Бібліотечно-інформаційний центр ВСП КТЕФК КНТЕУ

З Днем Збройних Сил України 🇺🇦

Ми воїни. Не ледарі. Не лежні.
І діло наше праведне й святе.
Бо хто за що, а ми за незалежність.
Отож нам так і важко через те.

З Днем Святого Миколая!
Ілюстрація: Нікіта Тітов

#ЛінаКостенко #УкраїнаПереможе

Зі святом, захисники та захисниці України! Ви - ті, хто щодня робить неможливе і на своїх плечах тримає долю цілої держави. Нехай ваша броня буде міцною, а серце - зберігає любов і віру. Бажаю вам менше тривог і більше хороших новин. Нехай доля береже вас від куль і болю, а вдома - завжди чекають і люблять.

1 грудня – річниця проведення Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року український народ своєю волею закріпив історичне рішення — Акт проголошення незалежності України. Більшістю голосів на Всеукраїнському референдумі українці підтвердили Акт проголошення незалежності, прийнятий 24 серпня Верховною Радою.

Щороку четвертої суботи листопада Україна згадує мільйони загублених життів.
Сьогодні — день тиші й усвідомлення.
Кожна, молитва чи духовна практика, присвячена пам’яті, в цей день — це промінь світла, що торкається минулого без страху, визнає біль поколінь і дає нам можливість інтегрувати, а не тікати.
Ми памʼятаємо. Ми вшановуємо шлях наших предків. І прикладаємо зусиль, щоб передати далі не лише біль, а й силу, що з нього виросла.

🇺🇦З Днем Гідності та Свободи!
21 листопада — день, коли ми згадуємо, що українська свобода ніколи не була даністю. Її доводилося виборювати — на Майдані, на фронті, у щоденних рішеннях кожного з нас.
У 2004-му і 2013-му українці виходили проти неправди й насильства. І кожного разу перед нами стояла одна й та сама загроза — російська імперська система, яка не визнає права народів на власний шлях.Двічі українці завдали їй поразки.
Сьогодні боротьба триває у значно жорсткіших умовах. Ворог намагається зламати нас ракетами, терором і хаосом, але результат буде тим самим — Україна вистоїть.
Наша сила — в єдності дій. Зараз — не час спостерігати.
Зі зброєю в руках боронити країну, підтримувати нашу армію — це обов’язок кожного, хто хоче бачити Україну вільною та сильною. Бо Україна — це наші діти, наші домівки, наше майбутнє.
Пам’ятаємо Героїв Небесної Сотні. Їхній вибір зобов’язує нас завершити те, за що вони віддали життя — зберегти свободу української держави та забезпечити її перемогу у війні проти російського агресора.
Гідність і Свобода — фундамент нашої державності. І коли ми стоїмо разом, як стояли тоді, — нас неможливо зламати.
Слава борцям за українську незалежність!
Слава Україні!!!

