Lucky Academy Int.

26 квітня — Міжнародний день пам’яті про Чорнобильську катастрофу. Вшановуємо жертв аварії та дякуємо ліквідаторам за їхню відвагу і самопожертву. Чорнобиль назавжди залишився однією з найбільших трагедій в історії України та світу

КРОЛЕВЕЦЬКІ РУШНИКИ
Унікальним явищем української традиційної культури є кролевецькі рушники – «ткані червоним по білому (зрідка навпаки) з монументальними візерунками – птахами, церквами, Деревом Життя, берегинями. Дуже поширеними були так звані “орляні” рушники – з двоголовим орлом.
Кролевець Сумської області здавна вважається центром ткацького промислу, що розвинувся тут відразу після заснування міста 1601 року Божого. 1863 року в Кролевці проживало 208 ткачів» (цитата з видання: Винницька Я. Ковчег «Україна». Львів: Ковчег. 2021. Рушник).

Радіо Промінь сьогодні відзнчає свій 61 день народження 🎉 Говоримо про історію та майбутнє другої після Українського Радіо радіостанції країни з медіатренеркою і креативною продюсеркою «Радіо Промінь» Вікторією Польченко.

Змагання за першість: люди чи (і) мікроби Хто попереду?

Анонсуємо ще одну подію в рамках Музейних майстерень! 26 квітня запрошуємо на майстер-клас з колажування за мотивами роботи Юрія Єгорова «Мілина» для тих, хто любить одеське море 🌊
📌На майстер-класі для підлітків та дорослих ми:
• познайомимось з цим одеським художником;
• поговоримо про значення моря в його творчості;
• створимо колаж за мотивами його роботи.
📍Ми проведемо майстер-клас у нашому безпечному просторі «Жовті велетні». Усі матеріали ми надаємо, з собою брати нічого не потрібно. Зверніть увагу, що кількість місць обмежена, тож краще придбати квитки завчасно.
🗓️Коли: 26 квітня о 12:00 (12-16 років) та о 14:30 (16+ років).
🏛️Де: Софіївська, 5а
🎟️Вартість: 200/100₴, пільгова ціна діє тільки для ВПО та УБД.
До зустрічі в ONFAM❤️

Анонсуємо ще одну подію в рамках Музейних майстерень! 26 квітня запрошуємо на майстер-клас з колажування за мотивами роботи Юрія Єгорова «Мілина» для тих, хто любить одеське море 🌊

📌На майстер-класі для підлітків та дорослих ми:
• познайомимось з цим одеським художником;
• поговоримо про значення моря в його творчості;
• створимо колаж за мотивами його роботи.

📍Ми проведемо майстер-клас у нашому безпечному просторі «Жовті велетні». Усі матеріали ми надаємо, з собою брати нічого не потрібно. Зверніть увагу, що кількість місць обмежена, тож краще придбати квитки завчасно.

🗓️Коли: 26 квітня о 12:00 (12-16 років) та о 14:30 (16+ років).
🏛️Де: Софіївська, 5а
🎟️Вартість: 200/100₴, пільгова ціна діє тільки для ВПО та УБД.

До зустрічі в ONFAM❤️

Заземлення: говоримо про те, як садова терапія, що набирає популярності, рятує ментальне здоров’я та з чого почати свій мінігород чи клумбу, аби точно мати результат. Гості — психологиня, травмотерапевтка Тетяна Ціленко та журналістка, письменниця, авторка подкасту «Бегонії в агонії» Віра Курико.

Експерт Greenpeace вважає, що удар «Шахедом» по четвертому енергоблоку ЧАЕС у лютому 2025 року був прицільний. Є докази, які це підтверджують, проте досі немає міжнародних санкцій проти дій РФ.
​
Про наслідки російської атаки, а також безпосередню роль «Росатома» в атаках на атомну енергетику України — читайте в повному матеріалі на сайті Куншт 👉 https://www.kunsht.com.ua/articles/enerhoblok-chaes

Їхні слова могли стати книгами, що змінюють свідомість. Їхні історії — новими сенсами для цілих поколінь.
Але ці тексти залишились недописаними.
Вони були не лише письменниками — вони були голосами свого часу. Говорили чесно, гостро, без страху.
У світі, де книга — це символ свободи думки, ми сьогодні згадуємо тих, чиї голоси змовкли через війну.
До Всесвітнього дня книги — про українських авторів, яких ми втратили, і тексти, які вони вже не встигнуть написати🕯️
#книги #війна #література #творчість #україна

