Учителька в кедах

Люби, що робиш. Роби, що любиш.
Цей слоган допомагає мені розставляти пріоритети. Що ж я люблю найбільше? Що в мене виходить (без зайвої скромності) найкраще?
Мої учні та учениці знають напевне відповідь на це питання.
НАВЧАТИ.
✍️👩‍🏫
Є можливість для двох-трьох дітей або дорослих.
Українська мова для 5-11 класів, для дорослих, які бояться чи соромляться говорити українською. Кажуть, я вмію закохувати в мову 😻
Онлайнові заняття. Я не писатиму про індивідуальний підхід , ок? Це очевидно.

Сьогодні ж треба всіх привітати із Днем учителя!
Якщо бути точнішою, то свято називається День працівника освіти.
Що мені дарували колись, що запам'яталось найбільше?
Був дуже кумедний випадок. Я перший рік працювала у школі й мої учні подарували мені коробочку цукерок "Galaretka" (пам'ятаєте, коли шматочок мармеладу у тонесенькому шарі шоколаду?) і... шампунь для курчавого волосся... Моє волосся, навіть якщо накрутити його на всі відомі бігуді та плойки, залити всіма існуючими лаками - буде курчавим, години дві) Отакий набір 2в1 був)
Але найтепліше я згадую подарунки, які мені зробили мої учні й учениці, дізнавшись, що я йду зі школи. Вони написали мені листи, у яких розповіли свої історії та спогади.

Що ж дарують зараз?
Читала я батьківські чати, обговорення в групах, суперечки на форумах.... І так мені стало сумно...
Отже, топ-3 "найтиповіших" подарунків:
1. Квіти й конверт.
2. Цукерки й кава.
3. Алкоголь і сертифікат.
А от найдивніші подарунки увійшли до топу-скількись, бо немає їм кінця-краю:
1. Мило. Так, воно-то, може, і красиве, але якось не дуже "тягне" на діловий подарунок.
2. Косметичні набори. Туди ж, де й мило.
3. Горіхи, варення, сухофрукти, пряники... Ну, може, то я так думаю. Подарунок гарний, але я би подарувала такий близькій людині.
4. Набір рушників. Тут були пропозиції і з кухонними, і з баннимим 🤦‍♀️
5. Вази, статуетки, рамки для фото. Я думала, що це вже давно не дарують. Пам'ятаєте, як у старому-престарому фільмі?
6. Коштовності. Золоті прикраси. Ой...
7. Банний халат із іменем учительки, вишитим на спині. Думаю, чули про цю історію)
8. Набір кухонного приладдя.
9...
Які ще подарунки ви чули? Що зараз дарують?
Бо, коли одна коментаторка написала, аби подарували вчительці сертифікат до книжкового магазину, інша (учителька) відповіла: "І що вона там купить? Книги дітям? Я, наприклад, не читаю взагалі, окрім робочих матеріалів" Ні, я не зануда, але то була вчителька мови...
Якщо ви дочитали аж сюди - то просто скажіть учителю, учительці, як ви цінуєте його/її роботу. Якщо це не так - то просто не кажіть нічого.
Мене, наприклад, дуже ображають грошові подарунки. вони можуть бути доречними для рідних, друзів, близьких... Для людей, від яких хтось залежить (а у школах зазвичай так і є) це "унормований хабар".
А ще не люблю ті, які зроблені "для годиться". Даруйте від душі, або не даруйте нічого)

А поки російськомовні сперечаються, як правильно вимовляти: [одЕс:а] чи [одЭс:а], в українській мові все просто)))
Місто зі своїм мовним колоритом, акцентом...

