763 Подільського району

ЗДО 763 всіх вітає з Днем Української хустки

Колектив ЗДО 435 захищає права освітян!

Підтримую Профспілку



#ЗДО763
Освітянам потрібен захист, а не урізання прав»

Звертаємося до представників державної влади та відповідальних органів із наполегливим проханням: пріоритетом державної політики має стати захист українських освітян, а не подальше звуження їхніх прав та соціальних гарантій.

Учителі, вихователі та всі працівники освітньої сфери щоденно забезпечують фундамент майбутнього країни. Саме вони формують покоління, яке здатне відбудувати і зміцнити Україну. Однак останнім часом ми спостерігаємо рішення й ініціативи, що створюють додатковий тиск на працівників освіти, замість їхньої підтримки та розвитку.

Ми закликаємо владу:
• припинити практику урізання прав та соціальних гарантій освітян;
• створити умови для гідної праці та безпеки у сфері освіти;
• забезпечити справедливу оплату праці, соціальний захист та професійну підтримку;
• вести відкритий діалог із педагогічною спільнотою, залучаючи її до ухвалення рішень, що безпосередньо впливають на якість освіти в Україні.

Освітяни — це не ресурс, який можна скорочувати, а люди, які щодня вкладають сили, знання та серце у розвиток держави.
Захищаючи їх — ми захищаємо майбутнє України.

Наші найменші ! Заняття кожного дня !

ЗДО 763 допомога на Покровському напрямку медикам 32 бригади.

«Якщо ти випадково на тім світі, зустрінеш там поранених солдат, то обійми їх, мамо дорогенька, бо кожен з тих бійців — мій рідний брат». Ці рядки з вірша сержантки Зої «Кіборг» Ковалець, старшої медичної сестри евакуаційного відділення 47 ОМБр «Магура». Війна застала Зою в рідному Високопіллі, що на Херсонщині. Два місяці під окупацією, дорога замінованими шляхами до свободи, і — нове життя у війську з 2023 року. За її плечима Запорізький контрнаступ, бої на Авдіївському й Покровському напрямках. Своєму віршеві, присвяченому мамі, якої вже немає поруч, Зоя подарувала символічне звучання. Вона продекламувала його на вершині гори Маґури, куди підіймалася разом із побратимами. Це нова традиція бригади: сходження на гору в пам’ять про полеглих воїнів. Попри все, Зоя мріє про життя після війни: повернутися до звільненого дому, створити мотоспільноту, подорожувати містами України, бавитися з онуками та песиком Байкером.