Filmcrew.academy

Ivan Galigrov Головний коуч Filmcrew Academy про свій шлях, техніку та значення витривалості в кіно.
Що насправді стоїть за стабільною картинкою у фільмах, кліпах чи рекламі? Як фокус-
пуллер впливає на якість кадру і чому ця професія вимагає не тільки технічної обізнаності, а
й фізичної витривалості − розповідає Іван Галігров, асистент камери, фахівець із понад 10-
річним досвідом та викладач Filmcrew Academy.
− Як ви прийшли до своєї професії?
− Спочатку я хотів стати актором. Співав у гурті, грав у театрі. Потім вирішив вступати
до Карпенка-Карого, але не склалося. Провів у Києві два тижні, але нічого не знайшов. І ось
одного дня трапилася цікава історія: я познайомився з людиною, з якою жив мій друг. Згодом
ми теж стали друзями. Він сказав: «Я не зможу допомогти тобі потрапити в кіно як актору, але
можу допомогти влаштуватися в технічну групу». Я два місяці сидів і перекладав мануал
камери Sony, щоб отримати можливість працювати на серіалі. Так я почав свою кар'єру. Потім
був «Патріот. Я швидко навчаюся, і цей випадок не був винятком: я стрімко освоїв усі камери,
до яких мав доступ, і почав працювати. Через два роки став першим механіком, а ще через два
− фокус-пулером. Ось такий був мій шлях.
Викладати почав випадково − замінив коуча на лекції. Після позитивного відгуку
студентів мені запропонували залишитися. Зробив курс більш практичним. Я не навчаю людей
запам’ятовувати цифри. Я навчаю їх працювати з камерами так, щоб вони поверталися на базу
цілими.
− Чи були у вас сумніви щодо обраного шляху?
− Ніколи не сумнівався. Я завжди живу за відчуттям. І моє відчуття завжди мені
підказує: я там, де треба. До кіно я працював у різних сферах − маю освіту маркетолога, вищу
освіту і середню загальну освіту будівництва, досвід в менеджменті. В принципі, якби мені це
не подобалося, я б змінив сферу діяльності. У нашому бізнесі можна працювати ким завгодно
— це сфера для всіх: і для менеджерів, і для будівельників, і для будь-яких інших спеціалістів.
Це мультизадачна галузь, де кожен може проявити себе у різних ролях.
− Ви маєте досвід роботи з різними типами камер. Як саме ви обираєте техніку для
кожного проєкту?
− Якщо я працюю як асистент − техніку обираю не я, а замовник. Часто це залежить від
популярності камери: наприклад, ALEXA − найвідоміша, тому її часто беруть. Обирають не
за принципом «краща», а за принципом звичності й впізнаваності. Якщо я сам знімаю проєкт
− тоді головну роль відіграє бюджет. Технічне завдання диктує вимоги до камери. Наприклад,
slow motion 300 кадрів на секунду − не кожна камера може це записати. У нас на базі лише три
моделі справляються з таким, і в кожної − своя якість та ціна. Тож усе вирішує поєднання
бюджету і завдань.
− Чи є камера, яка стала для вас фаворитом у роботі?
− Я не маю фаворитів серед камер, адже вважаю, що кожна камера хороша по-своєму
− усе залежить від конкретного завдання. Зараз на ринку фаворитом є камера ALEXA. Вона
найпопулярніша серед доступних в Україні. У роботі з нею найзручніше: вона зрозуміла,
багатофункціональна, створена для того, щоб можна було знімати в будь-яких умовах.
Загалом, немає однієї ідеальної камери: іноді для певного проєкту краще підходить одна, іноді
− інша. Все залежить від задачі, і саме під неї я обираю техніку. Взагалі я починав із камер
Sony і вважаю, що вони недооцінені. Тому можу сказати, що мої фаворити − це Sony та
ALEXA.
− Як з роками змінюється ваше бачення кадру, чи стає з досвідом простішим, чи
навпаки більш вимогливим до деталей?