То що там із кедами?
Пам'ятаю свій перший робочий день у коледжі. Я щойно отримала найчервоніший диплом, сповнена мрій і прагнень...
1 вересня я маю познайомитися зі своїми студентами та студентками. Деякі з них молодші за мене всього на пару років. Тому, аби надати собі статусу, я взуваю найвищі шпильки, що в мене є. У них я промучалась цілий день... От нічого не пам'ятаю, окрім полегшення, коли вдома, у гуртожитку, я перевзулась у свої зручнесенькі шльопанці.
Потім, звісно, я дозволяла собі приходити на пари й у джинсовій спідниці, й у балетках, але ж то було вже потім, коли перше враження справила))) Але тоді я ще не підозрювала, що справа зовсім не в шпильках...
Потім був ліцей у Києві, де мені зробила зауваження директорка за "недоречний вигляд" (я була в костюмі, який складався із жакета й шортів, наближених до ділового стилю). Уже тоді я запідозрила, що щось не складається... Я не виглядала непристойно, довжина й ступінь "прилягання" моїх шортів були не страшнішими за спідниці моїх колег... Але, звісно ж, справа була не в шортах...
А через багато років я пішла до учнів у джинсах із дірками й у кросівках, кедах, мокасинах. І все склалося! Їхні знання не стали гіршими через відсутність ділового костюму або шпильок. Я не була гіршою вчителькою через відсутність макіяжу на занятті (так, іноді я навіть таке можу зробити). Успішно складені іспити й контрольні не були наслідком занудного заучування або сидіння струнко.
Ми можемо сидіти з ногами на стільці, можемо хихотіти над якимось мемом, можемо обговорювати гру...
Саме тому, мабуть, я не вписуюсь у "традиційну освіту", бо в кедах "непристойно" (саме так сказала одна мама, побачивши вчительку першого класу в джинсах і кедах).
А я перевертаю все догори дригом. Я пояснюю склад речень на прикладах сімей, частини мови, згадуючи детективи, а числівники, асоціюючи з іподромом...
Бо жити треба легше! І веселіше)
Я давно вже обіцяла розповісти історію назви цією сторінки. Якщо дочитали - давайте щоденник, напишу вам "Старанно працює!"))) А насправді - просто тримайте ✋

На жаль, багато людей пишуть "нажаль".
Та ще й коми не ставлять 😿
Я теж, повірте, іноді задумуюсь, а чи правильно пишу слова разом, окремо чи через дефіс, особливо із запровадженням нового правопису.
Але є дуже просте рішення:
☝️ якщо між двома словами можна вставити іще одне слово - пишіть окремо. Можна навіть із тим уставленим)
На жаль, я рідко пишу дописи. На превеликий жаль, у мене не вистачає часу на регулярні пости.
Не треба об'єднувати те, що має бути окремо 🤓

#учителькавкедах #репетиторка

Сьогодні Міжнародний день грамотності.
Я ніколи не чула про нього раніше, навіть не думала, що Юнеско започаткувало цей день іще з 1966 року, аби привернути увагу людства до важливості мати хоча би базову освіту.
Якби ж то всі могли сказати, що це їхній професійний день!..
Нещодавно мене порадували слова мого учня: "Якщо я хочу бути успішним - я маю грамотно говорити й писати. Безграмотним людям не довіряють важливі справи".
Мене щиро обурюють слова людей, які пишуть із жахливими помилками: "Та то я поспішав/поспішала, тому так". Я розумію, що можна помилитися клавішами, коли друкуєте) Можна зробити описку, але поки маємо ось такі дописи від публічних осіб (((
Не треба так.
Хочете нових знань? Пишіть - я завжди рада допомогти)

Сьогодні свято!
1 Вересня. А як же із ним вітати?
📖Читайте, запам'ятовуйте і не кажіть потім, що не знали)))
Не розумію, звідки є "традиція" у деяких людей вітати із "Днем народженняМ", "8 БерезняМ", "1 ВересняМ" ... Може, люди плутають із Новим роком?
🤓Уся сутність у виді зв'язку слів у словосполученнях. У Дня народження, 8 Березня й 1 Вересня це керування, а в Нового року - узгодження)
😟 Ох, і пояснила... Скажете ви. Іще більше заплутала...

☝️Тоді просто запам'ятайте, що "ням-ням" на святах краще за столом, а не на словах)
Ніяких народжен-НЯМ, Берез-НЯМ, Верес-НЯМ. Домовились?

