ШДС "Лісова казка"

Учні 5-х класів "АПОГЕЮ" під час тижня іноземних мов показали знання англійської мови і творчі здібності.
Вчителі Наталія Глобіна і Валентина Томнікова.

ТИЖДЕНЬ ІНОЗЕМНИХ МОВ. ВИСТАВА "ЧАРІВНА ЛАМПА АЛАДІНА" АНГЛІЙСЬКОЮ.
Світлини віддзеркалюють радісний процес творчого зростання наших гімназистів. Учні 5-х класів були переконливими, талановитими артистами.
Ми спостерігаємо також за постійним процесом професійного зростання вчителів, за упровадженням реальної системи партнерства учителя і учня, за якісним володінням гімназистами обраними мовами в умовах спеціалізації освітнього закладу.
Учителі Н.Глобіна і В. Томнікова.
Автор сценарію, режисер-постановник
А. Шабуніна.
Матеріал підготувала В.Власюк.

СТОРІНКА 3. КАРТИННА ГАЛЕРЕЯ. Картинна галерея являє собою прекрасну експозицію живописних полотен із світової «Золотої колекції», представлених художніми творами І.Шишкіна, І.Айвазовського, І Левітана, К.Брюллова, П.Левченка, Б.Кустодієва, Вінсента Ван Гога, Сальвадора Далі, Санто Боттичеллі, Густава Клімта. Тут є і гобелени із колекції Лувру.
Розпочалася галерея з картин, які принесла Тамара Володимирівна із дому.
А потім стало традицією випускників поповнювати колекцію. Тут немає однакових – випускники досить ретельно підбирають картини і з теплими словами дарують їх під час урочистостей.

ПРОБЛЕМИ ТРИРІЧНОЇ ДИТИНИ
Три роки - це криза в розвитку особистості дитини. Пов'язана вона з тим, що дитина починає шукати своє місце серед інших людей. Дитина весь час експериментує з межами дозволеного. Проявляється крик в тому, що все прагне робити самостійно.
Чому виникає агресія в цьому віці і що з нею робити? По-перше, самостійні прагнення дитини не відповідають придбаному досвіду та навичкам. Дитина, намагаючись повторити те, що роблять дорослі, як правило стикається з тим, що в нього багато чого не виходить. Батькам важливо розуміти, що відбувається, і намагатися допомогти маляті в освоєнні невідомих дій. Це забирає багато часу, сил, але іншого способу навчити дитину жити немає.
Звичайно, прояви цієї необхідної кризи приносить багато клопоту: з дітьми в цьому віці дуже важко домовитися, вони кажуть "ні" на будь-яку нашу пропозицію. Будь-яка дія або явище, що порушують вільно чи мимоволі плани дитини, викликають напади цієї люті. У цьому віці діти можуть кидатися на батьків і близьких буквально з кулаками. Саме трилітки часто кажуть батькам що ненавидять їх.
У три роки вже можна навчати дитину висловлювати своє невдоволення словами. Як це зробити? По-перше, треба звертати увагу дитини на його власну поведінку. Коли дитина замахується на маму, мама повинна обов'язково зупинити агресію, тобто буквально взяти за руку, але читати нотації в цьому віці марно. У відповідь на агресивні дії або слова батьки багато говорити: "Я розумію твої почуття, бачу, що ти зараз ображений і засмучений. Зі мною таке теж буває. Але вважаю, що неправильно битися або обзиватися. Давай краще заспокоїмося і поговоримо", - і постарайтеся переключити дитину на якесь інше заняття або об'єкт. Звичайно, немає ніякої гарантії, що дитина в ту ж секунду перестане злитися. Але будьте впевнені, він запам’ятає вашу поведінку, ваш спосіб реагування на чужу агресію і коли-небудь їм скористається.
Ситуація загострюється тим, що саме в цьому віці більшість дітей потрапляють в дитячий садочок. Це серйозне випробування практично для кожної дитини. Невідоме лякає, а страх викликає агресію. Часто можна спостерігати, як трирічний малюк виривається, плаче, кусається, коли його ведуть в дитячий сад. Іноді він цілком спокійно переносить перші дні нового життя, тому що його вмовили. Але коли дитина розуміє, що це "на все життя", він може відчувати крайнє незадоволення, а значить, і стати агресивним.
Найбільш сильну і глибоку агресивну реакцію на дитячий садок проявляють діти, занадто залежні від матері. Слід розуміти, що такого роду агресія не завжди спрямована, вона також може до пори до часу не виявлятися у крику, сльозах, тупання ногами, а копитися, перетворюватися у форму самоагресії. Найчастіше це виливається в нескінченні соматичні захворювання.
Як правило, психологи спокійно ставляться до агресії дошкільнят, що виникає в процесі їх спілкування. Багато з них вважають, що батькам, якщо справа не йде до серйозної бійки, взагалі не варто втручатися в сварки малолітніх граючих дітей. Єдине, про що все-таки варто подбати, - вже в цьому віці вчити дитину усвідомлювати свої негативні почуття і емоції і виражати їх багатьма способами, тобто не тільки за допомогою кулака, а й словами, жестами, мовчанням, за допомогою гумору. Як ми вже казали, навчити цьому можна єдиним способом: самим різноманітно і конструктивно реагувати на агресію.
У чутливих, зі слабким типом нервової системи дітей може виникнути ще одна форма захисту: самоагресії. Виражається вона в нападах самобичування у випадку невдачі: я погана, я дурна, раз у мене нічого не виходить. Деякі діти можуть навіть бити себе по руках або кусати. Це серйозний сигнал для батьків: швидше за все він означає, що дитині важко тягнути вантаж надій, які ви на нього поклали. Так висловлюють своє крайнє незадоволення надто завантажені діти, позбавлені можливості навіть грати скільки і коли хочуть. Самоагресія руйнівно діє на особистість і в кращому випадку може покласти початок серйозних комплексів неповноцінності, а в гіршому - стати причиною справжнього психічного захворювання.
Якщо дитина стає агресивною.
Пам'ятайте, що заборона і підвищення голосу – найбільше неефективні способи подолання агресивності. Лише зрозумівши причини агресивної поведінки, і, знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність вашої дитини буде знята. Дайте дитині можливість свою агресію, перемістіть її на інші об'єкти. Дозвольте йому побити подушку або розірвати "портрет" його ворога і ви побачите, що в реальному житті агресивність в даний момент знизилася.
Показати дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ньому спалахів гніву або погані висловлювання про своїх друзів або колег, будуючи плани "помсти".
Нехай ваша дитина в кожний момент часу відчуває, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити чи пожаліти. Нехай вона бачить, що потрібна і важлива для вас.
Нехай дитина залишається одна в кімнаті і висловить все, що накопичилося на адресу того, хто його дратує.
Запропонуйте дитині, коли важко стриматися, бити ногами і руками спеціальну подушку, штовхати консервну банку або м'яч, бігати навколо будинку, писати всі слова, які хочеться висловити у гніві.
Дати дитині пораду: в момент роздратування, перш ніж щось сказати або зробити, кілька разів глибоко вдихнути або порахувати до десяти.
Можна послухати музику, голосно поспівати або покричати під неї.
Можна попросити дитину намалювати почуття гніву, тоді агресія знайде вихід у творчості.

