02/04/2026
31 березня у МШЖ НаУКМА відбулася експерна розмова в межах проєкту JEMILE, яка об’єднала дослідників, викладачів і практиків довкола одного з ключових питань сучасності:
Що сьогодні означає медіаграмотність — і як на це має реагувати журналістська освіта в Україні та ЄС?
Дискусія засвідчила: медіаграмотність виходить за межі освітньої компетенції і стає базовою умовою орієнтації в сучасному інформаційному середовищі. Вона безпосередньо впливає на прийняття рішень, рівень довіри та стійкість демократичних процесів.
У центрі обговорення — нове розуміння медіаграмотності як комплексу взаємопов’язаних компетенцій:
👉когнітивних — критичне мислення та аналіз інформації
👉емоційних — здатність контролювати реакції, протистояти 👉маніпуляціям та стійкість до психологічних впливів
👉поведінкових — відповідальне прийняття рішень і взаємодія з інформацією
👉комунікаційних — діалог, аргументація, взаємодія з різними аудиторіями
Водночас у сучасному середовищі медіаграмотність невід’ємно пов’язана з інформаційною безпекою та цифровою стійкістю (resilience). Йдеться не лише про розуміння контенту, а й про здатність безпечно діяти в цифровому середовищі, розпізнавати ризики, захищати дані та протистояти інформаційним і кіберзагрозам. Саме тому медіаграмотність дедалі більше розглядається як частина ширшої рамки інформаційної стійкості суспільства, що є одним із ключових пріоритетів європейської політики.
Ключовий зсув, який сьогодні відбувається:
👉 від «знати» — до «діяти»
👉 від «розпізнавати» — до «протидіяти»
👉 від «аналізувати» — до «змінювати поведінку»
Особливе місце в дискусії посів український досвід.
В умовах постійного інформаційного тиску та дезінформації в Україні сформувалася потужна екосистема практик — від фактчекінгу до освітніх ініціатив. Це дозволяє говорити про Україну як про простір інтенсивного розвитку медіаграмотності, де рішення формуються у відповідь на реальні виклики.
Водночас цей досвід потребує подальшої систематизації та інтеграції в освітні та інституційні політики.
Саме тому важливим є діалог із європейськими партнерами.
Європейські підходи ґрунтуються на системності та довгострокових стратегіях, тоді як українська модель демонструє гнучкість, адаптивність у кризових умовах та війні. Поєднання цих підходів відкриває нові можливості для розвитку журналістської освіти та медіаграмотності.
Окрему увагу учасники приділили кризі довіри до медіа, яка залишається одним із ключових викликів. У таких умовах розвиток медіаграмотності має поєднуватися з відновленням довіри до інформації та інституцій.
Також було наголошено на необхідності врахування різних аудиторій: універсальні підходи більше не працюють, натомість потрібні сегментовані рішення, адаптовані формати та нові комунікаційні стратегії.
У цьому контексті журналістська освіта відіграє ключову роль. Сучасний журналіст — це не лише передавач інформації, а й інтерпретатор, фасилітатор суспільного діалогу та відповідальний учасник формування інформаційного середовища.
Щиро дякуємо учасникам: Serhiy Kvit, Diana Dutsyk, Olena Churanova, Olga Yurkova, Людмила Зубрицька, Olena Demchenko, Ruslan Deynychenko, Taranenko, Ivanova, Viktoriya Shevchenko, Romaniuk, Андрій Яніцький, Андрій Бистров, Павло Некрасов, Олександра Ярошенко, Наталія Петрова, Всеволод Верещагін.
