Coach Anna Arnaut

ВИГОРЯННЯ - згорів сарай, гори і хата.

Саме під таким девізом доповзають до кінця року чимало людей, у яких вже і сили закінчились, а вони все ще вимагають від себе та інших "быть в потоке". Про це яскраво свідчить кількість клієнтських запитів, які, швидше, схожі на крик про допомогу, аніж на структурний запит.

Тема має досить широке поле для роздумів. Але на сьогодні я вбачаю найбільшу користь саме в розгляді питання пошуку "рятівного круга", щоб вижити і залишитись із бажанням складати плани на наступний рік.

Отже, щоб довго не розмазувати літери по стіні фб, перейдемо одразу до структури цього рятівного круга, в якій, до речі, не має нічого нового і Америку я не відкриватиму. Але спершу зазначу, що вигоряння не має статі чи соціального статусу і вражає усі прошарки суспільства.

1. Будь-якій людині потрібна підтримка. І перша, а також найближча особа, яка може вам її дати - це ви! Та-дааам!)
Як би парадоксально це не звучало, особливо зважаючи на стан людини, що потребує цієї підтримки, але, так, саме ви -
та рятівна шлюпка, що довезе вас до шхуни. "Ну і як мені себе підтримати??" - можете гнівно запитати ви. Але не поспішайте кидати в мене каміння. Зараз, як казав Віктор Федорович: "Зайдеш до мене в кабінєт, я тобі паясню!".
Шлях до самопідтримки я вбачаю через визнання того, що ви стомилися. Що ви стомилися так, що це кінець і, навіть, минулі 10 разів були не таким кінцем, як зараз, бо зараз вже зовсім геть все... і "ой всьо".
Просто? Нє думаю. Бо, якщо після визнання того, в якій точці Ж ви опинились на сьогоднішній день, йде текст а-ля "але ж усім важко... інші тримаються, а я.... я повинна/повинен... директор мене звільнить, якщо я розкисну... я не маю права" і т.д., то, вибачайте, але це не враховується. Тут ви, товариші, як ми казали в дитинстві, - стратілі. І з цим треба розбиратись. З психотерапевтом. Довго. Дорого. Боляче.
Але у нас обмаль часу. Тому уявімо, що інфантильних серед нас немає і ми усі тверезо сприймаємо інформацію. Ми розуміємо, що окрім нас у нас більше нікого немає. Є багато інших людей, які мають релевантне відношення до нашої особистості. Але не існує "Я" №2! Егеж!
І ми беремо себе на ручки і визнаємо: Я стомився/стомилася як собака дика. Крапка.
Тут, як кажуть в гештальт підході, "Побудь в етом". Можна плакати, ридати, кричати, витирати соплі об рукава, але НЕ визнавати цього НЕ можна.
Щоб не провалитися у безодню страждань від різних усвідомлень, можете поставити нагадування на телефоні, чи повісити плакат на стіні "Я доросла людина і я сама/сам відповідаю за своє життя." Це стане інструментом саморегуляції.
У цій точці процесу має вивільнитись купа місця всередині вашої свідомості, а плач має закінчитись словами майже пісні Олександра Пономарьова "Я люблю тільки себе" (чи якоїсь іншої... гортайте свої плей-листи) і, мабуть, бажанням щось з'їсти (це вже моя проекція).

2. Наступний крок - визнайте, що всі навколо такі ж стомлені, як і ви. А той, хто цього не визнає, - більше і глибше за інших. Отже, ви в середовищі одностомлених ссавців, що, взагалі-то мали б давно вимерти при такому рівні навантаження на фізичне тіло та психіку, але тримаються завдяки лічилочці "три с половиной, три с во-ло-сииии-ной...". Тож, після того, як ви відчепилися від Себе, перестали себе перенавантажувати, напрягати, вимагати від себе надзусиль, позитиву і схуднути перед корпоративом... зробіть те саме з оточуючими - відчіпіться від них! Амінь.