Чому б'ються маленькі діти?
Агресивна поведінка характерна для маленьких дітей на певному етапі розвитку. Батькам необхідно зрозуміти причини, що призводять до агресії у ставленні до однолітків і дорослих:
• Дитина висловлює негативні емоції. Маленьким дітям важко висловити емоції словами. Неможливість упоратися з емоціями, які переповнюють, і взяти їх під контроль призводить до агресивної поведінки, яка проявляється в істериках і бійках.
• Допитливість. Дитина дізнається багато нового, постійно вчиться, виявляє допитливість до всього навколишнього. Вона бажає експериментувати, порушуючи правила. Починаючи бійку, вона просто хоче подивитися, до чого це призведе та що в цьому поганого.
• Дитина вважає, що це весело. Крім того, вона намагається привернути увагу батьків своєю поведінкою.
• Наслідування. Діти вчаться, наслідуючи тих, хто їх оточує. Можливо, ваша дитина побачила, що її брат поводиться подібним чином, і вчинила так само.
Як відучити дитину битися
Агресивна поведінка в дошкільника не завжди означає, що він бажає комусь зла. Але не варто заплющувати очі на подібні ситуації. Пропонуємо кілька способів відучити дитину битися:
• З'ясуйте причини агресивної поведінки й потреби дитини. Причинами агресії можуть бути вікові особливості розвитку, пригнічена злість, тривога, прагнення контролювати ситуацію або захистити себе та свої речі. Коли в дітей прорізаються зуби й розвивається моторика, вони реагують на різні ситуації за допомогою зубів і кулаків. Дитина часто б'ється й кусається у віці від 1,5 до 2,5 років, оскільки вона ще не знає, як правильно висловлювати свої почуття. Вона припиняє кусатися, як тільки в неї розвиваються навички мовлення. Батькам необхідно навчити малюка правильної поведінки. Якщо залишити все, як є, агресія стане його постійним супутником.
• Звертайте увагу на те, що провокує в дитини агресивну поведінку. Це допоможе вам зрозуміти її причину. Наприклад, Сашко вважає, що іграшки Дмитрика кращі, ніж його власні. Він забирає в нього іграшки й не віддає їх назад. Тому Дмитрик лізе в бійку, щоб забрати їх. Батьки повинні втрутитися в ситуацію й пояснити Сашкові, що його іграшки нічим не гірші, ніж у Дмитрика, а Дмитрикові пояснити необхідність ділитися. Це допоможе уникнути подібних ситуацій у майбутньому.
• Негайно втручайтеся в ситуацію. Якщо дитина б'ється або кусається – зупиніть її. Не кричіть, говоріть спокійним тоном. Подивіться їй в очі та скажіть, що битися не можна, тому що це боляче. Це дасть їй зрозуміти, що ваші слова мають значення. Заберіть малюка в тихе місце, де він зможе заспокоїтися.
• Відвокайте увагу дитини. Приберіть з поля зору те, що спровокувало агресивну поведінку, відволікаючи улюбленою іграшкою, книжкою чи іншою цікавою для малюка річчю.
• Проявіть співчуття. Діти не б'ються без причини. Тому батькам необхідно розуміти й цінувати почуття дитини. Можливо, вона не буде готова відразу ж вислухати вас, тому почекайте, поки вона заспокоїться. Поговоріть з малюком і поясніть йому його почуття. Переконайтеся, що він зрозумів причини своєї поведінки. Зовсім маленьку дитину, яка ще не здатна зрозуміти ваші пояснення, краще просто обійняти й пожаліти.
• Говоріть і пояснюйте. Діти краще розуміють, якщо їм наводити приклади різних ситуацій: «Що буде з іграшкою, якщо ти вдариш її об підлогу?», «Тобі б сподобалося, якби тебе вдарили?»