#українськамова #українськалегко #учителькавкедах

До нового навчального року лишається кілька годин.
Хотілося б написати якийсь пост-мотивацію про те, як важливо дівчаткам і хлопчикам відкривати нові світи, як цікаво дізнаватися про далекі країни, таємниці історії та читати цікавезні твори!
Я напишу його, колись.
Поки що мені пишуть друзі й подруги у відчаї: ЩО БУДЕ???
Усі ми, пов'язані із освітою (а це не лише педагоги й педагогині, а й батьки, бабусі й дідусі, сестри й брати школярів і школярок, студентів і студенток, курсантів і курсанток...), бачимо, що за три літніх місяці обидва міністерства (освіти й науки та охорони здоров'я), вочевидь, вважали, що "якось воно буде".
Я не витрачатиму ваш час на читання, як усе погано.... Я спробую дати поради. Поради мами й педагогині. Як бачу я.
1. Поговоріть із своїми педагогами (класними керівниками, учителями-предметниками), можливо, їм потрібна допомога в організації адекватного навчання. Абсолютно точно серед батьків знайдеться людина, яка зможе показати Марії Петрівні, як користуватися ZOOM`ом, Google-диском та іншими додатками для проведення уроків.
Чому це важливо? Тому що я ТОЧНО знаю, що багато вчителів не проводитимуть уроки не тому, що не хочуть, а тому, що бояться техніки, не вміють нею користуватися...
2. Діти старшої школи цілком здатні допомогти своїм друзям і подругам по класу, групі у вивченні тієї чи іншої теми, якщо хтось не зрозумів чи не зрозуміла її (це актуально й після закінчення карантину).
3. Не критикуйте своїх учителів, якщо вони щось роблять не так, як ВАМ хотілося б. Тут діє моє улюблене гасло: "Критикуєш - пропонуй". Якщо ви знаєте, ЯК зробити краще, результативніше, доступніше - скажіть це й допоможіть. Інакше - ну... кидатися звинуваченнями дуже легко...
4. Якщо стоїть вибір: купити дитині фруктів чи найняти репетитора - купляйте фруктів. Жодні знання (а здебільшого це просто оцінки) не варті здоров'я.
5. За можливості покладайтесь на себе та своїх друзів (маєте можливість - наймайте репетиторів). Не хочу про це писати, але це правда... Не маєте можливості - робіть так, як у вас виходить. Ви не станете жахливою матір'ю чи батьком, якщо цього року ваша дитина не отримає найвищих балів через те, що ви не мали часу, сил, бажання чи грошей на її освіту.
6. Усім було важко навесні. І буде важко. Я - оптимістка, але це правда. І дітям, і батькам, і вчителям, і директорам... Але треба якось пристосуватися. Бережімо себе та своїх дітей.
Чи маю я бачення, як МАЄ бути? Так, але воно ще не до кінця сформоване, тому поки не викладатиму його. А от вам буду вдячна, якщо напишете, які шляхи виходу із цієї освітньої коронакризи ви уявляєте.

ВІтаю із Днем Незалежності України!
Незалежність має бути не лише на папері основних Законів.
Нехай кожна громадянка й кожен громадянин гордо несе звання українки й українця, Пишається приналежністю до своєї країни. І відчуває себе дійсно незалежною та незалежним.
Нехай наша освіта буде гідною наших дітей. Адже лише освічені люди можуть бути по-справжньому незалежними.

В одній чудернацькій країні було таке правило: люди можуть вдягати й узувати, що їм хочеться, навіть до школи. А ще можна робити будь-які зачіски, татуювання, носити найвигадливіші прикраси... І називається ця "країна" Адекватія.
***
Я давно вирішила, що житиму сама й моя донька житиме саме там. Я твердо переконана, що результативність і швидкість засовєння знань ніяк не залежить від зовнішнього вигляду ні учня/учениці, ні вчителя/вчительки.
Коли я приходжу до своїх дітей, вони можуть бути в піжамах, а я - у кедах і рваних джинсах, а можемо обидвоє бути в стилі кежуал або діловому стилі... І я навіть пробувала спеціально зафіксувати, чи краще засвоюється матеріал? Ні.
Дитина повинна мати охайний зовнішній вигляд, коли йде до школи.
Розгортаємо тлумачний словник і дивимось значення слова "охайний": "Чистий, нічим не забруднений. Старанно, чисто і дбайливо одягнений". Не бачу нічого про ділові костюми, білий верх-темний низ, заборону джинсів чи кросівок...
А ще ж оце: "Ти ж учителька! Які можуть бути татуювання чи кольорове волосся?" Та ну... Якщо татуювання не у вигляді свастики чи ще чогось подібного - то чом би й ні? А з волоссям узагалі не могла ніколи зрозуміти...
Те саме стосується дітей. Моя донька мала рожеві пасма волосся, ходила до школи із наліпками-татушками, зазвичай носить джинси, реглани, кросівки/кеди... І це аж ніяк не позначається на її навчанні.
Я навіть вважаю, що чим комфортніше будуть себе почувати вчителі та діти - тим легше їм буде!
Ніколи не забуду, як одного разу я була на співбесіді в діловому костюмі, туфлях-човниках і капронових колготках... і все за за температури +35 за вікном... Поки я дійшла до приміщення, я вже не була здатна навіть свого по батькові вимовити.
Тому напередодні нового навчального року ще раз подумайте про те, як буде комфортно вашій дитині, і не "красиво, бо так заведено".

