Києво-Печерська недільна школа

Сьогодні Церква молитовно вшановує двох подвижників Києво-Печерської лаври: преподобних Євфимія, схимника, та Лаврентія, затворника, чиє життя стало переконливим свідченням щирої любові до Бога та повної самовідданості чернечому служінню.

Преподобний Євфимій обрав шлях глибокого безмов’я й духовної чистоти, цілковито присвятивши себе молитві та служінню Господу. У смиренні й твердості віри він приносив Богові безкровну жертву, а його сердечні молитви підносилися до небес і відкривали йому духовне спілкування з ангельським світом. Прийнявши схиму, святий зрікся всього земного, знаходячи справжню радість лише в молитві та суворому подвизі. Задовольняючись найпростішою їжею, він прагнув ще більшої зосередженості на внутрішньому житті. Нині ж преподобний перебуває серед небесних осель, разом з ангелами прославляючи Бога та молячись за нас.

Про життя преподобного Лаврентія збереглося небагато відомостей, однак і вони відкривають образ істинного подвижника. Полюбивши Бога понад усяку земну суєту, він відкинув світські турботи й оселився в печері, де через піст, мовчання та безперервну молитву очищав свою душу й спрямовував серце до небесного. У тиші й самоті він подолав пристрасті, а після свого упокоєння залишив нетлінне тіло як мовчазне свідчення святості прожитого життя.

Молитвами преподобних Євфимія і Лаврентія Печерських нехай Господь помилує нас, укріпить у боротьбі зі спокусами та приведе до Свого Небесного Царства, де разом з ангелами і святими будемо вічно прославляти Його.

Преподобний Ахіла ще з юних літ обрав для себе тісний, але світлий шлях служіння Богові. Відрікшись від суєти світу, він прийшов до Печерського монастиря з єдиним бажанням угодити Господу всім своїм життям. Прийнявши ангельський образ, святий тихо й терпеливо ніс подвиг чернецтва в послусі, смиренні та глибокій внутрішній молитві.

Стриманість преподобного була особливою. У пості й простоті життя він перевершував багатьох подвижників, живучи майже без тілесної поживи. Його їжею ставала лише одна проскурка на тиждень, яку він приймав у недільний день. У покорі серця він ніс дияконське служіння, поєднуючи служіння вівтарю з подвигом безмовної жертви Богові.

У XIV столітті преподобний Ахіла відійшов до Господа, залишивши по собі світлу пам’ять істинного подвижника. Його чесні мощі й нині спочивають у Дальніх печерах Києво-Печерської лаври, свідчачи про життя, повністю віддане Христові. Недаремно в акафісті всім Печерським преподобним Церква промовляє про нього з глибоким благоговінням: «Радуйся, Ахіло, бо від юності ти розп’явся для життя і пристрастей, щоб з Христом, Який з волі Своєї на хресті розп’явся, з’єднатися».

В день памʼяті святого апостола першомученика і архідиякона Стефана дітки нашої школи відвідали Успенський собор з колядками та вклонились святим мощам апостола!

Ім’я преподобного Іллі Муровця для багатьох відоме з билин і переказів. Проте за цим образом стоїть реальна й близька нам постать святого, чия доля нерозривно пов’язана з Києвом і Чернігівською землею. Давні свідчення говорять, що Ілля походив із Морівська неподалік Чернігова, звідки до Києва можна було дістатися за один день. Саме так про нього розповідають найдавніші перекази.

Згодом у московській традиції його життя було свідомо перекручене. Змінили походження, ім’я і сам образ святого, прив’язавши його до Мурома і надавши рис, чужих київській духовній традиції. Так був створений билинний персонаж, який мало спільного має з реальним Іллею Печерським.

Натомість Церква зберегла пам’ять про справжнього святого. У зрілому віці Ілля прийняв чернецтво в Києво Печерській лаврі, де став подвижником молитви і смирення. Його нетлінні мощі й сьогодні спочивають у Ближніх печерах поруч з іншими київськими святими, свідчачи про неперервність нашої духовної традиції.