• Спостерігайте за малюком. Якщо він постійно лізе в бійку, спостерігайте за ним і зупиняйте в критичні моменти. Це може бути складно спочатку, але допоможе запобігти агресивній поведінці в майбутньому.
• Заохочуйте позитивну поведінку. Наприклад, починаючи з трьох років, уже можна придумати символічну винагороду за хороші вчинки, допомогу мамі й татові. Не скупіться на похвалу й підтримку.
• Не заплутуйте малюка своєю поведінкою. Коли ви самі б'єте його за погані вчинки й при цьому вимагаєте, щоб він не бився, ви тільки збиваєте дитину з пантелику. Тому ніколи не бийте малюка, щоб закликати його до порядку.
• Будьте послідовні, встановлюючи правила. Коли дитина б'ється, зупиніть її, скажіть, щоб вона так не робила. Зупиняти малюка потрібно завжди, навіть якщо в нього виник конфлікт з кимось із однолітків.
• Підкажіть дитині альтернативні способи вираження своїх почуттів. Іноді діти б'ються, бо не знають іншого виходу з ситуації, що склалася. Тому вам необхідно навчити малюка альтернативних способів виражати емоції. Наприклад, словесно. Прищеплюйте йому звичку виражати емоції за допомогою слів. Це допоможе говорити про своє незадоволення замість того, щоб лізти в бійку. Навчіть дитину таких слів і фраз, як «ні», «не роби цього» та інших. Також навчіть її уникати ситуацій, які їй не до душі, і вчасно звертатися по допомогу до дорослих, коли вона не може самостійно впоратися з важкою ситуацією.
• Обмежте час, проведений перед екраном. Якщо дитина бачить багато жорстоких сцен по телевізору, агресії не уникнути. Тому обмежте час, проведений перед екраном. Замість цього краще пограти в рухливі або розвивальні ігри.
• Навчіть малюка проявляти ніжність в іграх. Коли малюк під час ігор проявляє деструктивну поведінку (штовхає інших дітей, кидає або ламає іграшки) – це ознака агресії або підвищеної тривожності. Навчіть дитину проявляти ніжність в іграх: погладити собаку, обійняти плюшевого ведмедика, маму чи сестру.
Постарайтеся подивитися на світ очима дитини. Співчувайте, прийміть її поведінку й поводьтеся відповідно. Іноді складно прийняти та зрозуміти позицію дитини, яка б'є інших дітей. Вам швидше захочеться стримати її або накричати. Але є багато інших способів упоратися з агресивною поведінкою.
Як упоратися з дитячою агресією
Пам'ятайте про те, що грубе поводження з дитиною дає лише тимчасовий ефект, у той час як проблеми з поведінкою можуть тривати дуже довго. Коли вона проявляє агресію, це говорить про те, що дитина потребує вашої допомоги.
Але як же допомогти малюкові? Пропонуємо кілька способів:
• З'ясуйте, що саме призводить до агресивної поведінки. Це може бути голод, втома або безсилля. Задовольніть усі потреби малюка. Іноді дитина просто не розуміє своїх потреб, і ви повинні допомогти їй у цьому.
• Допоможіть дитині знайти вихід із ситуації. Батьки зазвичай хвилюються й насторожуються, бачачи таку поведінку, але замість цього постарайтеся допомогти їй виправити ситуацію. Проявіть любов і доброту, допомагаючи малюку вивчати навколишній світ і свої емоції.
• Не поспішайте втручатися. Найчастіше дитина своєю агресивною поведінкою просто хоче привернути вашу увагу. Тому не поспішайте відразу ж реагувати. Спочатку заспокойте того, кого вдарив ваш син або донька. Покажіть приклад співчуття, дайте їй зрозуміти, що така поведінка не приверне увагу.
• Надайте вибір. Іноді батьки просто вказують малюкові на те, що йому потрібно робити, не даючи реального вибору. Надайте йому вибір, і це попередить агресію.