Державний музей книги і друкарства Української РСР було створено згідно з постановою Ради Міністрів УРСР № 137 від 17 березня 1972 року. Урочисте відкриття музею відбулося 23 квітня 1975 р. за участі громадськості Києва та тогочасних офіційних очільників.
Ювілейна виставка «100 років Мрії про Музей» - це данина усім тим, хто самовіддано і творчо працював над створенням Музею, це можливість відрефлексувати історію діяльності Музею у ретроспективі, це спосіб зберегти нашу культурну спадщину у тривожному сьогоденні, адже не лише музейні експонати, але й наукова діяльність музейників заслуговує на вивчення та пошанування.
На виставці представлено понад 150 рідкісних експонатів – стародруки, рідкісні видання, понад 20 кліше лаврських майстрів, графіка, портрети, афіші, макети книг, архівні документи, документальні фільми та фото зі збірок Музею книги і друкарства України, Національного заповідника «Києво-Печерська лавра», Інституту рукопису НБУВ, Центрального державного аудіовізуального та електронного архіву, Національної історичної бібліотеки України, Наукової бібліотеки Київського Національного університету ім. Т. Шевченка, Артфундації Дукат. Деякі експонати презентуються вперше. На виставці представлені також художні та наукові твори науковців та художників Музею книги і друкарства України.
Підбиваючи підсумки за свою півстолітню історію, Музей презентує свої досягнення знаковими для суспільства проєктами «Віртуальний портал Музею книги і друкарства України» (УКФ, 2023), «Книжка художника» (Фонд Ріната Ахметова, 2012), «Данте – поет бажання» (2021), «Віддай перевагу зіркам. Гравер Ілля (fl. 1637-1663). Виставка української та румунської гравюри доби бароко» (2021), «За суверенну соборну Українську державу. Героїка УПА і підпілля ОУН» (2021), українсько-німецького проєкту «Lucem dabit atra fuligo» (2024), проведення щорічного Музейного Фестивалю «Азбукове Королівство магів і янголів» (2010-2025).
Музей книги і друкарства Україні на сьогодні знана інституція у світі, адже є повноправним членом Асоціації Європейських Музеїв Друкарства, Міжнародного Товариства Гутенберг (Майнц). Науковці музею щороку беруть участь у міжнародних конференціях, конгресах, проєктах. Лондон, Париж, Майнц, Краків, Болонья, Флоренція, Варшава, Вільнюс, Тарту, Оффенбах, Нью Йорк, Лейпциг, Антверпен, Брюссель, Чикаго, Венеція - неповний перелік міст, де відбувалися проєкти та конференції за участі Музею книги і друкарства України.
Відкриття Музею для відвідувачів у 1975 році було подією довгоочікуваною для України та українців, адже ж сама ідея такого музею вже мала півстолітню історію.

Створення та діяльність Відділу письма та Друку (з 1923 по 1930 роки) Всеукраїнського Музейного Городка (на території Києво-Печерської лаври) під керівництвом відомого книгознавця Павла Попова, ідея перетворення цього відділу на окремий Український музей книги та друкарства, спроба реалізації Проекту майбутнього Музею, складеного у 1925 році Павлом Поповим – все це було зруйновано у часі ідеологічних чисток та репресій у 30-х роках минулого століття, відтак перешкодило здійсненню вже готового проєкту.
1965 року, коли готувалося відзначення 350-річчя заснування друкарні Києво-Печерської лаври, Павло Попов знову повернувся до своєї попередньої ідеї і запропонував створити Український республіканський музей книги і поліграфічного виробництва у колишній будівлі Лаврської друкарні, наголошуючи у своїй статті, що «такий музей міг би змагатися з кращими музеями Західної Європи: з музеєм Йоганна Гутенберга в Німеччині (Майнц) і з музеєм Плантена у Голландії (Антверпен). Адже відомо, що Лаврська друкарня тривалістю свого безперервного виробництва на одному місці займає у світі одне з перших місць» та відмітив, що «Будинок 350-річної друкарні в цій експозиції буде найкращим експонатом світового значення».
1966 року його ідею підтримали на сторінках журналу «Дніпро» Василь Касіян, Михайло Стельмах, Наталя Ужвій, Платон Майборода та інші діячі культури і науки. Мрія визначних учених-книгознавців Павла Попова і Юрія Меженка врешті здійснилася, але самі вони до того часу не дожили.
Продовжили їхню велику справу і стали авторами реалізованого упродовж 1972–1975 рр. нового проєкту та структури музею наукові співробітники Києво-Печерського історико-культурного заповідника – заступник директора з наукової роботи кандидат мистецтвознавства Марко Петренко та завідувач відділу книги і графіки мистецтвознавець і художник Андрій В’юник.
Серед перших наукових співробітників музею були, на той час вчені-початківці, академік НАН України Микола Сулима, доктор історичних наук, лавреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Сергій Білокінь, майбутня директорка Музею Ханенків Віра Виноградова, доктор історичних наук директорка Інститут книгознавства НАН України Галина Ковальчук.
На сьогодні, Музей є авторитетним центром наукової експертизи рідкісних видань, визначений постановою Кабінету Міністрів України. Музей співпрацює з багатьма інституціями на предмет стажування, експертизи, навчання майбутніх експертів - Науково-дослідним центром судової експертизи з питань інтелектуальної власності, Національною академією керівних кадрів культури і мистецтв, Національним університетом ім. Тараса Шевченка.
Директор музею Валентина Бочковська ввійшла до складу науковців у міжнародному проєкті COST Aсtion з історії європейського книгодрукування XV-XVIII ст. “Print Culture and Public Spheres in Central Europe 1500–1800”, підписаному у Брюсселі у травні 2024 р.
Заслуженим визнанням громадсько-культурної діяльності Музею стала нагорода його директора Валентини Бочковської міжнародною премією Йоганна Гутенберга у Майнці (червень 2024 р.).
Історія Музею книги і друкарства України презентована у контексті історії України. Експозиція відображає також виклики, які стояли перед українською культурною спільнотою впродовж останніх 100 років з часу народження ідеї створення Музею.