− Мій погляд на кадри з роками змінюється, хоча не можу сказати, що він колись був
«звичайним». Я завжди знімав так, ніби робив це усе життя. З досвідом змінюється не стільки
бачення кадру, скільки техніка зйомки − рухи стають впевненішими, м’язи звикають до
навантаження. Якщо м’язи не треновані, кадр буде тремтіти або виходити нерівним. Коли ж
тіло звикає до роботи з камерою, рухи стають плавнішими, а зйомка − якіснішою.
Іноді важливіше не просто бачити кадр, а вміти правильно рухатися під час зйомки: як
ти крокуєш, як тримаєш камеру, як працюють руки. Важливо дотримуватися горизонту,
забезпечувати плавність переходів. Звісно, бувають і різкі переходи чи «рвані» кадри,
наприклад, при зйомці з плеча, але все це залежить від того, наскільки добре ти володієш своїм
тілом і камерою. З досвідом це вдосконалюється, бо м’язи починають працювати саме так, як
потрібно для якісної зйомки.
− Тобто у вашій роботі фізична підготовка є важливим аспектом?
− Так. Багато операторів ігнорують фізичну підготовку − це як у спортзалі пропускати
день для ніг. Це велика помилка, адже камери іноді дуже важкі, і тримати їх потрібно залежно
від хронометражу. Якщо людина не тренована, витримати навіть 20 кг − дуже складно.
Зазвичай вага камери у зібраному стані становить приблизно 7–10 кг. Уявіть, що цілий день
потрібно тримати камеру в руках чи на плечі − до вечора руки починають тремтіти. Якщо
немає сили, якщо руки не треновані, це стає справжнім випробуванням. Бували випадки, коли
люди через неправильне використання обладнання або відсутність фізичної підготовки
отримували травми − наприклад, спина могла «заклинити», і людину доводилося терміново
вивозити з майданчика. Причини — неправильна постава та відсутність тренувань.
− Які головні помилки роблять новачки у відеозйомці?
− Багато початківців-відеографів та операторів вважають, що їм не потрібно знати, як
працювати руками. Вони приходять в індустрію й одразу хочуть бути операторами, не
пройшовши базових етапів розвитку, не навчившись самостійно виконувати технічну роботу,
наприклад, бути механіком. Ще одна поширена помилка − нерозуміння техніки.
Неправильний вибір обладнання часто призводить до неправильно сформованого бюджету:
або не вистачає грошей, або витрачаються зайві кошти, які можна було б використати
ефективніше. Також буває, що люди беруться знімати на обладнання, з яким ніколи не
працювали, і яке їм фізично не під силу − наприклад, важкі стадіками чи інша складна техніка.
Це теж неправильно.
− А чи має для вас значення, яку емоцію отримують люди від вашої роботи?
− Звичайно, для мене це важливо. Якщо моя робота створює позитивний настрій у
людей, і вони натхненно кажуть: «Як круто, як добре!», або відчувають поруч зі мною, що не
виснажуються, а навпаки − підзаряджаються, це справжня синергія. Це означає, що я віддав
частину своєї енергії, людина віддала мені свою, і ми обмінялися нею, допомогли один одному
залишитися в ресурсі. Ніхто не витратив більше, ніж міг, усі отримали однаково − це і є обмін
енергією.
Я завжди намагаюся бути максимально ефективним на роботі. Звісно, бувають дні, коли
з самого ранку відчуваєш втому, і тоді важко показати найкращий результат − працюєш
буквально «на четвертому диханні», просто виконуєш свою роботу, не проявляючи ініціативи.
Але загалом, щоб робота була якісною, важлива саме ініціатива. Якщо на майданчику всі
безініціативні, проєкт не матиме успіху. Альтруїзм у кіноіндустрії дуже важливий, тому я
завжди стараюся робити так, щоб люди були в захваті від моєї роботи.
− Якби ви могли зняти один єдиний проект у житті без обмежень у бюджеті, часі і
масштабі, що б це була за історія?