3. Шукайте однодумців зі здоровим сприйняттям ситуації. Створюйте з ними колабрації, коаліції, клуби анонімних нитиків, сєкти Останнього дня на роботі... Головне - підтримуйте одне одного!
А ще хваліть себе кожного дня за те, що ви гребете і вигрібате!!

Думаю, для базового курсу юного вигорівшого усвідомлювача, наразі, достатньо. Лишень уточню: головною умовою для ефективного використання усього вище написаного є повна 100% чесність із самим/самою собою.

P.S. і перестаньте дивитись нескінченні щасливі, позитивні сторіси. Кожна людина в своєму організмі на постійній основі носить 4-7 кг гівна.

НЕПОЗАБОЧЕННАЯ Я - ИСТОЧНИК ВСЕЙ ХЕРНИ В ЖИЗНИ

Этот вывод родился на одной из сессий в процессе моей личной психотерапии. Достаточно болезненно, если честно.
НО, сразу хочу обозначить, что терапевтировать никого не собираюсь.
Поговорим про "Я" с позиции здесь и сейчас.

Знаете, я как тот постоянно чем-то недовольный гном Ворчун из "Белоснежки". Вроде все уже написано, все сказано, разными специалистами все доказано. Но что-то не сходится. Мир - современный. Доступ к информации - не ограниченный. Границы общения - отсутствуют. В общем - живи как хочешь, все в твоих руках. Но все равно что-то не сходится.

В коучинге есть очень интересный этап в процессе сессии - прояснение реальности/цели. Часто этот этап занимает бОльшую часть сессии и выглядит это так, как будто коуч - глуховат и туповат, потому что постоянно переспрашивает, уточняет, при чем одно и то же. Иногда на лбу клиента можно прочитать бегущей строкой: "Я что, блд, не ясно выражаюсь??".
И это делается для того, чтобы, в первую очередь, сам клиент убедился в том, что он хочет именно этого, и что это он/она сам/сама хочет этого без каких-либо навязываний снаружи.
И знаете, что часто происходит на этапе прояснения? Меняется запрос, а та цель, которая была изначально, взята на распродаже "Чужих хотелок".

Но почему так происходит? И почему слово "часто" в данном случает можно смело применять?
Потому что всё начинается с МЕНЯ.
Именно Я встаю утром с кровати и..... понеслась. Именно МОЯ голова думает, фантазирует, управляет телом. Именно Я принимаю решения по всем вопросам (да, по всем всем всем всем вопросам в жизни). И даже, когда Я договариваюсь с кем-то о парном/групповом взаимодействии, в этот момент Я принимаю собственное решение - договариваться именно с этим человеком, доверять ему, возлагать/не возлагать на него свои надежды... и т.д.

Не будем рассматривать причинно-следственные связи и размышлять на тему "Ну вот, мы же живем в социуме, мы не одни, мы все взаимосвязаны, мы мы мы мы.... ". Это отдельная тема.

Выбор, который базируется на чужих желаниях/мнениях/опыте никогда не приведет к успеху и на всех этапах будет подавать сигнал "Стой, это не твоё!". Вы и сами замечаете, что жить как-то не легко, правда? Да, звучит слишком абстрактно и раздуто, но это реальность, ребята. Все время что-то не получается, люди не те, погода не та, планеты ретроградят, при власти придурки, в фейсбуке одни срачи... Ужас просто! А где во всем этом ТЫ?

А пока вы ищете правду среди кучи мусора из оправданий, поделюсь с вами (в этот раз бесплатно) системой "Выбора Себя".

Вопросы:
Чего Я хочу для СЕБЯ? Кем Я хочу быть? Что я имею? Чего Я НЕ хочу? Что МНЕ нравится/не нравится? Куда ведет МЕНЯ МОЙ выбор?

Утверждения:
Самое ценное, что у меня есть - это Я.

Если ваша цель/желание/предположение начинается с точки "а вот другие....", остановитесь. Начните с СЕБЯ.

P.S. и пожарьте себе уже картошечку в конце концов. 😘😋

Всегда ваша, коуч Анна Арнаут.

