PoeticPassages

Поетична сторінка

09/02/2024

Я під небом з тобою одним
Для польоту розправила крила.
Та своїм почуттям неземним
Доторкнутись до тебе несміла.

Дивний потяг відчула душі,
Наче рідну споріднену душу,
А в житті ми з тобою чужі,
І, напевно, змиритися мушу.

Я під сонцем, що світить на двох,
Твою усмішку серцем ловила,
Серед болю твого і тривог
Тихо Бога за тебе молила.

В твої очі несла крадькома
Свою ніжність, турботу і ласку
А ночами складала дарма
Нашу добру і радісну казку.

Я під тим же дощем, що і ти
Змию мрії свої кольорові.
Я благаю тебе відпусти,
Якщо в серці не маєш любові.

Та чи вистачить сили мені
Коли-небудь забути про тебе,
Не згорівши у тому вогні,
Який зіркою посланий з неба.

– Світлана Вітер

08/02/2024

Не дзвони... не пиши... Не треба...
Тільки, благаю, не пропадай.
Вдень і вночі я боюся за тебе,
Небо молю я: "не забирай".
Не пиши... не дзвони... Змирюся...
Тільки, прошу тебе, не зникай.
Вдень і вночі я за тебе молюся,
В долі прошу: "тільки не забирай".
Не дзвони... не пиши... З'являйся...
На хвилинку, секунду чи мить.
Про одне лиш прошу: " тримайся!"
Моє серце за тебе болить.
Напиши... Подзвони... Чекаю...
Тільки б знати, що там десь ти є.
Повертайся живим... благаю...
Тільки б билося серце твоє...