− Це була б історія про те, що нам потрібно перестати бути просто споживачами й
почати жити в гармонії з природою, замислюватися і працювати над відновленням планети.
Ми стрімко рухаємося до вимирання, хоча багато хто цього не помічає. Люди деградують,
хоча вважають, що розвиваються разом із технологіями, але насправді це часто веде до
деградації. Я вважаю, що коли людина живе не в гармонії з природою − це деградація. Розумна
людина не буде плювати в колодязь, з якого п’є. Якщо ми створили умови, в яких вимирають
цілі види тварин, забруднюються великі річки, гектари землі стають непридатними для
вирощування їжі, а люди змушені ходити в масках через забруднення − це не про розум. Тому
я хотів би зняти фільм, який би порушував цю тему: не про колонізацію інших планет, а про
збереження життя на Землі, про гармонію з природою.

Журналістка Олександра Капітула

«Кожен мій студент має вийти з багажем знань»: як викладає Олександр
Козлов Alex Kozlov
Як стати фахівцем з кінооптики, чому ця професія залишається
«невидимою» для більшості, але є ключовою для кожного кадру, та як
перетворити складні технічні знання на зрозумілий і захопливий курс –
розповідає Олександр Козлов, викладач Filmcrew Academy і практик з понад
десятирічним досвідом у кіно- та телевиробництві.
Його шлях – від СТБ до керівника сервісного відділу Patriot Rental, де він
відповідає за обслуговування понад тисячі професійних об’єктивів. За роки роботи
Олександр став одним з небагатьох в Україні, хто володіє повним циклом знань про
кінооптику – від тонкої механіки до ринку новітніх технологій.
У Filmcrew Academy він створив авторський курс, де точність інженера
поєднується з легкістю подачі. Жарти, приклади, практика і чесність – його головні
інструменти. Він вчить не просто ремонтувати чи налаштовувати оптику, а бачити її як
невидиме мистецтво за лаштунками кінозображення.
– Яким був ваш шлях до нинішньої посади?
– Прийшов я сюди не просто з вулиці, а з телевиробництва. Я до цього обіймав
посаду керівника сервісного відділу в компанії Starlight в підрозділі Starlight Rental. Це
підрозділ, який займається технічним забезпеченням знімального процесу на весь
холдинг, забезпечуючи технічну підтримку знімального процесу для всіх телеканалів
групи – ICTV, Новий канал, СТБ, М1, М2. Там я очолював сервісне обслуговування
великого парку техніки. Перехід у кіно стався завдяки давньому знайомству з Ганною
Петрівною Устенко Hanna Ustenko – директоркою з управління персоналом Patriot Rental і
засновницею Filmcrew Academy. Вона про кіно, я про телебачення. Під час розмови
виявилося, що у мене є хобі – оптика. На телебаченні, де я працював, мій відділ
обслуговував всю техніку – від світла до камер і текстильного виробництва. Але там
була проблема – не було оптика, а це рідкісна спеціальність. Молодих оптиків
практично не було, тому я цю роль узяв на себе. Коли мені стало трохи легше з
адміністративними завданнями, я почав займатися саме сервісом оптики. Пані Ганна
зацікавилася, запропонувала прийти до них і подивитися. Я побачив великий парк
кінообладнання, з яким був знайомий лише поверхнево, і мені це дуже сподобалося.
Так домовились, що я очолю цей відділ у компанії, яка більше пов’язана з
кіновиробництвом. І з 2019 року я тут працюю.
– Яке досягнення у кар’єрі ви вважаєте найбільш значущим?
– У моїй кар’єрі найбільшим досягненням є те, що я один із небагатьох
спеціалістів в Україні, які можуть повноцінно працювати з оптикою в кіно і
телебаченні. Оптик – це складна професія, і в нашій сфері, на жаль, таких фахівців
майже немає. Хтось займається фотоіндустрією, хтось – кіно чи телебаченням, але
людини, яка розуміється на всьому комплексі, фактично одна – це я. Варто додати, що
таких спеціалістів мало не лише в Україні, а й в Європі загалом. Наприклад, техніку з
Молдови часто відправляють до нас на ремонт, бо там немає відповідних фахівців.