Поки в ONFAM ще триває виставка «Плеяди: до 160-річчя Одеського художнього коледжу», запрошуємо на екскурсію від голови кураторської групи Миколи Лукіна вже 26 квітня😌
На насиченій екскурсії другим поверхом музею ми поговоримо про:
• історію «Грековки» від заснування до перших років незалежности України;
• вплив ідеології на мистецтво;
• зміну стилю та іконографії в роботах студентів;
• офіційне мистецтво та нонконформізм;
• видатних викладачів та студентів училища.
Микола проведе вас експозицією, яка складається з понад 300 робіт учнів та викладачів знаменитої «Грековки». За кожною з них — життя реальних людей, цілих плеяд молодих художників і художниць. Це понад півтора століття самоорганізації, спротиву та взаємовпливу в історії одеської культури.
⏳Коли: 26 квітня о 14:00
🏛 Де: Софіївська, 5а
🎟Вартість: 200/100₴, квитки можна придбати на сайті музею або перед подією на касі музею.
До зустрічі в ONFAM ❤️

Поки в ONFAM ще триває виставка «Плеяди: до 160-річчя Одеського художнього коледжу», запрошуємо на екскурсію від голови кураторської групи Миколи Лукіна вже 26 квітня😌

На насиченій екскурсії другим поверхом музею ми поговоримо про:

• історію «Грековки» від заснування до перших років незалежности України;
• вплив ідеології на мистецтво;
• зміну стилю та іконографії в роботах студентів;
• офіційне мистецтво та нонконформізм;
• видатних викладачів та студентів училища.

Микола проведе вас експозицією, яка складається з понад 300 робіт учнів та викладачів знаменитої «Грековки». За кожною з них — життя реальних людей, цілих плеяд молодих художників і художниць. Це понад півтора століття самоорганізації, спротиву та взаємовпливу в історії одеської культури.

⏳Коли: 26 квітня о 14:00
🏛 Де: Софіївська, 5а
🎟Вартість: 200/100₴, квитки можна придбати на сайті музею або перед подією на касі музею.

До зустрічі в ONFAM ❤️

Зараз — чи не найкращий момент розібратися, як працює фотографія. У світі кібервоєн, постправди й перенасичення зображеннями важливо формувати власний візуальний смак, надивленість і розуміння того, як функціонує фотографія — як мистецтво, інструмент пропаганди, форма розваги і частина повсякдення.
12 травня стартує курс «Погляд крізь об’єктив: коротка історія фотографії». На ньому ми говоритимемо про фотографію як мистецтво, технологію та соціальний інструмент.
Сьогодні ділимося кількома ідеями мистецтвознавиці та дослідниці візуальної культури Алексіс Бойлен із книги «Візуальна культура», щоб краще зрозуміти, яке місце зображення посідають у нашому житті:
*
«Що таке візуальна культура? Усе. Усі ваші зорові спогади, всі зображення на екранах, всі предмети у вашому помешканні, всі речі в чужому домі, всі картинки на білбордах, автобусах і потягах метро, всі фотографії міст, всі карти, все, що ви начебто бачили, але насправді ще ні. Якщо ви можете це бачити, якщо його зробили навмисне, щоб люди це бачили, значить це візуальна культура»
*
«Бути залученим глядачем означає агресивніше взаємодіяти з етикою споглядання і бачення, а водночас залишатися відкритими до візуального розмаїття, дискомфорту й несподіваної насолоди. Відчувати сповна радість, смуток і милість, що їх дарує візуальне»
*
«Візуальна культура це постійна і завжди невдала спроба відтворити тіла, які застрягли в пастці расистських, нормативних, сексистських, дискримінаційних за фізичним здоров’ям чи віком візуальних парадигм, або вийти за межі цих тіл. Візуальна культура, яку ми творимо і відтворюємо дуже часто буває тим самим механізмом, який не дає нам по-справжньому побачити інші фізичні тіла, доступитися до них і відчути емпатію. Отож хай там які технології ми використовуємо і хоч скільки фото робимо, ми майже не контролюємо те як ми бачимо самі як бачить нас»
*
«Дивитися уважніше, дивитися з гідністю й емпатією, пам’ятаючи що споглядання – це морально мандрівка і культурна потреба. «Право дивитися» – це не лише право бачити. Воно починається на особистому рівні, з погляду в очі іншої людини з виразом приязні,солідарності чи любові. Цей погляд має бути взаємним, коли людина відкриває для себе іншу і навпаки, інакше нічого не вийде…Йдеться про визнання іншого, яке дає тобі змогу заявити про свої права і визначити що правильно»
*
«Жоден візуальний об’єкт не існує сам по собі. Коли ми бачимо щось, то бачимо і те, що довкола нього, те, про що воно нагадує нам, інші спогади про речі,які ми бачили або про які чули. Усі ці осколки бачення, всі ці уламки зору збираються докупи і утворюють цілісний досвід, тому ми ніколи не можемо дивитися і бачити щось ізольовано від решти»
📷Зображення: фотограф Бен Хассетт, серія «Жінки Пікассо», модель Даян Контерато

