06/03/2026
Коли доросла людина приходить чомусь навчатися, то здебільшого її основний мотив це стати краще, впевненіше та сміливіше, але якби їй не хотілося зворотнього, на заняття приходить мала версія її.
Тобто в новій дисципліні вона починає з Нуля з психікою маленької дитина, яка знов починає вчитися і якби їй не хотілося приховати та вона принесе себе МАЛУ на заняття з усім тим дитячим та набутим досвідом травм та якихось вмінь, відповідно, тренерам/викладачам варто ще й виховувати певне відношення та нові ефективні переконання для успішного досягнення результатів.
Звісно, вони можуть цього і не робити або навпаки обрати жорсткий стиль викладання та вірогідніше за все це ще більше зламає людину або вона припинить заняття. В реальності, тренера не приділяють достатньо часу вихованню дорослих або тому що не хочуть лізти в це, бо не зовсім легка і приємна справа або не вміють, але казати, що на це немає кваліфікації часто виправдання перших двох причин.
Для вашого розуміння багато викладачів «в темі» окрім всього іншого дають психологічні техніки як і у кабінеті психолога «ведення щоденника», «фокус на результаті» і тому подібне. Цим дописом я хочу підкреслити, що у тренерів є і вони використовують не менше інструментарію, ніж психологи, але при цьому я розрізняю клінічну психологію, психіатрію і випадки, коли людина сама впоратися з собою і їй треба саме предмет навчання!!!
Що ви думаєте? У вас є випадки, коли викладач навчаючи вас чомусь «зцілював» ефективніше, ніж розмови з психологом?
