Кафедра журналістики та українознавчих студій СНУ імені В. Даля

«Свобода слова vs. свобода брехні»: про що говорили на Donbas Media Forum 2025

З 9 по 11 жовтня у Києві відбулася десята, ювілейна, медіаконференція Donbas Media Forum (DMF) 2025. Вона зібрала журналістів, медіаменеджерів, активістів та дослідників не тільки з України.
Тему форуму: «Свобода слова vs. свобода брехні» можна назвати ключовою драмою сучасної української журналістики. Організатори ставили гострі питання: "як захищатися від дезінформації", "як медіа зберегти довіру під час війни, попри обмеження, втримати професійні стандарти".

Студенти та викладачі нашого університету на форумі
Усі три дні форум відвідували студенти та викладачі спеціальності журналістика, Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.
Для молодих журналістів це більше, ніж навчання – це шанс зрозуміти й спробувати себе у професії в умовах вкрай заплутаного інфопростору. Викладачі супроводжували групу, коментували виступи, допомагаючи студентам орієнтуватися у насиченій програмі.
Головні дискусії: теми, виклики, проблеми.

Програма DMF-2025 охоплювала ключові напрямки:
• національні виклики для медіа;
• технології та їхній вплив на галузь;
• економіка виживання та стійкість медіа;
• медіаграмотність і протидія дезінформації;
• етика та професійна робота під час війни;
• виклики, пов'язані з війною та (де)окупацією;
• місце України у світовому інформаційному полі.

Центральною стала дискусія про те, як медіа України мають протистояти «свободі брехні» — коли маніпуляції, відверті фейки та технології діпфейків стають зброєю в інформаційній війні.

Багато уваги приділили фінансам редакцій: як їм виживати, коли ресурси скорочуються, і де шукати підтримку, щоб не втратити незалежності?
На окремих сесіях місцеві редакції показали свої реальні успіхи: що спрацьовує в регіонах і як налагодити співпрацю з волонтерами, донорами чи громадами.
Гострою була тема етичних стандартів під час війни: чи варто публікувати фотографії, які можуть травмувати людей? Чи можна повідомляти про втрати, якщо родини ще не готові? Як знайти баланс між правом знати й повагою до гідності?

Кедрова Діана 17.10.2025

Зустріч із Лейфом Лонсмманом: як залишатися правдивими в часи війни

29 травня 2025 року в межах серії майтер-класів "Правдиві ЗМІ в умовах війни" українські студенти-журналісти зустрілися з Лейфом Лонсмманом - медіа-кунсультантом із Скандинавського цендру журналістики (Данія). Захід організований у співпраці з університетами України, був присвячений медіаграмотності та цифровій стійкості під час війни.

Лонсмман наголосив на важливості чесної журналістики, вмінні розрізняти пропаганду та фейки, а також поділився досвідом налагодження співпраці між українськими та данськими медіа.

Майстер-клас став не лише навчальним, а й діловим майданчиком для обміну думками між викладачами, студентами та міжнародними ексмпертами.

Норвезька модель свободи слова: українські студенти-медійники навчаються у професора з Осло

Автор: Інна Шарлай

12 травня відбулася онлайн-лекція професора столичного університету Осло, співробітника Норвезького інституту міських та регіональних досліджень (NIBR) Одне Осланда для українських студентів-медійників. Це вже третя лекція в межах навчального англомовного курсу, присвяченого традиціям норвезької журналістики та свободі слова в Норвегії.

Професор Осланд поділився результатами дослідження ситуації стосовно українських біженців у Норвегії та інших скандинавських країнах. Ішлося про доступ до освіти, соціальну підтримку та інтеграцію в нове середовище.
Він розповів про напрями діяльності UKRAINETT – організації, яка займається дослідженнями України, зокрема становища українських біженців у Норвегії.

Важливою темою лекції була журналістська етика. Дотримання професійних стандартів норвезькими журналістами – окремий напрям досліджень Одне Осланда та його колег. Учасники навчальної лекції обговорили основні принципи, на яких ґрунтується сучасна медіапрактика в Норвегії: свобода слова в поєднанні з відповідальністю, чесність, прозорість, захист джерел, повага до конфіденційності, право на відповідь і виправлення, чітке розмежування редакційного контенту і реклами, а також необхідність уникнення журналістами сенсаційності.