УКРАЇНСЬКА ХАТИНА. У затишному куточку паркової зони нас зустрічає стилізована українська хатинка з обрамленими орнаментом вікнами. Біля неї установлений імітований колодязь із журавлем, навколо хатки - вишневий сад, кущі калини, красуні-мальви, жоржини, соняшники, чорнобривці, міні-лани (їх засівають і доглядають за ними вихованці дитячого садка).
Ініціатором створення такого своєрідного українського народного куточка у нашій школі стала також Шалда Тамара Володимирівна. Звичайний тіньовий навіс був перебудований на хатинку під солом’яним дахом, яку, в свою чергу, було облаштовано як міні-музей українського побуту.
У 2016 році хатка отримала друге дихання: за ініціативою методиста дитячого садка Смоляр Олени і вихователя Прокопенко Алли зроблено ремонт, додано облаштування. Приміщення нагадує справжнє помешкання. Стіл накритий домотканою скатертиною. У колисці нібито спить дитина. Пічка розмальована яскравими фарбами. Біля неї - справжній хатній скарб. На вікнах саморобні занавіски. Тут багато старовинних речей: глечики, рушники, лампа, скриня, ляльки-мотанки, кожухи, шальки. На покуті перед іконами горить лампадка. Стіни прикрашені старими картинами та фотографіями у простих рамках, на яких зображені реальні люди тих часів. Із кутків визирають жмутики пахучих трав.