РОЗКРИТТЯ ТАЄМНИЦІ ПРО МОТИВАЦІЮ 🤫

Вечір в хату, шановні трудоголікі 21го століття. Поклавши серце на руку... чи навпаки.., хочу відкрити вам секрет "Як і де шукати мотивацію".
А полягає він в тому, що ніякого секрету не існує!! 🥳
"Шо ти за коуч такий!!!??" можете подумати ви. І, це не найгірше питання, яке може прийти на думку в цій ситуації)) Але, як-то кажуть, Please stop!
Почнемо спочатку - з поняття "що таке мотивація".
Мотивація - це певний психологічний та фізичний стан людини, що спонукає її до певної дії, яка виконується більш ефективно, ніж за відсутності мотивації.
Кожному з нас знайома ситуація, коли ну дуууууже чогось хочеться досягти/зробити, і ми летимо до мети, наче Лада Пріора по трасі зі швидкістю 140 км/год з 10ма іконками на торпеді. І навпаки, коли робиш, бо мусиш, і сила супротиву створює такі перешкоди, як: підвисає комп, закінчується фарба в принтері, закінчуються гроші на тел., і все ото "як на зло!!".
Так, ситуації дуже прості, знайомі кожному і мають мільйони варіацій. А ключова складова цих ситуацій - наявність/відсутність мотивації. В народі зустрічаються описи, накшталт "Є/немає настрою шось робити". І як зробити так, щоб мотивацію/настрій вмикати за потребою??

І з цього моменту поговоримо по-дорослому. 😎

Станьте перед дзеркалом, подивіться на себе (уважно!!) і прийміть той факт, що перед вами доросла, самостійна, здорова (фізично, а не за розміром), розумна, володіюча певними навичками та досвідом людина, яка якось догребла по дорозі життя до сьогоднішнього дня. І причина, можливо, в тому, що декого поїли козиним молоком в дитинстві. Але нєт.
Ключові слова у всьому цьому переліку прикметники - доросла та самостійна, які в сукупності = ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ за себе!
Отже, якщо переформатувати хочу/не хочу/можу/не можу щось робити, то отримаємо: беру/не беру на себе (звалюю на інших) відповідальність.
Часто відповідальних людей називають сміливими, бо вони беруть і роблять.

Звісно, є варіації, як гіпервідповідальність, чи тотальна безвідповідальність та ін. - з відголосками дитячих років, виховання та поведінки батьків (чи ін. важливих дорослих фігур). І тут можу порадити чудових спеціалістів психотерапевтів.
А ми зосередимось на тут і зараз. Ще раз гляньте у дзеркало. Хто там? Чого бажає ця людина для Себе? Що потрібно особисто Їй? Заради чого більшого варто це робити? Чого не буде, якщо нічого не робити?

Ці і ще багато питань та інструментів допоможуть на коуч-сесіях прокачати вам м'язи відповідальності для свідомого досягнення поставленої мети.

Будьте відповідальними по відношенню до Себе. І буде вам щастя... тобто - мотивація на кожен день 😋

P.S. Для тих, хто не готовий чи не хоче брати на себе відповідальність, або не бачить зв'язку між нею та мотивацією, є спецпропозиція!! Всього лише за 150$ відправлю в лс унікальну карту з геолокаціями мотивації, адаптовану під країну проживання. 😎🆘

