Кітерра

Ще один випуск! Зібрали цей клас 8 років тому. І ось дивимось на молодих прекрасних хлопців та дівчат і щиро бажаємо їм ...

..ми бажаємо кожному своє, бо вони дуже різні. Комусь треба більше впевненості в собі, а комусь навпаки - легше на поворотах; одній людині - трохи пофігізму і драйву, а іншій - більше посидючості і продовжувати лупати цю скелю під назвою "освіта". 

Будемо тепер звіддаля спостерігати за тим, які стежки вони оберуть, які рішення приймуть. І десь колись на переплетенні доріг ми, можливо, зустрінемось знову і згадаємо цей спільний час у Кітерра, і знову обнімемось і посміхнемось одне одному.

Вдячні батькам за те, що довірили дітей! Вдячні дітям, за те, що спостерігали їх розквіт так зблизька і могли посприяти йому.

Дякуємо простір , який підкреслив красу події.

Бути у Кам'янець - Подільському і не навідати Кришталеві печери та Хотин було би злочином

Рефлексія - складна навичка сама по собі. А сказати щось своє особисте на загал потребує ще й довіри до однолітків та вчителів.

І ось ми 20 хвилин слухаємо одне одного: кому що вдалось цього року, хто чим пишається. Хтось підняв бал з історії на 30, хтось пішов на фігурне катання і почав читати книжки, хтось гордий, що його всі бояться у грі "Стоп земля".

Урочиста частина: роздача табелів, відзнак та подяк проходить швидко. Бо далі за планом - пікнік.

Мангал ставимо прямо посеред двору. Пан Дмитро чаклує з дровами, решітками та сосисками, пані Мирослава нарізає власноруч спечений торт. Цього разу всього всім вистачає! І не хочеться нікуди йти, хоча попереду канікули!

Що робити, коли всі контрольні вже написані? Сидіти за партами і робити вигляд, що навчаємось? Ніт! Ми вважаємо, що останній тиждень - це чудова нагода розширити школу до розміру міста.

У вівторок наші підлітки ходили волонтерити на локацію Печерських котиків. Сплели 5 метрів камуфляжної сітки.

У середу навпомацки дізнавались як воно, бути незрячим. Така собі примусова емпатія "Музею у темряві".

В четвер за розкладом Кубоїд - інтерактивний музей математики. Яскрава відповідь на одвічне питання "Ну навіщо нам той дискримінант?". Тут можна нарешті подивитися як математика застосовується на фізичних об'єктах у реальному житті. 

Навчання не обмежується шкільними стінами, і як добре, що є цей тиждень, коли кожен день нова вилазка, нові емоції і щире здивування, і радість пізнання.

У школі вже сформувалась традиція благодійних ярмарків на підсумок року. Цього разу збираємо гроші на “Дзигу” - портативний детектор дронів для роти "Вершників". Але цей ярмарок якісно відрізняється від попередніх. Чому?

Бо торгували ми не просто у дворі школи серед своїх, а вийшли у великий світ, а саме на ярмарок “Місто Майстрів” у парку Шевченка.

Діти готувались за кілька тижнів до події: робили м'які іграшки, розмальовували петриківським розписом гільзи від набоїв, друкували на 3D принтері головоломки та випікали та пакували смаколики. Хотілось виглядати гідно і заробити грошенят.

У підсумку задонатили 5898 грн. на банку підрозділу вершників. 

Що виграли від цього самі діти? 

Ми гадаємо, що це дуже цінний досвід виходу за межі своєї бульбашки. Аби пропонувати незнайомими людям лимонад, передбачення та поробки потрібні зусилля і сміливість. І це про дорослішання. 

А ще діти побачили роботи майстрів з усієї країни:  прикраси, одяг, сумки, крафтовий мед, сир, чай... Там є на що подивитись. До речі, виставка триватиме ще 6 і 7 червня. Ви встигнете.

Ми неймовірно вдячні організаторам ярмарку - ТОВ «Експо Київ Регіон». Нам виділили місце біля фонтану, натягнули тент, позичили стільчики, розпо�

Сьогодні сьомий клас проводив авторський квест по Пейзажній алеї для майбутніх учнів КІТЕРРИ. 

- Знаєте як батько мене мотивував вчити слова? - ділиться Сашко.
- Ні. Розкажи.
- Він сказав, якщо я погано проведу квест, то нові діти не захочуть переходити у нашу школу. 
- Ого! А для тебе це важливо, щоб прийшли нові діти?
- Ну так. Мені ж і правда подобається школа.

Що робили на квесті? 

Порахували, скільки людей потрібно, щоб обхопити найстарішу київську липу, і скільки насправді ножек у відомого кота-сороконожки. Дізнались із чого виготовляють мозаїку та що постійно губить Маленький принц.

А головне познайомились, посміялись, подихали київськими валами. 

Дякуємо семикласникам і їх куратору за день!

- Коли вже канікули??? - ниють діти.
- Ще два тижні.
- А чому в інших школах вже відпустили???

Пояснюємо. Ми помітили, що у довжелезну третю чверть хворіють діти і вчителі. Тому у КІТЕРРІ канікули бувають кожні сім-вісім тижнів.

Осінні співпадають із загальношкільними, а от весняні - раніше на цілих два тижні, на початку березня. А ще є травневі канікули, як раз щоб картоплю посадити. Да і зимові - цілих три тижні з 25 грудня по 12 січня.

От і виходить, що в нас стільки ж навчальних днів, скільки заповідав МОН. А закінчуємо в середині червня, бо відпочиваємо регулярно, кожні сім-вісім тижнів.

- Ми хочемо лишатись після уроків і грати у настільні ігри. Де можна?
- Є... Ну, дякую, що хоч спитали.

Ось так минулого року підлітки організували клуб настолок. Переграли в усе, що тільки можна і, здавалось, що ця тема їм набридла.
Але цього року народ відкрив для себе світ DnD.

І знову почалось
- Роздрукуйте нам, будь ласка, картки персонажів, п'ять екземплярів...

А ми і раді, що вони тусять тут, у школі на видноті, та ще й так інтелектуально. Навіть завуч тепер ходить у клуб і має свого персонажа.