Життєвий шлях преподобного був сповнений випробувань. У молодості він тяжко хворів і не міг ходити. Згодом зазнав воєн і поранень, сліди яких збереглися на його кістках. Це був шлях мужності, терпіння і глибокої віри.

На іконах преподобного Іллю зображають з мечем як нагадування про його воїнське минуле і як символ боротьби за правду і праведність. До нього звертаються як до воїна Христового, просячи сили і захисту в час випробувань

Святий Миколай завітав до нас!

2 грудня Церква вшановує пам’ять двох преподобних затворників Києво-Печерської обителі на ім’я Афанасій, що подвизались у Ближніх і Дальніх печерах нашої святої обителі.

Про життя Афанасія, який подвизався у Ближніх печерах у XII столітті, відомо, що він вів суворий подвижницький шлях і після тривалої хвороби мирно спочив. Але коли братія прийшла поховати його, то знайшла святого сидячим і в сльозах. Він говорив лише про найголовніше — про молитву, покаяння і послух, після чого знову затворився у печері та прожив так ще багато років. Його кончина стала початком численних чудес біля чесних мощей.

Про Афанасія, що спочиває у Дальніх печерах, збереглося менше відомостей. Давнє сказання розповідає, що він затворився в печері, бажаючи угодити Богові в безмовності, і там йому сяяло Небесне світло замість свічі. Після довгих подвигів він віддав душу Господу, а його нетлінне тіло стало джерелом благодатних зцілень для тих, хто приходив із вірою.

Нехай молитвами преподобних Афанасіїв Печерських Господь утверджує нас у добрих справах, дарує мир серцю та благословляє нашу Батьківщину.

Святий апостол Андрій Первозванний був першим, хто почув заклик Христа і пішов за Ним. Спочатку він був учнем святого Іоанна Хрестителя, але, почувши про Спасителя, одразу став Його учнем і вірним проповідником.

Після зішестя Святого Духа апостол Андрій проповідував у багатьох країнах. За переданням, він дійшов і до наших земель. Піднявшись на київські пагорби, він благословив їх і передвіщав появу великого міста та численних храмів. Тому в Україні його шанують як першого благовісника Христової віри.

Свій шлях апостол завершив у місті Патри, де прийняв мученицьку смерть на хресті у формі літери “Х”, який згодом назвали Андріївським. Навіть на хресті він продовжував проповідувати, зміцнюючи людей у вірі.

Частина його мощей була перенесена до Константинополя, де вони зберігаються поруч зі святими Лукою та Тимофієм.

Святий апостол Андрій Первозванний є одним із найбільш шанованих святих в Україні — як апостол, який благословив нашу землю і засіяв на ній зерна Євангелія.

Його ж молитвами нехай Господь укріплює наш народ, дарує Перемогу і справедливий мир Україні та береже кожного з нас.

Преподобний Варлаам Печерський був одним із перших подвижників Києво-Печерської Лаври. Народжений у знатній боярській родині, він мав усі можливості для світської слави, але обрав шлях служіння Богові. Залишивши дім, достаток і навіть наречену, юнак прийшов до преподобних Антонія і Феодосія та віддав себе на подвиг молитви і послуху.

Навіть коли батько силою намагався повернути його до мирського життя, Варлаам залишився твердим у своєму рішенні. Згодом братія обрала його першим ігуменом Печерського монастиря, і саме з його старання почалася історія Успенської церкви над печерами.

Після служіння в лаврі він очолив монастир святого Димитрія, який стояв на місці теперішнього Михайлівського Золотоверхого монастиря, і продовжив там своє благочестиве життя.

Життя преподобного Варлаама є прикладом щирої віри та відданості Христу. Хай його молитви зміцнюють кожного з нас.