ПРО ІНТЕРНЕТ-ЗАЛЕЖНІСТЬ
Інтернет-залежність є відхиленням у поведінці, за якого в людини порушується відчуття реальності, втрачається відчуття часу і критичне мислення, обмежується управління своїми вчинками.
Дитина стає менш активною, порушується цикл сну і неспання. Настає психічна та фізична залежність.
Як це не прикро, інтернет-залежність зараз спостерігається навіть у малюків-дошкільнят. Напевно, серед ваших знайомих знайдуться діти, що вміло використовують планшет батьків або навіть володіють власним. Це ж так зручно: відволікти малюка, включивши йому розвивальний мультик або корисну гру. Тим часом, перекладаючи на електронні девайси функції розваг та виховання дітей, батьки самі формують основу майбутньої інтернет-залежності.
У школярів підліткового віку залежність від інтернету може говорити також про наявність психологічних проблем - нереалізованості в колі спілкування, проблемних відносин у родині, труднощів з навчанням, від яких підліток поринає в більш успішне віртуальне життя.

2.Ознаки
Не варто діагностувати інтернет-залежність у кожної дитини, яка отримала доступ до всесвітньої мережі. Те, що сучасні діти деякий час проводять онлайн і черпають інформацію з інтернету, - це нормально. Всеж-таки, ми живемо в еру цифрових технологій, і багато процесів дійсно простіше і зручніше здійснити віртуально.
Якщо поведінка дитини не змінилася, успішність у школі не погіршилася, настрій і самопочуття хороші - причин для тривоги, швидше за все, немає. Коли ж варто занепокоїтися?
• Якщо дитина стала проводити за комп'ютером більше часу, ніж раніше;
• Якщо віртуальне спілкування стало для неї важливішим, ніж реальне - вона пропускає школу, перестала виходити на прогулянки у двір і т.д.;
• Якщо спостерігаються порушення сну, апетиту, зміна звичного режиму;
• Якщо дитина стала схильною до частих перепадів настрою, неадекватно (агресивно) реагує на прохання вимкнути комп'ютер;
• Якщо за неможливості бути онлайн вона тривожна, пригнічена, постійно згадує про справи "в мережі";
• Якщо дитина неохоче розповідає або взагалі приховує, чим займається в мережі, що шукає, у що грає.
Для дітей найбільш характерні три форми інтернет-залежності:
• ігрова залежність - пристрасть до онлайн-ігор;
• залежність від соцмереж - пристрасть до віртуальних знайомств і спілкування онлайн, постійне спілкування на форумах, у чатах, у соціальних мережах на противагу живому спілкуванню;
• нав'язливий веб-серфінг - хаотичні переходи з сайту на сайт, без конкретної мети.

3.Як боротися
Як і будь-яку хворобу, інтернет-залежність простіше не допустити, ніж потім лікувати. Тому краще всього займатися профілактикою.
Психологи радять батькам:
• не залишати без уваги перші етапи знайомства дитини з інтернетом: поговорити, пояснити основні правила онлайн-життя, звернути увагу на можливість використання Мережі для навчання та саморозвитку;
• встановити чіткі рамки користування інтернетом (тільки постарайтеся обійтися без заборон - їх-то якраз найбільше хочеться порушувати, краще просто регламентувати час знаходження в мережі);
• не випустити з уваги активність дитини в соцмережах. Причому НЕ обов'язково встановлювати стеження та тотальний контроль - досить "зафрендити", регулярно переглядати оновлення її сторінки, брати участь в обговореннях. Ви ж сучасні батьки сучасної дитини!
• ну і звичайно, дуже важливо, щоб в житті дитини було багато захоплень і активностей, які займали б її час і були б насправді цікаві. Навчіть її кататися на роликах, подаруйте акваріум з рибками, поповніть домашній запас настільних ігор. Не менш важливо, щоб свої захоплення дитина могла обговорити з батьками, зустрівши живий відгук і непідробний інтерес - тоді їй не знадобиться шукати однодумців у віртуалі.
Якщо все-таки проблема інтернет-залежності вже виникла - першим і найбільш важливим кроком є встановлення так званого батьківського контролю. Це спеціальний софт, за допомогою якого можна контролювати, як довго дитина сидить в Інтернеті, які сайти відвідує, що робить. Більше того, програми батьківського контролю здатні не тільки інформувати батьків про діяльність дитини, але й регулювати час її перебування в Мережі, блокувати ті чи інші сайти або встановлювати допустиму тривалість роботи на них.
Не забувати про те, що батьки - найкращий приклад для дитини. Тому вимкніть комп'ютер і сходіть усією родиною на пікнік, до музею, чи просто відкрийте для себе нові туристичні маршрути. Це стане найкращою профілактикою інтернет-залежності.

Київ продовжує дистанційне навчання для всіх школярів

У зв’язку з погіршенням ситуації із захворюваністю на коронавірус у столиці, наступного тижня учні шкіл, зокрема, молодшої школи продовжать навчання в дистанційному режимі.

Про це мер Києва Віталій Кличко заявив під час термінового онлайн-брифінгу.

За його словами, у столиці збільшується кількість хворих дітей.

«Тому наступного тижня учні, зокрема, молодшої школи (1-4 класів), за парти ще не повернуться. І продовжать навчання в дистанційному режимі. Ми не можемо ризикувати здоров’ям дітей, а також – їхніх родин і близьких. Бо чимало дітей переносять вірус навіть безсимптомно, але можуть заразити близьке оточення. Я прошу батьків, які наполягають на відкритті шкіл, відповідально і з розумінням поставитися до заходів безпеки, що запроваджує міська влада», – наголосив Кличко.

Він повідомив, що останніми тижнями до столичних лікарень госпіталізують все більше хворих на коронавірус дітей. Бо штам «Дельта», як зазначають медики, – більш агресивний і вражає багато молодих людей і дітей – із наслідками та ускладненнями.

«Сьогодні в столичних лікарнях перебувають 85 дітей із коронавірусом та підозрою на захворювання. 4 із них – у реанімаціях. Такої кількості дітей в лікарнях не було в усі попередні хвилі вірусу!» – підкреслив Кличко.