Професійна етика в медіа: досвід Норвегії
(друга лекція курсу для українських студентів-журналістів)

Чому довіра до масмедіа в Норвегії залишається високою, а журналісти не бояться визнавати свої помилки? Відповіді на ці запитання шукали учасники другої лекції курсу «Норвезька модель свободи слова для українських студентів-журналістів». Зустріч відбулася 5 травня за участі Матіаса Веделера, медіаексперта, представника Норвезької асоціації преси.

Лекція об'єднала студентів і викладачів СНУ, які долучилися до обговорення особливостей функціонування медійної галузі в Норвегії. У центрі уваги – роль етики та саморегулювання в розвитку якісної журналістики. Тема лекції: «Журналістська етика в Норвегії. Чому саморегулювання здатне значно покращити систему медіа?»

Матіас Веделер, консультант Ради преси Норвегії, підкреслив, що в його країні свобода слова нерозривно пов'язана з відповідальністю журналістів перед аудиторією. В основі цієї відповідальності – етичний кодекс, знання якого є обов'язковим для кожного редактора і журналіста.

За його словами, Рада преси Норвегії (незалежний орган, що розглядає скарги на порушення стандартів) виконує не каральну, а коригуючу функцію. Масмедіа, які визнають свої помилки публічно, не втрачають репутацію, а навпаки, стають ближчими до аудиторії.

Стартував курс «Норвезька модель свободи слова для українських студентів-журналістів»

28 квітня розпочався англомовний курс лекцій «Норвезька модель свободи слова для українських студентів-журналістів», організований громадською організацією «Платформа студентської журналістики» спільно зі Східноукраїнським національним університетом імені Володимира Даля, Київський Авіаційним Інститутом та Університетом Короля Данила.

Курс має на меті:
ознайомити студентів і викладачів журналістики з базовими принципами, етичними стандартами та професійною культурою норвезьких медіа як інструменту демократії та соціальної комунікації;

сприяти поширенню знань про медійну культуру Норвегії в українському освітньому та медійному середовищі;

підтримувати професійні зв’язки між журналістськими спільнотами українських університетів та норвезькими журналістами й експертами;

надати українським студентам і викладачам досвід міжнародної практики професійного спілкування.

-

Програму курсу відкрив Бйорн Йохан Бергер – блогер, активіст Товариства дружби Норвегія–Україна.

Основними напрямами його виступу були наступні:
- його власний досвід медійної праці
- медіа ландшафт Норвегії
- як працює російська пропаганда
- приклади впливу російської пропаганди в норвезьких медіа
- чому журналісти роблять помилки?
- важливість збалансованої журналістики, яка ґрунтується на фактах.

Лекцію було присвячено розгляду особливостей реалізації свободи слова в Норвегії, аналізу стану медіакультури країни з глибокими демократичними традиціями та актуальним завданням протидії російській пропаганді.

Спікер розповів про себе, свою журналістську практику та ключові принципи, якими керується в роботі. Серед них – достовірність, ретельна перевірка фактів, неупередженість і повага до аудиторії.

Авторки тексту:

студентки 1-го курсу Кедрова Діана, Артюх Марія.

Презентація «Практикуму з журналістської етики»

28 лютого 2025 року Комісія з журналістської етики провела онлайн-презентацію «Практикуму з журналістської етики», а також результатів дослідження про практики саморегулювання медіа в Україні.

