20/06/2026
«Термін "мʼяка сила" вже нерелевантний в нашій ситуації, як і термін "культурна дипломатія", – говорить представник ГУР МО Андрій Юсов. – Культурна дипломатія – це коли "Щедрик" поїхав по всьому світу популяризувати українську культуру, коли українські митці за покликом серця звертаються до світу. Але коли фінансовані ФСБ ворожі проєкти ведуть антиукраїнське ІПСО, то це – не культурна дипломатія, це – частина когнітивної війни.
У російських спецслужб всі інструменти когнітивного впливу прописані, є люди, які вчаться їх використовувати, є інструкції, де і коли їх застосовувати, за яких умов. І така зброя пріоритетніша за кінетичну. Бо якщо ти спочатку поставив свою церкву, свого Пушкіна, свою балалайку і балет, то, можливо, заходити танками вже не доведеться, бо зайти буде значно легше.
Когнітивна війна, як і класична кінетична, носить геноцидний характер, тому що в ході цієї війни завдання – змінити, розщепити свідомість українців, стерти їхню ідентичність. Завдання ворога в світі – показати, що наша ідентичність неправильна, шкідлива, злочина, конфліктна. І в такий спосіб послабити підтримку, відволікти ресурси, як наші внутрішні, так і міжнародні.
Я думаю, що ми вже дуже добре навчилися реагувати. У відбитті атак українці сьогодні найкращі і найшвидші. росіяни продовжують дуже монотонно, тупо, дорого, часто дуже неефективно, але працювати в довгу. Ми можемо сміятись із сюжету про лаврова в Африці, де відбулись пушкінські читання. Але якщо кожного року на це виділяються мільярди, то в перспективі десяти років це дає результат.
Нам всім треба навчитись працювати в довгу – і Силам безпеки та оборони, і державі, і громадянському суспільству. І окреме велике завдання, окрім впливу на світ, – це вплив на нас самих. Українська діаспора є однією з найбільших в світі. І найближчим часом буде такою лишатись. Вже сьогодні ворог це розуміє і активно працює через церкву, культуру, гуманітарні організації, освіту, дітей, телебачення. Ми не маємо права програти цю війну, і ми не зможемо її виграти лише короткотерміновими кроками.
Потрібно віддати належне, що з моменту повномасштабного вторгнення вже не тільки Сили оборони, але й громадянське суспільство, бізнес разом і окремо втілили велику кількість успішних операцій впливу. Але, звичайно, треба ще».
Нещодавно на майданчику LBTalks відбулася дискусія щодо культури як інструменту впливу, участь в якій взяли Андрій Юсов, Алім Алієв, Євген Нищук, Сергій Устенко та Микола Сєрга. Ключові тези спікерів записала редакторка CultHub Оксана Мамченкова. Повний текст – за посиланням в коментарях.
