Natko.ua

Як запам’ятати НАГОЛОСИ? 1. Асоціативно: квартАл як метАл, кристАл, фОльга як Ольга, фартУх як пастУх. Це тільки один із способів запамʼятовування. Обов’язково розкажу й про інші. Став ♥️, якщо відео сподобалось 💙💛 #наголоси #natko #якправильноговорити #якнаголошувати

СЛОВА, які ми вживаємо не так часто, але які неодмінно збагатять вашу українську 💙💛 Наша мова багата на яскраву лексику. І вона варта того, щоб її знали! #українське #говорімоукраїнською

Бо в цей день під час виступу в Києві на конференції «Православно-слов’янські цінності – основа цивілізаційного вибору України» головний р@шист уперше вжив форму «на Украінє» (тоді очолював нашу країну зек-утікач яник, який і запросив ката на цю конференцію).

Я пишу цей допис, і сама в шоці від назви заходу й учасника. Це оксиморон: цінності, вибір, цивілізація і пуtin.

Але важливо те, що з того моменту вона (граматична форма з прийменником «на») була запроваджена в усіх документах московського адміністративного карального апарату (подивіться виступи головного «просвітителя» з питань релігії Кирил@, а також Лавров@ – міністра закордонних справ, як каже «тимчасового непорозуміння під назвою росія»).

Андрій Ілларіонов, колишній радник нинішнього царя, говорить про те, що в російській мові конструкція з прийменником «в» уживається щодо суверенних держав, а форма з «на» – щодо бездержавних територій.

Саме 27 липня 2013 року, за пів року до окупації Криму, цар у виступі в Києві розказав про свої наміри розпочати війну з нашою країною, аби знищити все…

За українським правописом з назвами держав завжди використовується прийменник «в»: в Італії.

Прийменник «на» використовується тільки з назвами територій: на Галичині.

Тому, друзі, не будьмо як цар з його посіпаками!

Говорімо правильну граматичну форму «в Україні», а не «на Украінє»!

Якщо сподобався допис, поставте ♥️, будь ласка.

#вукраїні

Дослідники кажуть: «Не було б Сошенка, не було б Шевченка!»

Соромно, що ми, українці, не знаємо свого культурного надбання.

Вихолощена радянською цензурою царина досі залишається малодослідженою.

Хто ж такий Іван Сошенко?

Український художник та педагог, один із найближчих друзів Тараса Шевченка.
Сошенко брав найактивнішу участь у визволенні Кобзаря з кріпацтва.

Івану стелився шлях заможної людини, світило одруження з багатою нареченою…

Проте всього цього він зрікся в одну ніч — коли почув від заїжджого петербуржця Рибачкова про Академію мистецтв.

Був холодний листопад 1831 року, буяла епідемія холери, але Сошенко з кількома мідяками в кишені подався до північної столиці.

Іван поставив собі високу планку і робив усе для здійснення мети.

За три дні він знайшов роботу, комірчину, записався вільним слухачем до Академії мистецтв.

За всіх студентів-українців сказав Руданський: «Сидить у хаті на болоті третій місяць без борщу».

Протягом усього творчого шляху Сошенка-художника найбільше цікавило рідне, українське. Це відчуття передається через картини «Хлопчики-рибалки», «Продаж сіна на Дніпрі», портрети історичних діячів (Хмельницького, Мазепи, Гонти).

До речі, дружба Івана Сошенка і Тараса Шевченка пройшла багато випробувань. У певний період життя між ними стала жінка. Що ж сталося? Чи змогли художники віднайти в собі сили, щоб далі дружити? Ця тема потребує окремого допису.
Він є на Patreon, тому запрошую долучитися✅

Ці невідомі факти змусять вас подивитися на Ларису Косач-Квітку по-новому.

У Берліні Леся Українка скуповувалася у модних бутіках та відвідувала вистави популярного тоді драматурга Гауптмана.

Європейську інтелектуалку, яка знала 10 мов, читала іноземні дисертації, вивчала в оригіналі давні літературні пам’ятки та відкидала культурну «місію» Росії, в радянський час перетворили на «народну борчиню» та «друга пролетарів».

Перебуваючи у свого дядька Михайла Драгоманова у Софії, Леся Українка разом із кузиною пішли без супроводу чоловіків у театр. На той час для Болгарії це було немислимо і спровокувало великий скандал.

Із 9-річного віку і до кінця життя Леся Українка хворіла на туберкульоз кісток. Вона називала свою боротьбу із недугою – «тридцятилітньою війною».

За одну ніч, біля ліжка помираючого Мержинського, 18 (31) січня 1901 року Леся Українка написала поему «Одержима».

Поетеса виразно розділяла віру, релігію і церкву як інституцію. Вона критично ставилася до православ’я, яке в Російській імперії було одним із стовпів самодержавства.

Відмовлялася вінчатися з Клементом Квіткою. Тільки після докорів та скандалів, які могли тривати цілі ночі, Леся здалася: «Тяжкі рани, а не власна воля примусять мене скласти зброю», ‒ пояснювала вона.

«Хтосічок», «чорненька», «чарівна квітка» ‒ так Леся Українка називала Ольгу Кобилянську.

В останні роки Леся Українка переважно лежала та не виходила з дому. Їй важко було навіть розчесати волосся. Вона втратила одинадцять кілограмів та доживала у злиднях. Через нестачу грошей, чоловік навіть продавав домашні речі, щоб відбитися від кредиторів.

Леся Українка в останні дні і години життя надиктовує своїй мамі (Олені Пчілці) начерки своєї останньої, незакінченої драми «На передмісті Александрії...» та востаннє смакує морозиво з ожини...

Якщо хочете дізнатися більше інформації про Лесю Українку ставте "➕"

.ua #культураукраїни #лесяукраїнка #ларисакосачквітка #яживу #яукраїнка #українськімитці #мимаємознати #історія #моваднкнації #українськалітература #проскладнепростимисловами