До заходу долучилися відомі науковці та медійники, зокрема Андрій Куликов, український журналіст, редактор, телеведучий, актор, Голова Комісії з журналістської етики з 2017 року. Іванов Валерій, доктор філологічних наук, професор кафедри Навчально-наукового інституту журналістики Київського національного університету ім. Т. Шевченка, президент Академії української преси. Ліна Кущ, українська журналістка, громадський діяч, перша секретар Національної спілки журналістів України. Олексій Погорелов, медіаменеджер з понад 25-річним досвідом ефективного управління медіапроєктами, Президент Української Асоціації Медіа Бізнесу, член Громадських рад при Комітеті ВРУ з питань гуманітарної та інформаційної політики. Тетяна Лебедєва, громадська діячка та медіаменеджерка. Членкиня Ради з питань свободи слова та захисту журналістів при Президентові України з 6 листопада 2019 року та ін.

Від кафедри педагогіки, української філології та журналістики СНУ ім. В. Даля участь взяла доцентка Станіслава Зайцева.

Отар Довженко, український журналіст та медіакритик, креативний директор Lviv Media Forum, голова Незалежної медійної ради, представив результати дослідження, яке було присвячене аналізу обізнаності, сприйняття та очікувань щодо саморегуляції в українському медіасередовищі, а також виявленню ключових проблем, які постають перед журналістською спільнотою в цьому контексті. Також було представлено на широкий загал 3-тє видання Практикуму з журналістської етики, до складу авторського колективу увійшли Андрій Куликов, Валерій Іванов, Ліза Кузьменко, Ліна Кущ й розглянуті питання етики журналістів в умовах війни, свободи слова, гендерної рівності, технологій штучного інтелекту, соціальних мереж.

Посилання на КЖЕ https://cje.org.ua/

Футболісти та тренери: на полі бою і у волонтерстві

Під час війни багато українських футболістів та тренерів змінили бутси на військові берці, а футбольні м’ячі — на гуманітарні вантажі. Спортсмени, які раніше були кумирами на стадіонах, зараз стають героями на фронті та у волонтерських ініціативах, роблячи свій внесок у нашу спільну перемогу.

Футболісти на фронті

Деякі спортсмени вирішили захищати Батьківщину не лише на полі, а й зі зброєю в руках:
Андрій Богданов, півзахисник українських клубів, зараз служить у ЗСУ. Його слова:
«Ми всі на одному фронті. Тут немає професій, тут є лише боротьба за свою землю.»
Віталій Сапіло, юний воротар «Карпат», який віддав своє життя, захищаючи Україну. Його пам'ять назавжди залишиться в серцях уболівальників. Колишній гравець юнацької збірної Дмитро Мартиненко також загинув під час російського обстрілу. Його ім’я стало символом мужності українських спортсменів.
Юрій Вернидуб, головний тренер «Кривбасу», ЗСУ
24 лютого він ще вивів «Шериф» на матч проти «Браги» в Португалії, а 26-го вже був в Україні, де вступив до лав ЗСУ. Зараз він служить в підрозділі артилерії, а паралельно очолив «Кривбас».
Тарас Пінчук, «Лівий берег», ЗСУ одразу повернувся зі зборів у Туреччині, а в березні почав служити в ЗСУ.

Волонтерство: сила футболу для допомоги країні
Інші спортсмени присвятили себе волонтерській діяльності, використовуючи свої ресурси та популярність, щоб допомагати армії та постраждалим.

Роман Зозуля, колишній гравець збірної України, активно займається збором коштів для ЗСУ. Його волонтерські ініціативи допомогли придбати дрони, автомобілі та військове спорядження.
«Кожен українець повинен робити те, що може. Моє завдання — допомагати нашим захисникам усім, чим я можу.»
Євген Селезньов, колишній нападник, організовує гуманітарну допомогу для постраждалих сімей. Він заявляє:

«Наша боротьба не лише на фронті, а й у тилу. Ми маємо допомагати один одному, щоб вистояти.»
Мирон Маркевич, легендарний тренер, активно підтримує воїнів, передаючи автомобілі та необхідне спорядження на передову.
Гравці «Шахтаря" та "Динамо» проводять благодійні матчі за кордоном, кошти з яких спрямовуються на підтримку ЗСУ та відновлення України.

Автор тексту Яницький Руслан, ЖУР-23дм

Як змінився український футбол після повномасштабного вторгнення РФ?

