27/02/2023
Я прекрасно розумію, що підписники не повинні вивчати мою біографію і можуть не знати через що я пройшла і продовжую проходити. Але звідки та жорстокість? Для мене це завжди було парадоксом суспільства.
Соціальні мережі – це лише інструмент, особливо коли йде мова про експертний блог. Даю знання = отримую кошти. Ні більше, ні менше. Додатково транслюю свої цінності, думки, бо все ж таки бренд формуються на особистості. Проте я переросла той етап, коли для мене було важливо отримувати соціальні погладжування у вигляді лайків, коментарів та відповідей на сторіз. Експлатувати тему моєї окупованої Батьківщини та розбитого Харкова я відмовлюся. Ніякі охоплення того не варті.
Розповідаєш про війну і Донбас – "хайпуєш на війні".
Не розповідаєш – "яка ти суха".
Страждаєш в соц. мережах – "і ти називаєш себе експертом".
Не страждаєш – "фу такой буть".
Недостатньо болю, недостатньо, треба більше, кожного дня! Хештег #задовбали.
Ми шукаємо порозуміння в інших країн у той самий момент, коли засуджуємо власних громадян. У моє місто нещодавно був приліт, а я навіть вчасно не можу з батьками зв'язатися, бо на окупованій території проблеми зі зв'язком. Можна було б зробити "цікавий сторітелінг", але я не хочу і не буду. Свої почуття я пропрацюовую поза Інстаграмом.
Перш за все – я експерт у просуванні, а вже потім двічі ВПО, людина яка не може потрапити додому, яка не бачила сім'ю три роки і т.д.
Я вирішила транслювати свою силу, а не слабкість.
Дякую за увагу, ваша Саша НадМорем.
Перший скрін — це відповідь на сторіз, де я писала про ретравматизацію і що можливо кращє обмежити контекст зі спогадами на річницю. Фото — Донбас Арена.
Друге фото — мій Харків.
Третє фото — моє рідне Єнакієво до окупації 2012/2013 рік.