір для розмов та рішень, які розширять спроможності HR-функції на державній службі. Під час сесії учасники визначать основні виклики, з якими сьогодні стикаються HR-служби та окреслять очікування HR-спільноти від НАДС.

Результати цієї розмови мають стати основою для визначення подальших пріоритетів взаємодії НАДС із HR-службами державних органів та розвитку HR-функції на державній службі.

2 вересня , 16:00–20:00
Простір УШУ
Кількість місць обмежена.

Важливо: до участі запрошуються виключно керівники служб управління персоналом та інші працівники HR-служб державних органів. Участь представників органів місцевого самоврядування, державних підприємств та інших організацій, що не належать до державної служби, не передбачена.

Реєстрація до 31 серпня за посиланням:
https://ushu.ua/events-calendar/hr-%D0%B7-%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BB%D0%B0%D0%BC%D0%B8

Чекаємо на тих, кому не все одно.

19/08/2026

“Вибачте, але вас не запрошували!” - голосно грюкнули двері та тиша оповила кімнату.

Так починається розмова з тим, чого не чекаєш. З тим, що важко сприйняти, страшно відчути та неможливо розбачити. Те, що тихенько ховається в тіні. А може й не тихенько. Та визначити це можливо лише тоді, коли почати дивитись.

Скажи мені, яка твоя тінь, і я скажу тобі, хто ти.

Тінь, насправді, завжди поруч. Ваш вірний супутник. Навіть якщо вам хочеться думати інакше. Там, в тіні, є речі, що можуть стати ресурсом. А не лежати тягарем чи бути непроханим гостем в цій кімнаті. Варто лише повернутись та подивитись їй в очі. Собі в очі. Побачити свою тінь в очах інших. Сміливо, правда?
Тінь лідера - це те, що керує ним у момент, коли він думає, що керує іншими.
Тінь не обов'язково означає щось погане чи страшне. Це той ваш досвід, сила, бажання, страхи або можливості, які не ввійшли у прийнятний образ себе. Бо це не…недоречно, не я, так не можна, не зрозуміють, не витримаю, не хочу дивитись.
Керівник роками може не визнавати свою агресію, але команда щодня відчуватиме її у формі напруги, сарказму або раптових управлінських рішень - “бо я так хочу”. Засновник може не приймати страх втрати контролю та говорити про довіру та самозарадність, але вся компанія житиме в системі погоджень, перевірок і недовіри. Лідер може щиро вважати себе скромним, хоча насправді ховається від власного масштабу, публічності та впливу.
Привласнення тіні є важливим етапом для управлінців, які хочуть побачити, що насправді керує їхніми рішеннями, культурою компанії, стратегією, конфліктами, грошима та межами росту.

“Тінь та мапа світу” як подорож до себе. Провідником управлінської подорожі буде Yevhen Hetmanchuk Євген Гетманчук - експерт з розвитку організаційної гнучкості, психотерапевт, психіатр, медичний психолог, лейтенант військово-медичної служби запасу, тренер з розвитку переговорних та управлінських навичок, консультант з питань управління змінами.

Формат програми поєднує групові зустрічі, рефлексивні вправи, есе, обговорення, роботу з особистими кейсами та живу взаємодію між учасниками.

«Тінь та мапа світу» - це простір для лідерів змін і лідерів бізнесу, які готові працювати не лише з наслідками, а з рівнем, на якому ці наслідки народжуються.

28 вересня 2026 року
12-тижнева програма
з однією офлайн зустріччю на тиждень (щопонеділка, 3 години)
Реєстрація
https://ushu.ua/events-calendar/%D1%82%D1%96%D0%BD%D1%8C-%D1%82%D0%B0-%D0%BC%D0%B0%D0%BF%D0%B0-%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D1%83

Подорож до королівства тіней вже скоро.
До зустрічі, з собою

Освітня платформа для керівників у бізнесі, державному та громадському секторах. Навчаємо системного управління, розбудови культури та роботи зі змістом.