У останньому сезоні перед війною наш футбол набрав обертів, про що свідчать результати вітчизняних клубів у єврокубках: «Динамо» Київ та «Шахтар» Донецьк пробилися до групового етапу Ліги Чемпіонів, луганська «Зоря» виступала у групі Ліги Конференцій. Національна збірна України взагалі здивувала усю футбольну Європу та вийшла до ¼ фіналу Євро-2020 (турнір відбувся влітку 2021 року через пандемію Коронавірусу).

Величезні вкладання зі сторони олігархів, багатомільйонні трансфери легіонерів та українців. Здавалося, ми впевнено крокуємо до статусу топ-чемпіонату та топ-збірної, але 24 лютого 2022 року все кардинально змінилося, адже російська федерація почала повномасштабний наступ по всій країні. Зрозуміло, що всім стало не до футболу. Що відбулося далі із найпопулярнішим виду спорту світу в Україні? Давайте розбиратися.

УПЛ сезону 2021/22 була достроково завершена. Продовжили грати у футбол лише гранди – Динамо та Шахтар. І це були благодійні матчі. Наші команди проводили спаринги з всесвітньо відомими командами, такими як: «Боруссія» (Німеччина), «Евертон» (Англія), «Базель» (Швейцарія), «Легія» (Польща), «Флора» (Естонія), «Динамо» (Хорватія), «ЧФР 1907 Клуж» (Румунія), «Галатасарай» (Туреччина), «Олімпіакос» (Греція), «Фенербахче» (Туреччина), «Хайдук» (Хорватія), «Аякс» (Нідерланди) та інші

Влітку 2022 року Президент України та Верховний головнокомандувач Збройних сил України Володимир Зеленський обговорював питання відновлення УПЛ разом із керівництвом УАФ та дав «зелене світло» на повернення футболу в Україні у серпні того ж року.

«Я говорив з нашим президентом Володимиром Зеленським про те, наскільки важливо відволікти людей футболом. Від дітей до дорослих – усі зосереджені на війні. Щодня вони отримують інформацію про загиблих, про наслідки війни.
Ми говорили про те, що футбол має дуже велику силу, щоб допомогти людям думати про майбутнє, тому що зараз люди, звичайно, не в доброму гуморі. Вони в найгіршому настрої. Ми говорили про те, як можливо, щоб футбол допоміг нам думати про майбутнє.

Тому ми разом із президентом прийняли рішення, що в серпні відновимо чемпіонат України. В Україні ми будемо грати на всіх рівнях: УПЛ, Перша ліга, Друга ліга, жіночий чемпіонат. На всіх рівнях ми розпочнемо у серпні. Рішення прийнято спільно з президентом України.

Я повідомив Чеферіну та Інфантіно, що ми відновимо чемпіонати під час воєнного стану в Україні, під бомбами. Ми розраховуємо на їхню підтримку. Ми обговорюємо деталі. Ми обговоримо з нашою військовою радою та урядом, як це безпечно все організувати», — цитує слова Павелка (тодішній президент УАФ) The Associated Press.

У сезоні 2022/23 футбольні клуби «Десна» Чернігів та «Маріуполь» із однойменного міста, не змогли взяти участь адже їх стадіони було знищено ворогом.

Перший сезон після відновлення глядачів взагалі не впускали на матчі через міри безпеки, а потім вже місцева влада кожного регіону прийняла рішення про допуск обмеженої кількості глядачів на матчі внутрішнього чемпіонати. Важливо, щоб кожен вболівальник, який присутній на стадіоні, міг без проблем пройти до укриття у разі повітряної тривоги.

Яницький Руслан, ЖУР-23дм

Футбол під час війни: думки гравців і його значення для суспільства

Футбол завжди був більше, ніж просто спорт. Для мільйонів людей він є джерелом натхнення, сили духу та об’єднання. Під час війни ця гра набуває нового сенсу: вона стає символом боротьби, віри у перемогу та надії на світле майбутнє.

Як живе український футбол у час, коли країна бореться за свою незалежність? Ми зібрали думки відомих футболістів і тренерів про їхню роботу під час війни та про роль спорту в умовах таких серйозних викликів.