Виставка триватиме до 31 грудня 2025 року.

Друзі! Запрошуємо взяти участь у першому заході обласного відкритого навчально-виховного проєкту української ідентичності "Гарнюня Україна".

Для участі у змаганні мовних дешифрувальників "Україна кмітлива" до Дня української писемності та мови, Міжнародного дня шкільних бібліотек з 27.10.2025 до 10.11.2025 необхідно:

1. Прочитати афішу заходу на сторінках КЗПО ‟Центр позашкільної освіти” ДОР” в соціальних мережах з посиланням на реєстрацію учасників.

2. Зареєструватися і виконати завдання з дешифрування за посиланням:
https://docs.google.com/forms/d/1ZrUNr0xaA_QGum2WFYrW9_t_VIw_kPDwxSP0WJAh1yE/preview

3. Отримати автоматичний результат дешифрування за допомогою електронної системи оцінювання.

4. Відстежити тематичний пост за підсумками проведення заходу на сторінках КЗПО ‟Центр позашкільної освіти” ДОР” в соціальних мережах з інформацією про отримання грамоти переможця учасника заходу.

5. Слідкувати за анонсами наступних заходів і брати в них активну участь.

Дипломи учасників заходу завантажуються на Google Диск відповідно даних у реєстраційній формі без редагування упродовж 10 днів після проведення заходу.

Поезія Нікіти Бабенкова до Дня української писемності та мови💛🩵

Сьогодні ми відзначаємо День української писемності та мови – свято, що підкреслює важливість нашого слова, історії та культури. Символічно, що саме цього дня ми вшановуємо пам'ять преподобного Нестора Літописця – першого київського історика, автора «Повісті минулих літ», яка стала початком писемної української мови. Його доробок нагадує нам, що мова – це не просто засіб спілкування, а наша ідентичність, те, що зберігає пам’ять народу.

Мова формує спільноту, об’єднану і незалежну від зовнішніх впливів. Якщо мова зникає – часто зникає й народ, який нею розмовляє. На превеликий жаль, чотири століття українська мова стикалася і продовжує стикатися із знеціненням, випробуваннями і лінгвоцидом. Дослідники стверджують, що її намагалися знищити щонайменше 134 рази – і на сьогодні ми стикаємося з черговою спробою.

Ще у 1626–1627 роках московські владці намагалися витіснити українські церковні книги: спершу наказавши вилучити їх із усіх церков України та замінити московськими виданнями, а потім із подання московського патріарха спалити всі примірники Учительного Євангелія Кирила Транквіліона-Ставровецького – українського церковного діяча. У 1876 році Емський указ був підписаний з метою повної заборони українського письменства. Він доповнював основні положення Валуєвського циркуляру 1863-го та мав за мету щодо витіснення української мови з культурної сфери.

Тому зараз, зокрема завдяки нашим захисникам і захисницям, ми маємо можливості, про які раніше можна було лише мріяти – вчити, розвивати і популяризувати українську. Розмовляти нею вільно, писати, творити, ділитися думками, молитися Богові – і робити це так, щоби мова залишалася живою та зрозумілою своїм носіям.

Мова об’єднує – і дуже сумно, що досі звучать думки, ніби говорити про українську «не на часі» або що це «збурює конфлікти». Насправді рідна мова не розділяє, а єднає, зміцнює нашу культуру, історію та свободу. Ба більше, нам є чим пишатися. Цікаво, що українська мова – одна з 30-40 найпоширеніших у світі, а серед слов’янських мов посідає
2-3 місце за кількістю носіїв (після російської). Її цінність для розвитку світової культури визнана навіть у Японії: з 2022 року українську мову почали викладати у Токійському, Кіотському університетах та університеті Кобе Гакуін. Враховуючи те, скільки всього було зроблено, аби про українську мову забули, це надзвичайно позитивні показники!