18/08/2026

Іноді ми називаємо це «робочим моментом», «складними людьми» або «просто різними характерами». Є конфлікти, які керівник намагається вирішити. А є конфлікти, які він намагається не помічати.
Між партнерами.
Між власником і командою.
Між двома сильними керівниками.
Між відділами, які вже давно перестали чути одне одного.
Конфлікт сам по собі нікуди не зникає. Його ескалація та відсутність працюючих інструментів ведення змістовних переговорів починають впливати на рішення, людей і бізнес.

Українська школа управління та Ukrainian Mediation Center / Український Центр Медіації розпочинають інституційне партнерство та будуть створювати простір для керівників, в якому будуть розширюватись управлінське мислення, здатність керівників бачити в конфлікті ресурс, а за позиційним торгом в переговорах глибинні інтереси.
Три актуальні програми УЦМ, на які варто звернути увагу, та три способи подивитися на конфлікт та переговори інакше:

Стратегічна карта стейкхолдерів.

За домовленостями в переговорах майже ніколи немає лише тих, хто сидить за столом. Партнери, регулятори, конкуренти, асоціації, керівники, неформальні центри впливу рішення може залежати від значно ширшої карти сил. В складних переговорах важливо вміти бачити велику картинку. Одноденний переговорний практикум, 75% якого складає практика, допоможе набути нових інструментів для досягнення вигідних угод.

Деталі та опис:
https://ukrmediation.com.ua/navchannia/stratehichna-karta-steikkholderiv?utm_source=ushu&utm_medium=post&utm_campaign=18/08

Бізнес-медіатор

У бізнес-конфліктах важливо не лише знайти рішення, а й зберегти робочі відносини та можливість домовлятися далі. Міжнародна програма «Бізнес-медіатор», створена у співпраці з Академією Мюнхенської і Верхньої Баварії ТПП, дає системний підхід до роботи зі складними конфліктами — від аналізу інтересів і динаміки сторін до управління емоційною напругою, модерування процесу та пошуку рішень, які можна реалізувати на практиці.

Деталі та опис:
https://ukrmediation.com.ua/navchannia/biznes-mediator?utm_source=ushu&utm_medium=post&utm_campaign=18/08

Діалог у компанії як точка зростання: інструменти для управлінця.

Конфлікт у команді не обов’язково означає, що щось пішло не так. Іноді він показує те, що команда давно намагається не помічати. Питання в тому, що з ним робити. На програмі лідери команд навчаються інструментам емоційного інтелекту, ненасильницької комунікації, коучингу, фасилітації, медіації та менторства, які дозволяють гнучко перетворювати конфлікти корисний ресурс.

Деталі та опис:
https://ukrmediation.com.ua/navchannia/dialoh-v-kompanii-iak-tochka-zrostannia-instrumenty-dlia-upravlintsia?utm_source=ushu&utm_medium=post&utm_campaign=18/08

Можливо, наступний крок у вашій управлінській майстерності не краще переконувати людей. А посилити свої навички краще чути.

18/08/2026

Сьогодні наша країна зіштовхується з викликами та невизначеністю, яких ми не знали раніше.

Кожен управлінець щодня ухвалює рішення, які мають наслідки та вплив далеко за межами його посади: для команди, компанії, людей поруч. І зрештою для країни, яку ми всі разом будуємо. Війна, яка руйнує, і життя, яке створює, йдуть сьогодні пліч-о-пліч. І ми всі частина цього процесу.

«Свою державу потрібно будувати самому»
Юло Вооглайд

Сьогодні о 19:00 запрошуємо на наше «Онлайн какао: знайомство з УШУ».
Зустріч проводить Олена Юзькова, співзасновниця Української Школи Управління та експертка з управління.