Сергій Ребров, головний тренер збірної України:
«Ми всі розуміємо, що зараз в Україні футбол — це не найголовніше. Але наші успіхи на полі додають людям позитивних емоцій і нагадують, що життя продовжується. Ми граємо не тільки заради себе, а й заради кожного українця, який бореться за нашу країну.»

Тарас Степаненко, півзахисник збірної України:
«Кожен матч для нас зараз — це відповідальність перед усією країною. Війна торкнулася кожного, і ми це відчуваємо. Наш обов’язок — зробити все можливе, щоб подарувати людям радість і гордість за нашу збірну.»

Андрій Ярмоленко, капітан збірної України:
«Футбол сьогодні — це не просто гра. Це спосіб нагадати світу, що Україна бореться. На полі ми показуємо, що маємо дух і силу, як і наші воїни на фронті.»

Леонід Кучук, екс-тренер ФК «Рух» Винники:
«Ми провели вже три матчі, які переривалися через сирени. Гравці намагаються зосередитися, але кожна пауза нагадує про небезпеку».

Автор тексту Яницький Руслан, ЖУР-23дм

Скарб літературної спадщини, або як я пізнала Наталку

Вперше про «Наталку Полтавку» я почула ще в шкільні роки.
Це був звичайний весняний день, коли крізь хмари всіма силами проривалося сонце, намагаючись хоча б трішки зігріти заледенілу землю. Атмосфера навколо ніби натякала на пробудження чогось нового, але мої думки тоді були далекі від літератури. Це був останній урок того дня, і зі шкільного подвір’я долинав галас першокласників, які вже мріяли про канікули.

До мене, якщо чесно, ледь долітали слова нашої вчительки з української літератури про Івана Котляревського і його знамениту п’єсу. Я була відмінницею, тому повинна була слухати уважно, але весняне сонце ніби зачарувало мене, і я зовсім не думала про навчання. Мені чомусь здавалося, що читати цю п’єсу я не буду, хоча завжди намагалася показувати приклад іншим.

Тоді мені вдалося ознайомитися лише з детальним переказом і конспектом, який нам надала вчителька. Здавалося, що з цим твором я точно більше не зустрінуся.

Та от я вже студентка четвертого курсу і знову чую цю назву – «Наталка Полтавка». Перша моя думка: «Ну за що це мені?». Цього разу, щоправда, читати не потрібно – лише переглянути фільм, але навіть це мене роздратувало.

У мене був вихідний день, адже я працюю, і я вирішила скористатися можливістю. В голові промайнула думка: «Ай, гляну, що ж такого особливого могли зняти в 1978 році?!».
Вже з перших секунд перегляду я була глибоко шокована. Українська пісня, яка лунала у фільмі, була настільки гарною, що здається, я ніколи не чула нічого подібного. Її мелодійність, ніжність, солов’їність буквально захопили мене. Атмосфера українського побуту, сімейних цінностей і національних традицій настільки була передана у фільмі, що я, сама того не помічаючи, почала дивитися його з величезною цікавістю.
Коли фільм закінчився, я довго думала про те, чому не зробила цього раніше. Одразу ж вирішила знайти і прочитати оригінальну п’єсу. Книга, звісно, перевершила всі мої очікування. Сторінка за сторінкою я відкривала для себе не лише нові грані сюжету, але й глибину характерів героїв.

До речі, мені здалося, що режисер фільму ніби прочитав мої думки, адже герої у стрічці були зображені саме такими, якими я уявляла їх під час читання книги. Що цікаво, під час читання я повністю абстрагувалася від переглянутого фільму, тож це не вплинуло на моє сприйняття.

Наталка стала для мене уособленням справжнього жіночого кохання: щирого, самовідданого, але при цьому мудрого і сильного. Напевно, саме тому вона найбільше мені сподобалася серед усіх героїв. Її боротьба за кохання і рішення не піддаватися обставинам справили на мене сильне враження. Я була неймовірно рада, коли весілля з Возним не відбулося, а Наталка нарешті возз’єдналася з Петром.
Що ж до Петра, то в книзі він здався мені більш стриманим і меланхолійним, ніж у фільмі. Втім, це не зіпсувало загального враження. Навпаки, різниця між книжковим образом і кіноадаптацією додала мені ще більше цікавості до його характеру.
Гра акторів і сам сюжет фільму мене настільки вразили, що здається, навіть торкнулися найглибших струн моєї душі.