#коуч #коучкиїв

ХТО ТАКИЙ КОУЧ І НАВІЩО ДО НЬОГО ЙТИ

Не зважаючи на популяризацію коучингу та нескінченну рекламу курсів, тренінгів, марафонів, безкоштовних майстре-класів та семінарів (які, я вважаю, лише засмічують інформаційний простір і відволікають від справжньої сутності коучингу), про нього мало хто знає достовірно.
Об'єднавши відповіді на питання "А ви знаєте хто такий коуч?", яке я задаю при першій можливості, можна отримати опис накшталт: Це типу єті - всі про нього знають, але точно ніхто не бачив, але хотілося б побачити, ага. 👽🤫
Або моє улюблене: "Вау!! Ти коуч! Вітаю!! А шо це взагалі таке?"))
Але є чудова приказка: не соромно не знати, соромно - не цікавитись. Тому, потираючи руки, як муха лапки, починаю просвітницьку діяльність.
🧐 По-перше, коуч - НЕ ПСИХОЛОГ! Тобто, добре, коли коуч має ще й освіту психолога. Але специфіка діяльності у цих двох професій різна.
🧐КОУЧ (англ. сoach — персональний тренер) — професіонал, який, по-перше, вміє бачити і цінити в людині позитивний потенціал і, по-друге, ВОЛОДІЄ СПЕЦІАЛЬНИМИ знаннями і навичками, що дозволяють йому ДОПОМОГТИ людині САМІЙ побачити і розвинути цей потенціал за дуже короткий термін.
🧐А тепер своїми словами. Коуч - це професіонал, який поєднує в собі спецалізовані знання, навички та власний досвід. І цей гримучий коктейль працює як мастило для механізму клієнта, який заклинило в певному питанні.
🧐Прийшовши до коуча, Ви будете подивовані тим, на скільки прості питання він задає, що звертає увагу та прояснює очевидні речі. Часом будете дратуватися від того, що питання одні і ті самі, а потім, сподіваюсь, з Вами станеться інсайт і, можливо, Ви вигукнете "Боже, точно!! Це ж очевидно!! Ну да....". І тут постає питання: "А навіщо коуч? Я і сам/сама можу із собою відверто поговорити!". Відповідь: коли Ви приходите до коуча, між вами є одна надважлива різниця - коуч завжди в ресурсі (і оцим, будь ласка, якщо що, не варто спекулювати)).

Гадаю, для початку досить примудростей. Далі обов'язково буде. І на завершення задам коронне питання коуча: Що для вас цікавого і корисного було в цьому пості? Чи, взагалі, цікаво читати про коучинг?))

P.S. Будьте здорові. Ставте лайки 🤩

#тыжекоуч
#яжекоуч

Вітаю! Мене звати Арнаут Анна і я - коуч.
У наступних дописах я обов'язково опишу особисте розуміння терміну коуч, а сьогодні так нагло 🤫 скопіюю текст з Вікіпедії, бо він мені подобається і, вважаю, що досить лаконічно і чітко розкриває сутність коучингу, як професії (призначення):
"Ко́учинг, вишкіл — метод здійснення консалтингу й тренінгу, в якому спеціальна людина, «коуч», допомагає іншим людям досягнути певної цілі в професії чи в особистому житті. На відміну від наставництва, коучинг зосереджується на досягненні конкретної цілі способом, який людині належить зрозуміти самотужки. "
Я навчалася за програмою "Professional Coach ICU" та маю сертифікат міжнародного зразка.
Окрім професійних знань, отиманих під час навчання, маю досвід роботи в сфері обслуговування, продажах, в управлінні персоналом від 5 до 50 чол., знаю як підвищити ефективність роботи працівників, правильно їх мотивувати. Маю тверду життєву позицію, що базується на повазі до себе і навколишнього світу, відвертості та на свідомому сприйнятті.
Впевнена, що кожна людина може досягти всього, чого бажає. Якщо вона цього дійсно бажає і, якщо вона бажає дійсно цього)
Вельмишановних панів та панянок запрошую до співпраці зі мною, як з практикуючим коучем, з таких питань:
- кар'єрне зростання, вибір професії, тайм-менеджмент (особливо для батьків), відносини з колегами/підлеглими/керівництвом, утримання власних кордонів, пошук себе, і т.д.
Надаю перевагу роботі онлайн. Сесії офлайн обговорюються.
Спілкуюсь українською та російською мовами. Працюю над тим, щоб додати ще англійську)

Приєднуйтесь до моєї сторінки. Буду вдячна за зворотній зв'язок, вподобайки, пропозиції, репости та рекомендації.

З усіх питань, будь ласка, звертайтесь у приватні повідомлення або по тел.: (093) 839-29-98
До зв'язку 😊