14/04/2026
Проведено панельну дискусію для педагогічних працівників у
Меморіальному будинку Лесі Українки
26 березня 2026 року в Меморіальному будинку Лесі Українки відбулася
панельна дискусія з елементами екскурсії для освітян Києва на тему «Родина
Косачів у жіночій емансипації другої половини ХІХ – початку ХХ століття»,
організована викладачами кафедри історичної та громадянської освіти у
співпраці з працівниками музею.
Проблема жіночої емансипації залишається однією з актуальних тем
сучасного суспільного дискурсу, оскільки питання рівності прав, участі жінок у громадському житті та подолання гендерних стереотипів і сьогодні викликають значний інтерес і обговорення.
В українському контексті тема зародження й еволюції фемінізму має
глибоке історичне підґрунтя, пов’язане з діяльністю представниць
інтелектуальних кіл другої половини ХІХ – початку ХХ ст., які закладали
основи жіночого емансипаційного руху. Особливого значення нині набуває
осмислення ролі видатних постатей, зокрема представниць родини Косачів, у формуванні ідей жіночої самореалізації та громадянської активності. Звернення до їхнього досвіду сприяє не лише глибшому розумінню історичних процесів, а й актуалізує питання про місце жінки в сучасному суспільстві.
З огляду на суспільну зацікавленість цими питаннями, важливими є
публічні обговорення, які об’єднують науковців, освітян і широку
громадськість. Одним із таких заходів і стала панельна дискусія в
Меморіальному будинку Лесі Українки, яка торкалася ключових аспектів
жіночої емансипації в історичному та культурному вимірах.
Спікерами дискусійної панелі стали Оксана Константинівська, старша
наукова співробітниця Меморіального будинку Лесі Українки; Юрій Беззуб,
старший викладач кафедри історичної та громадянської освіти ІПО
Університету Грінченка (модератор); Нінель Клименко, к.і.н., доцентка
кафедри історичної та громадянської освіти ІПО Університету Грінченка;
Світлана Савченко, к.і.н., доцентка кафедри історичної та громадянської освіти ІПО Університету Грінченка.
Під час дискусії обговорено низку актуальних і взаємопов’язаних питань
становлення та розвитку жіночої емансипації в українському суспільстві,
зокрема:
осмислення сутності та ключових характеристик жіночої емансипації
(фемінізму);
аналіз місця і ролі проблеми жіночої емансипації в українському
інтелектуальному русі другої половини ХІХ – початку ХХ ст.;
дослідження освітніх практик і можливостей для жінок на прикладі
родини Косачів;
характеристика внеску Олени Пчілки в розвиток емансипаційних ідей та
жіночого руху;
інтерпретація ідей жіночої солідарності та самореалізації у повісті Олени
Пчілки «Товаришки»;
висвітлення співпраці Олени Пчілки та Наталі Кобринської в контексті
підготовки й видання альманаху «Перший вінок»;
осмислення участі Лесі Українки у формуванні феміністичних ідей та її
внеску в розвиток жіночого руху;
аналіз позиції Ольги Косач-Кривинюк у питаннях жіночої емансипації,
зокрема у сфері освіти, шлюбно-сімейних відносин тощо;
окреслення життєвого досвіду Ізидори Косач-Борисової як прикладу
індивідуальної жіночої історії в контексті емансипаційних процесів;
визначення ставлення Івана Франка до феміністичного руху та його ролі в
розвитку жіночої емансипації в Україні.
Під час панельної дискусії використано експозиційний простір
Меморіального будинку Лесі Українки та діючу виставку «Емансипантки», що
є частиною музейного циклу «Жіночі історії Українського Парнасу». Цей
виставковий проєкт репрезентує складний і багатовимірний процес жіночої
емансипації в Україні ХІХ – початку ХХ ст., акцентуючи увагу на життєвих
історіях Олени Пчілки та її доньок – Лариси, Ольги, Оксани та Ізидори, які
долали соціальні обмеження та виборювали право на освіту, професійну
самореалізацію й активну громадську участь. Саме їхні біографії яскраво
демонструють еволюцію жіночої ролі в суспільстві у питаннях здобуття вищої
освіти, професійного становлення й активної участі в культурному й
громадському житті. Представлені автентичні матеріали – документи, атестати, дипломи, світлини та меморіальні речі – створюють цілісне уявлення про щоденне життя, освітні практики та соціальне становище жінок означеної доби.
Важливо, що музейний простір репрезентує жіночу емансипацію не лише як
історичне явище, а й живий процес, що продовжується в сучасному
українському суспільстві. Таким чином, освітнє середовище музею надало
дискусії додаткового змістовного виміру, забезпечивши глибше занурення в
епоху, сприяючи осмисленню жіночого внеску в українську культуру.
Панельна дискусія засвідчила значну зацікавленість педагогічних
працівників проблематикою жіночої емансипації. За враженнями вчителів,
особливу цінність мали змістовність і міждисциплінарний характер дискусії,
поєднання історичного матеріалу із сучасними підходами до навчання, що
відкриває нові можливості для розширення світоглядних уявлень та осмислення гендерної проблематики в освітньому процесі. Загалом, за словами учасників, дискусійна панель засвідчила потрібність подальшого проведення таких науково-просвітницьких ініціатив для педагогів, адже вони сприяють розвитку критичного мислення, формуванню гендерної чутливості, підвищенню якості гуманітарної освіти в Україні.