Тепер я можу з упевненістю сказати, що і книга, і екранізація «Наталки Полтавки» – це справжні скарби української культури. Вони не лише розкривають красу народних звичаїв, а й дарують нам історію, що надихає. Я навіть трохи шкодую, що відкрила для себе цей твір тільки зараз, але вдячна за те, що врешті-решт це сталося.

Владислава Павленко, ЖУР-21д

Студенти СНУ ім.Даля долучилися до Всеукраїнської наукової конференції "Моделі мовного простору України і Європи"

Кедрова Діана

14 листопада студенти першого курсу спеціальності «Журналістика» Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля взяли участь у Всеукраїнській науковій конференції "Моделі мовного простору України і Європи". Організовував зустріч Київський столичний університет імені Бориса Грінченка. Цей захід зібрав експертів, викладачів та студентів для обговорення важливих питань, пов’язаних із мовною комунікацією в сучасному суспільстві.

Напрямами роботи конфереції стали: «Актуальні проблеми сучасної мовної комунікації. Соціолінгвістичні аспекти функціонування мови», «Функціонування мови в часі та просторі. Духовний та етнокультурний потенціал рідної мови» та «Мовні проблеми сучасної освіти. Лінгводидактичні стратегії навчання української мови як іноземної».

Нащі студенти долучилися саме до блоку «Актуальні проблеми сучасної мовної комунікації. Соціолінгвістичні аспекти функціонування мови», де були присутні іноземні єксперти, зокрема з Польщі. Обговорювалися такі питання як «Викладання польської мови як іноземної для дітей з України» та інші.

Учасники зустрічі мали можливість долучитися до пленарного засідання, де були висвітлені ключові аспекти ролі мови в суспільному житті, зокрема мовне питання та його вплив на соціокультурні процеси. Серед основних тем обговорення були питання мовної політики, виклики, що постають перед мовами в умовах глобалізації, а також важливість збереження мовної ідентичності в багатокультурному середовищі.

Фото: скриншот конференції.
скриншот пленарного засідання

11 листопада в Києві відбулася міжнародна конференція на тему «Медіаграмотність в умовах війни та глобальних трансформацій». Наші журналісти-магістри групи ЖУР-24ДМ взяли участь у цій конференції.

Організована громадською організацією «Український інститут медіа та комунікації», у партнерстві з DW Akademie для ключових стейкхолдерів, працюючих у сфері медіаграмотності, конференція, що проходила у гібридному форматі, несла за мету надати поштовх до пошуку нових ідей та інструментів для роботи зі своїми аудиторіями, а також обмінятись досвідом, та інформацією про проекти.

Серед запрошених гостей було більше 30 доповідачей, серед яких були як науковці так і фахівці з України, Європи, та навіть США.

Протягом конференції відбулося 4 панелі, на яких в дружній та теплій атмосфері підіймалися актуальні питання медіаграмотності населення, висвітлювались проблеми протидії дезінформації в умовах війни, а також оговорювалися етичні та технічні нюанси використання штучного інтелекту в умовах сучасної журналістики.

Конференція проходила у відкритому та гібридному форматі, тож бажаючі могли долучитись до конференції за допомогою відеозв’язку.

Студенти та викладачі кафедри педагогіки, української філології та журналістики нашого університету скористались нагодою, та доєднались до конференції, завдяки чому здобули важливий досвід як в професійних питаннях для викладачів, так і в морально етичних аспектах майбутньої професії.

Також для деяких студентів ця нагода надала можливість вперше поринути в атмосферу справжньої наукової дискусії, та отримати важливий досвід, який стане у нагоді в майбутньому студентському житті.

Автор тексту Толстов Олег ЖУР-24ДМ