Які потреби є в дітей?
Чому деякі із них особливі?
Що робити із такими дітьми?

Роки три тому я почала чітко розмежовувати поняття "особливі потреби", "особливі освітні потреби" й "інвалідність". Чомусь багато хто вважає це ледь не синонімами. І помиляється.

Особливі потреби.
Їх мають УСІ люди на земній кулі. Наприклад, я маю особливу потребу у каві зранку (моя донька й чоловік цієї потреби не мають). А ось мій знайомий має особливу потребу не носити одяг із вовни. А моя мама має особливу потребу мати ідеальний порядок на робочому місці. Тобто "особливі потреби" - це те, що робить наше життя комфортнішим, зручнішим, іноді є необхідним для нашого існування, але не завжди пов'язано із медичними діагнозами, фізичними особливостями чи фізіологічними потребами.

Особливі освітні потреби.
Мають діти чи дорослі, які відрізняються від нормотипових потреб більшості. Багато навіть освітян не здогадуються, що це не лише фізіологічні особливості.
Є кілька типів особливих освітніх потреб:
- соціальна (внутрішньо переміщені особи, діти-сироти, діти, які проживають у малозабезпечених сім'ях та ін.);
- географічна (діти-іноземці);
- психологічна (діти, які потребують психологічної допомоги, жертви насильства);
- медична (діти з фізичною, ментальною інваладністю, діти, що потребують фізичної реабілітації, діти, вразливі в результаті ВІЛ/СНІД);
- обдарованість (діти, які мають видатні спортивні, художні досягнення, діти, які потребують надвисокого рівня освіти та спеціальних освітніх програм підвищеної складності);
- належність до меншин (належність до мовних, етнічних меншин, належність до релігійних організацій)
Тобто це все чинники, на які вчителі й вихователі мають звертати ОСОБЛИВУ увагу, плануючи роботу й добираючи завдання. Так, мало хто з освітян із радістю працюватиме в класі, де будуть представлені діти з кожної категорії, бо це НАДЗВИЧАЙНО важко, хоч і можливо. Але про це іншим разом.

Діти з інвалідністю.
Хоч я й написала про цих дітей у попередньому пункті, але закцентую увагу іще раз. Для роботи із дітьми з інвалідністю мають бути ОБОВ'ЯЗКОВО створені спеціальні умови. Пандуси - це чудово, але кабінети розташовані не лише на перших поверхах шкіл. Прекрасно, що на законодавчому рівні затверджено навчання у змішаних класах для дітей із синдромом дефіциту уваги, для дітей із аутизмом, для дітей із ментальною інвалідністю... але я цілком розумію перелякані очі вчителів і вчительок, бо нас цьому просто не вчили. А ще неможливо приділити увагу навіть одній такій дитині, якщо в тебе сидять іще 39 нормотипових дітей. І це теж уже зовсім інша історія.

Як на майбутнє, розповісти, як я працюю із дітьми з особливими освітніми потребами? І що з ними взагалі робити?

І де це я поділась?
Сама не можу пояснити, але буду намагатися повернутися)
Попереду вихідні, а це означає, що є трохи часу, який можна приділити перегляду фільмів.
Хочете пораду?
Мої ТОП-9 фільмів про вчителів, школу, освіту:
1. «Зірочки на землі», Індія, 2007 р.
Для мене це фільм №1, який треба подивитися всім учителям, батькам, вихователям, директорам, усім, хто хоч раз у житті планує працювати чи спілкуватись із дітьми.

2. «Посмішка Мони Лізи», США, 2003 р.
3. «Учитель на заміну», США, 2011 р.
4. «Спільнота мертвих поетів», США, 1989 р.
5. «Чудо», США, 2017
6. «Добре бути тихонею», США, 2012
7. «Тріумф: історія Рона Кларка», США, Канада, 2006
8. «Перед класом», США, 2008
9. І, звісно ж, усі фільми «Гаррі Поттер»

А ви маєте, що додати?