Зараз — чи не найкращий момент розібратися, як працює фотографія. У світі кібервоєн, постправди й перенасичення зображеннями важливо формувати власний візуальний смак, надивленість і розуміння того, як функціонує фотографія — як мистецтво, інструмент пропаганди, форма розваги і частина повсякдення.

12 травня стартує курс «Погляд крізь об’єктив: коротка історія фотографії». На ньому ми говоритимемо про фотографію як мистецтво, технологію та соціальний інструмент.

Сьогодні ділимося кількома ідеями мистецтвознавиці та дослідниці візуальної культури Алексіс Бойлен із книги «Візуальна культура», щоб краще зрозуміти, яке місце зображення посідають у нашому житті:

*
«Що таке візуальна культура? Усе. Усі ваші зорові спогади, всі зображення на екранах, всі предмети у вашому помешканні, всі речі в чужому домі, всі картинки на білбордах, автобусах і потягах метро, всі фотографії міст, всі карти, все, що ви начебто бачили, але насправді ще ні. Якщо ви можете це бачити, якщо його зробили навмисне, щоб люди це бачили, значить це візуальна культура»

*
«Бути залученим глядачем означає агресивніше взаємодіяти з етикою споглядання і бачення, а водночас залишатися відкритими до візуального розмаїття, дискомфорту й несподіваної насолоди. Відчувати сповна радість, смуток і милість, що їх дарує візуальне»

*
«Візуальна культура це постійна і завжди невдала спроба відтворити тіла, які застрягли в пастці расистських, нормативних, сексистських, дискримінаційних за фізичним здоров’ям чи віком візуальних парадигм, або вийти за межі цих тіл. Візуальна культура, яку ми творимо і відтворюємо дуже часто буває тим самим механізмом, який не дає нам по-справжньому побачити інші фізичні тіла, доступитися до них і відчути емпатію. Отож хай там які технології ми використовуємо і хоч скільки фото робимо, ми майже не контролюємо те як ми бачимо самі як бачить нас»

*
«Дивитися уважніше, дивитися з гідністю й емпатією, пам’ятаючи що споглядання – це морально мандрівка і культурна потреба. «Право дивитися» – це не лише право бачити. Воно починається на особистому рівні, з погляду в очі іншої людини з виразом приязні,солідарності чи любові. Цей погляд має бути взаємним, коли людина відкриває для себе іншу і навпаки, інакше нічого не вийде…Йдеться про визнання іншого, яке дає тобі змогу заявити про свої права і визначити що правильно»

*
«Жоден візуальний об’єкт не існує сам по собі. Коли ми бачимо щось, то бачимо і те, що довкола нього, те, про що воно нагадує нам, інші спогади про речі,які ми бачили або про які чули. Усі ці осколки бачення, всі ці уламки зору збираються докупи і утворюють цілісний досвід, тому ми ніколи не можемо дивитися і бачити щось ізольовано від решти»

📷Зображення: фотограф Бен Хассетт, серія «Жінки Пікассо», модель Даян Контерато

Яким є український одяг, що ми про нього знаємо та що з цього є правдою, а що — вигадкою та містифікаціями? У гостях — дослідник і колекціонер Ігор Турейський.