Мова – наш невидимий духовний щит і засіб самозахисту. Кожне сказане українське слово – важливий крок до збереження нашої самобутності, повернення до коренів і відновлення того, що намагалися знищити. Мова допомагає нам молитися, навчатися, творити та жити у своїй культурній автентичності.

Але насправді, особливо в час війни, не лише сьогодні, а кожен день ми можемо підкреслювати значущість мови, якщо щодня розмовлятимемо нею, будемо вдосконалювати її знання, вчитимемо нові слова та ділитимемося думками українською. Тож розмовляймо українською, дбаймо про неї і передаваймо її наступним поколінням. Адже допоки мова живе в наших діях і в наших словах, саме від нас залежить, наскільки вона залишатиметься сильною та живою і надалі.

📅 26 жовтня 1972 року, рівно 53 роки тому, пішов із життя геніальний український інженер, винахідник і мрійник — Ігор Іванович Сікорський.
Йому було 83. І він встиг здійснити те, про що людство мріяло століттями.

✈️ Хлопчик, який мріяв про небо

Народився Ігор Сікорський 25 травня 1889 року в Києві в родині науковців. У 12 років він уже створив свій перший гвинтокрил із гумовим приводом.
Це було лише дитяче захоплення — але саме з нього почалася історія, яка змінила авіацію назавжди.

Після навчання в Київському політехнічному інституті та технічній школі в Парижі Сікорський створив у 1911 році літак “Сікорський-2”, який встановив світовий рекорд швидкості з екіпажем — 111 км/год.
Всього він розробив понад 15 типів літаків.

А вже у 1913 році народився «Руський витязь» — перший у світі чотиримоторний літак.
За рік — «Ілля Муромець», перший у світі важкий бомбардувальник і пасажирський літак.

🌍 З України — до Америки

Після революції 1917 року Ігор змушений був залишити батьківщину. У 1919-му він емігрував до США, маючи лише кілька доларів у кишені.
У 1923 році заснував Sikorsky Aircraft, що згодом стала легендою світової авіації.

🚁 Батько сучасного гелікоптера

У 1939 році він створив VS-300 — перший стабільний одногвинтовий вертоліт.
Уже в 1942 році модель R-4 стала першим серійним гелікоптером у світі.

Ці машини:
• рятували поранених на війні,
• піднімали людей із морських аварій,
• доставляли продовольство в зони катастроф,
• перевозили усіх президентів США: від Ейзенгауера до Трампа!

Його винаходи змінили уявлення про те, якою може бути авіація — не лише бойовою, а гуманною.

💬 “Я не хотів, щоб мої машини несли смерть. Я хотів, щоб вони рятували життя.”

Це кредо стало сенсом його роботи.
Сікорський створював не просто техніку — він створював надію.

🙏 Людина віри

Ігор Сікорський був глибоко духовною людиною. Щодня починав із молитви, писав книги про поєднання науки й віри, допомагав створити православну церкву Святого Миколая в Стратфорді (США).
У всіх інтерв’ю наголошував:
«Я українець. І цим пишаюся». 🇺🇦

🧬 Спадщина

✅ Його ім’я носить Київський політехнічний інститут і аеропорт «Київ».
✅ Його компанія Sikorsky Aircraft і сьогодні виробляє гелікоптери (частина Lockheed Martin).
✅ Його машини літають у небі, а його мрія — живе в серцях інженерів по всьому світу.

💭 Ігор Сікорський — це доказ того, що українець може змінити хід світової історії.
Навіть якщо починаєш із кількох доларів у чужій країні — але з великою вірою в Бога, працю й людство.

#ІгорСікорський #Сікорський #УкраїнськаГордість #Авіація #ІсторіяУкраїни

Мова — це дарунок від Бога, вона є живим кодом матеріального світу, мова жива в ній приховане дещо набагато цінніше. Це — Свідомість та Світогляд Нації, культура і самобутність, унікальність і неповторність народу. Мова - це енергія певні частоти, а українська мова відповідає світлим високим вібраціям і це наш світловий код і об'єднавшись мовою, ми очистимо Україну. Мова — це суть, жива істота, яка має вплив на людський простір, долю, життя.