Поговоримо про те, як в УШУ побудована траєкторія управлінського зростання від першого управлінського досвіду до рівня, де керівник уже впливає не лише на організацію, а й на ширший контекст за межами компанії.

Ми створили формати управлінського розвитку - чотири навігації, які дозволяють проживати різноманітні досвіди, надаючи можливість керівникам доторкнутись до нових для себе сфер людської діяльності та опанувати переконання та здатності, необхідні для ефективного управління в існуючій реальності.
Олена детальніше розповість сенс та наповнення кожної з програм, і звісно, відповість на ваші запитання.

Можливо, сьогоднішня розмова допоможе вам трохи інакше подивитися на власний управлінський шлях та обрати нову управлінську траєкторію розвитку.

Реєстрація: https://forms.gle/J4nrvVkuEE5PKG5e9
До зустрічі о 19:00

Готуйте какао)

17/08/2026

Дивно, як часто ми живемо й керуємо… з наплічником? Носимо із собою старі рішення, звичку все контролювати, відповідальність за всіх, страх щось відпустити, правила, які колись працювали. І навіть не помічаємо, скільки з цього давно перестало бути необхідним.

На початку шляху наплічник здається легким та зручним. Там же є все, що треба. Ти складаєш в наплічник все необхідне: воду, одяг, аптечку, щось «про всяк випадок», бо раптом знадобиться. Це ж дорога.
Але минає кілька годин, і те, що здавалося дрібницею, раптом стає вагою на плечах. І ти постаєш перед вибором: що лишити в наплічнику, а що віддати. Чи зовсім викинути. Бо в цій речі давно немає сенсу.

Пілігримство має одну особливість: дорогою стає дуже добре видно, що саме ти несеш із собою. Що справді твоє. Що допомагає йти. А що ти тягнеш просто тому, що колись вирішив: «це треба мати при собі».
Можливо, тому шлях - це не лише про те, куди ти прийдеш.
Це ще й про можливість зупинитися посеред дороги, відкрити свій рюкзак і вперше чесно запитати себе: а що з цього я більше не хочу нести?

Управлінська подорож Camino Podolico — чотири дні дороги, протягом яких можна дослідити не тільки Поділля, а й власний спосіб бути, діяти, взаємодіяти та вести інших.
У дорозі ви зможете побачити власні управлінські патерни наживо: як ви реагуєте на невизначеність, втому, незгоду, відсутність контролю та поведінку інших.
Група незнайомих людей - це не ризик, а можливість побачити себе без звичних статусів і познайомитися з людьми, які теж несуть відповідальність за бізнес і команди.

Приєднатись до подорожі можна тут:
https://ushu.org.ua/programs/upravlinski-podorozhi-kamino-podoliko/

25 серпня вирушаємо в дорогу.

15/08/2026

«Підрозділ значно виріс. Попередній підхід потребує змін»

Саме так почалась нова історія партнерства УШУ та народилась програма для командирів 1 загону 144 Центру сил спеціальних операцій «Усвідомлене військове лідерство» - подорож, в якій управлінська майстерність буде поєднуватись з досвідом різних сфер - військові, бізнес, культура, державний сектор, громадські діячі. Адже саме на перетині різних сфер народжуються унікальні управлінські практики і, поєднавши цей досвід та обравши власні управлінські інструменти, командир та команда матимуть більше можливостей та ефективності на полі бою і в підготовці до. І найцінніше - більше життів буде збережено.

Відкривав програму співзасновник Української академії лідерства, військовий капелан, політолог та автор 12 книг Андрій Зелінський Andriy Zelinskyy з темою «Лідерство як основа управління». Командири говорили про справжнього Воїна, здатного на самоусвідомлення та усвідомлення того, що відбувається навколо.

Попереду три місяці спільної історії, діалогів, запитань та нових усвідомлень з провідниками програми.
З вдячністю Міжнародний фонд "Відродження"та особисто Olga Halchenko за підтримку цієї програми.
Разом - Україна.