Що стосується кар’єрного росту, то я керівник відділу. Звичайно, можна
прагнути до вищих посад, але я не бачу компанії, де б я хотів бути директором. Мені
цікава саме ця професія, і я радий, що маю таку кваліфікацію.
– Які риси в людях у колективі ви цінуєте найбільше?
– Чесність – це найголовніше. Якщо людина чесна, не бреше – це дуже ціную. І
професіоналізм. Але професіоналізм – це не якась космічна наука. Якщо людина не
хоче працювати, але чесно про це скаже – окей, ми щось придумаємо. Але якщо бреше
і нічого не робить – це найгірше. От чесність і порядність – це для мене головне.
– Як виглядає ваш творчий процес?
– В мене це швидше технічний процес. Багато хто з цим не погодиться, але я
вважаю, що мій процес – це чітка послідовність дій. Якщо ремонтуєш, є алгоритм,
який треба пройти. Іноді треба щось придумати, але загалом – це послідовність. Я не
малюю і не хочу, щоб об’єктив творив шедеври, він має просто працювати. Вся
творчість – це якісна, чітка робота. Коли я бачу, як над оптикою працювали інженери,
це для мене як твір мистецтва.
– Як ви стали коучем саме у цій компанії?
– Коли я прийшов працювати, мені запропонували очолити освітній курс з
оптики у кіновиробництві. Я мав трохи знань у цій сфері, маю вищу освіту за
напрямком мікроскопії, близькою до класичної оптики. Я розробив авторський курс,
що базується на багатьох літературних джерелах. Відтоді я коуч Filmcrew Academy вже
понад п’ять років.
– Як ви вважаєте, які тут найважливіші навички та цінності?
– Основні – це комунікація і професіоналізм. Ти маєш вміти пояснювати, і тут
не важливо, про що йде мова. Багато хороших спеціалістів не можуть пояснити просто.
А вчитель має вміти доносити інформацію зрозуміло й цікаво. У мене сім’я викладачів,
тож, можливо, це мені генетично дісталося. Але чесно кажучи, мої перші лекції були
жахом. Я сам їх переглядав – це була катастрофа. Хоч усі казали «Все нормально».
Кожного разу я намагаюся покращувати педагогічну складову.
– Які методики навчання ви використовуєте? Чи є у вас якісь фішки?
– Є – гумор. Це, мабуть, не нова фішка, але я часто жартую з якогось приводу.
Коли доношу якусь інформацію або тезу – інформативне речення чи два – щоб
людина засвоїла їх, почула і зрозуміла, після кожного такого тезису я вставляю жарт
або чекаю на зворотний зв’язок від слухача. Мені важливо переконатися, що він мене
почув і правильно зрозумів. Якщо робити лекцію або тренінг у форматі монологу, з
цього нічого не вийде – люди будуть просто спати. Тут треба постійно «смикати»
увагу: хтось посміхнувся, хтось почув знайоме слово, поставив запитання. І на цих
питаннях-відповідях усе і будується. Принаймні я так пробую робити – і поки що
виходить.
– Яка ваша особиста місія як коуча?
– Моя місія дуже проста – від мене не може вийти «тупа» людина. Кожен, хто
приходить до мене на курс, повинен вийти з достатнім багажем знань. Я хочу, щоб
очікування були виправдані. Багато хто приходить з певними очікуваннями, і я не
хочу, щоб вони залишалися ні з чим. Може, результат не завжди буде ідеальним, але
він буде. Я навіть на першій лекції одразу кажу: після проходження курсу ви отримаєте
саме це. Не знаю, чого ви очікували, але я дам вам ось це – і кожен має вийти з цим.
– Який найбільший виклик у вашій роботі?
Найскладніше – інколи поєднати теорію з практикою. Теоретично я знаю, як
певний механізм чи система мають працювати. Але коли перевіряємо це на практиці зі
студентами, часто не вистачає умов чи засобів, щоб показати результат. Наприклад, у
нас є техніка, світло, але потрібний ефект можна побачити лише на природі, за певних
природних умов. І це засмучує, бо хочеться показати красиво, а треба їхати в гори чи
кудись ще.
