17/03/2024
NEUROTWIN – заключна частина (лонгрід)
На цьому тижні, нажаль, були не тількі гарні події типу BAW, або лекції запрошених зірок. Був день, коли я п'ять годин безперервно відчувала іспанський сором. Не можу не поділитись.
Багатостраждальний грант від Горізонт2020, NEUROTWIN, який ми з командою виграли далекого 2019 року, спочив у бозі. Півтора року він вважався Єврокомісією зниклим безвісти, але в понеділок такі відбулася панахида. Як усі пам'ятають, спочатку грант саботувався новою адміністрацією, потім, за МІСЯЦЬ до закінчення, в липні 2022-го, вони змінили керівника (як заведено в цьому богом покинутому інституті, керівником призначили непричетного, цього разу у них вийшло). Навіщо їм це було треба – велике питання. Розтратити багато грошей вони не встигли, організували лише один (але шикарний) банкет на честь онлайн-конференції. Зрештою, так як грант закрили без рекомендованого Єврокомісією продовження на 6 місяців (бо партнери відмовилися співпрацювати з непричетними), інтитут втратив близько 175 тисяч євро. У цей же час тварини у віварії вмирали з голоду, співробітників скорочували і тримали на 4-х денному тижні. Керівники рівня бог.
Хто не знає - горизонтівські гранти припускають 25% непрямих витрат, які нічим не обмежені (на відміну від грантів НФДУ :( ). Їх можна витратити на зарплати адміністрації, корми тваринам, комуналку, на чорта лисого. Єдине правило - непрямі витрати нараховуються від витрат прямих: витратив на заплановані активності 100 гривень, інститут автоматично отримує 25 гривень на свої потреби. Але саме цього - оплату запланованого в проекті - адміністрація і не могла допустити. Суто зі шкідливості.
Так ось, адміністрація поміняла керівника (формально мала право) і відразу закрила грант (закусивши бутербродом з червоною рибкою і запивши келихом непоганого білого). І, мабуть, насолоджуючись перемогою, не встигла подумати про те, що треба тепер писати звіт... А писати треба. А про що писати – не відомо. Адже проект чужий - не ми писали, не ми виконували, паніка! І тут згадали (проковтнувши бутерброд), що надворі – війна. Уф, дякувати богові, подумала адміністрація, війна все спише. Можна й звіт не писати – скажімо, що у нас війна, нам не до звітів. Нам до фуршетів. Так і написали до Єврокомісії. Там покивали – ya, ya, у них війна, зачекаємо. Зачекали два покладені місяці, потім ще два, потім півроку, потім рік. Єврокомісія занервувала, бо знає – Урсула до Києва їздить, начебто, жива. Відомостей про знищення інституту не надходило. В іншому, схожому, інституті такий самий грант йде без перебоїв.
"Тук-тук, дайте звіт, інакше доведеться повернути всі гроші!" – каже Єврокомісія.
"Нікого немає вдома, говорить автовідповідач", - відповідає інститут.
"Тоді ми замінимо координатора", - каже Єврокомісія.
"Добре, нате вам звіт," - відповідає інститут через півтора роки.
"Уф," - видихнула Єврокомісія, - " не хочемо скандалів з Україною, готуйтеся до звітних зборів."
Як готувалася адміністрація до зборів, я не знаю. Звіт та слайди зі списаними (поданими раніше проміжними) звітами були підготовлені, до них додані фотки з бенкету - з хором і баяністом - бо більше хвалитися не було чим.
Почувши недобре, Єврокомісія довго вмовляла мене взяти участь у похороні мого грантика, бо інакше партнери відмовлялися взяти участь у панахиді. Погодилася. І ось 5 годин іспанського сорому. І не тільки тому, що довелося звітувати за все, що було зроблено, хоча це мав робити формальний (самопризначений) керівник проєкту, і не тому, що адміністрація колись великого інституту в обличчі Олени Лукьянец не розмовляє англійською (і навіть не читає). Соромно було через те, що адміністрація не знає елементарних правил пристойності, етики. Не знає, що треба вітатись. Що, коли тобі допомагають із презентацією, треба говорити "next slide, please", а не як дресирувальник тиграм - "next!!". Та й назвати себе та партнерів "stupid" теж було перебором. Описувати тут всю ганьбу того, що відбувалося - не той формат, дуже довгий текст вийде - 5 годин описувати. Все дуже ємно описав один з учасників у своєму повідомленні після зібрання (див. скрін). Причому учасник не з наших колишніх, а тамтешній. Чим ще соромніше за батьківщину...
Що з цим робити? Думаю, що таку "стару гвардію" вже не переробиш, вони, щасливчики, навіть не усвідомлюють, наскільки вони аморальні. Слово репутація відсутня у їхньому словнику. Але ж там не тільки про репутацію, там і про гроші. Інститут втратив 175 000 ЕВРО (згідно до їхнього звіту) виключно з небажання визнати, що проєкт має виконуватися тими науковцями, які його ініціювали та виграли.
Потрібно виховувати молодь, інакше і до науки, і до країни в цілому прийде полярна лисиця.