– Чи впливає ситуація в країні на підхід до навчання та розвиток?
– Так, звичайно. Зараз мало студентів. Якщо раніше у нас були групи по 20–30
людей, і ми запускали дві групи, то зараз чекаємо по кілька людей – п’ять дівчат і два
хлопці. Це зрозуміло з причин. Особливо складно з молоддю – тим, кому ще немає 18
років. Загалом людей, яких можна вчити, зараз дуже мало.
– Чи проводите ви онлайн-курси або змішані формати?
– Ні, не проводимо. Хотіли, але не робимо. Пояснюю, чому: щоб проводити
онлайн-курси, треба більше, ніж просто розробити матеріал. Наш курс – теоретично-
практичний. Людині треба дати камеру в руки, об’єктив і показати картинку. Онлайн
це можна зробити теоретично, але не завжди людина побачить усе, що треба. Іноді
треба просто руками подивитися, бути на майданчику, створити умови, які є саме тут.
В онлайні це важко зробити – тому ми поки що лишаємося офлайн.
– Що б ви сказали собі на початку кар’єри коуча?
– Не хвилюйся, все буде гаразд. Саме це я собі казав. Я не думав, що впораюся.
Багато хто казав, що не всім дано бути вчителем. Але якщо трохи постаратися – можна.
За три академічні години я втомлююсь більше, ніж за звичайний робочий день, але це
варте того.
– Як ви продовжуєте навчатись самі? Хто ваші наставники?
– Наставників багато. В основному це інтернет-ресурси, пов’язані з
кіновиробництвом. Я завжди дивлюся, на що і як знімають люди, бо це стосується
концепції оптики – не лише ремонту, а й розуміння ринку та тенденцій. Важливо знати,
що в моді зараз в Європі та США, бо це рано чи пізно прийде і до нас, а іноді й
навпаки. Також я слідкую за тим, які інструменти використовують режисери та
оператори. Навіть якщо хтось знімає неякісно, це теж корисно – такі клієнти мають
бюджет і завтра можуть звернутися до мене. Крім того, дивлюся, що роблять
виробники кінотехніки і які камери пропонують. Вони часто платять блогерам за
рекламу – тут потрібно вміти розрізняти рекламу і реальні огляди.
– Як ви продовжуєте навчатись?
– Завжди закладаю 10–15% робочого часу на вивчення чогось нового. Якщо за
день нічого не дізнався – це погано. Треба хоч трішки: нове слово, новий тренд, цікаву
техніку чи кадр з кіно.
– Ви дивитесь фільми з професійного погляду?
– Намагаюся ні, бо тоді це швидко перетворюється на аналіз роботи оператора,
монтажера, світла. Коли хочу просто відпочити – виключаю цей внутрішній
«спецпогляд». Але це важко зробити, бо навіть дивлячись серіали, я помічаю технічні
помилки або експерименти. Особливо це помітно у вітчизняних проєктах – вони часто
експериментують, бо бюджету мало, і це іноді виходить, а іноді ні. Навіть коли не
виходить, мені цікавіше дивитися, ніж коли все ідеально. Це дає розуміння та
натхнення.
Журналістка Войтюк Софія

Запрошуємо в гості 👌🏻Буде цікаво!

📣SONY Day: 11 May 2024
➠ Запрошуємо на тести камер SONY з нашою колекцією оптики:
▪️Sony Venice 6K
▪️Sony Burano 8K
▪️SONY PXW-FX9
▪️SONY FX6
▪️SONY FX3
➠ субота, 11 травня 2024, з 11:00 до 16:00 у павільйоні Patriot Rental.
➠ Попередній запис на участь в тестах за номерами телефонів менеджерів:
Юрій Селезньов
📲+38 067 46 81 352
Юрій Мамаєв
📲+38 067 54 33 721